Європейське і міжнародне співробітництво України в області метрології
Держспоживстандарт приєднався в 1992 р. до міжнародної організації КООМЕТ, членами якої є державні метрологічні органи Центральної Східної Європи. У рамках КООМЕТ Україна бере участь у виконанні 30 тем. Україна є членом міждержавного метрологічного комітету країн СНД. Велика увага Держспоживстандартом приділяється розвитку двостороннього співробітництва з лідируючими метрологічними органами країн Західної Європи. Україна – член-кореспондент міжнародної організації законодавчої метрології (OIML) з 1997 року.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які задачі вирішує метрологічна служба України?
2. Яка організаційна структура метрологічної служби України?
3. Чим займається державна служба законодавчої метрології України?
4. Які державні наукові метрологічні центри функціонують в Україні?
5. Які функції виконують територіальні державні підприємства "Стандартметрологія" Держспоживстандарту України?
6. Які функції виконує метрологічна служба підприємства й організації?
7. Які задачі і функції державного метрологічного контролю и нагляду?
8. Які права и обов'язки держінспектора метрологічної служби?
9. Який розмір штрафів установлено за порушення метрологічних норм и правил?
10. Яким видам випробувань піддаються засоби вимірювальної техніки? У чому полягають ці випробування?
11. Які існують види повірок засобів вимірювальної техніки? Які їх особливості?
12. У чому полягає метрологічне забезпечення підготовки виробництва?
13. У чому полягає міжнародне співробітництво України в області метрології?
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗАСВОЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З МЕТРОЛОГІЇ
1. Закінчіть фразу. Метрологія – наука про ... :
1) виміри;
2) розміри;
3) фізичні величини;
4) закони та інші нормативно-правові акти.
2. Виберіть основні складової сучасної метрології:
1) законодавча;
2) теоретична;
3) практична;
4) фундаментальна;
5) прикладна;
6) статистична.
3. Якісною характеристикою фізичної величини є:
1) найменування;
2) умовна позначка;
3) розмірність;
4) розмір;
5) одиниця виміру.
4. Основна фізична величина – це:
1) величина, що не залежить від інших величин, може слугувати основою для встановлення зв'язку між іншими фізичними величинами;
2) величина, одиниця виміру якої складена з інших одиниць, і може бути тримана по визначеній формулі;
3) сукупність основних і похідних фізичних величин;
4) властивість фізичного об'єкта, явища або процесу, що є загальним у кількісному і якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів.
5. Похідна фізична величина – це:
1) величина, що не залежить від інших величин і є основою для встановлення зв'язку між іншими фізичними величинами;
2) величина, одиниця виміру якої складена з інших одиниць, і може бути отримана по визначеній формулі.
3) сукупність основних і похідних фізичних величин;
4) властивість фізичного об'єкта, явища або процесу, що є загальним у кількісному і якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів.
6. Що є результатом будь-якого виміру?
1) одержання інформації про якість виробу;
2) одержання кількісних характеристик об'єкта;
3) сукупність показників виміру;
4) одержання інформації про розмір фізичної або нефізичної величини.
7. Що є мірою нагрітості тіла?
1) температура по Цельсію;
2) температура по Фаренгейту;
3) термодинамічна температура;
4) інший варіант.
8. Що є мірою просторової протяжності?
1) шлях;
2) швидкість;
3) час;
4) довжина.
9. Першою системою одиниць фізичних величин є система:
1) СГС;
2) МКСС;
3) СІ (SI);
4) МКС.
10. З якого року система одиниць СІ (SI) є обов'язкової для застосування в нашій країні?
1) 1963 р.;
2) 1980 р.;
3) 1981 р.;
4) 1960 р.
11. Основоположником метрології, як самостійної науки, вважається:
1) Петро I;
2) Д. І. Менделєєв;
3) Іван Грозний;
4) Святослав Ярославович.
12. Нульова точка відліку шкали відносин:
1) нуль за шкалою Цельсія;
2) нуль за шкалою Реомюра;
3) нуль за шкалою Кельвіна;
4) нуль за шкалою Ріхтера.
13. Як називають метод вимірювання, заснований на використанні почуттів людини?
1) інтуїтивний;
2) органолептичний;
3) евристичний;
4) дедуктивний.
14. Процедура встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які не поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування, на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик, називається:
1) калібруванням;
2) повіркою;
3) сортуванням;
4) державними іспитами.
15. Процедура встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування, на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик, називається:
1) державними іспитами;
2) сортуванням;
3) повіркою;
4) калібруванням.
16. При забезпеченні єдності вимірів обов'язково перевіряється:
1) стан і застосування засобів вимірювальної техніки;
2) застосування атестованих методик виміру;
3) дотримання умов проведення державних випробувань.
17. Що не входить у компетенцію метрологічної служби, організованої на підприємстві.
1) керівництво і координація робіт із забезпечення єдності вимірів необхідної точності;
2) укладання договорів на розробку і впровадження нової вимірювальної техніки;
3) організація ремонту засобів вимірювальної техніки ;
4) виконання робіт із забезпечення єдності вимірів часу і частоти і визначення параметрів обертання Землі.
18. Що входить у компетенцію метрологічної служби, організованої на підприємстві?
1) керівництво і координація робіт із забезпечення єдності вимірів необхідної точності;
2) укладання договорів на розробку і впровадження нової вимірювальної техніки;
3) організація ремонту засобів вимірювальної техніки;
4) виконання робіт із забезпечення єдності вимірів часу і частоти і визначення параметрів обертання Землі.
19. У чому полягає завдання метрології?
1) забезпечення точності вимірювання;
2) визначення метрологічних характеристик засобів вимірювання;
3) забезпечення єдності вимірювання;
4) нормування процедури вимірювання фізичних величин.
20. Вкажіть чинники, що впливають на результат вимірювання:
1) кількість вимірювань;
2) точність вимірювальних засобів;
3) умови вимірювання;
4) об'єкт, суб'єкт, спосіб, метод, засіб, умови, кількість вимірів.
21. Який засіб потрібний для зберігання вимірювальної інформації?
1) міра;
2) вимірювальний перетворювач;
3) вимірювальний прилад;
4) вимірювальна система.
22. Який розмір штрафу накладається на службових осіб та громадян-підприємців за порушення метрологічних правил?
1) від 20 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати;
2) від 20 до 50 мінімальних розмірів заробітної плати;
3) від 50 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати;
4) від 50 до 80 мінімальних розмірів заробітної плати.
23. Який розмір штрафу накладається на службових осіб та громадян-підприємців за порушення правил використання засобів вимірювальної техніки?
1) від 20 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати;
2) від 20 до 50 мінімальних розмірів заробітної плати;
3) від 50 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати;
4) від 50 до 80 мінімальних розмірів заробітної плати.
ЧАСТИНА 2
СТАНДАРТИЗАЦІЯ
Розділ 4. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Основні відомості
Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства і нормативних документів, що регламентують правила, процеси, методи виготовлення і контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров'я і майна людей і навколишнього середовища. Стандартизація саме і призначена для цього.
З придбанням Україною незалежності в 1991 році Постановою Кабінету Міністрів України №293 від 23.09.91 р. була створена державна система стандартизації на базі Українського республіканського управління Держстандарту СРСР.
У травні 1993 р. вийшов Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію". У червні Держстандарт України затвердив і ввів у дію перші 5 державні основні стандарти, що заклали фундамент державної системи стандартизації України:
1. ДСТУ 1.0-93 Державна система стандартизація України. Основні положення.
2. ДСТУ 1.2-93 Державна система стандартизація України. Порядок розробки державних стандартів.
3. ДСТУ 1.3-93 Державна система стандартизація України. Порядок розробки, побудови, викладання та оформлення технічних умов.
4. ДСТУ 1.4-93 Державна система стандартизація України. Стандарти підприємства. Основні положення.
5. ДСТУ 1.5-93 Державна система стандартизація України. Загальні вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту стандартів.
У травні 2001 року Президентом України був підписаний закон України "Про стандартизацію", що набрав сили 20 червня 2001 р. Цей закон установлює правові й організаційні основи стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної політики в цій сфері.
Закон "Про стандартизацію" включає 7 розділів:
1. Загальні положення.
2. Організація стандартизації.
3. Стандарти і їхнє застосування.
4. Інформаційне забезпечення і право власності на стандарти, кодекси сформованої практики і технічні умови.
5. Міжнародне співробітництво.
6. Фінансування робіт зі стандартизації.
7. Заключні положення.
Закон "Про стандартизацію" регулює відносини, зв'язані з діяльністю в сфері стандартизації і застосування її результатів, поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності і видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.
У жовтні 2002 року Президент України підписав Указ "Про державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики", відповідно до якого Держстандарт України був перетворений у Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики – Держспоживстандарт України.
У 2003 р. Держспоживстандарт України вніс зміни в основні стандарти і затвердив їх у новій редакції.
У відповідності з міжнародним терміном и Законом України "Про стандартизацію" стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни, є національною. Тому нова редакція комплексу стандартів Державної системи стандартизації має цей термін. В комплекс входять такі стандарти:
ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення.
ДСТУ 1.1:2003 Національна стандартизація. Стандартизація і суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.
ДСТУ 1.2:2003 Національна стандартизація. Правила розробки національних нормативних документів.
ДСТУ 1.3:2004 Національна стандартизація. Правила розробки, побудови, викладання, узгодження, прийняття та позначення технічних умов.
ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів.
ДСТУ 1.6:2004 Національна стандартизація. Правила розробки нормативних документів.
ДСТУ 1.7:2001 Національна стандартизація. Правила і методи застосування і використання міжнародних і регіональних стандартів.
ДСТУ 1.13:2001 Національна стандартизація. Правила надання повідомлень торговим партнерам України.
ДСТУ ISO/IEC Guide 59:2000 Національний стандарт України. Кодекс усталеної практики стандартизації.
Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних і можливих задач з метою досягнення оптимального рівня упорядкованості у визначеній сфері, результатом якої є підвищення рівня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усунення технічних бар'єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси і послуги, зокрема матеріали, устаткування, системи, їхнє об'єднання, правила, процедури, функції, методи або діяльність.
Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки життя і здоров'я людини, тварин, рослин, а також стану й охорони навколишнього середовища, створення умов для раціонального використання ресурсів і відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усунення технічних бар'єрів у торгівлі.
Державна політика в області стандартизації базується на таких принципах:
· забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробці стандартів і вільного вибору ними видів стандартів при виробництві або постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
· відкритості і прозорості процедур розробки і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентноздатності продукції вітчизняних виробників;
· доступності стандартів і інформації про них для користувачів;
· відповідності стандартів законодавству;
· адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;
· пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів;
· дотриманні міжнародних і європейських правил і процедур стандартизації;
· участі в міжнародній (регіональної) стандартизації.
Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні і більш вузькі, що стосуються забезпечення відповідності. Загальні цілі випливають насамперед зі змісту поняття. Конкретизація загальних цілей для української стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог стандартів, що є обов'язковими.
До них відносяться розробка норм, вимог, правил, що забезпечують: безпеку продукції, робіт, послуг для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна; сумісність і взаємозамінність виробів; якість продукції: робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науково-технічного прогресу, єдність вимірювання; економію усіх видів ресурсів; безпеку господарських об'єктів, яка пов'язана з можливістю виникнення різних катастроф (природного і техногенного характеру) і надзвичайних ситуацій; обороноздатність і мобілізаційну готовність країни.
Конкретні цілі стандартизації відносяться до визначеної області діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того або іншого виду продукції, підприємству і т.п.
Областю стандартизації називають сукупність взаємозалежних об'єктів стандартизації. Наприклад, машинобудування є областю стандартизації, а об'єктами стандартизації в машинобудуванні можуть бути технологічні процеси, типи двигунів, безпека і екологічність машин і т.д.
Стандартизація здійснюється на різних рівнях. Рівень стандартизації розрізняється в залежності від того, учасники якого географічного, економічного, політичного регіону світу приймають стандарт. Так, якщо участь у стандартизації відкрито для відповідних органів будь-якої країни, то це м і ж н а р о д н а стандартизація.
Р е г і о н а л ь н а стандартизація - діяльність, відкрита тільки для відповідних органів держав одного географічного, політичного або економічного регіону світу. Регіональна і міжнародна стандартизація здійснюється фахівцями країн, представлених у відповідних регіональних і міжнародних організаціях, задачі яких будуть розглянуті нижче.
Н а ц і о н а л ь н а стандартизація - стандартизація в одній конкретній державі. При цьому національна стандартизація також може здійснюватися на різних рівнях: на державному, галузевому рівні, у тому або іншому секторі економіки (наприклад, на рівні міністерств), на рівні асоціацій, виробничих фірм, підприємств (фабрик, заводів) і установ.
Стандартизацію, що проводиться в адміністративно-територіальній одиниці (провінції, краї і т.п.), прийнято називати адміністративно - територіальною стандартизацією.
Орган стандартизації – орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному і міжнародному рівні, основними функціями якого є: розробка, узгодження і затвердження стандартів.