Тема 1: Соціологія як наука

СОЦІОЛОГІЯ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ІНЖЕНЕРНИХ ТА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Харків 2008

Міністерство освіти й науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

СОЦІОЛОГІЯ

Рекомендовано

науково-методичною радою

Української інженерно-педагогічної

академії як навчально-методичний посібник для студентів інженерних

та інженерно-педагогічних спеціальностей

Протокол № 2 від 26 вересня 2008 р.

Харків 2008

УДК

Бакуменко О.О., Березовський В.В., Васильєва І.Г., Розенфельд Ю.М., Сукачова Г.П.

Рецензенти: Герасіна Л.М. д. соц. н., професор.

Подольська Є.А. д.соц.н., професор.

Романенко Ю.В. д.соц.н.,доцент

Соціологія. Посібник для студентів – Х.: УІПА, 2008. – 213 с.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….с. 5

Тема 1 Соціологія як наука.............................................................................с.7

Тема 2. Становлення і етапи розвитку соціології.........................................с.16

Тема 3. Суспільство як цілісна система.........................................................с.42

Тема 4. Соціальні інститути і соціальні організації.....................................с.65

Тема 5. Соціальна структура суспільства......................................................с.80

Тема 6. Етнічна соціологія..............................................................................с.100

Тема 7. Соціологія шлюбу і сім’ї...................................................................с.117

Тема 8. Соціальна стабільність і соціальний контроль у суспільстві.........с.137

Тема 9. Девіантна поведінка...........................................................................с.158

Тема 10. Соціологія освіти...............................................................................с.173

Тема 11. Соціальне управління.......................................................................с.188

Список використаної та рекомендованої літератури....................................с.209

Вступ

У сучасному суспільстві людина постійно стикається з проблемами, розв’язання яких потребує від неї навичок аналізу ситуації та уміння приймати оптимальне рішення. Тому для тих, хто вивчає соціологію, потрібне знання основних причин виникнення та способів вирішення стандартних життєвих ситуацій, мотивації діяльності певних груп людей. Ці знання допоможуть майбутнім працівникам інженерно-педагогічної сфери, орієнтованих на взаємодію з малими соціальними групами, у професійній діяльності.

Навички управління поведінкою людини допоможуть становленню професійної майстерності молодого спеціаліста. Сучасний працівник професійно-технічної системи освіти повинен мати не тільки знання і навички зі спеціальності, але й бути всебічно освіченою особистістю, яка обізнана у питаннях структури суспільства та закономірностей її розвитку.

Посібник не може претендувати на всебічне охоплення усіх галузей соціологічного знання; його завдання – дати цілісне уявлення про головні проблеми та закономірності соціальної дійсності.

Пропонований навчальний посібник складається з одинадцяти розділів, які відповідають робочій програмі з курсу «Соціологія» для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. У кожній темі розглядаються наукові категорії, аналізуються та порівнюються класичні та сучасні підходи до відповідних проблем соціального життя.

Перші два розділи мають вступний характер і присвячені визначенню предмета соціології, її методу аналізу явищ та розгляду основних етапів і напрямів у розвитку соціологічної думки. У наступних розділах підручника послідовно розглядаються основні поняття соціології: суспільство, особистість, соціальна структура тощо. Значну увагу приділено проблемам прикладної соціології – етносоціології, девіантної поведінки, проблемам освіти, соціології конфлікту.

Головним завданням даного видання є формування в студентів навичок соціологічного мислення з метою подальшого кваліфікованого вирішення професійних завдань у системі професійно-технічної освіти. Навчальний посібник рекомендований для студентів денної та заочної форм навчання.

Тема 1: Соціологія як наука

1. Об'єкт і предмет соціології. Поняття соціальних відносин.

2. Структура і рівні соціологічних знань.

3. Функції соціології і її місце в системі суспільних наук.

1. Тривалий час соціальні відносини розглядалися як складові частини загальнофілософських концепцій, які стосувалися всіх сторін розвитку суспільства, у тому числі проблем держави, політики, права, економіки, моралі й інших сторін суспільного розвитку. Згодом вони стали предметами вивчення окремих наук.

Поштовхом до дослідження саме соціальних процесів стало розуміння необхідності вивчення поведінки індивідів і соціальних спільностей у процесі виробничої та суспільної діяльності людини. Цей інтерес підсилився в період буржуазних революцій і бурхливого розвитку капіталізму. Разом з падінням традицій станового суспільства, що трималося на жорсткому дотриманні норм і правил поведінки, змінилася мотивація поведінки людей у цілому. Особистість усе більшою мірою стала орієнтуватися на свій власний інтерес, тому суспільні і владні структури буржуазного суспільства потребували нових знань про приховані пружини колективної поведінки.

Зв'язки і взаємодії індивідів у буденному житті утворюють своєрідну соціальну мережу - "соціум", тобто людей, пов'язаних спільним інтересом, у якому кожному відведене своє статусне місце і відповідна соціальна роль. Взаємодія двох індивідів - це вже соціум. Чим більше учасників взаємодії, тим складніший соціум і тим складніше визначити мотиви дій, статуси, ролі, цінності, норми, функції, через які соціологія розглядає і аналізує явища.

Соціологія як самостійна наука почала розвиватися у XIX столітті.

Термін "соціологія" – походить від двох слів: латинського слова "societas" -суспільство і грецького "Logos" - поняття, навчання. Отже, у найзагальнішому вигляді, це наука про суспільство. Це поняття було введене у науковий обіг французьким філософом Огюстом Контом, у роботі "Курс позитивної філософії" (1842), який вперше сформулював основну мету нової науки — соціологія повинна займатися не умоглядним конструюванням, а практично вивчати соціальні взаємовідносини людей і соціальні процеси і давати наукові прогнози розвитку суспільства. Соціальні знання, як і точні науки, повинні мати точні виміри за критеріями часу, якостей і форм прояву явищ.

Для того, щоб визначити специфіку соціології, необхідно виділити об'єкт і предмет соціології. Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство, але воно також є об'єктом й інших суспільних наук. Кожна наука про суспільство відрізняється від іншої науки своїм предметом, своєю стороною вивчення, наприклад - економічною, соціальною, демографічною, психологічною, антропологічною та іншими. Предмет соціології формувався на основі досягнень філософії (Франція, Німеччина), політичної економії (Великобританія, Німеччина), кримінології (Великобританія) і соціальної психології (США).

Кожне покоління соціологів доповнювало зміст предмета соціології. Якщо фундатор соціології О. Конт вважав, що соціологія - це " позитивна наука про суспільство і ті закономірності, що обумовлюють його розвиток, то видатний французький соціолог Еміль Дюркгейм називав предметом соціології вивчення соціальних фактів, тобто стійких явищ, незалежних від колективного та індивідуального сприйняття. Г. Спенсер вперше назвав їх соціальними інститутами. З точки зору німецького соціолога Макса Вебера, соціологія - це наука про колективну поведінку. У марксизмі й структуралізмі соціологія - це наука про суспільство як соціальну систему в цілому, про функціонування і розвиток цієї системи через вивчення її основних елементів: особистості, соціальних спільнот та інститутів.

У "Міжнародній енциклопедії соціальних наук" предмет соціології визначається як вивчення соціальних механізмів, соціальної поведінки, соціальних груп, інститутів і їхніх організацій, а також причин і наслідків змін інститутів і соціальної організації суспільства. Соціологія намагається дати відповідь на головне питання - які первопричини спонукають суспільство до змін, а людей до дій.

У 1988 році вийшла "Робоча книга з соціології" за редакцією Н. Смелзера, у якій чітко сформульовано висновок: основне поняття соціології - це "соціальна структура", а основний зміст категорії "соціальне" - це відносини "рівність-нерівність".

У суспільстві кожен індивід знаходиться в складних системах взаємодій і взаємозалежності з іншими. Люди з одноцінними (однорядними) соціальними статусами займають у суспільстві близькі один до одного місця й утворюють соціальні спільності (класи, прошарки, стани). Крім цього, кожна особистість у ході взаємодії за різними інтересами переміщується у соціальному просторі, а її дії обумовлені численними соціальними інститутами і безліччю писаних і неписаних норм поведінки. Все це визначається як соціальна структура суспільства. Від чого ж залежить суб’єктивне становище окремої особистості?

Позиції людей у суспільстві розташовуються в залежності від міри володіння такими ресурсами як влада, власність, матеріальні засоби виробництва, престиж, обсяг знань та інше.

Ступінь соціальних розходжень і місце кожного індивіда в структурі визначаються такими основними параметрами: соціальною дистанцією між статусами, числом індивідів, які мають той чи інший статус і розмірами володіння ресурсами. Наприклад, вояків в армії дуже багато, офіцерів значно менше, а полководців зовсім мало, тому їх цінність для суспільства і винагорода за труд мають бути високими. У відносинах «рівність – нерівність» умовно існують дві групи критеріїв розподілу членів суспільства. До першої відносяться природні розбіжності: чоловіки сильніші ніж жінки, фізично сильні мають перевагу над слабкими, розумні і освічені мають перевагу над сильними, але неосвіченими, люди зрілого віку мають знання і досвід, а енергійне юнацтво повинно тільки здобувати ці якості. Природно, розподіл матеріальних і духовних ресурсів не може бути однаковим. До другої групи чинників належать економічні та станові. Людина, яка по праву народження або за розміром багатства володіє більшим числом матеріальних і духовних ресурсів, має владу і суспільну вагу. Отже, мірою соціальної нерівності є розмір володіння соціальними благами.

Під умовами існування суспільства розуміють наявність людських спільнот, навколишнє середовище, культуру, соціальні інститути, засоби спілкування.

У науковій літературі при аналізі суспільства використовують два поняття: "соцієтальні відносини", коли мова йде про взаємодію різних сторін суспільства у цілому; і "соціальні відносини", коли мова йде про природу відносин один до одного, або про положення і роль різних соціальних груп у суспільстві. Соціальні відносини - це сукупність людських відносин, які повторюються регулярно. Вони мають конкретний зміст і характеризуються відповідною поведінкою учасників. Соціальні відносини людей можуть виникнути тільки у спільній діяльності різного роду. Наприклад, кожен економічний обмін має соціальний зміст - задоволення або незадоволення від результату і умов його проведення.

Задачею соціології є вивчення зв'язків і відносин кожного соціального об'єкта на рівні закономірностей, одержання конкретного наукового знання про механізми їхнього прояву з метою цілеспрямованого управління ними. Фактично, соціологія охоплює всі сторони діяльності людей у суспільстві.

Соціологія розкриває і вивчає також механізми функціонування суспільства як єдиного цілого, оскільки воно має власні нові якості в порівнянні з його елементами і будь-якою їх сумою. Ціле не ототожнюється з сумою складових частин.

Науковість соціології, на думку соціологів різних шкіл, полягає у визнанні об'єктивних основ функціонування суспільства і закономірного, а не стихійного характеру його розвитку. Німецький філософ Ф. Гегель так сформулював ці тези: "...інтереси, воля, бажання, дії людей, як правило, різноспрямовані, але хаос випадків - це тільки зовнішній малюнок історії, за яким ховається внутрішня логіка історичного процесу, його об'єктивна закономірність" (Ф.Гегель. Вступ до філософії. В 2ч. -4.2, С.420, 1989.).

Англійський соціолог Г. Спенсер, французькі мислителі А. Сен-Симон і О.Конт науково обґрунтували уявлення про суспільство як єдиний соціальний організм, про роль свідомості й позитивного наукового мислення в його розвитку. При схожості поглядів на предмет і об'єкт соціології, різні напрямки по-своєму тлумачать проблему рушійних сил соціального прогресу. Основними категоріями в соціології є поняття:"суспільство", "соціум", "соціальна група", "особиста культура", "соціальна поведінка", "соціальні факти", "соціальні інститути" та інше.

2. Структура соціологічного знання - не просто сукупність інформації, уявлень і наукових понять про соціальні процеси. У соціології, як у будь-якій науці, є такі основні компоненти - знання і засоби його одержання. Соціологічне знання містить у собі: знання про знання (методологію) і знання про предмет. Засіб одержання - це конкретні соціологічні дослідження. В цілому, соціологічні знання про предмет складають три рівні - макросоціологію, прикладну соціологію (спеціальні соціологічні теорії) та соціологічні дослідження.

Методологічне знання включає світоглядні й методологічні принципи, вчення про предмет соціології, знання про методи і їх застосування, вчення про соціологічне знання, його типи і рівні, знання про процес соціального дослідження, його структуру і функції.

На рівні загальнотеоретичного знання (макросоціологія) існують конкуруючі загальносоціологічні теорії, які претендують на опис і знання життя суспільства з точки зору різних рушійних сил соціального розвитку: це теорія суспільних формацій К.Маркса, теорія соціальної дії М. Вебера, структурно-функціональна теорія Т. Парсонса, теорія обміну П. Блаца і Дж. Хоманса та інші. Вони розкривають природу і зміст економічних, політичних, правових, моральних, релігійних та інших відносин між соціальними суб'єктами. Сукупність усіх означених відносин утворює конкретне суспільство, проаналізувати яке можна за допомогою загальної соціології.

Знання другого рівня - це спеціально побудовані типології, гіпотези і теорії. У соціології застосовують прикладні методи (наприклад, спостереження, опитування) і загальнонаукові (статистичні). Послідовність прийомів і способів дослідження називається процедурою, що є складовою частиною будь-якого методу. Методика - це реалізація методу в цілому.

Спеціальні соціологічні теорії стосуються окремих сфер суспільного життя, соціальних груп, інститутів і організацій. Наприклад, можуть досліджуватися окремі аспекти соціально-культурного життя. У цьому випадку досліджуються проблеми наслідків виробничої діяльності, соціального захисту населення та їх можливостей у сфері відпочинку, споживання, освіти, побуту тощо.

В залежності від рівня знань, соціологічні знання поділяються на теоретичні і емпіричні. Емпіричні соціологічні знання за своєю організаційною структурою містять у собі елементи теоретичного знання, які необхідні для попереднього аналізу досліджуваного соціального об'єкта й узагальнення отриманих результатів. Грамотне проведення емпіричного дослідження означає наявність професійних навичок і досвіду.

До третього рівня відносяться конкретні соціологічні знання. Варто розрізняти соціологічні і соціальні дослідження. Соціологічні дослідження присвячені вивченню законів і закономірностей функціонування і розвитку різних соціальних суспільств, характеру і способів взаємодії людей на макрорівні соціологічних знань. Конкретні соціальні дослідження націлені на вивчення конкретних форм і умов соціальної взаємодії людей, на отримання фактичного матеріалу, у тому числі й думки громадян про те чи інше явище.

Мета наукового дослідження полягає у тому, щоб на основі використання статистичних даних соціологічних досліджень обробити інформацію і зробити висновки, пов'язані з підвищенням ефективності керування соціальними процесами. Соціолог не замінить економіста, політолога, юриста, у нього свій кут зору. Він досліджує можливості життєдіяльності та соціального самоствердження особистості чи соціальної групи.

Наприклад, знання про соціальний склад населення країни і соціальну структуру суспільства допомагають визначити динаміку розвитку і панівну тенденцію в розвитку суспільства, з'ясувати рольові статуси того чи іншого соціуму. Інша приватна теорія - наукові уявлення, теорії, які належать до політичної соціології. Тут увага спрямована на реальне положення тієї чи іншої групи в системі власних відносин. Для соціолога є важливим знаходження шляхів і способів здійснення суб'єктами політичного процесу своїх прав і обов'язків, достатніх для того, щоб впливати на політичні процеси, що відбуваються в суспільстві.

Найбільш значимими теоріями "середнього рівня" є теорії функціоналізму і соціальної дії Р. Мертона і Т. Парсонса, соціально-психологічні дослідження Г.Тарда і Л.Ф. Уорда, соціально-культурні - Г. Алмонда і П. Сорокіна й інші.

Конкретні соціологічні дослідження (КСД) проводяться у вигляді анкетування, усних опитувань, спостережень та інших форм за різними методиками. Дослідження проводяться як з метою одержання емпіричних даних для приватних теорій, так і для вивчення суспільної думки. Дані цих досліджень можуть бути основою для вироблення рекомендацій щодо вирішення поточних і перспективних задач суспільного і політичного життя, діяльності соціальних груп, трудових та інших колективів, політичних партій і рухів. Головне в КСД - одержання об'єктивної інформації про те, що відбувається в соціальній сфері суспільства. Цей рівень знань отримав розвиток у США і країнах Європи, де він сформував особливу науку - емпіричну соціологію.

3. Як було зазначено раніше, загальнотеоретична соціологія дуже близька за об'єктом пізнання до соціальної філософії. Остання являє собою розділ філософії, який осмислює проблеми змісту і мети існування суспільства, його генезис і перспективи, спрямованість рушійних сил суспільного прогресу зі світоглядної точки зору.

Крім цього, філософія вирішує суспільні проблеми умоглядно, а соціологія - на основі аналізу емпіричних даних.

Що ж до зв’язку між різними науками і соціологією, то найбільш тісний зв'язок існує між соціальною психологією і соціологією. Якщо психологія вивчає людину з позиції індивідуального "Я", то соціологія виходить з колективного "Ми".

Соціологія надає можливості не тільки для всебічного дослідження суспільного життя на основі оперативної інформації, а й для проведення повноцінного аналізу на макро- і мікрорівнях.

Місце соціології в системі суспільних наук визначається, насамперед, її функціями. Пізнавальна функція соціології на всіх рівнях забезпечує приріст нового знання про всі сфери соціального життя, служить надійною методологічною базою для всіх суспільних наук.

Практична функція полягає в тому, щоб на основі емпіричного і теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації для підвищення ефективності діяльності людей і соціальних інститутів, тобто націлена на поліпшення механізму соціального керування.

Функція соціального контролю дозволяє знижувати рівень соціальної напруги, запобігати соціальній кризі. Ця функція широко використовується органами політичної і виконавчої влади.

Прогностична функція дозволяє сконструювати багатоальтернативну модель розвитку, визначити діапазон можливостей і ймовірних втрат при прийнятті того чи іншого рішення.

Ідеологічна функція, незважаючи на особисті установки вчених, відіграє важливу роль. Навіть цілком позбувшись ідеологічного підходу в конкретних соціологічних дослідженнях, ніхто не зможе гарантувати, що результати не будуть використані в інтересах конкретної політичної сили чи соціальної групи. Соціологічні знання найчастіше використовують для маніпулювання поведінкою людей, формування визначених стереотипів поведінки, створення системи штучних цінностей. Крім цього, соціолог досліджує соціальні явища з особистих світоглядних позицій, формування яких залежить від його особистого соціального статусу й інтересів групи, до якої він належить. Ця обставина може вплинути на результати дослідження.

Дослідники теорії розвитку соціології вважають, що якщо в XIX столітті центром соціологічної думки була Західна Європа, то, починаючи з XX століття, центр перемістився у США. У 1892 р. була відкрита перша у світі кафедра соціології і соціологічний факультет у Чикагському університеті. Якщо в 1901 р. курс соціології викладався в 169 університетах і коледжах США, то вже до кінця 90-х, майже в усіх. Така тенденція була зумовлена суспільними потребами та наданням соціології характеру емпіричних досліджень. Підвищенню авторитету соціології сприяло також усунення яскраво вираженої ідеологічної функції.

Значне місце в соціології США займають проблеми соціалізації різних соціальних груп, адаптації до нових для людей соціальних і культурних цінностей, подолання соціальних конфліктів і забезпечення соціальної стабільності і добробуту громадян. У цілому, завдяки розвитку емпіричних досліджень, розробці фундаментальної методології, використанню математичного і статистичного апарата, моделюванню й експерименту, сучасна соціологія перетворилася на точну науку.

Запитання для повторення

1. Чим відрізняється предмет соціології від її об'єкта?

2. Чи є суспільство предметом вивчення соціології?

3. Дайте характеристику структури соціологічного знання?

4. Назвіть основні рівні соціологічного знання, у чому полягає їх розходження?

5. Розкрийте зміст термінів "соціальне" та "соцієтальне"?

6. Розкрийте зміст відносин «рівність – нерівність».

7. Охарактеризуйте основні функції соціології?

8. Яку роль відіграє соціологія в системі суспільних наук?