БОГ ХОЧЕ ТІЛЬКИ НАШОГО ДОБРА
Які нерозумні ті, що противляться Божій волі! Вони все одно мусять приймати прикрості, бо ніхто не годен спинити виконання того, що Бог хоче. Св. Павло питається: Хто ж годен опертися Його волі?(Рим. 9, 19). На жаль вони терплять їх без ніякої заслуги, ба й навіть стягають на себе Божі кари в другім житті та збільшають свій неспокій на цім світі. Страдницький Йов питається: Хто оперся Його волі та мав спокій?(Йов: 9, 4).
Нехай хворий, скільки хоче, скаржиться на свої болі, і вбогий на нужду: нехай він злоститься на Бога і зневажає Його, скільки йому подобається! Що ж це поможе йому? Він тільки збільшить своє горе. «Нерозумний», кличе Св. Августин, «чого пошукуєш, як ганяєшся за земськими добрами? Пошукуй за Добром, в якім є всі можливі добра!». Чоловіче, за чим пошукуєш поза Богом? Знайди собі Бога, злучися з Ним, підчинися Його волі, і будеш щасливий у цім і другім житті.
Чого ж Бог бажає як не нашого добра? Хто ж більше любить нас аніж Бог? Він бажає, щоб всі люди спаслися і стали святими. Св. Петро кличе: Він не хоче, щоб хтось загинув, але щоб усі покаялися! (2 Пет. З, 9). А Св. Павло додає: Ваше освячення це Божа воля ( Сол. 4,3). Св. Лев твердить, що Бог, добрий зо Своєї природи включив Свою славу в наше добро. Доброта це його природа, а доброта бажає вділятися іншим. Бог сильно бажає, щоб
душі стали учасницями Його дібрі щастя. Якщо ж у цім житті посилає нам страждання, то чинить це для нашого добра. Св. Павло свідчить про це, кажучи: Тим, що люблять Бога, все виходить на добро (Рим. 8, 28). Навіть Божі кари, каже Св. Юдита, не мають на цілі нашої загибелі. Бог посилає їх нам, щоб ми поправилися і спаслися. Вірмо, промовила вона до мешканців обляженої Олоферном Ветулії, що це не сталося для нашої загибелі, а для поправи! (Юдита: 8, 27). Бог оточує нас Своєю добродійністю, щоб рятувати від вічного нещастя. Пророк Давид подивляє її, кличучи: Ти, Господи, благословляєш праведника і вкриваєш його ласкою немов щитом! (Пс. 5, 13). Бог не тільки бажає, але й сильно дбає про наше спасіння. Псальмопівець кличе: Я вбогий і бідний, але Бог дбає про мене! (Пс. 39, 18). Чого ж Бог міг би відмовити нам, питається Св. Павло, коли дав нам власного Сина? Він не пожалував Свого Сина, але видав Його за всіх нас. Як міг би Він разом з Ним не дати і всього іншого? (Рим. 8, 32). Ось з яким довір'ям ми повинні підчинятися Божим зарядженням, бо всі вони зміряють до нашого добра. Отож повторяймо з пророком Давидом не зважаючи на те, що нам трапиться: В спокої ляжу і відпічну, бо Ти, Господи, звелів мені безпечно відпочиватиме. 4, 9). Віддаймо себе вповні Богові, бо Він подбає про нас. Св. Петро заохочує нас так поступати кажучи: Дозвольте Йому журитися вами, бо Він дбає про вас! (І Пет. 5, 7).
Отож треба вповні віддатися Богові, бо Він напевно дбатиме про нас і наше добро, якщо будемо виповняти Його волю, Сам Господь отак промовив до Св. Катерини Сієнської: «Дочко, думай про Мене, і я завжди думатиму про тебе!» 20). Часто повторяймо слова Обручниці з Пісні Пісней: Мій Любий належить до мене, і я до Нього! (Піс. 2, 16). Мій улюблений Господь думає про моє добро, тому не хочу нічого, хіба подобатися Йому і в усьому підчинятися Його святій волі.
— о —
Святий абат Ніль казав, що не слід прохати Бога, щоб нам удавалося те, чого бажаємо, але щоб у нас виповнялася Його воля. Якщо ж стрінемося з противнощами, то слід не тільки терпеливо, але й радісно приймати їх, наслідуючи апостолів, що верталися з Синедріону, радіючи, що вдостоїлися зневаги за ім'я Ісуса (Дії: 5, 41). Хіба може бути більше щастя ніж свідомість, що душа, приймаючи добровільно всякі прикрості сильно подобається Богові? Духовні Вчителі зазначують, що Богові подобається бажання деяких душ страждати ради Нього. Проте куди більше подобається Йому підчинення Його волі, як душа стане така рівнодушна, що їй все одно, чи буде страждати чи веселитися, бо вона так сильно підчинилася Божій волі, що не бажає нічого за винятком виповнення цієї волі.
Побожна душе, якщо бажаєш подобатися Богові та вже на землі почуватися вдоволеною, то старайся завжди і всюди підчинятися Божій волі. Думай про те, що всі гріхи твого невладнаного й огірченого минулого життя це наслідок віддалення від Божої волі, Отож на-майбутнє завжди тримайся Божої волі в усьому, що могло б тобі трапитися, повторяючи зо Спасителем: Так, Отче, бо так подобається Тобі! (Мт. 11, 26). Господи, нехай так буде, бо так подобається Тобі! Коли щось прикре трапиться тобі, то думай, що воно походить від Бога. Отож негайно заяви: «Така Божа воля!» і старайся успокоїти себе. Наслідуй царя Давида, який каже: Я замовк і не відчинив уст, бо Ти це вчинив! (Пс. 38, 10). До цього треба звернути всі свої гадки і молитви, цебто треба благати Бога під час розважання, Святого Причастя і відвідин Пресвятих Тайн,
щоб помагав тобі виповняти Його волю. Жертвуй себе завжди Богові, заявляючи: «Мій Боже, чини зо мною і з усім, що маю, те, що подобається Тобі!» Так поступала Св. Тереса, що бодай п'ятдесят разів денно жертвувала себе Богові, щоб так поступав із нею, як подобалося Йому.
Мій читачу, будеш блаженним, якщо так завжди поступатимеш, будеш святим, проживатимеш щасливо на землі та запевниш собі блаженну смерть. Якщо хтось помре, то хочемо знати, куди пішла його душа. Це залежить від того, чи він помер, підчиняючись Божій волі чи ні. Якщо за життя ти навчишся завжди підчинятися Божій волі, то й у годині смерти так само поступиш. Така поведінка запевнить тобі спасіння. Ти помреш як святий.
Отож завжди підчиняймося Божій волі. Бог премудрий, тому знає, що добре для нас. Він так само сильно любить нас, тому й бажає того всього, що найкраще для нас, бо йнакше Христос не був би помер за нас. Будьмо певні та переконані, каже Св. Василій, що Бог куди краще дбає про наше добро ніж ми самі могли б це вчинити.