МЕТОДИ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ
Однією з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності та більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування. Тому є необхідність створення такої системи амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найкращі режими відновлення основних фондів.
Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних підходів до вирішення питань амортизації зробили відомі українські вчені О. Бородкін, Ф. Бутинець, М. Василюк, Н. Виговська, С. Голов, Г. Кірейцев, Я. Крупка, Є. Мних, В. Орлова, Ю. Осадчий, М. Пушкар, П. Саблук, А. Фукс, П. Хомин, М. Чумаченко, В. Швець та ін.
Найбільш об’єктивно розкриває природу та зміст поняття "амортизація" нступне визначення: амортизація – це об'єктивна економічна категорія, яка виражає процес поступового перенесення частини вартості основних виробничих засобів та нематеріальних активів на собівартість продукції, що виробляється, та використання цієї вартості для наступного відтворення [1].
Варто відмітити, що амортизація:
- у сукупності з іншими складовими дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для визначення обсягу та динаміки національного доходу в країні;
- характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основного капіталу, що необхідно для планування процесу його відтворення;
- створює грошовий фонд для заміни зношених засобів праці і їх капітального ремонту.
Таким чином, амортизація спрямована як у минуле (визначається собівартість продукції і ступінь зносу основного капіталу), так і майбутнє (створює фонд відновлення).
Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7 «Основні засоби», за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації основних засобів можна здійснювати за наступними методами: прямолінійний; виробничий; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний.
Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів [1].
Науковець Н.Р. Домбровська зазначила ,що у процесі реформування економічних відносин загалом і системи бухгалтерського обліку зокрема, вітчизняні підприємства отримали можливість формувати власну амортизаційну політику. Стандарти бухгалтерського обліку дають змогу реалізувати багатоваріантні підходи до розрахунку розміру амортизаційних відрахувань з метою забезпечення відтворення основних засобів й ефективного управління витратами і, відповідно, фінансовими результатами. На сьогодні відсутні чіткі рекомендації щодо вибору методу нарахування амортизації. Однак, усі методи можна вважати рівноцінними, тому що вони переслідують одну мету. Тому обраний підприємством метод повинен сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще враховувати усі фактори, пов’язані з експлуатацією об’єкта основних засобів [ 3]
Проаналізувавши методи нарахування амортизації основних засобів слід зазначити, що жоден з цих методів не дає однозначної відповіді на проблему розподілу амортизованої вартості. І проблема полягає не в тому, що відсутні рішення, а в тому, що їх дуже багато, і жодне з них не є переконливим. Тому вибір методу нарахування амортизації основних засобів необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку, аналізуючи всі “за” і “проти”.
Отже, для покращення амортизаційної політики на підприємстві, слід: дозволити підпрємствам самостійно обирати й змінювати метод амортизації, з повідомленням податкових органів до початку податкового року; запровадити контроль за цільовим використанням амортизаційних коштів у разі, коли підприємства обирають нелінійні методи амортизації (зменшення залишкової вартості чи кумулятивний); трактувати амортизацію як економічний процес, що грунтується на рацінальних строках служби основних засобів.
1. Єрмак О.М. Методи нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку [Електронний
ресурс] – Режим доступу до матеріалу: http://www.rusnauka.com
2. Энциклопедический словарь бізнесмена [Под ред. М.И. Молдованова]. – К.: Техника, 1993. – 856 с.
3. До питання нарахування амортизації основних засобів / Н.Р. Домбровська [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу://http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2010_4/7_Dombr.pdf.
УДК 657
Смічик М.В., ст. гр. ОАз-51
Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н.
Луцький національний технічний університет