Загальна постановка задачі
Лінійне програмування – наука про методи дослідження і знаходження екстремальних (найбільших і найменших) значень лінійної функції, на невідомі якої накладаються лінійні обмеження.
Ця лінійна функція називається цільовою, а обмеження які математично записуються у вигляді рівнянь або нерівностей називаються системою обмежень.
Математичне вираження цільової функції та її обмежень називається математичною моделлю економічної задачі або економіко-математичною моделлю.
У загальному вигляді математична модель задачі лінійного програмування можна записати
при обмеженнях
де - невідомі, - задані сталі величини.
Всі або декілька рівнянь системи обмежень можуть бути записані у вигляді нерівностей.
Математична модель у більш скороченому вигляді може бути записана
з обмеженнями
Припустимим розв’язком (планом) задачі лінійного програмування називається вектор , який задовольняє системі обмежень.
Множина припустимих розв’язків утворює область припустимих розв’язків (ОПР).
Припустиме значення, при якому цільова функція досягає свого екстремального значення, називається оптимальним розв’язком задачі лінійного програмування і позначається .
Базисний припустимий розв’язок є опорним розв’язком, де - ранг системи обмежень.
Види математичних моделей
Математична модель задачі лінійного програмування може бути представлена у канонічній і неканонічній формі.
Якщо всі обмеження системи задано рівняннями і змінні є невід’ємними, тоді таку модель називають канонічною. Якщо хоча б одне обмеження є нерівністю, тоді модель задачі лінійного програмування називають неканонічною.
Для переходу від неканонічної до канонічної моделі необхідно у кожну нерівність ввести балансову змінну . Якщо знак нерівності „ ” , тоді балансова змінна вводиться із знаком „+”, якщо знак нерівності „ ” - із знаком „-”. У цільову функцію цільові змінні не вводяться.
Таким чином, щоб скласти математичну модель задачі лінійного програмування необхідно:
- ввести позначення змінних;
- виходячи з мети економічних досліджень, скласти цільову функцію;
- враховуючи обмеження у використанні економічних показників задачі та їх кількісні закономірності, записати систему обмежень.
Приклад.Скласти задачу про використання ресурсів.
Нехай на випуск п видів продукції витрачається т видів ресурсів (сировина, матеріали, праця, тощо) . Відомі витрати ресурсів і-го виду на одиницю продукції -го виду, обсяг ресурсів і-го виду і прибуток від реалізації одиниці продукції -го виду. Необхідно так організувати випуск продукції, виходячи із наявних ресурсів, щоб одержати найбільший прибуток.
Представимо вихідні дані задачі у вигляді таблиці
Таблиця
Вид ресурсу | Вид продукції | Запаси ресурсів, грн. | |||||
... | ... | ||||||
... | ... | ||||||
... | ... | ||||||
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
... | ... | ||||||
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
... | ... | ||||||
Прибуток від реалізації одиниці продукції | ... | ... | |||||
Випуск продукції | ... | ... |
За шукані невідомі візьмемо - кількість одиниць випущеної продукції видів .
Складемо цільову функцію економіко-математичної моделі. Прибуток від випуску всієї продукції становить
Невідомі повинні задовольняти нерівностям, які показують, що фактичні витрати відповідного виду ресурсів не повинні перевищувати його наявний обсяг
Виходячи з економічного змісту задачі, невідомі можуть набувати тільки невід’ємних значень, тобто