Розрахунок потреби підприємства в робочій силі
У ринкових умовах господарювання надзвичайно важливим є визначення оптимальної чисельності працівників, необхідних для виконання виробничої програми. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників є: виробнича програма на плановий період часу; норми часу, норми виробітку; трудомісткість виробничої програми; організаційно-технічні заходи зі зниження трудомісткості програми; звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм; баланс робочого часу одного працівника і деякі інші документи.
Баланс робочого часу одного працівника встановлює середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду. Вона визначається множенням середньої кількості явочних днів працівника протягом планового періоду на середню тривалість робочого дня одного працівника.
Обґрунтування чисельності працівників, необхідних для виконання планового обсягу робіт, здійснюється на підприємстві на основі планової трудомісткості виробничої програми. Планова трудомісткість виробничої програми визначається за плановим нормативом трудових затрат на одиницю продукції, помноженим на плановий випуск продукції.
Інший спосіб визначення трудомісткості виробничої програми -звітну трудомісткість коректують за допомоги коефіцієнтів, у яких враховано заходи плану підвищення ефективності виробництва, які зменшують трудові затрати на виготовлення продукції.
Планову чисельність працівників визначають діленням трудомісткості виробничої програми на ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому враховується заплановане перевиконання норм часу.
де Р„л - планова чисельність робітників-відрядників;
Іш - планова трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Фщ, - плановий ефективний фонд часу одного працівника, годин;
Квн - плановий коефіцієнт виконання норм.
Планова чисельність працівників-відрядників розраховується на основі технологічної трудомісткості. На багатьох підприємствах широко використовується показник виробничої трудомісткості, яка враховує затрати праці робітників усіх підрозділів підприємства і визначається за формулою
де Тв - виробнича трудомісткість;
Тт - технологічна трудомісткість (враховує затрати праці працівників, які беруть участь в технологічному процесі);
Тобс.т - трудомісткість обслуговування технологічного процесу (враховує затрати праці працівників, які забезпечують проходження предметів праці через різні стадії технологічного процесу, починаючи від надходження сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів і закінчуючи відвантаженням готової продукції).
Чисельність працівників на основі планової виробничої трудомісткості можна визначити за формулою:
де tпл - планова виробнича трудомісткість, людино-годин.
Чисельність працівників, необхідних для виконання заданого обсягу робіт у натуральному вираженні, визначають за нормами виробітку. Для цього спершу визначається необхідний фонд ресурсів праці виходячи з норм виробітку.
де Тв - робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами;
Qі - обсяг і-х робіт у прийнятих одиницях виміру;
qі - планова норма виробітку і-тої продукції в одиницю часу (у прийнятих одиницях виміру).
Коли відома кількість нормованого часу, потрібна для виконання певного обсягу робіт, можна розрахувати необхідну чисельність працівників за формулою:
де Р - чисельність працівників.
Чисельність працівників, необхідних для експлуатації агрегатів, апаратів, машин і т. ін., визначається за відповідними нормативами за формулою:
де А - кількість робочих агрегатів;
Р - кількість робітників, необхідна для обслуговування одного агрегата протягом зміни (норма обслуговування);
S - кількість змін на добу;
Те - кількість діб роботи агрегата у плановому періоді;
Фдн - кількість днів роботи за плановим балансом робочого часу.
Планування чисельності працівників за явочним часом.
У ряді випадків планову чисельність працівників можна визначити по явочному складу і запланованим фондом робочого часу. Для цього необхідно розрахувати кількість робітників за зміну, за добу і на підміну працівників, які відсутні з поважних причин.
Явочне число працівників у зміну - нормативна чисельність робітників для виконання виробничого змінного завдання з випуску продукції. Вона визначається за формулою:
де Ряв - необхідна чисельність робітників у зміні;
Q - виробниче завдання (обсяг робіт) у зміну в прийнятих одиницях виміру;
Нвр - норма часу на одиницю виробу, операцію чи одиницю роботи;
Т - змінний фонд робочого часу одного працівника (тривалість робочої зміни).
В умовах дрібносерійного та індивідуального виробництва, коли протягом планового періоду (місяця, кварталу, року) міняються номенклатура і календарний розподіл виробів, що випускаються, визначити змінну явочну чисельність робітників. У таких випадках явочну чисельність робітників у зміну розраховують за плановим обсягам робіт і фондом робочого часу в плановому періоді за формулою:
де ZQt - сумарні затрати робочого часу в розрахунку на плановий обсяг робіт на плановий період, нормо-годин;
С - кількість діб роботи виробництва за плановий період.
Явочну чисельність працівників розраховують також виходячи з норм виробітку за формулою:
де V - плановий середній виробіток працівників певної спеціальності в прийнятих одиницях виміру;
де Нв - змінна норма виробітку у відповідних одиницях виміру.
Для точнішого розрахунку планової чисельності працівників необхідно доводити показники трудомісткості та її зменшення до цехів, дільниць і окремих виробничих бригад.
На роботах, виконуваних окремими працівниками за допомогою індивідуальних знарядь праці, явочна чисельність робітників у зміну визначається за формулою:
де Фд - кількість діб роботи дільниці у плановому періоді.
На багатьох підприємствах легкої промисловості явочну чисельність працівників-відрядників визначають за операціями виробничого процесу діленням виробничого завдання за кожною операцією на планову норму виробітку.
де З - змінне завдання (при широкому асортименті виражається в умовних одиницях);
Нпв - планова норма виробітку за зміну.
Явочна чисельність працівників на робочих місцях в апаратурних (машинних) виробництвах визначається на основі штатного нормативу обслуговування агрегатів (норм обслуговування).
Для неперервно діючих виробництв, крім явочного штату, визначають кількість робітників для роботи у вихідні дні. Загальна кількість робітників, необхідних для такого виробництва і графіка роботи, складає розрахований штат робітників.
Для розрахунку необхідної кількості працівників застосовують два основні методи: за коефіцієнтом середньоспискового складу і за плановим відсотком невиходів на роботу. Методом розрахунку за коефіцієнтом середньоспискового складу кількість працівників визначається за формулою:
де Ксп - коефіцієнт середньосписковогоскладу, визначуваний діленням номінального фонду робочого часу на планову кількість робочих днів:
де Фдн - запланована кількість робочих днів.
Середньоспискова чисельність працівників за відсотком невиходів (сума відсотків невиходів із поважних причин) визначається за формулою:
де Н - загальна кількість невиходів на роботу, %.
Планування чисельності працівників за кількістю робочих місць і нормами обслуговування.
Планування чисельності працівників, котрі виконують роботи, на які є норми обслуговування, зводиться до визначення загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змінності. Явочна чисельність працівників визначається діленням цієї кількості об'єктів на норму обслуговування.
де Q - кількість об'єктів обслуговування;
Нобс - норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, розмір виробничих площ, які обслуговуються одним або групою працівників.
Розрахунок кількості робочих місць застосовується у плануванні чисельності тих працівників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування. Робота їх виконується на певних робочих місцях і пов'язана з обслуговуванням конкретного об'єкта.
Розрахунок чисельності працівників за кількістю робочих місць полягає у складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в працівниках для кожного з них. У цьому розрахунку можна застосувати формулу:
Для визначення чисельності адміністративно-управлінського персоналу може застосовуватися формула Розенкранца. її суть полягає в тому, що для визначення чисельності необхідні дані про робочий час спеціалістів, трудомісткість одиниці роботи, коефіцієнти розподілу часу і т. ін. Формула Розенкранца слугує для перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній, яка задається завантаженням підрозділу або підприємства в цілому.
Формула Розенкранца має вигляд:
де Ч - чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії тощо;
п - кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження певної категорії спеціалістів;
mi - середня кількість дій (розрахунків, оброблення замовлень, переговорів тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений період часу (наприклад, за рік);
ti - час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;
Т - робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контракту) за відповідний період календарного часу, прийнятий у розрахунках;
Кнрч - коефіцієнт необхідного розподілу часу;
Кфрч - коефіцієнт фактичного розподілу часу;
tр - час на різні роботи, що їх неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.
Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрx) розраховують за формулою:
де Кдр - коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані в часі, необхідному для визначення процесу 
; звичайно знаходиться в межах 1,2-1,4;
Кв - коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; здебільшого дорівнює 1,12;
Кп - коефіцієнт перерахунку явочної чисельності у спискову.
Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрочн) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованим як 
Планування продуктивності праці на підприємстві
Основною метою планування продуктивності праці на підприємстві є пошук резервів, використання яких дозволило б досягти економії витрат на робочу силу і цим забезпечити собі конкурентоздатність. Планування продуктивності праці відбувається на основі розрахунку впливу факторів на його величину. Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховують економію робочої сили. Вихідна чисельність працівників (Чв) на певний обсяг робіт може бути визначена таким чином:
1) за незмінної структури виробництва
де Чбаз - чисельність працівників базисного періоду;
2) за наявності структурних зрушень
де Чі - чисельність працівників і-го структурного підрозділу;
ІОПі - ріст обсягу виробництва і-го структурного підрозділу.
Економію чисельності робочої сили (ЕЧР) за рахунок модернізації або впровадження нового обладнання розраховують за формулою:
де М — загальна кількість одиниць обладнання;
Мс - кількість не модернізованого обладнання;
Мм - кількість нового і модернізованого обладнання;
Пп - ріст продуктивності праці за експлуатації нового чи модернізованого обладнання, %;
Тд - кількість місяців дії нового чи модернізованого обладнання;
Тк - календарна кількість місяців у розрахунковому періоді.
Економія чисельності працюючих (ЕЧПВП) визначається за формулою:
де Чпвпв - вихідна чисельність працюючих для виробництва планового обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду;
У3 - частка працівників, зайнятих обслуговуванням обладнання, в чисельності промислово-виробничого персоналу, %;
Ер - відноснаекономія чисельності працівників, %:
Зростання продуктивності праці за рахунок «підтягування» працівників, які не виконують норм виробітку, визначається двома способами:
1) обчисленням безпосереднього росту продуктивності праці за рахунок «підтягування» тих, хто не виконує норм, до стовідсоткового або середнього процента виробітку колективу:
де Чр1, Ч р2 – чисельність працівників по групах, у яких рівень виконання норм виробітку нижче 100%;
Х1, Х2 - середнє виконання норм відповідно по групах;
Д - питома вага працівників, які не виконують норм загальної чисельності працівників;
2) виявленням економії чисельності працівників за рахунок заходів із виконання норм виробітку працюючим:
де Прн - планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою працівників, які не виконують норм виробітку, %;
ПВрн - питома вага групи працівників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності працюючих, %;
У - питома вага працівників-відрядників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності робітників, %;
0,5 - коефіцієнт, який показує рівномірність підвищення рівня виконання норм протягом усього планового періоду.
Економія робочої сили за рахунок спеціалізації виробництва розраховується за формулою:
де ПВпл, ПВбаз - питома вага кооперованих поставок відповідно у плановому та базисному періодах, %;
ОВпл - обсяг виробництва у плановому періоді, грн.;
Вбаз - виробіток на одного працівника в базисному періоді, грн.,
а також за формулою:
Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:
де ПВр - питома вага працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, %;
Пбаз і Ппл - втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.
Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності, яку можна обчислити за формулою:
де Фпл, Фбаз - кількість робочих днів, що їх відпрацьовує один працівник відповідно у плановому та базисному періодах.
Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили пра-цівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:
де Ббаз, Бпл - втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах;
Чрбазс - чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.
Економія чисельності від зрушень у складі (асортименті) продукції розраховується за формулою:
де Тбаз і Тпл - питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-годин;
Qпл - обсяг продукції у плановому періоді;
Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку у плановому році;
Фпл - фонд корисного часу роботи одного працівника у плановому році, годин.
Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (ПТі) обчислюють за формулою:
де ЕЧрі - економія робочої сили за і-м фактором, працівників.
ЕЧрі - економія робочої сили, обчислена за всіма факторами, працівників.
Приріст продуктивності праці за всіма факторами визначається сумуванням його приросту за кожним фактором.