Приклад застосування двоїстого симплекс-методу
Приклад 6.1.Розв’яжемо ЗЛП двоїстим симплекс-методом:
min z = x1 + x2; (6.8)
 ; (6.9)
 ; (6.10)
 ; (6.11)
 . (6.12)
Зведемо спочатку всі обмеження до типу ”£”; для цього нерівності типу “³” помножимо на –1:
 ;
 ;
 .
А тепер у кожне з них введемо відповідну залишкову змінну:
 ;
 ;
 .
Ітерація 1. Початковий базисний розв’язок (недопустимий) задачі такий:
 = 
 .
На рис. 6.1 цей розв’язок відповідає точці А (0, 0).
Заповнюємо симплекс-таблицю (табл. 6.2).
Таблиця 6.2
| Базисні змінні | x1 | x2 | s1 | s2 | s3 | Розв’язок | 
| z | -1 | -1 | ||||
| s1 | -2 | -1 | -4 | |||
| s2 | -1 | -2 | -4 | |||
| s3 | 
Значення залишкових змінних не забезпечують одержання допустимої стартової точки прямої задачі, але всі елементи z-рядка (dj) є недодатними — умова оптимальної задачі на мінімізацію виконується.
Крок 1. Вибираємо змінну, що виводиться з множини базисних
За умовою допустимості за виводжувану з базису змінну вибирається найбільша за модулем від’ємна базисна змінна. Таких змінних дві: s1 = –4; s2 = –4.
 У цьому випадку можна вибрати будь-яку змінну. Виберемо змінну s2.
Крок 2. Вибираємо змінну, що вводиться у множину базисних
За умовою оптимальності змінна, що вводиться у базис, вибирається з небазисних таким чином: обчислюються відношення коефіцієнтів лівої частини z-рівняння до відповідних коефіцієнтів рівняння, яке відповідає виводжуваній змінній. Відношення з додатними або нульовими значеннями знаменника не враховуються. У задачі на мінімізацію змінній, що вводиться, повинне відповідати найменше з вказаних співвідношень (табл. 6.3). У задачі на максимізацію вибираємо відношення, найменше за абсолютною величиною:
Таблиця 6.3
| Базисні змінні | x1 | x2 | s1 | s2 | s3 | Розв’язок | 
| Z | -1 | -1 | ||||
| s2 | -1 | -2 | -4 | |||
| Відношення |    1
  |  1/2 | — | — | — | — | 
Обчислюємо q = min{1,1/2} = 1/2, тобто вводимо до базису змінну x2.
Крок 3.Виконаємо операцію заміщення, використовуючи перетворення Жордана-Гаусса (тобто звичайні симплекс-перетворення) (табл. 6.4).
Таблиця 6.4
| Базисні змінні | x1 | x2 | s1 | s2 | s3 | Розв’язок | 
| z | -1/2 | -1/2 | ||||
| s1 | -3/2 | -1/2 | -2 | |||
| x2 | 1/2 | -1/2 | ||||
| s3 | 1/2 | 
Новий базисний розв’язок відповідає точці В (2, 0) (рис. 6.1).
Ітерація 2
Крок 1. Вибираємо змінну, що виводиться з множини базисних.
Розв’язок ще не допустимий (s1 = –2). За умовою допустимості за змінну, що виводиться з базису, вибираємо змінну s1.
Крок 2. Вибираємо змінну, що вводиться до базису (табл. 6.5).
Таблиця 6.5
| Базисні змінні | x1 | x2 | s1 | s2 | s3 | Розв’язок | 
| z | -1/2 | -1/2 | ||||
| s1 | -3/2 | -1/2 | -2 | |||
| x2 | -1 | -1/2 | ||||
| s3 | 1/2 | |||||
| Відношення | 1/3 | — | — | — | 
Обчислюємо q = min{1/3, 1} = 1/3, тобто вводимо до базису змінну x1.
Крок 3. Виконуємо операцію заміщення (табл. 6.6).
Таблиця 6.6
| Базисні змінні | x1 | x2 | s1 | s2 | s3 | Розв’язок | 
| z | -1/3 | -1/3 | 8/3 | |||
| x1 | -2/3 | 1/3 | 4/3 | |||
| x2 | 1/3 | -2/3 | 4/3 | |||
| s3 | 1/3 | 1/3 | 22/3 | 
Розв’язок, що є оптимальним і допустимим, відповідає точці С (4/3, 4/3).

Рис. 6.1
 1