Санітарна загроза гризунів

Установлено, що гризуни можуть переносити збудників близько 200 різних інфекційних та інвазійних хвороб, на які хворіють люди та свійські тварини.

Деякими інфекційними хворобами хворіють самі гризуни (чума, туляремія, сказ, бруцельоз, трихінельоз та ін.) і є джерелом збудника інфекції. Багато інфекцій гризуни передають людині й тваринам через кліщів, бліх, та інших кровосисних комах.

Таким чином, гризуни, населяючи тваринницькі приміщення, можуть бути резервуаром збудника багатьох інфекційних хвороб як людини, так і тварин.

Своїми виділеннями вони інфікують корми, воду, через які заражаються тварини, або передають збудник сприйнятливим тваринам та людям, виступаючи джерелом збудника інфекції.

Отже, мишоподібні гризуни в одних випадках є джерелом збудника інфекції (перша ланка епізоотичного ланцюга), а в інших – як резервуар та переносники інфекції (друга ланка епізоотичного ланцюга).

Тому знищення гризунів на тваринницьких фермах повинно бути обов'язковим заходом у боротьбі з інфекційними хворобами тварин, який неодмінно слід ураховувати в планах протиепізоотичних заходів.

Сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами

Боротьба з мишоподібними гризунами на тваринницьких фермах, птахофабриках складається з профілактичних та винищувальних заходів.

Профілактичні заходи, головним чином, зводяться до ветеринарно-санітарних та будівельно-технічних заходів, спрямованих на те, щоб утруднити доступ гризунам до кормів та залишити їх без місць гніздування. Тому необхідно:

1. Будувати приміщення з непроникними для гризунів підлогами та стінами (фундамент на глибину не менше 70 см із відмосткою назовні під прямим кутом), підлогу настилають на ґрунт із глини.

2. Усі можливі шляхи проникнення щурів у приміщення (отвори біля труб, різні душники, вентиляційні отвори і т. ін.) необхідно закривати листовим залізом. У коморах двері знизу також оббивають листовим залізом на 30 см.

3. Корми необхідно зберігати в оббитих листовим залізом дерев'яних ящиках або засіках, змурованих із цегли, а залишки кормів вчасно прибирати.

4. У приміщеннях і на території ферм слід підтримувати порядок та чистоту – це головна умова успішної боротьби з гризунами.

5. Шпарування щурячих нір та отворів необхідно проводити цементним розчином, перемішаним із битим склом.

6. Особливе значення для успішної боротьби з гризунами має освітньо-виховна робота серед населення та обслуговуючого персоналу. Ця робота має на меті дати знання про причини появи гризунів і заходи боротьби з ними.

7. З профілактичною метою використовують такі відлякуючі речовини:

Сланцева олія, що є продуктом обробки сланців. Масляниста рідина жовтого кольору, із різким запахом. Уведення її у хлорвінілову оболонку електропроводів та хлорвінілову плівку добре захищає їх від гризунів.

Альбіхтол – також продукт обробки сланців з умістом 12% сірки. Масляниста жовта рідина, із різким запахом. Додають до гумової оболонки проводів та інших матеріалів, що надійно захищає їх від пошкодження гризунами.

Цимат (цинкова сіль диметилдитіокарбомінової кислоти). Жовто-білий, тонкого помелу порошок, нерозчинний у воді, містить 19-22% цинку, не має запаху. Дія-контактна. При дотику до обробленої поверхні препарат викликає подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, тому гризуни покидають оброблені приміщення. Використовують препарат як додаток до штукатурки, а також, для зрошення суспензіями стін, підлоги та ін. Оброблені сухі приміщення відлякують гризунів протягом року, але якщо у них підвищена вологість, препарат втрачає свою дію.

Винищувальні заходи. Боротьбу з мишоподібними гризунами проводять механічним, біологічним, хімічним та комбінованим методами.

Механічний метод

Один із найдавніших методів знищення гризунів. Він ґрунтується на використанні різних видів пасток, капканів та інших пристроїв для вилову гризунів. До механічних пристроїв вилову гризунів привчають завчасно. Для цього капкани та пастки з принадами розставляють незарядженими у місцях найбільшого скупчення гризунів. Після того, як вони перестають остерігатися, пристрої можна заряджати. Для принади можна використовувати будь-який харчовий продукт, що його полюбляють гризуни. Це, зокрема, підсмажене сало, хліб, сир, риба, ковбаса, шинка та ін.

Капкани існують різних типів: дугові, пружинні. Самоловки можуть бути з містками, що гойдаються, самоловки-крутілки, ями смерті, діжки-пастки. Самоловки з містком, що гойдається, – це діжка, відро чи інша висока посудина, куди наливають приблизно 1/3 об'єму води, а зверху встановлюють предмет, що гойдається з принадою на кінці.

При знищенні щурів можна використовувати попереднє осліплення їх електроліхтарем.

Ями-смерті влаштовують поблизу вигрібних ям, тваринницьких приміщень та складів. Глибина ями 1,2 м. Стіни роблять із нахилом до середини, а на дно кладуть або підвішують одну із принад (сало, овес, хліб із рослинною олією тощо). Зверху яму закривають металевими ґратами, через які у неї потрапляють щури.

Однак механічні способи знищення щурів дуже трудомісткі, малоефективні і є допоміжними. Крім того, їх мало використовують в умовах промислового тваринництва. Єдина перевага цього методу та, що він зовсім не загрожує здоров'ю тварин та людей.

Біологічний метод ґрунтується на використанні природних ворогів гризунів (кішки, собаки, тхорі, куниці, сови, шуліки, вужі, їжаки та ін.). Так, одна собака за ніч може піймати до 100 щурів.

Крім того, для щурів використовують бактерії Ісаченка та Прохорова, а для мишей бактерії Мережковського, які спричиняють у гризунів сальмонельоз. Однак, останнім часом, ці культури бактерій не мають широкого використання. У практиці ветеринарної медицини використовують також комбіновані препарати, такі як бактокумарин. Це комбінований препарат, що складається з бактерійної культури тифу (сальмонельозу) гризунів та з натрієвої солі зоокумарину у зерновій суміші. Добре поїдається гризунами, спричиняючи їх загибель. Застосовують для знищення гризунів у тваринницьких приміщеннях протягом 2-3 днів. Використовують без принад (у чистому вигляді). Препарат розкладають у місцях скупчення гризунів невеликими порціями по 50-100 г. Дія препарату комбінована: натрієва сіль зоокумарину, як антикоагулянт, руйнує кровоносні судини, порушує зсідання крові, тобто відкриває ворота інфекції, а бактерії тифу (сальмонельозу) викликають захворювання та загибель.

Хімічний метод

Найбільш простим і ефективним є хімічний метод дератизації, який ґрунтується на використанні отруйних речовин для принад, обпилювання нір, отруєння водяних поверхонь. Отруйні речовини поділяють на дві групи:

Повільнодіючі (антикоагулянти) – зоокумарин, натрієва сіль зоокумарину, діфенацин, фенфтолацин, вазкум, зоосорбцид, конрацид та ін.

Гостродіючі – крисид, норбомід, натрію фторацид, барію фторацид; кальцію арсеніт, червона морська цибуля.

Повільно діючі отруйні речовини – використовують без підкормки. Вони перешкоджають зсіданню крові та підвищують проникність кровоносних судин, порушують синтез протромбіну, що призводить до геморагічного діатезу, кровотеч, смерті. Отрутохімікати цієї групи здатні до кумуляції, не викликають захисних рефлекторних реакцій, тому гризуни їдять отруйні принади протягом кількох днів.

Перевагами антикоагулянтів над гостродіючими отрутохімікатами можна вважати такі:

¾ відносна безпечність для сільськогосподарських тварин;

¾ антикоагулянти мають специфічні антидоти – це вітамін К і його препарати (вікалос, фтіокол, менадіон), а також свіжа кров;

¾ ознаки отруєння антикоагулянтами розвиваються поступово, протягом кількох днів;

¾ м'ясо вимушено забитих тварин використовують без обмежень.

Основними препаратами, рекомендованими для боротьби з гризунами у тваринницьких приміщеннях, із групи антикоагулянтів є зоокумарин та діфенацин.

Зоокумарин (варфарин). Діюча речовина – оксикумарин, містить 1% діючої речовини і 99% наповнювача (тальк, талькомагнезид, каолін, крохмаль, кісткове борошно), у воді не розчиняється. Використовують із принадами або ж для обпилювання нір та створення пилових майданчиків. До принад додають 3% отрути. Смертельна доза (сумарна) зоокумарину для сірих щурів 1-2 мг при чотириразовому поїданні з інтервалом 24 год. та 4-5-разовому поїданні невеликих доз препарату (0,2-0,25 мг). Це одна з переваг препарату, оскільки доза 0,2-0,25 мг не викликає отруєння домашніх тварин.

Установлено, що токсична доза (мг) на 1 кг живої маси свиней 1,0-1,2; для собак 6,0; для котів 60,0; для курей 500,0.

Для обпилювання однієї нори беруть 5-7 г препарату, для нанесення отрути на водяну поверхню (площа 100 см²) – 3-5 г, а для створення пилового майданчика (площа 1 м²)-10 г.

Натрієва сіль зоокумарину містить не менше 92% АДР. Випускають у вигляді кристалічного порошку або ж – у концентрованих розчинах з обов'язковим зазначенням вмісту отрути. Добре розчинна у воді, гігроскопічна. Використовують для виготовлення водних та харчових принад, а також для виробництва бактокумарину та пінокумарину. Спочатку готують 1%-й розчин солі у звичайній перевареній воді. На 1 кг принади беруть 15-25 мл робочого розчину, а на 1 л води – 5 мл. У водні принади бажано додавати ще 1-2% цукру.

Пінокумарин. Піноутворююча форма зоокумарину містить 2% натрієвої солі зоокумарину. Випускають в аерозольній упаковці. Використовують для закриття нір отруйною піною, створення пінних нашарувань на шляхах руху гризунів, для виготовлення отруйних принад. На 1 кг принади піну випускають протягом 8-10 с і ретельно перемішують із кормом. Для закриття однієї нори достатньо випускати піну протягом 5-8 с.

Вазкум. В'язка маса, що містить 0,5% зоокумарину. Використовують для виготовлення отруйних принад, отруйного дератизаційного покриття та обмазування нір гризунів. Нори та шляхи їх руху обробляють при плюсовій температурі з розрахунку 30 г на 1 м² площі, або 0,8-1 кг принади-основи.

Конрацид. Консервований ратицид, готова до використання принада, до складу якої входить стерильна суміш фаршу, виготовленого з м'ясних відходів та пшениці у співвідношенні 1:1. Препарат містить 0,2% натрієвої солі зоокумарину, його добре поїдають гризуни. Зберігають у сухому прохолодному місці. Термін зберігання більше року.

Зоосорбцид. Зернова або круп'яна принада, містить 0,1% натрієвої солі зоокумарину. Випускають її у паперовій або в поліетиленовій упаковці по 100-200 г. Щури та миші добре поїдають принаду. До другої підгрупи антикоагулянтних отрутохімікатів належать препарати діфенацину.

Діфенацин токсичніший для гризунів, ніж зоокумарин. При одноразовому використанні його ЛД₅₀ для сірих щурів становить 40-60 мг/кг, при щоденному вживанні по 0,5 мг/кг протягом 3-4 днів сумарна доза коливається в межах 1,5-2 мг/кг. Сільськогосподарські тварини та птиця менш чутливі до цієї отрути. У курей багаторазова доза 25-30 мг/кг не викликає клінічних ознак отруєння, а свині здатні переносити препарат в дозі 30-40 мг/кг при одноразовому споживанні. Для собак ЛД₅₀ коливається від 0,88 до 7,5 мг/кг, для котів – понад 2 мг/кг.

Найбільш поширеною формою діфенацину є препарат ратиндан. Це суміш 0,5% діфенацину та 99,5% крохмалю. Використовують для виготовлення отруйних принад, дератизаційних отруйних покриттів для обробки нір гризунів. До принади додають 2-3% отрути. Для обпилювання однієї нори використовують 3-5 г препарату.

Зерацид. Зерновий ратицид-зернова або круп'яна принада, містить 0,2% діфенацину. Готують її додаванням до очищеного зерна пшениці до 2% (від маси принади) – розчину діфенацину на олії. Суміш ретельно перемішують.

Липкоцид – паста, що містить 0,5% діфенацину та 99,5% наповнювача (вазелін або суміш поліетиленгліколів). З неї готують отруйні покриття та принади, якими обробляють нори гризунів. Для принад липкоцид і гранульовану основу спочатку підігрівають, потім додають до теплої принади (20 г на 1 кг) і швидко перемішують.

Піноцин – піноутворююча суміш в аерозольній упаковці, містить 1% отрути. З нього готують отруйні принади, дератизаційні отруйні покриття для нір гризунів. На 1 кг принади випускають піну протягом 4-6 с, потім ретельно перемішують, а для закупорки отвору нірки піну випускають 6-8 с.

Гостродіючі отрути цієї групи, як правило, використовують одноразово. Діють на нервову та серцево-судинну системи.

Крисид – порошок сірого кольору, погано розчинний у воді. Спричиняє набряк легень, особливо отруйний для щурів. До харчових принад додають у кількості 1-2%. Свині у п'ять разів менш чутливі до препарату. Гризуни масово гинуть через 12- 72 год. Крисид не рекомендують використовувати більше одного разу на рік.

Натрію фторацетат та барію фторацетат. Це кристалічні порошки, білого кольору, без запаху та смаку, добре розчинні у воді. Використовують у боротьбі з гризунами в концентрації 0,5-1% від маси кормової принади. Можливе приготування 0,5%-х водяних принад із додаванням 2-3% цукру. Усі нез'їдені принади збирають і знищують вранці. Смерть гризунів настає через 1,5 год. після приймання отрути внаслідок паралічу серцевого м'яза та дихального центру.

Натрію арсеніт. Темний порошок, добре розчинний у воді. Отруйний для всіх видів тварин. Використовують у кормових принадах, замочуючи зерно 5%‑м розчином.

Кальцію арсеніт. М'який, світло-сірий порошок, нерозчинний у воді, не має запаху. Використовують переважно для обпилювання нір щурів.

Норбормід – імпортний препарат. На вигляд білуватий кристалічний порошок, погано розчинний у воді. У принади додають у кількості 1%. Подібно крисиду дуже отруйний для щурів. Летальна доза для них 15 мг/кг маси. Домашні тварини малочутливі до препарату. Смерть настає через 15-20 хв. Препарат дуже стійкий при кімнатній температурі.

Червона морська цибуля. Вражає серцево-судинну систему подібно до стрихніну. Має кумулятивну властивість, дуже отруйна для щурів і мишей. Діюча основа препарату – глікозиди (силлітин, стилляїн, стиліризид). Летальна доза для щурів 200-400 мг сирого або 100 мг сухого, гинуть за 2-3 доби. При попаданні в їжу людини викликає блювоту, тому практично не може виникнути отруєння. У щурів рефлекс блювоти відсутній, тому вони отруюються.

Рослина поширена на Кавказі, Середземноморському узбережжі. Цибулина до 5 років досягає 2-3 кг. Використовують лише з принадами (100% від принади).

Газова дератизація

З цією метою використовують сірнистий ангідрид, вуглекислий газ СО₂, хлорпікрин, брометил та ін. Газову дератизацію застосовують в ізольованих приміщеннях (елеваторах, коморах, холодильниках, на суднах після розвантаження та інших об'єктах). Перед газацією приміщення ретельно герметизують, виводять тварин, виносять рослини, корми, після закінчення добре провітрюють.

Сірнистий ангідрид. Одержують при горінні сірки або з балонів. Температура повітря повинна бути не нижче 20 °С. Щури та миші гинуть за 15-20 хв. при наявності 0,1% ангідриду в повітрі.

Вуглекислий газ (СО₂). Не має кольору та запаху, в 1,5 раза важчий за повітря. При температурі 0^оС та тиску 35,5 атм. перетворюється на лід. 1 кг льоду, випаровуючись, виділяє 462 л газу. Найчастіше його використовують для дератизації холодильників у дозах 500-700 г/м³ з експозицією 48 год.

Концентрація 5% СО₂ у повітрі в людини викликає кашель, сльозотечу, а 20% – спричинює смерть від паралічу центру дихання за кілька секунд.

Метил бромистий. Прозора рідина, кипить при 8,5°С. Не викликає корозії металів, не руйнує дерево, фарби, лаки, прекрасно проникає в усі щілини, не горить і не підтримує горіння, погано поглинається предметами і легко знімається з них. Використовують для дератизації комор, де зберігають зерно та суден-кормовозів. Доза 10 мг/м³ експозиція 5 годин. Брометил – сильна отрута нервової дії.