Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів
До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесівиробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).
У економічній літературі часто ототожнюється поняття "основні засоби"; "основні фонди".
Під фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу.
Правильніше застосовувати поняття "основні засоби", так як саме вони становлять частину активів підприємства.
За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.
Основні засоби й довгострокові інвестиції в основні засоби по-різному впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Характер цього впливу показано в табл. 12.16.
Аналіз використання основних засобів починається з оцінки забезпеченості підприємства основними засобами. Для цього необхідно вивчити динаміку обсягу, складу і структури, основних засобів їх технічний стан за класифікаційними групами (див. рис. 12.4).
Для економічного аналізу особливе значення має розподіл виробничих основних засобів основної діяльності підприємства на дві частини: активну і пасивну. До активної частини у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу, - будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивності структури основних засобів, підвищення технічної оснащеності підприємства.
На обсяг, структуру і динаміку виробничих основних засобів впливають такі фактори:
Ä характер та особливості процесу виробництва (безперервний, дискретний);
Ä тип виробництва (масове, серійне, одиничне);
Ä технологія, рівень спеціалізації і кооперування;
Ä методи організації виробництва тощо.
Для оцінки складу, руху та динаміки основних засобів використаємо дані таблиці 12.17.
За даними таблиці 12.17 можна зробити висновок, що на кінець року вартість основних засобів збільшилася на 1,9%, що склало 61 тис. грн. Найбільше збільшення відбулося у складі промислово-виробничих основних засобів - на 2,6 %, що склало 60 тис. грн., в т.ч. активної частини основних засобів на 2,5 % або на 30 тис. грн. При цьому відбулося зменшення невиробничих основних засобів на 6,4 % або на 9 тис. грн. на кінець року порівняно з початком. Структура основних засобів підприємства на кінець року порівняно з початком майже не змінилася. Найбільшу питому вагу у складі основних засобів займали промислово-виробничі основні засоби відповідно 71,3 та 71,8 %, в тому числі активна частина - 36,6 % та 36,8 %.
При проведенні аналізу динаміки, складу і структури основних засобів необхідно:
1) визначити середньорічну вартість основних засобів і динаміку її зміни за декілька років;
2) виявити причини збільшення вартості основних засобів (збільшення внаслідок переоцінки основних засобів не є позитивною тенденцією, до числа позитивних можна віднести перевищення темпів зростання вартості виробничих основних засобів над темпами зростання вартості невиробничих засобів);
3) зіставити темпи зміни вартості основних засобів з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з вартістю основних засобів;
4) виявити тенденції щодо структурних змін в складі основних засобів. Причому до числа позитивних можна віднести:
Ä значну питому вагу активної частини основних засобів порівняно з пасивною частиною основних засобів;
Ä підвищення темпів зростання активної частини основних засобів порівняно з темпами зростання пасивної частини основних засобів.
Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнання, приміщеннями встановлюється шляхом порівняння фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання програми виробництва продукції.
Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими засобами, є фондоозброєність, енергоозброєність та технічна озброєність праці. Показник загальної фондоозброєності праці розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті на інших змінах, використовують ті ж засоби праці). Коефіцієнт енергоозброєності праці обчислюється як відношення енергетичної потужності, що обслуговує виробничий процес, до чисельності робітників, які працюють у найбільшій зміні. Коефіцієнт технічної озброєності праці визначається як відношення вартості виробничого обладнання до середньоспискового числа робітників у найбільшу зміну. У процесі аналізу значення розрахованих показників порівнюється з даними минулих періодів, прогнозними, визначаються напрями їх змін. Крім того, темпи зростання фондоозброєності, енергоозброєності, технічної озброєності порівнюються з темпами зростання продуктивності праці. При цьому бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання цих показників.