Діагностика та оцінка фінансової стійкості аптек

Стабільність роботи аптеки пов’язана з її загальною фінансовою структурою, сту­пенем її залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. У багатьох аптек в процесі діяльності виникає потреба, крім власного капіталу, використовувати значною мірою і позиковий капітал. Однак, якщо структура “власний капітал - позиковий капітал” має значний нахил у бік боргів, аптека може збанкрутувати, коли декілька кредиторів одночасно зажадають повернення своїх грошей. Сутність фінансової стійкості аптеки визначається співвідношенням вартості запасів та розміру власних і позикових джерел їх формування, тобто, іншими словами, рівнем забезпеченості запасів джерелами фінан­сування. До нормальних джерел запасів (ДФЗ) відносяться такі показники, які розрахо­вують за формою № 1-Баланс:

· власний оборотний капітал (ВОК) - різниця між поточними активами та поточ­ними зобов’язаннями (р. 260 - р. 620);

· короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями і векселі видані (КК) (р. 500 + р. 520);

· кредиторська заборгованість (КЗ) (р. 620).

Залежно від співвідношення величин показників запасів, власного оборотного капі­талу та інших джерел їх формування можна з певним ступенем умовності виділити чотири типи фінансової стійкості аптек (табл. 19.11).

Як видно з даних табл. 19.11, абсолютна та нормальна фінансова стійкість аптек, як правило, характеризується відсутністю неплатежів і причин їх виникнення, випадків порушення внутрішньої та зовнішньої фінансової дисципліни. Нестійкому фінансовому стану притаманна наявність порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних коштів резервного фонду і фондів економічного сти­мулювання, перебоями у надходженні грошей па розрахункові рахунки, нестійкою рен­табельністю та ін.). Для кризового фінансового стану характерна присутність регуляр­них неплатежів, за якими розрізняють:

· перший ступінь кризового фінансового стану - наявність прострочених позичок банкам;

Таблиця 19.11

Характеристика типів фінансової стійкості аптек

Тип фінансової стійкості Умова Характеристика
Абсолютна фінансова стійкість Запаси < ВОК Крайній тип фінансової стійкості, при якій всі запаси повністю покриваються власним оборотним капіталом, тобто аптека не за­лежить від зовнішніх джерел фінансування. Не може розгляда­тись як ідеальна з урахуванням тих можливостей, які забезпечує використання ефекту фінансового важеля.
Нормальна фінансова стійкість ВОК < Запаси < ВОК+ КК+КЗ Відповідає положенню, коли успішно функціонуюча аптека ви­користовує для покриття запасів “нормальні джерела коштів" - власні та залучені.
Нестабільна фінансова стійкість Запаси = ВОК + КК + КЗ + Дж Нестійкий фінансовий стан супроводжується, як правило, по­рушенням платоспроможності аптеки. Однак у неї зберігається можливість поновлення рівноваги за рахунок джерел, що по­слаблюють фінансову напруженість (Дж), а саме: тимчасово вільного капіталу, залучених коштів (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською), кредитів бан­ку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти.
Кризова фінансова стійкість Запаси > ВОК + КЗ + КК При кризовому фінансовому стані аптека знаходиться па грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти та їх екві­валенти, дебіторська заборгованість не покривають навіть кре­диторську заборгованість.

· другий ступінь кризового фінансового стану - наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари);

· третій ступінь кризового фінансового стану - наявність, крім того, заборгованості за платежами до бюджету та позабюджетних фондів. Практично межує з банкрут­ством.

При формуванні структури капіталу виникає протиріччя між фінансовою стабіль­ністю й фінансовою рентабельністю аптеки. При використанні лише власних коштів аптека має найвищу фінансову стабільність, але обмежує можливості свого розвитку. Якщо ж використовується позиковий капітал, то аптека має більший потенціал свого розвитку, однак у міру зростання частки позикового капіталу її фінансова стабільність знижується.

До факторів, що впливають на політику формування фінансової структури капіталу, належать: стан національної економіки, стабільність позицій аптеки на ринку, структура її активів, рівень рентабельності активів, відношення позикодавців до аптеки й кон’юнк­тура фінансового ринку.

В умовах економічної нестабільності аптеки надають перевагу фінансуванню пере­важно за рахунок власних коштів. З іншого боку в умовах стабільної економіки провідні підприємства воліють здійснювати більш агресивну фінансову політику, тобто інтенсив­ніше залучають позиковий капітал.

На стабільність ринкових позицій аптек впливає обсяг і регулярність грошових над­ходжень від реалізації товару, а відповідно, рівень платоспроможності й кредитоспро­можності аптеки.

Оцінка структури капіталу зводиться насамперед до аналізу співвідношення пози­кового й власного капіталу. Необхідно визнати, що єдиної думки про оптимальне спів­відношення позикових і власних коштів немає. Вважається, що чим вища питома вага власного капіталу, тим підприємство стійкіше і менше залежить від зовнішніх кредито­рів. У зв’язку з цим загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму влас­ного капіталу, тобто питома вага власного капіталу повинна бути не нижче 50 %, однак цей рівень носить орієнтовний і рекомендаційний характер.

В сьогоднішніх умовах функціонування аптек відзначається порівняно незначна частка власного капіталу у структурі пасивів. Низька питома вага кредитів пояснюється низьким рівнем економічної рентабельності аптек: використання кредитів у таких умо­вах призведе до негативного ефекту фінансового важеля, тому що фінансовий результат від використання позикового капіталу (кредитів) не покриває видатки з їх обслугову­вання (відсотки за кредит).

У результаті основним джерелом позикових коштів виступає кредиторська заборго­ваність (зовнішня й внутрішня). Тобто структура зобов’язань є нестабільною і необхідно виконувати постійну оперативну роботу, спрямовану на контроль за станом кредитор­ської заборгованості, своєчасністю її погашення й залучення в оборот інших коротко­строкових позикових джерел.

Більш повну характеристику фази кругообігу капіталу - “залучення” - можна вико­нати за допомогою коефіцієнтів фінансової стійкості:

· коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами;

· коефіцієнт маневреності власних коштів;

· коефіцієнт фінансової незалежності;

· коефіцієнт фінансового ризику (співвідношення позикових і власних коштів);

· коефіцієнт фінансової стійкості.

Алгоритми визначення показників наведені у додатку 10.