Галицько-Волинська держава
Хронологія подій.Відносно централізована Руська держава у першій третині XII ст. розпадається на окремі князівства, які продовжують вести міжусобні війни. Київ втрачає свою колишню могутність, політичну вагу і звання об'єднавчого центру Русі. Зі складу Руської держави виділяються незалежні Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Волинське та Галицьке князівства, кордони яких розташовані в межах сучасної України. За двома останніми, після їх об'єднання, в історичній літературі міцно закріпився титул "спадкоємниці Київської Русі".
Маючи тісні зв'язки між собою, Галицьке і Волинське князівства тривалий час існували самостійно. Спроби об'єднання двох сусідніх князівств завершувалися невдачею. Лише у 1199 волинському князю Роману Мстиславовичу вдалося об'єднати Галичину та Волинь.
Утворення Галицько-Волинської держави та приєднання до неї Києва стало подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, "царем на Русі", "самодержцем всея Русі", причому термін "самодержець" вперше в літописі вжито щодо нього.
Зі смертю Романа Мстиславовича в 1205 році розпочинається новий виток розбрату, чвар, князівсько-боярських міжусобиць, який, зрештою завершився у 1238 році черговим об'єднанням Галичини та Волині і утвердженням його в місті Києві. Ці події пов'язані з іменем сина Романа Мстиславовича — Данила Галицького. Саме йому вдалося створити державу, яка викликала повагу з боку західноєвропейських правителів і обережність у войовничого протектора — Золотої Орди.
Особливості політичного розвитку.Галицько-Волинське князівство стало одним із найпомітніших державних утворень на землях роздробленої Русі, що успадкувало її державно-правові традиції. Саме західно-руські землі продовжували залишатися носіями основних рис суспільного ладу та державного устрою, що донедавна були притаманні відносно єдиній Руській державі. Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі. До таких особливостей можна віднести:
- значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі пе
ріоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну зале
жність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за
прошення чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимира
чи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спад
коємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутності
бояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка прино
сила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністра
тивні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;
- могутність боярства відобразилась на ролі постійного інституту держа
вної влади — Боярської ради, відомої в Галицько-Волинській землі з першої
половини XIV ст. Вона скликалася князем за згодою боярської верхівки. Не
будучи вищим органом центральної влади, Боярська рада відігравала велику
роль у політичному житті цієї землі. Так, з першої половини XIV ст. стало ді
яти правило, за яким закон вступав у силу лише після ухвалення його Боярсь
кою Радою і підписання князем;
- в організації місцевого управління боярству також належала виняткова
роль. Воно привласнило собі право роздавати міста і волості, наділяти земельни
ми ділянками. Навіть Данилу Романовичу не вдалося припинити цю практику;
- вплив Золотої Орди на Галицько-Волинське князівство був значно мен
шим, ніж на інші руські князівства. Якщо для північно-руських земель (Воло
димира, Суздаля, Рязані) "татарське ярмо" тривало до 1480 року, то Галичина,
Волинь і більша частина українських земель позбулася його значно раніше;
- Галицько-Волинське князівство не поділялось на уділи. В період після
1245 року формою правління на цій території став своєрідний дуумвірат (спі
льне правління двох великих князів). Під рукою Данила перебувала Галичина,
Дорогочинська, Белзька та Холмська земля на Волині, а під впливом Василька
знаходився Володимир разом з більшою частиною Волині;
- відомий єдиний випадок, коли князівським столом заволодів боярин не
династично-князівського походження. У 1210 році князем Галицьким став бо
ярин Владислав, який, правда, незабаром був страчений;
- значний вплив на формування суспільно-політичних відносин у Галиць-
ко-Волинському князівстві здійснювало західноєвропейське право. Достатньо
сказати, що така суспільна верства як лицарство, формувалося за правилами, що
складається вкраїнах Західної Європи. Саме з Угорщиною, Литвою, Ватиканом, насамперед, підтримували найтісніші контакти галицько-волинські правителі;
- існуваннявіче, яке, на відміну від Новгородської землі, не мало істот-ічоння. Спроби князя Данила скликати його у 1231, 1235 роках і знай-■щ в ньогопідтримку для боротьби з боярством виявилися марними;
галицько-руські землі були рано відірвані від торгового шляху "із варяг і греки".Однак цей фактор ніяк не відбився на господарській системі князівсства. Навпаки, це стало поштовхом до розвитку міст і зростання чисельності шокогонаселення. Оскільки за етнічним складом воно було неоднорідним, мліїм організовувалося за общинним принципом, який в подальшому переросте вцеховий.
Галицько-Волинська держава має велике значення для історії українсько-го народу. Вона не тільки продовжила державницьку традицію Руської держави,а й досягла значного політичного, економічного, культурного розвитку, ■йшовшина передові позиції серед країн Східної Європи.
Джерела права.У Галицько-Волинській державі в основному збереглася правова система, що функціонувала на Русі як до її розпаду, так і в князівствах, створених на її руїнах. Відомості про інші правові джерела надзвичайно .купі. Вони, безумовно, були, однак, монголо-татарська навала, потім литовсько-польські завойовники планомірно знищували історичні, правові, культурні пам'ятки українського народу. Таким чином, окрім давньоруських джерел права, у Галицько-Волинському князівстві мали застосування й інші нормативно-правові акти. Йдеться про правові пам'ятки, що дійшли до наших днів:
- "Грамота князя Івана Ростиславовича (Берладника) 1134 року".
Вона регламентувала правове становище іноземних купців під час перебуван
ня їх на території князівства, встановлювала пільги для купців із Болгарії;
- "Рукописання (заповіт) князя Володимира Васильковича 1287 ро
ку".В ньому повідомляється про передачу князівських володінь разом з екс
плуатованим населенням своїм спадкоємцям. Серед спадкоємців фігурує ім'я
дружини князя, якій він передавав не родові маєтності, а куплені;
- "Уставна грамота Волинського князя Мстислава Даниловича 1289
року",яка регламентувала розміри та норми повинностей міського населення
на користь князя.
На території Галицько-Волинського князівства саме в цей період набуває поширення німецьке право, яке отримало назву магдебурзького. За ним міста звільнялися від управління і суду, земельних власників, на чиїй території знаходилися. Першими право на самоврядування отримали у 1324 році міста Во-лодимир-Волинський, а в 1339 році — Санок.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Розкрийте позицію сучасних дослідників щодо походження державності у
східних слов'ян.
2. Вкажіть, які суспільні верстви належали до категорії залежних, розкрийте
механізм втрати ними вільного статусу.
3. Яка форма правління притаманна Руській державі?
4. Перелічіть правові пам'ятки місцевого походження і запозичені з інших
правових систем. Які галузі права вони врегульовували?
5. Який зміст вкладався законодавцем в поняття "лицо"?
6. Які види договорів укладалися в Руській державі?
7. Які види злочинів характерні для періоду, що вивчається?
8. Охарактеризуйте систему покарань на Русі та мету, яку вона пересліду
вала.
9. Які Вам відомі форми досудового процесу? Розкрийте їх зміст.
10. Назвіть особливості суспільного ладу та державного устрою Галицько-
Волинської держави.
11. Пригадайте, які правові пам'ятки Галицько-Волинської держави зберег
лися до наших днів?
12. Із рекомендованої чи іншої літератури випишіть у зошит основні віхи
державотворчої діяльності Галицько-Волинського князя Данила Романовича.
Додатки
ПитанняЧи існують інші погляди на формування державності у східних слов'ян?
ВідповідьТак, існують. Зокрема, засновником норманської теорії походження державності були німецькі вчені, які намагалися обгрунтувати думку про заснування Русі представниками скандинавського племені норманів (варягів).
Антинорманську концепцію обстоював російській вчений М. Ломоносов. Зш та його прибічники стояли на позиціях пріоритетності саме слов'янського сегмента в заснуванні Руської держави.
В останні роки на Заході з'явилася т. зв. теорія пантюркизму, ідеологи якої пропонують узагалі відмовитися від версії слов'янського походження Русі. На \ню думку, поляни були не слов'янами, а хозарами (народ, що розселявся у по-
; Дону та Волги). Одна із їхніх родових гілок, мовляв, стала спадкоємницею Кия,який заснував Київ.
Питання Чи допускався самосуд на Русі?
Відповідь Так, в одному випадку, але він був обмежений низкою умовнос-
Злодія могли скарати на смерть лише тоді, коли застануть уночі на місці
пня злочину. Однак, як зазначено в Руській правді, "якщо спіймають і за-
иють до світанку, то вести на князівський двір. А коли уб'ють, а люди бачити злодія зв'язаним, то платити 12 гривень".
Питання Яка номінальна вартість руської гривні?
Відповідь За 40 гривень можна було придбати 23 коней, або 40 корів, або 400 баранів.
Про форми досудового розслідування на Русі:
"Статті "Руської правди" про заклич, звід гоніння сліду надавали можливості потерпілому самому проводити попередні слідчі дії.
Заклич передбачав оголошення на торжищі про факт викрадення речі. Якщо впродовж трьох днів після закличу її у когось знаходили, останній вважався відповідачем. Він зобов'язаний був не лише повернути річ, а й сплатити 3 гривні штрафу.
Звід. З одного боку, це засіб відведення підозри від особи, на яку вона впала. З іншого, це метод пошуку відповідача шляхом опитування осіб, які певний час володіли викраденою річчю.
Єдиної думки щодо сутності зводу в дослідників донині немає. Проте більшість опирається на авторитет відомого правника XIX ст., професора університету Святого Володимира у м. Києві М.Владимирського-Буданова, який таким чином визначав зміст описаного інституту руського права:
Якщо потерпілому вдалося встановити особу, яка певний час володіла викраденим майном, вона мала відвести від себе підозру, вказавши на іншу, в якої ці речі придбала. Те саме мала вчинити й інша підозрювана особа. Третя пови-
нна була виплатити власникові вартість предмета пошуку і вести далі звід власними силами. Існувало три варіанти закінчення цієї процедури:
1. Якщо останній підозрюваний не зміг довести законність придбання речі,
він визнавався злодієм, на нього накладався штраф, частиною з якого компенсу
валися грошові витрати тій особі, яка купила крадену річ;
2. Він був спроможний довести законність придбання, але не знав тієї осо
би, в якої її придбав;
3. Звід приводив до кордонів держави.
В останніх двох випадках підозрюваний міг відвести від себе підозру, запросивши двох свідків, які могли під присягою підтвердити законність придбання. Після цього річ відбиралася, а її недобросовісний власник міг продовжувати звід.
Гоніння слідуполягало у розшукувані злочинця за залишеними ним слідами. Відповідальність покладалася на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився в общині, то вона мала знайти злочинця, а коли не знаходила— сплачувала дику віру на користь князя. Якщо слід втрачався взагалі, то пошуки припинялися.
Захарченко П.П. Київська Русь: державний устрій, суспільний лад таосновні риси права //Історія України.—2002. —Лютий.
Підсумковий тест модуля:
1. Знайдіть відповідник терміну "задушні люди".
а) вільні люди, що служили князю за договором;
б) соціальна група, що потрапила в рабство внаслідок полону;
в) особи, що потрапили в боргову залежність;
г) невільники, що отримали волю за заповітом.
2. Яке із нижчеперелічених стягнень сплачувалося на користь потерпілого?
а) віра;
б) урок;
в) продаж;
г) епітимії.
3. Який із перелічених видів договорів не зафіксований історичними та пра
вовими пам'ятками Руської держави?
а) договір поклажі;
б) договір особистого найму;
в) договір обміну;
г) договір купівлі-продажу.
4. У разі вчинення злочину і незатримання злочинця відповідальність на Ру
сі покладалася на
а) общину, на чиїй території був здійснений злочин;
б) посадника, який допустив вчинення злочину;
в) ніхто не відповідав;
г) потерпілого, який не зумів затримати злодія.
5. Назвіть найчисельнішу суспільну верству у Київській Русі.
а) рядовичі;
б) холопи;
в) закупи;
г) смерди.
6. Назвіть основні джерела права України-Руси.
а) судові грамоти, "Коротка правда";
б) звичаєве право, "Руська правда", міжнародні договори;
в) "Поучіння Володимира Мономаха", "Грамота князя Івана Ростиславови
ча", "Слово о полку Ігоревім".
7. Вкажіть основні досудові форми кримінального процесу, що застосува
лися в Київській Русі.
а) судовий вирок, тяжба, "віра";
б) "заклич", "звід", "гоніння сліду";
в) судові дебати, дізнання, пошуки відповідача;
г) обшук, ставка віч-на-віч, тяжба.
8. Розташуйте у хронологічному порядку імена Великих князів Київських
згідно з їхнім перебуванням на київському столі.
а) Мстислав, Ярослав Мудрий, Володимир, Мономах;
б) Ігор, Володимир Великий, Ярослав Мудрий;
в) Олег, Святослав, Ігор.
9. Хто із руських князів став першим українським королем?
а) Святослав Ігоревим;
б) Олександр Невський;
в) Данило Романович;
г) Ярослав Мудрий.
10. Експансіоністська політика яких держав призвела до остаточної втрати
Україною-Руссю своєї державності?
а) Тевтонський орден, Золота орда, Московське царство;
б) Туреччина, Московське царство, Угорщина;
в) Кримське ханство, Угорщина, Австрія;
г) Золота Орда, Литва, Польща.
МОДУЛЬ №3
1. Велике князівство Литовське: державний лад, суспільний
устрій та право (др. пол. XIV — XVI ст.)
2. Політико-правове становище українських земель у складі
Королівства Польського та Речі Посполитої Польської
(XIY — XVIII ст.)
Зміст дидактичної одиниці
Формування Великого князівства Литовського та статус українських земель в його складі. Станова організація суспільства. Еволюція органів державної влади. Судова реформа середини XVI ст.. Створення повітових судів.
Політико-правове становище західноукраїнських земель після приєднання їх у др. пол. XIV ст. до Польщі. Суспільний лад. Органи державної влади Польського Королівства та Речі Посполитої Польської, їх повноваження. Судоустрій. Джерела права. Основні інститути цивільного та кримінального права.
Анотація
Навчальний модуль присвячений вивченню політичного розвитку та права на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, королівства Польського та Речі Посполитої Польської. Вперше в навчальній літературі політико-правові процеси, що мали місце на українських землях Литви і Польщі, розглядаються окремо один від одного. Виділяються особливості суспільного ладу, структури та функціонування державних установ, аналізуються спільні та відмінні риси правових систем.
При розгляді наслідків Люблінської унії 1569 року для українських земель вказується на свідоме прискорення процесів, пов'язаних із відчуженням українського етносу від органів центрального та місцевого управління, поступове переведення його на колоніальне становище.
Джерела
1. Стятут Вялыкага княства Литоускаго 1588 года. Тэксты. Даведнік. —
Мінск, 1981.
2. Судебник Казимира (1468 год). — Вильнюс, 1967.
3. Хрестоматія з історії держави і права України. — К., 1997. — Т.1.
Основна література
1. Гуслистий К. Нариси з історії України. — Вип. 2. Україна під Литовським
пануванням і загарбання її Польщею (з XII — до 1569 р.) — К., 1939.
2. Тищик Б.Й., Вівчаренко Б.А. Суспільно-політичний лад і право України у
складі Речі Посполитої ти Литовської держави. — Львів, 1996.
3. Історія держави та права України / за ред. А.С. Чайковського/. — К., 2003.
4. Історія українського права /за ред. Шевченка О.О./. — К., 2001.
5. Ливанцев К.Е. Сословно-представительская монархия в Польше, ее сущ
ность и особенности (II пол. XIV — конец XVI в.в.). — М.,1968.
6. Музиченко П.П. Історія держави і права України. — К., 1999.
Додаткова література
1. Захарченко П., Вікторов І. Суспільно-політичний лад і право на землях
України у складі Великого князівства Литовського // Історія України. — 2002. —
№ 33-34.
2. Міщенко О. Політико-правова система Польщі в період шляхетської рес
публіки до II Польської республіки. — Львів, 1995.
3. ПадохЯ. Суди і судовий процес старої України. — Нью-Йорк-Львів, 1990.
Факультативна література
1. Музыченко П.П. К истории создания Литовских статутов // Проблемы
правовединия. — К., 1998. — Вып. 50. — С. 31-35.
2. Чубатий М. Огляд історії українського права: історія джерел та держав
ного права. — Мюнхен, 1947. — Ч. II.
ТЕСТ-ДОПУСК
1. Литва остаточно утвердилася на українських землях після перемоги під
а) Жовтими Водами;
б) Синіми Водами;
в) Доростолем;
г) Грюнвальдом.
2. В якому місті відбулося укладення династичного шлюбу між польською королевою Ядвігою і Литовським князем Ягайлом?
а) Любліні;
б) Бресті;
в) Крево;
г) Варшаві.
3. „Посполите рушіння" (польське) означає
а) народне ополчення;
б) накладання вето на закон;
в) образа православного;
г) надання шляхетства.
4. Згадайте рік прийняття церковної унії в Бресті
а) 1569;
б) 1385;
в) 1596;
г) 1654.
5. Яке з перелічених селянських повстань хронологічно відбулося найраніше?
а) під проводом Кшиштофа Косинського;
б) під проводом Івана Сулими;
в) під проводом Северина Наливайка;
г) під проводом Мухи.