ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ
Фінансовий результат діяльності підприємства існує об'єктивно і його природа обумовлена реальним процесом функціонування підприємства. Він визначається за даними бухгалтерського обліку господарюючими суб'єктами будь-якої організаційно-правової форми, форми власності і виду діяльності залежно від стратегії або тактики підприємства.
Питання обліку фінансових результатів знайшли віддзеркалення в роботах знаменитих учених, таких як Ф.Ф.Бутинець, М.В.Кужельний, В. Г. Лінник, Н.М.Малюга, М. С. Пушкар В. В. Сопко, Я.В.Соколов, Н.М.Ткаченко, Р. Л. Хом'як, В. Г. Кравець, І.Й.Яремко і інших.
Фінансовий результат як окремий об'єкт бухгалтерського обліку підлягає дослідженню в процесі створення, розподілу і використання ресурсів в масштабах кожного окремо взятого підприємства. Об'єкти бухгалтерського обліку по економічному змісту і призначенню об'єднують в дві групи: об'єкти, які забезпечують господарську діяльність підприємства і об'єкти, які складають господарську діяльність підприємства [1, c.87]. До першої групи, окрім інших об'єктів відноситься нерозподілений прибуток як джерело господарських засобів, до другої - прибуток (збиток) як фінансовий результат здійснення господарських процесів на підприємстві. Прибуток як джерело господарських засобів є складовою частиною власного капіталу підприємства, який інвестований в подальшу діяльність. Нерозподілений прибуток може перебувати в двох формах: власне нерозподілений прибуток і створення спеціальних фондів [2, с. 414]. З економічної точки зору, на думку І.Й.Яремка, власний і позиковий капітал для підприємства в сучасній економіці є повністю рівноцінним, власний капітал виражає відношення підприємства до засновників, і тому є різновидом зобов'язань. Підприємство в однаковій мірі за рахунок власного або позикового капіталу, які і так платні, може здійснювати діяльність, спрямовану на отримання прибутку [3, c.37]. Прибуток, що належить підприємству за принципом автономності, фактично належить власникам (засновникам) підприємства, а тому і розподіляється між ними, не завжди залишаючись на підприємстві. Непокритий збиток не входить до складу власного капіталу підприємства, оскільки є втратою в результаті діяльності, тому тільки коригує розмір власного капіталу.
Як джерело господарських засобів, прибуток або збиток виникає не відразу при створенні підприємства, а в результаті здійснення господарських процесів : постачання, виробництва і збуту. Процес формування прибутку неможливий без майна підприємства і позикового капіталу. До того ж, "приріст майна викликає рівновеликий приріст .. прибуткового капіталу" [3, c.39]. Виникнення прибутку (збитку) як результату господарських процесів пов'язано з прибутками і витратами в результаті вольових дій фізичних і юридичних осіб, або в результаті явищ реальної дійсності, незалежних від волі людини, тоді як розподіл прибутку є вольовою дією власників підприємства. Крім того, прибуток (збиток) як результат діяльності у кінці звітного періоду трансформується в нерозподілений прибуток як джерело господарських засобів, що і завершує процес кругообігу капіталу.
Відображення об'єктів, в т.ч. і прибутку (збитку) в обліку здійснюється за допомогою методичних прийомів, які взаємозв'язані і відбивають процес формування фінансових результатів. Сукупність первинних документів, оформлених за звітний період, підтверджує або факт збільшення економічних вигод підприємства у вигляді вступу активів (зменшення зобов'язань) або факт зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів (збільшення зобов'язань), що призводить до визнання прибутків і витрат, їх порівняння і визначення фінансового результату. За допомогою інвентаризації документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів і зобов'язань, таким чином, фінансовий результат коригується з урахуванням подій об'єктивного і суб'єктивного характеру.
Вимір фінансових результатів в грошовому вимірнику має на увазі їх оцінку, що є передумовою правдивого вартісного виміру активів і зобов'язань, а це впливає на величину прибутків і витрат, фінансовий результат, який у свою чергу коригує власний капітал підприємства. Оцінка тісно пов'язана з калькуляцією. Саме за допомогою калькуляції правильно визначається вартість майна і зобов'язань підприємства, а значить результат його діяльності. Крім того, реальність оцінки впливає на об'єктивність визначення в калькуляції собівартості і продажної вартості продукції, а значить на величину прибутків, витрат і фінансового результату.
Рахунки як спосіб накопичення облікових даних містять статичну і динамічну інформацію про зміни в активах і зобов'язаннях, що припускає виникнення прибутків, витрат і визначення фінансового результату. Відображення інформації на рахунках здійснюється математико-технічним методом подвійного запису. Значення подвійного запису при формуванні фінансового результату вичерпно розкрите І.Й.Яремко: "вартісний результат не є візуальним, процедурно не виникають ні прибуток, ні збиток. Зміни форми і структури ресурсного потенціалу не призводять до візуального перетворення вартості, але насправді кожна зміна виду майна є причиною зміни вартості. Цю різницю визначають сумарно на фінансово-результатному рахунку" [3, с. 120].
Використання вище описаних елементів методу бухгалтерського обліку дає можливість провести узагальнення в грошовому вимірнику показників фінансового стану підприємства. Звітність як система взаємозв'язаних економічних показників дає користувачам для ухвалення рішень різноманітну інформацію, у тому числі і про вартість майна підприємства, корпоративні права на це майно, прибуток (збиток) від діяльності за звітний період і тому подібне. Відображення нерозподіленого прибутку в балансі як джерела господарських засобів не є головною дією при складанні балансу, нерозподілений прибуток потрібний для рівності активу і пасиву. А ось визначення різних видів прибутку (збитку) як фінансового результату є основною метою складання Звіту про фінансові результати.
Таким чином, фінансовий результат діяльності підприємства є досить складним за змістом об'єктом бухгалтерського обліку. Уточнення його місця серед інших об'єктів обліку повинне припускати виділення прибутку власника і підприємства, обгрунтування методик їх розрахунку і відображення у внутрішній і зовнішній звітності.
1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів / Вид.2-і, доп. і перероб.-.Житомир: ЖІТІ, 2000.-640с.
2. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник.-3 - тє вид., перероб. і Доп.-К.: КНЕУ, 2000.-578с.
3. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія.-Львів: Каменяр, 2002.-192с.
УДК 657
Хітрош В.О., ст гр. ОА-31
Науковий керівник: Сидоренко Р.В., к.е.н, доцент
Луцький національний технічний університет