Див. роздрук. Сторінки 449-451
Завдання 3.
Порівняйте правовий статус наймача та членів його сім’ї за договором найму (оренди) житла, за договором найму службового житлового приміщення та договором оренди житлового приміщення у приватному житловому фонді.
На підставі виданого ордера між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.
На практиці виникає питання, чи підпадає договір найму службового житла під регулювання і Житлового кодексу УРСР, і Цивільного кодексу України. Ця проблема пов'язана у першу чергу із тим, що Цивільний кодекс України встановлює додаткові (порівняно з Житловим кодексом УРСР) підстави для припинення договору найму.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
Водночас ст. 62 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Наведені положення дають підстави зробити наступні висновки: 1) Цивільний кодекс України не застосовується до договорів найму житла державної та комунальної власності; 2) положення глави 59 Цивільного кодексу України є загальними по відношенню до глави 3 Житлового кодексу УРСР, оскільки норми ЦК України регулюють відносини, пов'язані з комерційним наймом будь-якого житла, ст. ст. 118 - 1261 ЖК УРСР регулюють відносини, що складаються при наймі житла спеціального призначення - службового; 3) положення глави 59 ЦК України застосовуються до договорів найму службового житла, що належить до приватного житлового фонду, тільки в частині, що не суперечить Житловому кодексу УРСР; 3) до договору найму службового житла, що перебуває у приватній власності, не можуть бути застосовані положення ст. ст. 8101, 821, 822, 824, 825 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, можна дати наступну характеристику договору найму службового житла.
Наймач службового жилого приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім'ї. Наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним службове жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
При тимчасовій відсутності наймача службового приміщення або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї; 4) виїзду в зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) - протягом усього часу виконання цих обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Наймач службового жилого приміщення зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами.
Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої групи (п. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Діючі тарифи для мешканців м. Києва встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2007 р. N 641 "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748".
Пільги по квартирній платі та платі за комунальні послуги встановлюються законодавством. Невиконання наймачем зазначеного обов'язку, за Житловим кодексом УРСР, не надає право наймодавцю розірвати договір найму службового житла, але й не позбавляє його права звернутися до суду за захистом свого порушеного права у інший спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, наприклад, стягнення грошових коштів. Громадянам, які проживають в службових жилих приміщеннях у будинках, що належать колгоспам, може бути надано пільги по квартирній платі за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.
Права наймачів службового житла як споживачів житлово-комунальних послуг передбачені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про електроенергетику", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг.
Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї зобов'язані бережно ставитися до наданого жилого приміщення і його обладнання, провадити на умовах і в порядку, що визначаються законодавством України, за свій рахунок поточний ремонт займаного приміщення, а при звільненні приміщення - здати його в належному стані. Повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму службового жилого приміщення.
Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї користуються також іншими правами і несуть інші обов'язки, передбачені правилами про договір найму жилого приміщення, за винятками, викладеними нижче.
До користування службовими жилими приміщеннями не застосовуються правила: про бронювання жилого приміщення (про бронювання службового житлового приміщення статті 73 - 76 Житлового кодексу УРСР; про обмін жилого приміщення (статті 79 - 83, 85 Житлового кодексу УРСР), в тому числі з наймачем іншого службового жилого приміщення; про зміну договору найму жилого приміщення (статті 103 - 106 Житлового кодексу УРСР). Наймач службового жилого приміщення, який має зайву жилу площу понад установлені норми, не користується правом, передбаченим статтею 90 Житлового кодексу УРСР, але може вимагати надання меншого службового жилого приміщення. При проведенні капітального ремонту наймачеві не надається в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення (частина шоста статті 101 Житлового кодексу УРСР), але може бути надане інше службове жиле приміщення. Крім того, наймачі службового житла не можуть приватизувати квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Слід зазначити, що вказані обмеження прив'язані до статусу житла, тобто якщо приміщення є службовим, то до усіх осіб, які його винаймають, застосовуються обмеження, визначені у ч. 2 коментованої статті. При цьому не має значення, чи наділений наймач статусом особи, що не може бути виселена зі службового житла без надання іншого житла.
Завдання 4.