Розрахунок трубопроводів на міцність
Обробка вхідних даних
Розрахункову густину нафти визначаєм за формулою
(2.1)
де ρt – розрахункова густина нафти, кг/м3;
ρ20 – густина нафти при 20 °С, кг/м3;
ξ – температурна поправка кг /(м3·°С);
t – розрахункова температура, °С;
ξ =1,825 – 0,001315 · ρ20. (2.2)
ξ =1,825 – 0,001315 · 818 = 0,7493 кг /(м3·°С).
ρt = 818 – 0,7493(3 – 20) = 830,73 кг/м3.
Розрахункову в’язкість перекачування нафти визначаємо за формулою Філонова–Рейнольдса
(2.3)
де – в’язкість при розрахунковій температурі t;
– відоме значення в’язкості при температурі ;
u – коефіцієнт крутизни віскограми.
Коефіцієнт крутизни віскограми визначаємо за формулою
(2.4)
де t1 i t2 – температури, при яких відомі ν1 і ν2.
сСт.
Добову витрату рідини визначаємо за формулою
, (2.5)
де М – кількість нафти, що перекачується;
Kп – коефіцієнт, який враховує можливість перерозподілення потоків у процесі експлуатації нафтопроводу;
NР – кількість робочих днів.
Приймаємо, що нафтопровід буде прокладатися в умовах, для яких заболочені гірські ділянки складають менше 30% траси нафтопроводу, тому приймаємо кількість робочих днів NР = 351 [2].
Трубопровід буде однонитковим і ним нафту будуть транспортувати з місця добування до системи трубопроводів, тому КП =1,07 [2].
м3/д.
Визначаємо годинну витрату рідини в трубопроводі
, (2.6)
м3/год.
Визначаємо секундну витрату рідини в трубопроводі
(2.7)
м3/с.
Підбір насосів і побудова математичних моделей характеристик насосів і насосних станцій
Вибираємо насоси:
- магістральний насос НМ 710–280 4 штуки (3 робочі, 1 резервний);
- підпірний насос НПВ 600–60 3 штуки (2 робочі, 1 резервний).
Складаємо таблицю характеристики насосів (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1- Характеристики насосів.
Насос | Параметр | Значення параметру | ||||||||
НМ 710–280 | Подача, м3/год | |||||||||
Подача, м3/с | 0,28 | 0,56 | 0,83 | 1,11 | 1,39 | 1,67 | 1,94 | 2,22 | ||
Напір, м | ||||||||||
НПВ 600–60 | Подача, м3/год | |||||||||
Подача, м3/с | 0,14 | 0,28 | 0,42 | 0,56 | 0,70 | 0,84 | 0,97 | 1,11 | ||
Напір, м |
Для проведення технологічних розрахунків режимів роботи трубопроводів паспортні графічні характеристики насосів, які встановлені на ГПНС, доцільно описати математичною моделлю виду
H = a – b · Q2, (2.8)
де a і b – коефіцієнти математичної моделі.
Ці коефіцієнти обчислюють за координатами двох точок з характеристик насоса методом інтерполяції
(2.9)
,
(2.10)
де Н1 і Н2 – напори, які розвиває насос при подачах Q1 і Q2 відповідно.
В робочій зоні магістрального насоса беремо два значення напору Н1=225 м і Н2 =175 м при подачі відповідно Q1 = 6500 м3/год і Q2 = 8000 м3/год (Q1 = 2,222 м3/с і Q2 = 1,806 м3/с)і визначаємо коефіцієнти :
с/м2,
с/м2.
В робочій зоні підпірного насоса беремо два значення напору Н1= 91 м і Н2 = 80 м при подачі відповідно Q1=3500 м3/год і Q2=4000 м3/год (Q1 = 1,111 м3/с і Q2 = 0,972 м3/с)і визначаємо коефіцієнти :
с/м2,
с/м2.
Підпірні насоси з’єднуємо паралельно, магістральні насоси послідовно (рисунки 2.1 і 2.2).
Рисунок 2.1 – Схема паралельної роботи підпірних насосів
Рисунок 2.2 – Схема підключення магістральних насосів на послідовну роботу
Підпірні і магістральні насоси працюють послідовно.
Математична модель проміжної насосної станції записується так:
, (2.11)
де Апнс і Впнс – коефіцієнти математичної моделі сумарної напірної характеристики проміжної насосної станції.
(2.12)
(2.13)
с/м2,
с/м2,
При подачі м3/с напір проміжної насосної станції становить
м.
На головних насосних станціях працюють послідовно один підпірний і r магістральних насосів. Тому математична модель робочої зони напірної характеристики головної насосної станції має такий вигляд
, (2.14)
де Агнс і Вгнс – коефіцієнти математичної моделі сумарної напірної характеристики головної насосної станції.
(2.15)
(2.16)
= , (2.17)
де – число паралельно працюючих насосів.
с/м2,
с/м2,
При подачі м3/с напір головної насосної станції становить
м.
Тиск головної насосної станції дорівнює
РГНС = ρt g HГНС , (2.18)
РГНС = 853,22 9,81 607,8 = 5,09 МПа.
Розрахунок трубопроводів на міцність
Приймаємо, що труби будуть виготовлятися на Новомосковському трубопрокатному заводі згідно ТУ 14-3-109-73 зі сталі марки 16Г2СГФ, для якої тимчасовий опір розриву 60 кгс /см2). Прямошовні труби діаметром 1220 мм, виготовлені електродуговим зварюванням. Нормальний ряд товщин стінок 5; 5,5; 6; 6,5; 7; 7,5; 8; 8,5; 9; 10; 11; 12 мм.
Розрахункова товщина стінки:
(2.19)
де n – коефіцієнт надійності по навантаженню;
p – робоче навантаження в трубопроводі, кгс/см2;
R1 – рахунковий опір, знаходиться за формулою
(2.20)
де R’1 – тимчасовий опір розриву, кгс/см2;
m – коефіцієнт умов роботи;
K1 = 1,34 – коефіцієнт надійності по матеріалу [2];
KH = 1,05 – коефіцієнт надійності по призначенню [2].
Згідно [2] приймаємо n = 1,15, оскільки це трубопровід діаметром 700–1400 мм з проміжними насосними станціями без підключення ємностей; m =0,9, оскільки всі ділянки трубопроводу 3 та 4 категорії.
кгс/см2,
мм.
Приймаємо товщину стінки трубопроводу 8,5 мм з нормативного ряду.
Внутрішній діаметр трубопроводу знаходимо за формулою
Dвн = Dз 2δ, (2.21)
Dвн = 1220 2 · 8,5 = 1203 мм.
Перевіряємо на наявність складного напруженого стану:
, (2.22)
де – поздовжні осьові напруження;
0,15 – коефіцієнт защемлення трубопроводу;
α = 12·10-6 град-1 – коефіцієнт лінійного розширення металу;
Е = 2,1·106 кгс/см2 – модуль Юнга;
Δt – різниця температури повітря в період укладання та мінімальної температури на глибині укладання.
Приймаємо Δt = 40 для підземного прокладання трубопроводу [2].
11,47×106 Па = 11,47 МПа.
При наявності певних стискаючих силових напружень товщину стінки слід визначати з формулою
, (2.23)
де 1 – коефіцієнт, що враховує двохвісний напружений стан трубопроводу, який визначається за формулою
, (2.24)
мм.
Отже, остаточна товщина стінки трубопроводу δ = 8,5 мм з нормативного ряду товщин стінок. Внутрішній діаметр трубопроводу
Dвн = 1220 2·8,5 = 1203 мм.