Структура комерційної таємниці
| 1.Виробнича інформація: | · обсяг випуску і плани реалізації продукції; · рівень складських запасів; · плани інвестицій в нове будівництво і реконструкцію виробництва; · методи й організація управління; · система організації праці; · плани рекламної діяльності; · передбачуваний час виходу на ринок; · характер і умови укладених контрактів; відомості про постачання, споживачів, посередників. |
| 2.Фінансова інформація: |
|
| Продовження таб. 2.1 | |
постачальників, споживачів, посередників;
| |
| 3.Науково-технічн інформація: | · характер дослідницьких робіт; · технології, що застосовуються (готуються до впровадження); · напрямки розширення (згортання) виробництва; · ведуча НДДКР організаація, проектні роботи та їхні результати; · модифікація і модернізація застосовуваної раніше техніки, технології; · аналіз конкурентноздатності продукції; зміст патентів та ліцензій. |
В загальному виді втрати підприємців від недотримання умов конфіденціальності зводяться до наступного:
1) знижуються можливості продажу ліцензій власних наукових розробок, губиться пріоритет в освоєних галузях науково-технічного прогресу, ростуть витрати на переорієнтацію діяльності дослідницьких підрозділів;
2) з'являються (або штучно створюються конкурентами) труднощі в закупівлі сировини, технології, устаткування;
3) обмежується співробітництво підприємців із діловими партнерами, знижується можливість укладення вигідних контрактів, виникають проблеми при виконанні договірних зобов'язань;
4) ростуть витрати на створення нової ринкової стратегії, зміну структури маркетингових досліджень тощо.
Рівень підприємницького ризику посилюється не тільки у випадку викрадення комерційної таємниці конкурентами, але й у тому випадку, якщо підприємство саме незаконним шляхом одержує відомості, що складають комерційну таємницю, з метою використання їх у процесі діяльності.
Наступний внутрішній фактор, що здійснює значний вплив на рівень підприємницького ризику, - це якість продукції та послуг. Якість продукції відноситься до числа найважливіших показників діяльності комерційної організації. Підвищення якості продукції в значній мірі визначає виживання підприємницьких фірм в умовах ринку. Відповідно погіршення якості продукції призводить до зниження конкурентноздатності фірми і як наслідок до збільшення рівня ризику.
Під якістю розуміється сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення. Відповідно до Закону України продавець (виготовлювач, виконавець) відповідає за порушення прав споживачів. Цей Закон визначає відповідальність продавця (виготовлювача, виконавця) у випадку надання споживачу недоброякісної продукції (послуги). Продавець зобов'язаний не тільки відшкодувати всі заподіяні покупцю збитки, але й виплатити неустойку (пеню) і відшкодувати моральний збиток споживачу у випадку заподіяння йому шкоди внаслідок порушення прав споживача на підставі договору з ним.
Порушення якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (постачання неякісної сировини), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) факторів.
Загальний контроль якості, здійснюваний фірмами США, Японії і Західної Європи, припускає три обов'язкових умови:
• якість признається вищим керівництвом фірм як основна стратегічна ціль діяльності. При цьому встановлюються конкретні задачі і виділяються засоби для їх вирішення;
• заходи щодо підвищення якості продукції повинні стосуватися всіх підрозділів;
• постійний процес навчання і підвищення мотивації персоналу.
Крім вище перерахованих, до внутрішніх факторів відносять також нераціональне використання матеріальних і людських ресурсів підприємства; низьку мотивацію персоналу; хворобу і/або смерть головних спеціалістів та керівників, тощо.