За сферою походження

Дана ознака класифікації дозволяє об'єднати ризики в укрупнені групи в залежності від того, у якій сфері вони виникають, що дає можливість більш детально досліджувати причини їхнього виникнення і прогнозувати наслідки їхнього впливу на макро- і мікросередовище.

Відповідно до даної класифікаційної ознаки ризики за своєю структурою поділяються на:

• соціально-політичних - походження, яких базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни здійснюваного державою політичного курсу, а також можливого введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, що в основі свого походження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміна психологічного настрою в товаристві і т.д.);

• адміністративно-законодавчих - які виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб'єктів, а також змін у законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на заняття визначеним видом діяльності і т.д.);

• виробничих - пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (зниження гаданих обсягів виробництва, ріст витрат на виробництво продукції і т.д.);

• комерційних - виникаючих у процесі реалізації товарів і послуг, зроблених або закуплених підприємством (зниження обсягів реалізації внаслідок зміни кон'юнктури, підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель, втрат товару в процесі обертання і т.д.);

• фінансових - який виникають у сфері відношень підприємства з банками й іншими фінансовими інститутами, а також пов'язані з невиконанням суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань (прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів і т.д.). Крім того, дана група ризиків може бути наслідком змін, що відбуваються в цілому у фінансовій системі (наприклад, інфляційні процеси і т.п.);

• природно-екологічних - виникаючих унаслідок залежності людини й у цілому суспільного виробництва від природно-кліматичних умов, а також і зворотного зв'язку між суспільним виробництвом і навколишнім середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров'я людей і т.д.);

• демографічних - які виникають унаслідок зміни демографічної ситуації. Вони можуть існувати як у формі самостійних ризиків, так і бути причинами для виникнення інших ризиків (наприклад, зниження тривалості життя населення може бути наслідком виникнення такого ризику, що пов'язаний із реалізацією продукції підприємств, що орієнтуються на достатньо старе населення і т.п.);

• геополітичних - глобального характеру, таких як світова міграція робочої сили, поява хвороб, що погрожують життя всього людства і т.п.

5. За причинами виникнення можуть бути виділені декілька груп ризику:

• ризик, викликаний непевністю майбутнього, тобто тією непевністю, яка характерна для функціонування всіх суб'єктів ринку, і як наслідок цього - складністю в прогнозуванні їхньої поведінки. Непевність майбутнього може бути викликана як наявністю непевності у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його найближчого оточення (наприклад, партнерів), так і непевністю навколишнього середовища (наприклад, економіки країни в цілому);

• ризик, викликаний хибною інформацією для прийняття рішень, який пов'язаний з об'єктивною неможливістю урахування і розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;

• ризик, викликаний суб'єктивними особистісними чинниками групи, що аналізує ризик (їхнім власним розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, необхідного для якісного і всебічного аналізу, і наданим для цього часом т.п.),

6. За ступеню обґрунтованості прийняття ризику:

• обґрунтовані ризики - це такий вид ризиків, які підприємство вирішує прийняти на себе, при цьому їхній вплив на його діяльність буде мінімальним;

• частково обґрунтовані - це такий вид ризиків, що приймаються або передбачаються до прийняття підприємством при рівності результатів і витрат;

• авантюрні ризики - містять значну можливість не досягнення поставленої цілі.

7. За ступеню системностіризики класифікуються на:

несистемні (унікальні ризики) - такі, вплив яких на результати діяльності підприємства можуть бути знижені (наприклад, за допомогою виробничої або фінансової диверсифікації);

• системні - це такий вид ризиків, ступінь яких не може бути знижена, і їхня наявність обумовлена самою системою. Ці ризики обов'язково існують в економіці, їх можна передбачити й оцінити, але знизити їхній ступінь неможливо.

8. У відповідності до припустимих меж ризики підрозділяються на:

• припустимі ризики - припускають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності і до інших господарських суб'єктів. Таким чином, якщо:

Rсер- середній рівень ризику в економіці;

- рівень припустимого ризику;

то повинна виконуватися така умова:

Rсер < Rд (2.1)

• критичні ризики - припускають рівень вищий за середній, але в межах припустимих значень прийнятих у даній економічній системі для визначених видів діяльності. Таким чином, якщо:

Rкр - критичний рівень ризику визначеного напрямку діяльності в даній економічній системі;

Rmах - максимально припустимий рівень ризику;

то повинна виконуватись така умова:

R< Rкр <Rmax (2.2)

Слід зазначити, що при цьому максимально припустима межа може перевищувати рівень системних ризиків;

• катастрофічні ризики - ті, які перевищують максимальну межу ризику, що склалася в даній економічній системі. Таким чином, якщо:

R кат - катастрофічний рівень ризику визначеного напрямку діяльності в даній економічній системі;

то повинно виконуватися така умова:

Rкaт > Rmax (2.3)

9. За ознакою реалізації ризиків можна виділити дві основні групи:

• реалізовані ризики - являють собою уже здійснені несприятливі для підприємства події, внаслідок яких може бути погіршена його діяльність;

• нереалізовані ризики - який не здійснилися всупереч чеканню.

10. По адекватності часу ухвалення рішення про реагування на реалізовані ризики можна виділити такі групи:

• ризики попереджувальної групи - такі, що враховані при упорядкуванні планів розвитку підприємства, тобто до моменту їхньої появи і вироблення стратегії поводження підприємства і у випадку їхнього виникнення;

• поточні ризики - такі, що не були заздалегідь передбачені, а також не була вироблена стратегія поводження підприємства у випадку їхнього виникнення, і господарський суб'єкт реагує на них у момент їх виникнення;

• спізнілі ризики - такі, що не були передбачені підприємством при упорядкуванні своїх планів, і стратегія поводження підприємства при цьому розробляється уже після їхнього виникнення.

11. За групою, що аналізує ризик і приймає рішення про поводження підприємства у випадку його виникнення, виділяють:

• групу ризиків індивідуального рішення, коли рішення приймається одною людиною (директором підприємства, його власником і т.д.);

• групу ризиків колективного рішення, коли аналіз або рішення приймається групою осіб (рада директорів, група експертів і т.д.).

12. За масштабами впливу, або по сфері охоплення всі ризики можуть бути класифіковані на:

• одноосібні ризики, тобто такі ризики, що впливають тільки на дане підприємство і на його найближче оточення (наприклад, банкрутство підприємства, що спричинило за собою втрату замовлень для його постачальників);

• багатоосібні, тобто такі ризики, виникнення яких відіб'ється не тільки на одному підприємстві і його найближчому оточенні, а і на цілій групі інших підприємств .

13. За можливістю прогнозування ризики можуть бути класифіковані на:

• прогнозовані - ті ризики, виникнення яких піддається прогнозу;

• частково непрогнозовані (форс-мажорні ризики) - ті ризики, що виникають унаслідок настання форс-мажорних подій, тобто тих подій або надзвичайних обставин, що не можуть бути цілком передбачені або відвернені якими заходами, і який являють собою непереборна перешкода ( стихійні лиха, катастрофи ).

14. За ступеню впливу на діяльність господарських суб'єктів.

• негативним - означати програш даного суб'єкта;

• нульовим - який не має ніякого впливу на даний суб'єкта;

• позитивним - виграшним для даного суб'єкта, що хазяйнує. Позитивний вплив може мати місце в тому випадку, якщо ризик, реалізований для одного суб'єкта з негативним або нульовим результатом, є вигідним для іншого суб'єкта (наприклад, реалізація ризику у фірм-конкурентів і т.п.).

Також існують інші підходи до класифікації ризиків.

Класифікаціяпо роду небезпеки виділяє техногенні (або антропогенні), природні і змішані ризики.

Техногенні ризики породжені господарською діяльністю людини: аварійні ситуації, забруднення навколишнього середовища тощо. Прикладом техногенних ризиків можуть служити вогневі ризики, пов'язані з впливом вогню на різноманітні об'єкти.

Природні ризики не залежать від діяльності людини. До них ставляться в основному ризики стихійних лих: землетруси, повені, урагани, тайфуни, удари блискавки, виверження вулкана і т.д.

Змішані ризики - це події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини. (оповз, викликаний проведенням будівельних робіт).

З цієї класифікації випадають ризики, пов'язані з фінансовою діяльністю. Умовно їх також можна зарахувати до антропогенних.

По характеру діяльності, з яким вони пов'язані ризики класифікуються:

Підприємницькі ризики пов'язані з розгортанням виробництва і прибутком.

Фінансові і комерційні ризики - це ризики з області керування фінансами і взаємовідносин торгових партнерів у процесі угод.

Фахові ризики пов'язані з виконанням особами своїх фахових обов'язків.

Інвестиційні - це ризики, що виникають при вкладенні інвесторами засобів із метою одержання прибутку, наприклад ризики зміни прибутковості цінних паперів.

Ті самі по характеру ризики можуть проявитися в різноманітних областях господарської діяльності. Наприклад, ризик зміни валютного курсу зустрічається і в інвестиційній, і в комерційній діяльності, пов'язаній з експортно-імпортними постачаннями.

Серед транспортних ризиків, що виникають при транспортуванні вантажів, розрізняють морські, повітряні і наземні.

Промислові ризики характерні для виробничої діяльності підприємств.

Ще одна класифікація ризиківзаснована на природі об’єктів,що схильнідо ризику. Відповідно до такої класифікації можна виділити

· ризикинанесення збитку життю і здоров’ю громадян;

· майнові ризики, серед яких виділяються ризики настання цивільної відповідальності.

Така класифікація прийнята в страховій справі.

Найчастіше в літературі зустрічаються такі класифікації ризику:

- Інвестиційний;

- Кредитний;

- Діловий;

- Моральний;

- Майновий.

До основних інвестиційних ризиків належать:

1.фінансовий ризик, тобто ризик несплати з боку боржника;

2.кредитний ризик;

3.ризик зміни відсоткової ставки, відомий як грошовий ризик;

4.ризик зменшення закупівельних можливостей через підвищення рівня цін, відомий як ризик інфляції.

До інших видів ризику у відносяться:

- Політичний;

- Міжнародні валютні ризики;

- Ризик експропріації;

- Ризик інституційних змін.

Ризик супроводжує будь-яку сферу господарської діяльності. Сучасне ринкове середовище вимагає від підприємця чи підприємства прийняття значної кількості ризиків, що зумовлено широким діапазоном дій у різних сферах людської активності. У загальних рисах прийнято розрізняти наступні види підприємницьких ризиків:

· виробничий ризик, пов’язаний з можливістю невиконання суб’єктом економічної діяльності своїх зобов’язань відносно контракту чи договору з іншим суб’єктом економічної діяльності. Він має відношення до виробництва продукції, товарів чи послуг; до здійснення будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої виникають проблеми неадекватного використання сировини, зростання собівартості, збільшення витрат робочого час, використання нових методів виробництва;

· інноваційний ризик, пов’язаний з можливістю втрат, що виникають при фінансуванні виробництва нових товарів і послуг, які можливо не знайдуть очікуваного попиту на ринку;

· комерційний ризик, пов’язаний з реалізацією товарів чи послуг;

· фінансовий (кредитний) ризик, пов’язаний з можливістю невиконання фінансових зобов’язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту;

· технічний ризик, пов’язаний з організацією виробництва і проведенням превентивних заходів (профілактика обладнання, запровадження систем безпеки), з впровадженням і засвоєнням нової техніки та технологій (як наслідок небезпека виникнення техногенних катастроф);

· портфельний ризик полягає у ймовірності втрати за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями кредитів;

· ринковий ризик, пов’язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, як національної грошової одиниці, так і закордонних курсів валют.

Для вивчення виробничих ризиків найчастіше зустрічаються такі класифікаційні ознаки :

1. Щодо сфери впливу ризику на підприємство - внутрішні і зовнішні.

2. По об’єктивних ознаках ризики класифікуються в залежності від підприємства та його зовнішнього середовища.

3. По суб’єктивних ознаках ризики класифікуються в залежності від самого підприємства.

4. По галузевій ознаці. В різних галузях існують свої види і типи ризику.

5. По формі власності. Державні підприємства менш ризикові, ніж приватні.

6. По мірі виникнення в процесі виробництва.

Особливу увагу у дослідженнях приділяється фінансовому ризику, який відображає спосіб дій в нечіткій, невизначеній обстановці, пов’язаній з грошово-фінансовою сферою. Фінансовий ризик може бути ускладненим багатоступеневою управлінською структурою.

До інвестиційних ризиків відноситься: ризик неякісного опрацювання техніко-економічного обґрунтування; ризик збільшення вартості проекту ризик зміни законів про захист навколишнього середовища, тощо.

Інвестиційні ризики поділяються:

· за формами впливу на: економічний, політичний, соціальний, екологічний;

· за формами інвестування на: ризик фінансового інвестування, ризик реального інвестування;

· за джерелами фінансування на несистематичний ризик, систематичний, ринковий.

Ризик виробничої діяльності обумовлюється імовірнісним характером процесів виготовлення продукції, конкуренцією, інфляційними впливами, невизначеністю та неточністю інформації, змінами соціальних, політичних і кліматичних умов тощо. Фактори виробничого ризику спричиняють до змін планових витрат та ціни продукції, а також зміни тривалості її виробництва.

Цікавою є класифікація ризиків промислового підприємства, яка запропонована Г.Клейнером.

1. Ризики повної нереалізації профільної технології виробництва через неможливість укладення угод на постачання необхідних в даній технології вихідних продуктів.

2. Ризик недоотримання вихідних матеріалів через зриви укладення угод на їх постачання.

3. Ризик недоотримання передоплати постачальником.

4. Ризик неукладання угод на реалізацію випущеної продукції (ризик не реалізації).

5. Ризик недоотримання чи несвоєчасного отримання оплати за нереалізовану без передоплати продукцію.

6. Ризик відмови покупця від отриманої і оплаченої ним продукції (повернення).

7. Ризик зриву укладення угод про отримання зовнішніх позик, інвестицій і кредитів.

Проблемою при складанні класифікацій ризиків є тісний взаємозв’язок між різними видами ризику, що дозволяє відносити їх до різних класифікаційних ознак, а це негативно впливає на чистоту класифікаційної ознаки. Як результат, класифікація стає громіздкою, і, як результат, виникають складності при її практичному використанні. Аналітичний огляд існуючих підходів до класифікації ризиків показав, що більшість класифікацій, що пропонується, недосконалі і потребують коректування

Системний ризик - це ймовірність відхилень у поведінці або траєкторії розвитку будь-якої системи (природної чи штучної). Феномен системного ризику можна розкрити, дослідивши взаємозв’язки між трьома групами систем:

· систем, які спричиняють виникнення ризику (зміна поведінки яких є першопричиною наступних змін);

· систем, які опосередковують дію ризиків (системи керування чи регулювання поведінки перших із групи названих систем);

· систем, в яких проявляється дія ризиків - систем поведінка чи траєкторія розвитку яких змінюється під впливом причиноутворюючих та опосередкованих систем.

Запропоноване бачення феномену системних ризиків покладено в основу їх класифікації:

1. За ступенем системності ризики класифікуються на:

· несистемні (унікальні) ризики – це ризики, які не притаманні даній системі і їх ступінь може бути зведеним до мінімуму;

· системні – це ризики, які зумовлені наявністю самої системи.

Ці ризики завжди існують в економіці, їх можливо попередити і оцінити, але знизити міру їх впливу неможливо. Таким чином, вони є обов’язковим атрибутом діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. З точки зору теорії ефективного управління організацією, дана група ризиків передбачає максимальний набір ризиків, збільшення якого означає зниження ефективності діяльності організації. Разом з тим, досягнути того, щоб дана організація в своїй діяльності зустрічалась тільки з такими видами ризику, практично неможливо через ряд обмежень об’єктивного і суб’єктивного характеру (ресурсні обмеження, суб’єктивність інформації при прогнозуванні, і т.д.). Тому, як правило підприємства приймають на себе всю групу системних ризиків, а також певну частину унікальних ризиків.

2. За природою походження можна виділити :

· природні ризики – це ризики, які виникають під час різних процесів у природі;

· техногенні ризики – це ризики, які зумовлені людською діяльністю;

· суспільні ризики – це ризики, які виникають у певних суспільних формаціях.

3. За сферою походження ризики бувають:

· соціально-політичні. Вони базуються на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни державної політики, а також можливого виникнення незапланованих раніше соціальних програм або дій ( наприклад, страйки);

· адміністративно-законодавчі. Вони виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб’єктів, а також змін в законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на провадження певного виду діяльності, тощо);

· виробничі. Вони пов’язані з виробництвом продукції (товарів і послуг), з здійсненням будь-якого виду виробничої діяльності (спад потужності виробництва, ріст затрат на виготовлення продукції);

· комерційні. Виникають у процесі реалізації товарів і послуг (зниження об’ємів реалізації, підвищення закупівельних цін товарів, втрати товарів у процесі реалізації, тощо);

· демографічні. Виникають внаслідок зміни демографічної ситуації, наприклад, зростання проценту молодого персоналу, задіяного в процесі діяльності;

· геополітичні. Це ризики глобального характеру, такі як світова міграція робочої сили, вплив захворювань, які мають загрозу для людства.

4. За змістом причиноутворення вирізняються:

· політичні. Ці ризики виникають через можливі зміни політичного курсу держави, через зміни в виборі пріоритетів для держави;

· економічні ризики пов’язані з економічними змінами в даній системі;

· культурні ризики виникають через існування певних культурних відмінностей, особливостей;

· екологічні ризики виникають в результаті взаємодії суспільства з навколишнім середовищем (небезпечний вплив шкідливого виробництва на здоров’я людей);

· психологічні ризики виникають в сфері людських взаємин;

· технічні ризики – це ризики, які пов’язані з певними технічними проблемами діяльності;

· технологічні ризики – це ризики, які виникають в певних технологічних процесах.

5. За формою причиноутворення виділяються:

· предметні;

· функціональні;

· регламентуючі;

· інституційні;

· управлінські ті, які виникають через недоліки в управлінні організацією, недоліки, пов’язані з низькою кваліфікацією управлінського персоналу, низькою культурою управління.

· виконавські.

6. За рівнем функціональної ієрархії вирізняються ризики, які:

· притаманні певним галузям (добувним, переробним, паливно-енергетичним галузям, сільському господарству);

· притаманні конкретним підприємствам та проектам.