Непевність і її види. Функціонування підприємства в умовах непевності
Зміст
Тема 1. Суть поняття ризик. Причини виникнення ризику.
1.1. Непевність і її види. Функціонування підприємства в умовах непевності.
1.2. Особливості управління фірмою в умовах непевності.
1.3. Принципи і методи управління ризиками.
Тема 2. Класифікація ризиків
2.1. Теоретико-методологічні підходи до визначення ризику
2.2. Класифікація ризиків
Тема 3. Фактори, які впливають на рівень підприємницького ризику
3.1. Зовнішні фактори, які вливають на рівень ризику
3.2. Внутрішні фактори, які впливають на рівень ризику
Тема 4. Соціально-політичні та адміністративно-законодавчі ризики
4.1. Соціально-політичні ризики, їх суть та характеристика
4.2. Адміністративно-законодавчі ризики
Тема 5. Виробничі ризики
5.1 Виробничі ризики, їхня характеристика та класифікація
5.2. Ризики НДДКР (технічні ризики)
5.3. Безпосередньо виробничі ризики
5.3.1.Ризики, які мають місце при розробці стратегії
5.3.2. Постачальницькі ризики
5.3.3.Ризики порушення планових термінів
5.4. Транспортні ризики
Тема 6. Маркетингові (реалізаційні) ризики
1. Суть та класифікація маркетингових ризиків
2. Безпосередньо збутові ризики
3. Ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі організації продажів продукції (послуг)
4. Ризики непередбаченої конкуренції
Тема 7.Фінансові та інвестиційні ризики
1. Сутність та класифікація фінансових ризиків
2. Ризики купівельної спроможності грошей
3. Ризики непередбачених витрат та перевищення планованого кошторису витрат
4. Ризики незабезпечення діяльності необхідним фінансуванням
5. Ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики)
Тема 8 Оцінка ризиків
1. Принципи аналізу ризиків
2 Методи аналізу ризиків.
3. Комплексна оцінка ризиків
Тема 9 Управління основними видами ризиків, які виникають при здійсненні міжнародного бізнесу.
1. Управління країнними ризиками.
2. Управління процесом вибору та надійності партнера.
3 Управління маркетинговими ризиками.
4. Управління валютними ризиками.
5. Управління ризиками, пов`язаними з процесом митного оформлення.
Тема. 10 Основні методи та шляхи мінімізації ризиків, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
1. Диверсифікація, як один з методів зниження ризику.
2. Передавання ризику
3. Страхування ризиків
Тема 1. Суть поняття ризик. Причини виникнення ризику.
Непевність і її види. Функціонування підприємства в умовах непевності.
Особливості управління фірмою в умовах непевності.
Принципи і методи управління ризиками.
Непевність і її види. Функціонування підприємства в умовах непевності.
Процес прийняття рішення в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах постійно присутньої непевності. Її причинами є три основних групи чинників: незнання, випадок і протидія.
Зокрема, непевність пояснюється тим, що економічні проблеми зводяться у своїй суті до задачі вибору з деякого числа альтернатив однієї. При цьому економічні агенти (організації й індивіди) не мають у своєму розпорядженні повного знання ситуації для вироблення оптимального рішення, а також не мають обчислювальних засобів достатньої потужності для адекватного врахування всієї доступної їм інформації.
В сучасній економічній теорії в якості "індикатора" (або "двійника") непевності виступає категорія ризику. Основне розходження між ризиком і непевністю полягає в тому, чи відомі суб'єкту, що приймає рішення, кількісні можливості настання визначених подій. Ризик характерний для виробничо-економічних систем із масовими подіями, де непевність існує, як правило, лише у тих випадках, коли можливості наслідків припадає визначати суб'єктивно через відсутність статистичних даних за попередні періоди. Такий підхід до інтерпретації категорій ризику і непевності прийнятий у неокейнсіанській традиції. У той час, як неокласична школа вважає ці поняття тотожними.
В кількісному відношенні непевність означає можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у меншу, так і у більшу сторону. Така непевність зветься "спекулятивною", на відміну від "чистої" непевності, що припускає можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату діяльності. Відповідно, під ризиком в економічній теорії розуміється можливість (загроза) втрати частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або появи додаткових витрат і/або обернене - можливість одержання значної вигоди (прибутку) в результаті здійснення підприємницької діяльності. Тому будь-який вид аналізу й оцінка повинні проводитися з врахуванням ризику і непевності.
Діяльність господарських суб'єктів здійснюється в умовах ринку, що характеризується насамперед економічною свободою дій виробника. За економічну свободу необхідно платити, адже свободу одного підприємства супроводжує свобода й інших підприємств, що можуть купувати або не купувати його продукцію, пропонувати за неї свої ціни, продавати зустрічну продукцію по визначених цінах, диктувати свої умови угод. Природно, при цьому партнери насамперед орієнтуються на власну вигоду. Відносність такого поняття, як вигода, зводиться до того, що вигода для одних може обертатися збитком для інших. Це положення посилюється ще і тим, що підприємства, що виробляють однорідну продукцію, взагалі намагаються витиснути свого конкурента з ринку.
Отже, незалежно від власного бажання, починаючи свою діяльність, а значить, вступаючи на ринок, будь-якому підприємству прийдеться мати справу з непевністю і, як наслідок цього, відчувати на собі протягом усієї діяльності вплив тих видів ризиків, що властиві даній економіці і даному напрямку діяльності.
Специфічною характеристикою непевності є те, що суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати вплив не тільки непевності розвитку власного (внутрішнього) ринку, але і зовнішнього, що є наслідком розширення світогосподарських зв'язків і процесу інтеграції економік різноманітних країн.
Умови непевності, що мають місце в підприємницькій діяльності, є предметом дослідження й об'єктом постійного спостереження економістів найрізноманітніших профілів, а також спеціалістів інших областей (юристів, соціологів, політологів і т.п.). Такий комплексний підхід до вивчення даного явища (непевності в бізнесі) пов'язаний із тим, що господарські суб'єкти в процесі свого функціонування відчувають залежність від цілого ряду умов. Дані умови залежності можна класифікувати за місцем їхнього виникнення на:
• соціально-політичні;
• адміністративно-законодавчі;
• виробничі;
• комерційні;
• фінансові.
Наукові уявлення про непевність, а, як наслідок цього, і про ризики, формувалися поетапно.
У колишньому Радянському Союзі в 20 -ті роки таке поняття як ризик було закріплено в деяких законодавчих актах щодо виробничої і раціоналізаторської діяльності. Проте, уже в середині 30-х років воно характеризується як "буржуазне". Становлення і наступне функціонування економіки командно-адміністративного типу, однією із важливих умов якої була загальна плановість, явилося наслідком того, що таке поняття як підприємницький ризик цілком перестало існувати, як явно вороже плановій економіці.
Зрозуміло, це мало сенс. Проте, цілком із цим не можна погодитися з кількох причин. У першу чергу, тому що й в умовах командної економіки існувала непевність, пов'язана принаймні з тим, що існували експортно-імпортні операції, місцеві товаровиробники продавали свою продукцію і купували необхідні товари на зовнішньому ринку, стикаючись у такий спосіб з усіма видами ризиків, що властиві будь-якому суб'єкту ринкової економіки. По-друге, крім зовнішньоекономічних ризиків, завжди був ризик невиконання державних планів, встановлюваних у наказовому порядку. Характерним для того періоду часу було те, що наслідки цієї непевності не відбивалися на товаровиробниках, а вона цілком і повністю лягала на плечі держави. Іншими словами, існувала така ситуація, коли при прийнятті економічних рішень суб'єктами господарської діяльності останні не несли відповідальності за наслідки рішень, а перекладали її на товариство в цілому. Таким чином, відсутність зацікавленості в результатах економічних рішень, було причиною відсутності ризику як такого.
Орієнтація України на побудову економіки ринкового типу означає появу найрізноманітніших видів непевності для всіх суб'єктів її господарської діяльності.
Існує декілька можливих підходів класифікації непевності, з яких найбільш широко застосовується підхід її характеристики з погляду можливості настання подій.
За рівнем можливості настання подій необхідно виділити три основні види непевності:
1. Повна непевність;
2. Повна певність;
3. Часткова непевність.
Повна непевність - це такий вид непевності, який характеризується близькою до 0 прогнозованістю настання події. Математично це виглядає у такий спосіб:
Lim Pj= 0
t®n
де: Рj - прогнозованість настання події j;
t - час;
n - кінцевий час прогнозування події.
Таким чином, в умовах повної непевності суб'єкти підприємницької діяльності цілком позбавлені можливості будь-яким способом прогнозувати як перспективи свого власного розвитку так і ринку в цілому.
Повна певність - характеризується близькою до 1 прогнозованістю настання подій, тобто:
Lim Pj= 1
t®n
Повна певність, являючись протилежністю повної непевності, дає можливість суб'єктам господарської діяльності з 100% ймовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, а і його власне поводження, тенденції розвитку і т.п.
Часткова непевність - це такий вид непевності, який характеризується тим, що можливість настання події, а отже, і ступінь її прогнозованості знаходиться в межах від 0 до 1 :
0< Lim Pj <1
t®n
У порівнянні з попередніми двома видами, що являють собою теоретичні припущення про можливості господарських суб'єктів, даний вид непевності носить конкретний практичний характер і може бути предметом нашого вивчення.
Причини виникнення непевності можна об'єднати в декілька основних груп:
1. Недетермінованість процесів, що проходять у суспільстві в цілому, і в економічному житті, зокрема. При цьому недетермінованість є наслідком відсутності можливості їх повного проектування і прогнозування;
2. Відсутність повної інформації при плануванні поводження ринкового суб'єкта, або її суб'єктивний аналіз;
3. Вплив суб'єктивних чинників на результати проведених аналізів (рівень кваліфікації робітників, що проводять аналіз; розмір тимчасового простору аналізованого періоду і т.п.).