Норма обслуг.переодич.устатк
Сутність поточного, сезонного і структурного безроб. Невідємною рисою ринкової економ. є безроб. Безробіттям називається соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно може виконувати.Найбільш розповсюдженим типом безробіття є поточне .
Одним із принципів соціальне орієнтованої ринкової економіки є свобода вибору працівниками виду діяльності й місця роботи. У кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшукують роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасово залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається і називається фрикційним( поточним). Ініціатива звільнення в цьому випадку іде від
Оскільки з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівників. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попиту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потрібно декілька років). У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповідності, називається структурним.
. Сезонне-звязане з неоднак обсягами вир-цтва, виконуваними деякими галузями в різні періоди часу(виникає у сільському господарстві, аграрних підприємствах., тобто там де високий попит роб. сили в один сезон .
13)Сутність циклічного и прихован.безроб. Невідємною рисою ринкової економ. є безроб.-тимчасова незайнятість економічно-активного нас.. Циклічне безроб.- зв’язане з недостатним попитом на товари і послуги, що викликано безробіттям в тих галузях, де їх виробляють ( тобто викликане спадом виробництва).Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проблем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними в зв'язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольова-ним падінням реальної заробітної плати працівників. Форми прихов.безроб.: 1) Зайва чисел. робітників на під-стві, які отрим. повну зарплату 2)наявність осіб, працюючих на умовах непов.роб.часу, які отрим. відповідну зарплату і бажають перейти на повний роб. день, але унаслідок економічної кон’юктури не мають такої можливості. 3)оформлення адмін. відпусток з частковою або без збереження утримання. 4)оформл. відпусток на тривалий термін із збереж.оплати праці в розмірі мін. зарплати. 5)зростання цілоденних і внутрішньо змінних просторів через відсутність сировини та ін. технологій.
14)Методика розрахунку приросту прихован.безроб. Приховане безроб.-це така чисел. робітників, яка стає зайвою у зв’язку зі спадом вир-ства або структур змінами у ньому, але продовжує формально вважатися зайнятою і, яка б за визначених умов буде або вивільнена і поновлена у відкритому ринку праці, або перейде до категорії ефективно зайнятих . Формула для розрахунку приросту прихованого безробіття: дельта ПБ =Чз помножити Іп помножити Ке (дельта ПБ-приріст прихованого безроб., Чз-чисельність зайнятих у галузі, Іп-індекс знижен.продуктивності праці, Ке-коефіціент еластичності прихованого безроб.).Одиниці вимірювання ПБ – чоловік.Формула для розрахунку Іп=1 – П1 : П0, где П1 –рівнеь продуктивності праці у звітний період, П0 –рівень продуктивності праці у базовому періоді .Вимірюється Іп в натуральних одиницях. Формула для розрахунку Кє:
(( Ч1-Ч2) помножити 100% /(Ч1+Ч2) : 2 ) : (П1-П2) помножити 100% / (П1+ П2) : 2, де Ч1 -- чисельність зайнятого нас. у звітному періоді, а Ч2 -- чисельність зайнятого нас. у базовому періоді.
15) Ринок праці— це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це механізм погоджування інтересів роботодавців і найманої роб.сили .
Головними складовими елементами ринку праці є : 1.Сукупна пропозиція (охоплює всю найману роб.силу з числа економічно активного нас..) 2.Сукупний попит -- синонім загальні потреби ек. в найманій роб. силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування економіки.
Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупному ринку праці. Частини цих множин, що не перетинаються, складають поточний ринок праці Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати.
Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни. Сукупний попит охоплює всю сферу суспільної праці і включає як укомплектовані працівниками, так і вільні (вакантні) робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті неефективні робочі місця. Різниця між сукупним і ефективним попитом являє собою надлишкову зайнятість, складовою частиною якої є приховане безробіття. Поточний попит (ПП) визначається потребою на працівників для заповнення вакантних робочим місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконання разових робіт.
16)Поточний ринок праці Менша частина сукупного ринку праці з причин природного, механічного та економічного руху робочої сили і робочих місць виявляється вільною і потребує задоволення попиту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з вакантними робочими місцями. Ця частина сукупного ринку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Обсяг визначається кількістю вакантних робочих місць та кількістю працівників, активно зайнятих пошуками роботи.
Основна функція поточного ринку праці полягає у перерозподілі праці через сферу обігу між галузями, сферами виробництва і підприємствами, заповненні вакансій і забезпеченні роботою незайнят.нас. Ця функція має важливе як для відтворення валового внутрішнього продукту, так і для підтримання сприятливого соціального клімату в суспільстві. Однак це можливо лише в тому випадку, коли обсяги попиту і пропозиції збігаються, а узгодження потребує лише їхня структура. Це означає, що в економіці існує структурне та фрикційне безробіття, яке швидко долається перепідготовкою та просторовим переміщенням робочої сили {робочих місць).
Пропозиція роб. сили на поточному ринку праці має 3 складові: 1)особи не зайняті труд діяльністю і які шукають роботу; 2)особи, які мають намір змінити місце роботи; 3)особи, які бажають працювати у вільний від роботи, або навчання час.
Попит на роб. сили виражається потребою робітника для заповнення вакантних роб. місць на умовах основної діяльності, або сумісництва, а також виконування разових робіт.
17) Суб’єкти на ринку праці: 1)працедавці( роботодавці) вони формують попит ; 2) наймані роб., формують пропозицію; 3) безробітні , формують пропозицію;4) елементи інфраструктури ринку праці – це певні установи, які сприяють комунікації працедавців і найманих роб., працедавців і безробітних. Основні елементи механізму ринку праці: 1)попит на працю; 2)пропозиція праці; 3)вартість і ціна робочої сили; 4)конкуренція; 5)резервування роб.сили. Попит на працю з боку роботодавців відповідає зростання по мірі зниження реальної зарплати, а пропозиція праці зростання по мірі підвищення реальної зарплати. Конкуренція являє собою наявність великої кількості незалежних покупців і продавців роб.сили і можливість для них вільно входити и виходити з ринку праці.
18) Співвідношення між чисельністю зайнятих, ціною роб. сили, її пропозицією та попитом на неї можна визначити так: Попит на працю з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають по мірі зниження реальної зарплати, а пропозиція праці зростає по мірі підвищення реальної зарплати. Номінальна зарплати-це кількість грошей , яку отримує робітник за свою працю. Реальна зарплата-це ціна товарів і послуг, які робітник може придбати на величину номінальної зарплата. В точці перетину зазначених кривих попит і пропозиція праці співпадають і виникає ситуація рівноваги на ринку праці, яка визначає ціну роб. силу. Попит на працю формують роботодавці, а пропозицію формують наймані працівники та безробітні .Вартість роб. сили – це вартість життєвих засобів. Ціна роб. сили – це зарплата. Вартість роб.сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для її норм відтворення. Графік :
19) Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці — це його кон'юнктура. Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічного розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін.
Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці;
1) трудодефіцитна — якщо попит перевищує пропозицію.
2) трудонадлишкова — якщо пропозиція перевищує попит, що характерно для сучасної української (і не лише української) економіки;
3) рівноважна, коли попит відповідає пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти.
Інфраструктура ринкупраці включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією роб.сили.
20)Поняття про сегментацію ринку праці. Лише в дуже узагальненому умовному уявленні ринок праці можна розглядати як єдиний економічний простір з вільною грою ринкових сил та досконалою конкуренцією. Насправді ж розмаїття пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці. Фактично в економіці діє система багатьох більш або менш автономних взаємопов'язаних ринків праці. Сегментація ринку праці - розподіл роб. місць і робітників на стійкі замкнуті сектори, які обмежують мобільність роб. сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.
Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників.
Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "непрестижні" роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології тощо.
21) Причини сегментованості ринку праці.: 1)різний розвиток технології виробництва; 2)вплив конюктури ринка на підприємство; 3)існують відповідні бар’єри для мобільності роб. сили між різними сегментами ринку праці.
Характерні для обох частин ринку праці риси взаємовизначають і взаємопосилюють одна одну. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату. Збільшення продуктивності, як правило, пов'язане із застосуванням нових наукоємких технологій і автоматизацією виробництва. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного зростання. Вкладаючи кошти у розвиток персоналу, роботодавці мають стимул покращувати умови праці, щоб одержати більшу віддачу від інвестицій в людський капітал. Таким чином, на первинному ринку праці діють самопосилюючі прогресивні процеси, якщо ми говоримо про переваги ринку праці порівняно з планово-адміністративним регулюванням трудових відносин, то очевидно, що всі ці переваги стосуються саме цієї частини ринку.
Риси вторинного ринку праці також взаємопов'язані і взаємопосилюючі. Низький рівень заробітної плати (а часто і необов'язковість її виплати) не стимулює роботодавців застосовувати прогресивні технології і обладнання. Застарілі технології не потребують підвищення кваліфікації. Високий рівень реального безробіття забезпечує роботодавцеві швидке заповнення вакансій без особливого піклування про персонал. Оскільки працівники не цінують таку роботу, а роботодавці — працівників, зростає плинність робочої сили, що ще дужче посилює всі названі тенденції.
22) Дописати з 20 і 21. Найбільш проста форма гнучкості ринку праці є кількісна гнучкість, яка виражається в змінюванні к-ті зайнятих, або рівня зарплати у відповідь на зміну економічної кон’юктури. Функціональна гнучкість припускає різноманітні економічні засоби впливу не тільки ринку праці, а й всієї системи соц-труд відносин. До засобів впливу належать: 1) реорганізація робоч часу; 2)застосування нестандартних форм зайнятості; 3)підвищення гнучкості у питаннях найму та звільнення роб. сили; 4)удосконалення системи заробітної плати.
23) Складніша залежність пропозиції роб. сили на ринку працівід розміру її оплати, що в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу іефекту заміни. Ця залежність проявляється суперечливими тенденціями. По-перше, розмір оплати праці значною мірою визначає рішення людей про участь у найманій праці: за інших рівних умов більше громадян захоче працювати при високих ставках оплати, ніж при низьких. Ця тенденція пояснюється дією ефекту заміни, якщо гроші (тобто товари та послуги, які можна на них купити), зароблені за додаткову годину праці, корисніші для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу найманій праці порівняно з вільним часом (заміняєвільний час оплачуваною працею), тобто збільшує пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим вищою буде пропозиція під дією цього ефекту.
По-друге, люди можуть змінювати кількість праці, яку вони пропонують на ринку. Іншими словами, вони можуть працювати від кількох годин на тиждень до двох повних ставок і більше. Добре забезпечені люди дужче цінують вільний час, особливо якщо його у них мало. Починає діяти ефект доходу, якщо гроші, зароблені за годину праці, менш корисні для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу вільному часу порівняно з найманою працею, зменшуючи пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим меншою буде її пропозиція під дією цього ефекту.
24) Попит на роб. силу відбиває потребу економіки у певній кількості робітників на кожну дану мить часу: у фізичних особах (коли розгляд. як елемент поточного ринку праці), або середньорічному обчислюванні (коли розгляд. як елемент сукупного ринку праці) в останньому випадку це поняття відбуває час, який повинен бути відпрацьований середньостатистичним робітником протягом року. Через це в залеж. від числа відпрацьованих середньорічним робітником протягом року днів один і той же момент на роб. силу потребує більшого, або меншого числа фіз. осіб. На сукупному ринку праці розрізняють ефективний і загальний попит на роб. силу Загальний визначається за:
· Пз=Чз+Кв,де Пз—загальний попит, Чз—число зайнятих, Кв—к-кість вакантних роб. Місць Пе=Пз-Зч, де Пе—ефективний попит, Зч—величина зайвої чисельності (чол.)
Хар-ка фізичне та економ. роб.місця. Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох( якщо роб. місце колективне ) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Роб. місце як місце зайнятості людини визначає умови праці(нормальні , важкі, шкідливі),режими праці і відпочинку, характер праці(різноманітний, монотонний та ін.). Роб. місця поділяються на фізичні або індивідуальне та економічне роб. місце. Фізичне(індивідуал)- зона, яка оснащена необхідними засобами, призначеними для здійснення трудової діяльності одного виконавця в одну зміну. Прикладами фізичних роб. місць є роб. стіл, станок, ручка, тощо. Економічне роб. місце забезпечує зайнятість. Прикладом економічного роб. місця є зарплата.
26) Цільова функція регулювання ринку праці полягає в сприянні поширення попиту на роб. руки і підтримці ефективної пропозиція роб.сили.
Заходи держ. регулювання ринку праці диференцюють так: 1)за об’єктами діяння ; 2)за спрямованості діяння( відносяться заходи, які підвищують або понижують попит на працю); 3)за формою діяння (прямі, опосередковані).4) за характером діяльності на ринку праці диференціюють : -заохочувальні ;-обмежувальні; -заборонні;-захисні. 5)За змістом заходів перевага може бути віддана заходам економічного або адміністративного характеру чи то їх певному сполученню.6)За рпівнем діяння заходи ринку праці поділяють :-загальнодержавні; -регіональні; -галузеві;-внутрішньофірмові. 7) За джерелом фінансування ,що фінансуються і реалізуються за рахунок коштів держбюджету, позабюджетних коштів, коштів фонду зайнятості, комерційної організації.
27) Пасивна політика регул. р/п - відповідальність держ.за положення робітників і працедавців на р/п. До групи пасивних підпрограм належать програми надання всіх видів допомоги в зв'язку з втратою роботи (допомога по безробіттю, вихідні виплати, допомога працівникам збанкрутілих підприємств, спеціальна підтримка різних груп працівників тощо) та програми дострокового виходу на пенсію (або передпенсію, оскільки людина може повернутися на роботу або з досягненням пенсійного віку перейти на пенсію).
Одним з найефективніших стимулюючих факторів для підприємців є пільги по оподаткуванню прибутку. Вони спрямовані найчастіше на зменшення оподатковуваної бази на суму коштів, витрачених на створення робочих місць (особливо спеціалізованих, наприклад для інвалідів), на професійне навчання або підвищення кваліфікації працівників тощо.
28) Активна політика регул.р/п –це політика на ринках праці з поліпшення зайнятості і зниження безробіття:
1.Політика формування попиту на робочу силу
2.Політика збалансованого впливу на попит та пропозицію на робочу силу
3.Політика формування пропозицій робочої сили
• програми по субсидуванню найму на постійну роботу в приватному секторі. За цими програмами субсидії виділяються або на стимулювання зайнятості окремих груп працівників (наприклад, молоді), або на збереження робочих місць для працівників, що підлягають звільненню.
Держава надає субєктам р/п певни гарантії(з/п, збереження роб.місця, грошові допомоги, соц.страхування, попит з боку держ.на продукцію , яку виробляє, стабільні ціни працедавцю).
29)Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві групи об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.
Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток). Загальна норма роб. часу не повинна бути меншою за ту, яку дозволяє досягнутий рівень продуктив.праці- 40 годин на тиждень за н.у. За наявністю шкідливих факторів, для підлітків інвалідів, вагітних, матерів з малими дітьми – зменшення роб.часу
У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.
Об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.
30) У загальному вигляді нормування праці—це вид діяльності, щодо управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних затрат і рез-тів праці, також необхідних співвідн між чисельністю роб і к-ть засобів виробництва. Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці — вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають ЇЇ величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.
Норми праці також класифікуються за такими ознаками:
•за призначенням (часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання)
•за сферою поширення (міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми);
•за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;
• за мірою деталізації: деталізовані (мікроелемента, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;
• за методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.
Норма часу Нч — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.
Норми виробітку Нв — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.
Норма обслуговування Ноб. — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.
Норма часу обслуговування Нчоб — це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою Обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність.
Норма чисельності Нч — це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.
Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають опальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.
Нормовані завдання — це розрахований для конкретних Мов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, ік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але у нормо-годинах.
31) 1. Класифікація затрат робочого часу.Всі затрати роб.часу на протязі роб.зміни поділ.на:
Час роботи (Т) — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає наступне: Час підготовчо-завершальної роботи (Тпз) що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов'язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо Час оперативної роботи (Топ) витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає:. Основний час (Т)о — час безпосереднього перетворення предмета праці; Допоміжний час (Тд) — час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів тощо.. Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з:. Часу організаційного обслуговування (Торг) що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання;. Часу технічного обслуговування (Ттех), що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи.
Час перерв (Тп) — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає наступне:
Час регламентованих перерв (Тпр) заздалегідь передбачений, об'єктивно необхідний. До нього належать: Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва (Тпн);. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством (Тот).Час на відпочинок та особисті потреби (Твоп).. Час нерегламентованих перерв Тпнскладається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (Тпит)наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування;. Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни (Тптд)— запізненнями, прогулами тощо;. Час відпусток з дозволу адміністрації (Тпв).
2. Нормований та ненормований робочий час.
Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об'єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже підлягають нормуванню. Це наступне:. Час продуктивної роботи (Тпр). Час регламентованих перерв (Тпр)Ненормований робочий час не є об'єктивно необхідним, а отже не включається до складу норми. Це наступне:. Час непродуктивної роботи (Тнпр). Час нерегламентованих перерв (Тпн).
Норма штучного часу
Тшт=Топ+Тпр+Тоб
а)для масового виробн.
Тшт=tо+tд+а1*tо/100+а2*Топ/100+Б*Топ/100
б)для серійноговиробн.
Тшт= tо+tд+(А+Б)*Топ/100
в)для індивідуал.і малосерійного
Тшт=Топ*(1+В/100)
а1-норм.техніч.обслугов.роб.місця
в % від осн.часу
а2-норм.організац.обслуговув.роб.
місця в % від оператив.часу
А-норматив.обслуг.роб.місця в% від
опер.часу
Б-норвматив.часу на відпоч та особисті
потреби в % від операт.часу
В-норм.часу на обслуг.роб.місця,відпоч.
та особисті потреби від операт. часу
Штучно-калькуляційний час
Тшк(Нч)=Тшт+Тпз/Н
Н-кількість виробів у партії
Норма виробітку
Нв=Тзм/Нч
Тзм-тривалість роб.зміни
Норма часу
Нч=Тзм/Нв
Норма виробітку
а)за умов індивідуал.і малосерійного
Нв= Тзм/ Тшк
б)для серійного та масового виробн.
Нв= (Тзм- Тпз)\ Тшт
в)за нормою операт.часу
Нв= (Тзм-( Тпз+Тоб+Тпр))/Топ
г)у разі відсутн.регламент.перерв
Нв=(Тзм-( Тпз+Тоб+tвоп))/Топ
е)в періодичному вироб.
Нв=(Тзм-Тпрц)/Тц*Вц*Ку
Тзм-час усієї зміни
Вц-нормат.виробітку продукції за
циклом
Тпрц-час регламентов.перерв у роботі
устаткування
Ку-кількість одиниць однотипного
устаткування
Тц-тривалість технологічного циклу
Тпрц= Тпз+Тоб+tвоп
Тпз-підготовчо-заключний час
Тоб-частка обслугов.
д)в безперервному вироб.
Нв=(Твм-Тпрц)*П*Ку
П-продуктивність одиниці устатк.
Норма обслуговування
Ноб=Ф/Нчоб
Нчоб=норма часу обслуговув.
Ф-фонд роб.часу
Норма обслуг.переодич.устатк.
Ноб=Тв/Тз+1
Тв-апаратний вільний час коли
робітник вільний і може обслуг.
інший агрегат
Тз-час зайнятості робітника
біля 1 апарату
Ноб=Тв*Кс/Тз+1
Кс-коеф.,який враховує співвіднош.
біля 1 апарату с часом зайнятості
на інших апаратах
Норма чисельності
Нчис=О/Ноб
О-обсяг робіт
Нчис=Ку/Ноб*Кз
Ку-кількість устаткув.
Кз-коеф.зайнятості
35)Потреба –це нужда у чому небудь обьєктивно-необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, нації, суспільства в цілому. Потреби бувають: біологічні, соціальні, духовні.Соціальні – зумовленні природою людства (спілкування).Економічні – потреби в економічних благах. Носіями економ. благ виступають товари та послуги. Класифікація економічних благ: 1. за характером виникнення (первинні і вторинні). 2. за засобами задоволення (матеріальні і нематеріальні). 3. за нагальністю задоволення (пеошочергові та другочергові). 4. за можливостями задоволення (насичені, ненасичені, вгамовні та невгамовні). 5. за участю у відтворювальному процессі (виробничі і невиробничі). 6. за субьєктами виявлення(особисті, колективні і суспільні).
Потреби суспільства визначаються: необхідністю забезпечен. умов його функціонуван. і розвитку. До них віднос: 1)конституц.гарантії,2)потр.у виробнич. розвитку,3)потр.в держ.управлінні,4)оборона,5)еколог,6)дух, 7)особисті-добробут.В залеж. від кількісної можливості задоволен. всю сис-му потреб діл. на:1)абсолют.-бажання волод. і корист. товарами і послугами,2)дійсні-формуються в залеж. від досягнутого рівня вир-цтва,3)платоспромож.-визнач.можливістю споживачів,4)задоволені-фактич задовольняються наяв.благами і послугами. В залеж. від характеру природи виникнен. на:1)потр.у матеріал.винагороді,2)змістовні,3)духовн.діяльності,4)в суспільн.корисності праці,5)потр.людини в інтенсивн.праці,6)захист і безпека труд.діяльності.
Мотив-це природна потреба в чомусь, процес спонукання себе та інших до досягнення цілей.
36) Заробітна плата — це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. 1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. 2. Стимулююча функція заробітної плати - встановлення залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. 3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати -оптимізація розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. 4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском5. Функція формування платоспроможного попиту населення,— узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів — з іншого.
Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне дотримання таких найважливіших принципів:
1)Підвищення реальної заробітної плати мірою зростання ефективності виробництва та праці. 2) Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. 3)Однакова оплата за однакову працю 4)Державне регулювання оплати праці, 5)Врахування впливу ринку праці.6)Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці
37)Міра праці -синтез кількості і якості праці. Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Вона включ. в себе:1)тариф.сітки,2)тариф.ставки,3)схеми посадових окладів,4)тарифно-кваліфікац. довідники. Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів, тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників; від їхньої кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються, і обумовлюється в колективному договорі.
Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад.Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.
Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні та місячні Найпоширенішими є годинні тарифні ставки, оскільки на їх основі розраховуються різноманітні доплати.
Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) — це збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт.
38) Форми і системи заробітної плати — це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну і відрядну. При погодиннійформі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. При відрядній формі заробітної плати мірою праці-є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки. В нашій країні найпоширенішими на промислових підприємствах е такі системи заробітної плати.
1.Погодинні: -Проста погодинна (заробіток 3п залежить від тарифної ставки Ст, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьованого ним часу Ч):З=С•Ч; -Погодинно-преміальна (та премії за досягнення певних кількісних або якісних показників П): З=С*Ч+П;.- Оплата праці за місячними посадовими окладами застосовується щодо працівників, робота яких має стабільний характер і щодо керівників та спеціалістів. Така оплата праці теж може бути простою, і
2. Відрядні: -Проста відрядна (відрядний заробіток Зв розраховується множенням кількості виробленої продукції К на її розцінки Ц): З = К • Ц; -Відрядно-преміальна (оплата праці 3П включає відрядний заробіток ЗВ і премії за досягнення результатів, П): Зп=К*Ц+П. Акордна(розмір заробітку встановлюється за виконання всього комплексу робіт із визначенням терміну виконання). Акордно-преміальна (передбачає ще і премії за якісне або дострокове виконання робіт). Особливим різновидом відрядних систем заробітної плати є відсоткова, за якої її розмір встановлюється як частка п певних показників (результатів роботи, що заохочуються — Р — відсоток від виторгу, товарообігу, доходу, прибутку тощо):З=п• Р
39) Соц-ек зміст продуктив праці. Продуктивність праці– це показник її ефективності, результативності, що характеризуються співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченою на виробництво цього обсягу, з іншого боку. В залежноств від прямого чи оберненого спріввідношення цих величин є 2 показники рівня продуктивності праці: виробіток та трудомісткість. Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником за одиницю робочого часу. Трудомісткість – це обернений показник рівня ПП, що характеризуються кількістю робочого часу, витраченого на виробництво однієї продукції(технологічна, виробнича, трудомісткість обслуговування, управління і повна трудомісткість продукції).Рівень ПП визнач затратами робоч часу на 1 продукції. Зростан ПП вираж у збільшені виробітку продукції на 1робітника.Розрізняють продуктивн суспіл праці і живої праці.Досягнутий рівень продукт суспіл праці визнач величиною нац доходу,створеного 1робітником сфери матеріал вир-тва в серед за рік ППгрн/чол=Д/Ч,Д-нац дохід за рік(у порівнян цінах)грн,Ч-середньо спискова кількість робітників в сфері матеріал вир-тва за рік/чол.
40)Методи визначення рівня продуктивності живої праці. Продуктивність праці– це показник її ефективності, результативності, що характеризуються співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченою на виробництво цього обсягу, з іншого боку. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин є 2 показники рівня продуктивності праці: виробіток та трудомісткість.Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником за одиницю робочого часу. Трудомісткість – це обернений показник рівня ПП, що характеризуються кількістю робочого часу, витраченого на виробництво однієї продукції(технологічна, виробнича, трудомісткість обслуговування, управління і повна трудомісткість продукції).Рівень ПП визнач затратами робоч часу на 1 продукції. Зростан ПП вираж у збільшені виробітку продукції на 1робітника.Розрізняють продуктивн суспіл праці і живої праці.Досягнутий рівень продукт суспіл праці визнач величиною нац доходу,створеного 1робітником сфери матеріал вир-тва в серед за рік ППгрн/чол=Д/Ч,Д-нац дохід за рік(у порівнян цінах)грн,Ч-середньо спискова кількість робітників в сфері матеріал вир-тва за рік/чол.
41)Прогнозування динаміки рівня продуктивності праці.Здійснюється шляхом розрахунку економії робочого часу(сили),які вирішуються в наслідок запровадження технічних, організаційних і економічних заходів.Економія робочого часу виражається у зменшені необхідної чисельності працівників.Якщо економія часу виражена чол/год,то вона перераховується у середньорічну чисельність робітників. Методика розрахунку має слідуючий алгоритм:1)визначити,яка необхідна для виготовлення планового обсягу продукції за умови збереження рівня продуктивності праці(ПП,Ч,Q-кількість виготовленної продукції) ПП=Q/Ч. 2)з отриманої розрахункової чисельності виключається визначене розрахунками зменшення необхідної чисельності робітників у звязку з підвищенням технічного рівня виробництва,покращенням рівня організації виробництва праці і управління. Змінення чисельності працюючих від зниження трудомісткості виробництва продукції розраховується:Ч=Т/К*Ф. Формула запланованого зниження трудомісткості виробничої програми чол/год Ткп=КП(То-Т1),де То(Т1)-питома трудомісткість виробництва товару в базовому(звітному)періоді.
Показники рівня ПП
Продуктивність сусп.праці
ППс=Дн:Чр
Дн-нац.року за рік у
порівняних цінах
Чр-середньоспискова к-кість
робіт.сфери матер.в-ва за рік
Продуктивність праці
1)натуральний
ППн=КПн/Чпвп
КПн-к-сть виробленої продук.
в натур.одиницях виміру
Чпвп-середньорічна чисельн.
промислово-вироб.персоналу
2)вартісний
ППв(грн/чол)=КПв/ Чпвп
КПв-річний обсяг реалізованої
продукції
3)трудовий
ППт(нормогод/чол)=...КПі*Ті:Чвп
КПі-к-кість виробл.продукції
і-того виду
Ті-трудомісткість в-ва одиниці
продукції і-того виду
n-к-кість видів продук.що вигот.