Поширення гризунів та їх біологічні особливості
Гризуни становлять найчисленнішу групу тварин класу ссавців. Цей клас нараховує понад 2500 різних видів гризунів, об'єднаних у 30 родин. Найбільш небезпечні для сільськогосподарських тварин гризуни, що належать до родин: білкових, мишоподібних та хом'якоподібних.
У тваринницьких приміщеннях, як правило, оселяються мишоподібні гризуни, а саме: сірий щур та домова миша (можуть також зустрічатися польові і лісові миші). Ці гризуни значно поширені по всій земній кулі і призвичаїлися до існування – у найрізноманітніших умовах.
Сірий щур (пацюк). Батьківщиною сірого щура вважають північні райони Китаю та Східну Монголію. Поява сірих щурів у Росії припадає на XVII століття. Оселяються щурі поблизу джерел харчування та води. Вони мають міцний, тугий тулуб і тупу, порівняно широку морду. Довжина тіла дорослого щура 15-20 см, маса від 180 до 850 г. Колір волосяного покриву на спині темно-сірий, внизу світло-сірий.
Щур – найплодовитіша тварина із класу ссавців. Трирічний приплід становить близько 850 особин. У віці 3-3,5 міс. щури стають статевозрілими, тобто спроможні до розмноження. Розмножуються вони протягом року, але найбільш інтенсивно навесні – в березні-квітні та восени – у вересні-жовтні. Вагітність триває 21-23 дні. Гніздо містить від 6 до 12 щуренят, а кількість поколінь може бути від 3 до 8 на рік. Отже, за життя одна пара щурів може дати більше двох мільйонів голів потомства. Щуренята народжуються сліпими, непокритими волоссям, а через тиждень вони починають рости, а через два – щуренята стають зрячими.
Характерною особливістю гризунів є будова їх зубної системи. Гризуни мають добре розвинені й своєрідно влаштовані різці – два на верхній і два на нижній щелепі. Різці мають вигнуту форму, не мають коренів і розміщуються своєю основою на судинному соску, що їх живить. З переднього боку різці вкриті тонким шаром емалі, а ззаду – дентином. Різці збільшуються за рік на 10-12 см, і коли один із них ламається, то зустрічний розростається до таких розмірів, що може бути причиною загибелі тварини.
Для постійного стирання різців щури, вимушені гризти різні предмети (дерево, кістки, труби, дріт та ін.), не ковтаючи масу. Вони всеїдні й дуже ненажерливі, їдять усе, крім металу. Серед щурів має місце канібалізм. Люблять щури м'ясні та хлібні корми.
Інтенсивніше щури поїдають корм у вечірні години, після денного голодування. У більшості випадків вони поїдають корм малими порціями і в певному ритмі. Щур у середньому з’їдає 5 г м'яса за один раз і робить за день 8- 10 підходів до корму.
Сірі щури вологолюбні. 71% маси їх тіла становить вода. Вони більше 36 год. без води жити не можуть. Якщо відсутня вода, то п'ють чорнило, інші рідини, великими групами виходять до водойм. Потреба щурів у воді на добу становить 20-40 мл.
З органів чуття у щурів найкраще розвинені аналізатори нюху та слуху. Вони здатні вловлювати такі тонкі пахощі, які не може вловити людина.
Зір у щурів поганий, вони короткозорі, вільно орієнтуються у темноті завдяки наявним у них на морді окремим волосинкам завдовжки від 6 до 56 мм, так званим “вібрисам". Вони в темноті попереджують щурів про перешкоди, що знаходяться спереду. Добре розвинений у них смак. Вони вільно можуть вибирати з численних сортів ковбасних виробів і масел найякісніші.
За рік один щур здатний з'їсти 16-18 кг зерна, а при середній заселеності свинарника (100 щурів) вони можуть з'їсти до 2 т зерна. На 1 кг живої маси тіла щури потребують у 10 разів більше їжі порівняно з людиною. Однак вважається, що гризуни з'їдають у 10 разів менше корму ніж псують.
У щурів відсутній рефлекс блювання, що використовують з успіхом при дератизації. Живуть вони в середньому 4-5 років.
Домашня миша оселяється всюди (у щілинах стін, шафах, коморах і т. д.). Це маленький гризун завдовжки 7- 10 см. Маса дорослої миші 12-16 г. Вагітність триває 19-20 днів, статева зрілість настає у 1,5-місячному віці. У гнізді буває 5-6 мишенят. За рік пара мишей може давати 8-10 поколінь, або до 800 мишенят. Живуть вони в середньому 2-3 роки.
Щоденно миші з'їдають 3-5 г сухих кормів, 1-1,5 г води. Миша дуже ненажерлива, особливо любить підсмажені сало, ковбасу, м'ясо, насіння, хліб, а також сир, молоко, крупу тощо.
Полівка. Дещо відрізняється від домашньої миші за будовою тіла, а також способом життя. Маса тіла у полівки 25-30 г, довжина тулуба – 11-14 см. Дуже короткий хвіст, не більше 1/3 довжини тулуба. На передніх кінцівках по 4,а на задніх по 5 пальців. Полівки живуть великими колоніями на полях, городах, узліссях. Гнізда свої влаштовують у землі на глибині 30 см, із кількома виходами. Поширені скрізь і є основною причиною спалахів туляремії.
Полівки дуже швидко розмножуються, чому сприяють нещільний, надто глибокий сніг, поступове його розтавання, тепла весна, сухі літо та осінь, тепла зима, велика кількість кормів на полях.
Вагітність у полівок триває 18 днів. У віці 12-15 днів мишенята полівки переходять на самостійний спосіб існування. Статева зрілість настає у віці 20-30 днів. За оптимальних умов самка може щомісячно народжувати 8-10 мишенят. Підраховано, що п'ять пар полівок в абсолютно оптимальних умовах можуть за рік дати до 6 мільярдів звірків. При живій масі дорослої полівки 30 г маса батьків на початку року буде становити 300, а їх приплоду в кінці року – 130 т.
За добу ця армія шкідників може повністю з'їсти урожай пшениці у фазі колосіння на площі 30 тис. га.
Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом'яків. Уся їхня енергія, спрямована на відтворення собі подібних.
У несприятливих умовах, при голодуванні серед полівок спостерігається канібалізм, який природно виправданий боротьбою за виживання та збереження виду.
Якщо корова, яка має живу масу до 375 кг, споживає 18 кг зеленої маси за добу, що становить 4,8% її живої маси, то полівка, яка важить 25 г, з'їдає за добу зеленої маси, яка становить 100-350% її маси тіла. Якби корова була така ненажерлива, то вона б з'їдала не 18, а 500- 1000 кг. Полівка в 10 разів ненажерливіша від вівці та у 100 разів від корови.