Закони і категорії соціології

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, епізодичне, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними законами і закономірностями.

Під законом звичайно мається на увазі існуючий зв’язок або існуючі відносини, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю за даних умов.

Соціальний закон – об’єктивний та повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

 

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись у їх діяльності. Це відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними та соціально-професійними групами, містом та селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством та трудовим колективом, суспільством та родиною, суспільством та особистістю.

 

Соціальні закони розрізняють:

 

За часом дії:

· загальні закони, які діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин);

· специфічні закони,обмежені однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов’язані з переходом від одного суспільного ладу до іншого).

За ступенем спільності:

· закони, які характеризують розвиток соціальної сфери в цілому;

· закони, які описують розвиток окремих елементів соціальної сфери.

За способом вияву:

· динамічні, визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв’язок між послідовністю подій в конкретних умовах. Їх поділяють на причинні та функціональні;

· статистичні (стохастичні), відображають головні напрями змін, їх тенденції та зображення стабільності соціального цілого (наприклад, розвиток самоуправління чи розподіл рольових функцій у сім’ї).

 

За формами зв’язку:

· закони, які відображають інваріантне існування соціальних явищ;

· закони, які встановлюють ймовірність зв’язку між явищами;

· закони, які відображають тенденції розвитку;

· закони, які встановлюють функціональну залежність;

· закони, які фіксують причинний зв’язок між явищами.

 

Категорії соціології:

v Поняття соціального зв’язку є одним з основних категорій соціології. За допомогою цієї категорії О.Конт зумів представити соціальну структуру, як складний організм, в якому встановлюються особливі зв’язки від сім’ї до систем релігії і держави.

Е.Дюркгейм, намагаючись класифікувати типи зв’язків, виділив механічну і органічну солідарність як своєрідні етапи розвитку суспільства від його традиційних форм до індустріального суспільства з його особливим поділом праці.

Соціальний зв’язок – це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб’єктів від інших, їх взаємні відносини, які об’єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування.

Основою формування соціального зв’язку є безпосередній контакт між людьми в тій чи іншій первинній соціальній спільноті, який потім переростає в більш широкий опосередкований зв’язок людей, які складають великі соціальні об’єднання, в межах яких формуються почуття причетності до групи.

Можна виділити три групи факторів, що визначають наявність соціальних зв’язків:

Ø природно-біологічні задаються спадковими ознаками, тобто самим фактом народження людини, що визначає її етнічні, національні (расові) ознаки;

Ø психологічні (почуття спільності з іншим людьми, що і об’єднує людей у різні соціальні групи і спільності);

Ø соціально-інституційні, тобто спеціально створені (формальні, писані) правила, норми, які особливим чином регламентують соціальні зв’зки і відносини, визначаючи порядок дії соціальних об’єктів в межах соціального інституту і контролюючи їх.

Щодо класифікації соціальних зв’язків, то вони бувають:

Ø формальними і неформальними;

Ø особистісними і колективними;

Ø прямими і опосередкованими;

Ø міцними і менш міцними.

Соціальні зв’язки людини, яка знаходиться навіть в дуже невеликій, нечисленній групі, являє собою велику кількість взаємодій. При цьому виникає складна мережа взаємодій, яка охоплює певну кількість індивідів. Поступово в ході спілкування із всієї сукупності взаємодій виділяються сталі соціальні зв’язки, що набирають певної специфічної форми, яка характеризується відповідною поведінкою взаємодіючих індивідів.

 

v Соціальні відносини - усвідомлені і чуттєво сприйнятні індивідами сукупності повторювальних взаємодій, які співвіднесені за своїм смислом одна з одного і які характеризуються відповідною поведінкою.

 

На відміну від взаємодій соціальні відносини чітко поділяються за формою і змістом. Наприклад, студент, який потрапляє в незнайому групу, починає взаємодіяти з іншими студентами на заняттях і поза учбовим процесом. Поступово, через деякий час, взаємодії, що повторюються, приводять до виникнення різних за змістом соціальних відносин: дружба, повага, кохання і ненависть, вигідний обмін, презирство, виконання обов’язків і т.д.

Кожен член соціальної групи після низки взаємодій вступає з іншими членами групи в певні відносини, які досить різноманітні за формою і змістом.

 

Чому соціальні відносини, які породжуються іноді схожими взаємодіями, відрізняються одна від одної за змістом?

 

Чому, наприклад, конфліктні взаємодії, як часто буває, породжують одночасно у різних індивідів відносини ненависті і солідарності або навіть дружби?

 

Справа в тому, що соціальні взаємодії здійснюються на різній основі. Американські соціологи Г.Лассуелл та А.Кеплен, вважають, що цією основою, яка із взаємодії робить відносини є цінності, які можна визначити як цільову бажану подію. Те, що об’єкт Х цінує об’єкт У, означає, що Х діє так, щоб досягнути рівня У або хоча б наблизитися до нього. Особистість займає позицію оцінки стосовно всіх компонентів оточуючого її середовища. Але здійснювати соціальні дії стосовно когось вона буде лише із-за речей, які цінить і вважає для себе корисними і бажаними, тобто заради цінностей. Існування ж значущих довгий час, неминучих цінностей визначає характер сталих соціальних відносин людей.

 

 

v Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність індивідів, придатна для емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю.

Соціальні спільноти виникають у ході історичного розвитку людства на всіх рівнях його існування і різняться величезною різноманітністю форм та змістових зв’язків всередині них. Ці соціальні спільноти є продуктом діяльності людей, котрі впродовж свого життя входять до вже існуючих спільнот і створюють нові.

На ранніх етапах розвитку людство тяжіло до творення спільнот, керуючись радше зовнішніми причинами, прагненням забезпечити своє існування і виживання у ворожому і загрозливому для нього світі. З часом у дію вступають інші спонукальні причини і об’єднання відбувається на основі спільних виробничих інтересів і потреб, релігійних вірувань, політичних поглядів, дозвільних уподобань. Тобто з розвитком суспільства зовнішні об’єктивні чинники, які зумовлювали створення первісних спільнот, все більше поступаються місцем внутрішнім суб’єктивним чинникам людського співжиття.

 

З яких же спільнот, створених людьми, складається суспільство?

Ø спільноти, засновані на родинних зв’язках (сім’ї, родини);

Ø соціально-демографічні (чоловіки, жінки, молодь тощо);

Ø поселенські і територіально-регіональні (населення міста, села, певного регіону);

Ø культурно-історичні (народи, нації)

Ø професійні (прихильники певних політичних ідей, члени релігійних громад, неформальні групи).

 

Багатоманітні спільноти, з яких складається суспільство, різняться між собою:

Ø кількісним складом (від невеликих соціальних груп до суспільства в цілому);

Ø часом існування (від кількох днів до сторіч);

Ø об’єднуючим критерієм (спільністю тих чи інших інтересів, цілей, симпатій);

Ø рівнем згуртованості та організованості (від неформальних груп до об’єднань і партій зі своїми статутами і програмами);

Ø характером діяльності (спонтанної чи цілеспрямованої, споглядальної чи активно-перетворювальної).

 

Людина з початку свого життя входить у ці спільноти, а згодом творить нові, відповідно до умов їх розвитку та існуванняПричому індивід може входити до різних спільнот одночасно. Наприклад, студенти вищих навчальних закладів можуть бути водночас представниками певної родини, нації, поселенської чи регіональної спільноти, членами політичної партії, громадської організації, спортивної секції, фанклубу тощо. Це можна зобразити такою схемою:

 

 

v Творення різноманітних соціальних спільнот супроводжується створенням відповідних соціальних інститутів. Поняття «соціальний інститут» (з лат. – улаштування, установлення) запозичено соціологами з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини.

Виділяють певні загальні елементи, які характеризують будь-який соціальний інститут:

по-перше, у всіх групах, які мають зачатки інституалізації, існують певні способи дії від імені членів групи як цілого;

по-друге, будь-який соціальний інститут має функції, які можуть носити різний характер;

по-третє, в рамках окремого соціального інституту виділяється система соціальних ролей.

На думку Г.Спенсера,