Зміст і форми соціально-педагогічної діяльності з молоддю
Головна мета соціально-педагогічної роботи з молоддю - створення умов для позитивно зорієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальному розвитку та самореалізації молодих поколінь в інтересах особистості та суспільства. Вона передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави. З одного боку, – це надання різних видів соціальної допомоги різним категоріям молоді, що мають у ній потребу; а з іншого – соціальна профілактика, спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді, яка стимулює формування в неї імунітету до різноманітних негативних явищ.
Соціальна робота спрямована практично на всі категорії молоді, які в тій чи іншій мірі потребують соціальної допомоги, соціальної підтримки, соціального забезпечення та соціальної реабілітації. Такими категоріями є: працююча молодь, безробітна молодь; діти і молодь, які навчаються; молоді сім′ї, діти і молодь, які мають відхилення у здоров′ї (діти-інваліди і молоді інваліди); діти і молодь, які мають відхилення у поведінці; молодіжні та дитячі організації і об′єднання; обдарована молодь, сироти й діти, батьки яких позбавлені батьківських прав; біженці, переселенці.
Керівними положеннями в реалізації соціальної роботи з молоддю в суспільстві є такі принципи, як надання соціальної допомоги молодій людині, незалежно від її національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної належності; орієнтація на пріоритет загальнолюдських цінностей, які охоплюють погляди на людину в її взаємозв′язках з природою, суспільством, глобальними проблемами, продиктованими особливостями та реаліями ядерного віку, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у родинне середовище та фундаментальні основи моральності; спрямованість на поєднання інтересів суспільства та потреб особистості в отриманні соціальних послуг. Принцип поєднання соціальної допомоги з самодопомогою визначає пріоритет опори на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив. Принцип інтеграції передбачає взаємодію зусиль усіх соціальних інститутів, зацікавлених у продуктивному процесі соціалізації особистості. Особливості включення різних категорій молоді в соціально значущу діяльність визначає принцип адаптації. Соціальна робота вимагає також реалізації принципу узгодженості короткотривалих і довготривалих перспектив соціалізації особистості, що передбачає взаємодію державної та особистісної програм фізичного, культурного, освітнього, психічного розвитку; принципу комплексного підходу, який означає використання широкого спектра прийомів і засобів вирішення проблем соціалізації кожної особистості державними, громадськими й приватними установами та організаціями. При цьому важливе місце відводиться принципу етичності, який відображає характер діяльності, спрямованої на обробку наявної інформації та збереження конфіденційності; принцип поваги до особистості, що передбачає опору на позитивні фактори в її розвитку та наданні допомоги; принцип партнерства і взаємної довіри як основи продуктивної взаємодії у соціальному становленні молоді. Крім того, принцип безкоштовності обслуговування і коштовності послуг визначає види та способи розрахунку за надані послуги залежно від соціального статусу особистості у суспільстві, її фізичного та психічного стану.
Соціальна робота з молоддю в Україні здійснюється у рамках державної молодіжної політики й системи соціального обслуговування населення. Мета державної молодіжної політики– системної діяльності держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом – полягає створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.
Соціальна робота з молоддю має враховувати сфери життєдіяльності дітей, підлітків, молоді (навчальні заклади, місця проживання, місце роботи, дозвілля); актуальні й найтиповіші соціальні та психологічні проблеми дітей, підлітків, молоді (наприклад, правовий захист, профілактика відхилень у поведінці, психологічні проблеми спілкування тощо); категорії дітей, підлітків і молоді (вік, стать, соціальний статус).
Соціальна робота з молоддю, за визначенням Є.Ярської-Смирнової, є конкретною професійною діяльністю з надання допомоги як окремій людині, так і групам молодих людей з метою поліпшення чи відновлення їх здібності до соціального функціонування; створення умов, які сприяють досягнення цих цілей у суспільстві, а також робота з молодими людьми на комунальному рівні, за місцем проживання чи в трудових колективах. Основним завданням соціальної роботи при цьому є вироблення у молоді здібності самостійно розв’язувати свої проблеми, адаптуватися до нових соціально-економічних умов ринкової економіки, отримувати навички самостійного життя і брати участь у самоуправлінні.
Виділяють дві моделі соціальної роботи з молоддю – інтегративну та дефіцитну. Інтегративна модель – це соціальна робота в широкому значенні, яка повинна сприяти соціалізації молоді. В цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка.
Реалізація цієї моделі можлива лише через залучення державно-суспільного витратного механізму, який передбачає виділення значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів, що можливе лише в умовах розподіленого ведення народного господарства. Однак у силу надмірно великого обсягу засобів, які повинні бути виділені на повноцінну реалізацію такого типу соціальної роботи, більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, зорієнтовану насамперед на соціально вразливі верстви населення, групи ризику, інвалідів і самотніх, а також дітей і підлітків.
Серед основних форморганізації соціальної роботи виділяють індивідуальну та групову. Сутність індивідуальної форми організації соціальної роботи з молоддю полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до проблем, які постали перед нею. Призначенням групової форми є організація соціально значущих ініціатив, участі особистості в соціально спрямованій діяльності громадських об′єднань й організацій. Важливе місце відводиться таким формам, як організація соціально корисної діяльності, в тому числі доброчинної; соціальному навчанню (соціальній освіті), яке здійснюється в різних типах навчально-виховних державних і приватних освітніх закладів і пов′язане з досягненням певного рівня соціальної освіти; соціально-психолого-педагогічній підтримці, призначенням якої є професійна допомога та посередницька діяльність професіоналів у розв’язанні різноманітних проблем особистості та колективу; консультуванню, у ході якого виявляються та накреслюються основні напрями виходу з проблеми, що хвилює особистість.