Сутність та етапи соціологічного дослідження
НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.2.
ОСНОВИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
План:
1. Сутність та етапи соціологічного дослідження.
2. Опитування як основний метод соціологічного дослідження.
3. Метод аналізу документів у соціології.
4. Спостереження та експеримент у соціологічному дослідженні.
Сутність та етапи соціологічного дослідження.
Ознаки, призначення та принципи соціологічного дослідження.
Соціологія описує окремі фрагменти реальності соціальними фактами – поодинокими чи сукупними суспільно значимими подіями, що є типовими для тієї чи іншої сфери соціального життя або притаманними для певних соціальних процесів. Це опис подій, що мають числові характеристики, лише в термінах соціологічної теорії з відтворенням специфіки соціальної ситуації, в якій вони відбуваються. Слід наголосити, що для соціології соціальним фактом є не тільки конкретний вчинок, а й певні думки, оцінки, судження. Вони є вихідними моментами соціологічного аналізу і можуть характеризувати поведінку індивіда чи соціальної групи, стан їх свідомості, їхні настрої або прагнення. Такими фактами також є характеристики стану предметно-речового середовища (брак транспортних засобів, екологічні негаразди, нерозвиненість сфери обслуговування тощо). Втім соціальні факти є переконливими лише тоді, коли їх використовують комплексно, у взаємозв’язку, а не „висмикують” тільки те, що підтверджує думку дослідника, як це часто буває на практиці. Це – неодмінна умова методології соціологічних досліджень.
Ефективна організація соціального управління передбачає наявність об’єктивної та диференційованої щодо окремих груп індивідів інформації про ті процеси, які відбуваються навколо. Тому для всебічного вивчення певного об’єкта проводять соціологічні дослідження. Вони спрямовані на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей соціальних змін на основі соціологічних теорій, методів і процедур.
Соціологічне дослідження – це вид систематичної пізнавальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів і процесів.
Ефективність досліджень, надійність їх результатів багато в чому залежать від якості використаних статистичних методів, правильного вибору методики, належної організації дослідження, додержання певних принципів. Так, у соціологічних дослідженнях необхідно враховувати принцип детермінізму, який передбачає наявність об’єктивно існуючих форм взаємозв’язку явищ. Соціолог фіксує різноманітні зв’язки між об’єктами та явищами, які називають змінними, які бувають залежними і незалежними. Залежна змінна – це явище, яке зазнає впливу іншого явища і породжується ним, тобто є наслідком. Незалежна змінна – це явище, яке саме справляє вплив, тобто є причиною. Наприклад, у дослідженнях соціальної мобільності залежною змінною є рівень професійних досягнень індивідів, тоді як незалежні змінні включають в себе інші феномени, які пояснюють цей рівень: професії батьків, освітній рівень самих індивідів, тощо.
Зауважимо, що в процесі дослідження ряд змінних (частіше незалежних) може бути зведений до однієї міри, або індексу, який виражається як одна величина. Наприклад, дослідник може задати декілька питань про різні аспекти соціальної нерівності, такі як житло, освіта, дохід, здоров’я, а потім звести отримані відповіді до єдиної міри описуваної нерівності. Відповідно, на шкалі кожному респонденту буде приписане певне значення.
Крім того, соціологами має враховуватися принцип генералізації, що буквально означає „узагальнення”. Соціологія, як стверджував П. Сорокін, вивчає „родові властивості” суспільних явищ. Проте виявлення „родових властивостей” не є простою констатацією загального в явищах. Соціологічна уява характеризується, як пише сучасний класик соціології Р. Міллз, віднесенням малого до великого, розглядом особистого в контексті суспільного.
Етапи соціологічного дослідження.
Етапи соціологічного дослідження умовно можна звести до трьох, хоча різні дослідники по-різному подають їх кількість:
1) Підготовчо-організаційний: розробка програми та робочого плану дослідження; підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію (анкети, бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо) та допоміжних документів; вирішення питань офісу, транспорту, зв’язку тощо. На цьому етапі проводиться пілотне дослідження для перевірки надійності інструментарію, його коригування, розробка остаточних його варіантів.
2) Польовий (основний): збирання первинної соціологічної інформації та контроль її якості.
3) Заключний: підготовка інформації до опрацювання (кодування), обробка інформації (створення комп'ютерної бази даних), аналіз результатів, формулювання висновків та рекомендацій, представлення результатів. Завершується цей етап складанням звіту про виконане дослідження з викладенням його результатів, висновків, рекомендацій. До звіту оформляються додатки, у яких вміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.
За методом збору інформації соціологічні дослідження поділяють на: опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент. Далі розглянемо кожен із них окремо.
Вибірковий метод у соціології.
Соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Засадничим стосовно цього методу є закон великих чисел, якому підлягають усі масові процеси.
Вибірковий метод – це науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини. Суть його полягає в тому, що запитання ставляться групі людей, відібраних за певним принципом – так, щоби ця відібрана сукупність (вибірка) за основними параметрами представляла (репрезентувала) ту спільноту, на яку надалі поширюватимуться висновки опитування (генеральну сукупність). Тому надзвичайно важливо правильно сформувати вибірку.
Генеральна сукупність – це об'єкт дослідження або його частина, стосовно якого досліджується проблема і на який поширюються результати дослідження.
Пізнати всю генеральну сукупність дуже важко, а то й неможливо. За великої кількості досліджуваних одиниць об’єкта таке вивчення потребуватиме великих матеріальних, фінансових витрат та затрат часу. Вирішити цю проблему допомагає знання того, що найбільш суттєві властивості є однаковими в однотипних соціальних явищ, і для того щоб з’ясувати їх, зовсім не обов’язково досліджувати всю генеральну сукупність. Достатньо обстежити частину сукупності і на підставі частини робити висновок про ціле. Ця частина називається вибірковою сукупністю, вибіркою.
Вибіркова сукупність (вибірка) – це певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності.
При цьому має бути забезпечений такий добір опитуваних, щоб їхня думка максимально відбивала думку всіх, тобто була достатньо репрезентативною.
Репрезентативність вибірки – це здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.На неї впливають: величина(кількість респондентів) та вид відбору–методика, як із генеральної сукупності зробити вибіркову.
Вимога репрезентативності означає, що за окремими параметрами (критеріями) склад обстежуваних має наближатись до відповідних пропорцій у генеральній сукупності. Виокремлюються ті характеристики, які є значущими для досліджуваного явища. Складова генеральної сукупності, що є одиницею відліку для різних процедур формування вибірки називається одиницею вибірки. Загальна кількість одиниць вибірки є об’єктом вибірки. Відхилення статистичної структури вибірки від структури генеральної сукупності називається похибкою вибірки.
Об’єкти репрезентування та одиниці обстеження можуть збігатися чи не збігатися. У першому випадку має місце так звана одноступінчата вибірка. Велика кількість одиниць обстеження чи розміщення їх на великій території потребує багатоступінчастої вибірки. Це означає, що відбір об’єктів репрезентування здійснюється на багатьох ступенях, а обстеження – лише на останньому. Отже, за багатоступінчастої вибірки зовсім не обов’язково мати повну інформацію про всі одиниці обстеження. Для організації вибірки на кожному наступному ступені досить мати інформацію про об’єкти репрезентування, відібрані на попередньому ступені. Багатоступінчаста вибірка на відміну від одноступінчастої передбачає наявність на кожному ступені проміжних об’єктів, які співвідносяться один з одним за принципом „матрьошки”. Наприклад: підприємство – цех – дільниця – бригада – робітник.
Багатоступінчастий відбір більш гнучкий, ніж одноступінчастий і значно економніший. Мінусом багатоступінчастого відбору є те, що зростає можливість помилок репрезентативності: важко чітко означити помилку і скоригувати її. І якщо, скажімо, перший ступінь відбору охопить неповну кількість неоднорідних одна щодо одної одиниць, то після обстеження на останньому ступені може виникнути значне спотворення. Формуючи багатоступінчасту вибірку, слід насамперед переконатися, чи не вкралася помилка зміщення, що дуже часто трапляється в соціологічному дослідженні.
Існує багато способів відбору. Два основні види відбору – стохастичний та спрямований, мають багато підвидів. Зокрема, стохастична вибірка може бути імовірнісною, систематичною, стратифікованою, гніздовою, а спрямована – квотною, стихійною, основного масиву тощо.
Обсяг вибірки залежить від ступеня однорідності генеральної сукупності, необхідної точності результатів, кількості ознак вибірки. Досвід свідчить, що обсяг вибірки має становити не менше 5% обсягу генеральної сукупності, генеральна сукупність не може бути менше 100 осіб. Зазначимо, що вибіркова сукупність для України складає близько 2000 респондентів, які відбираються за регіоном проживання, типом населеного пункту, статтю та віком.
Після схематичного визначення вибіркової сукупності конкретизують об’єкти вивчення, з’ясовують методи збирання інформації, інструментарій.