Економічна оцінка технічного рівня
Економічну оцінку технічного рівеня устаткування здійснюють за інтегральними показниками. Інтегральний показник уявляє собою відношення висловленого в натуральних одиницях (кг, т, 
, шт.) підсумкового корисного ефекту експлуатації обладнання 
до сумарних витрат — одноразових капітальних вкладень на створення обладнання ( 
) і поточних (експлуатаційних витрат ( 
)) на весь час експлуатації (без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання).
На час експлуатації обладнання більш ніж на один рік інтегральний показник 
(ефект/грн) обчислюється за формулою:
, (3.3)
де 
— поправочний коефіцієнт, який при нормативному коефіцієнті економічної ефективності 
= 0,15, залежить від часу служби обладнання 
. При = 1; 5; 10; 15 років значення = 1,0; 0,262; 0,174; 0,149.
Середній сумарний ефект від експлуатації обладнання Е та середні сумарні витрати 
, обчислюються з урахуванням себівар-тості обладнання 
, грн.; параметра потоків відмов 
(1/год) і коефіцієнта готовності 
за формулами:
E= 
(3.4)
(3.5)
Для визначення наведених значень розглянутих величин необхідно врахувати інтенсівність експлуатації 
(за час безперервної експлуцатації 
= 1).
Враховуючи, що поточні витрати, які необхідні для забезпечення роботи обладнання і ефект від його використання розподілені рівномірно за весь термін служби 
, а витрати, зумовлені фактом відмови з'являються в момент визначення величини наведенного сумарного ефекту 
та наведених сумарних витрат 
можно записати в такому вигляді:
(3.6)
(3.7)
Де 
— коефіцієнт, який характеризує швидкість зростання початкових капіталовложень при розширеному відтворенні (1/рік)
X=ln(1-En) / 
де = 8760 годин — період, що рівний одному року. Тоді 
=13* 
(1/годину)
Далі можна визначити інтегральний показник якості як коефыцієнт надійності
(3.8)
Отже:
(1/Кг – 1) + 
При плануванні технічного рівня ооладнання використовують абсолютні показники його якості.
Галузеві стандарти і нормативно-технічна документація (НТД) встановлює базові показники якості і коефіцієнти вагомості обладнання заводів. Вони отримані на основі науково-технічного аналізу результатів випробувань обладнання в порівняльних умовах і обумовлені перспективами розвитку техніки.
Оцінюючи рівень якості обладнання враховують, що високі початкові технічні показники його, є необхідною, але недостатньою умовою регламентованої якості, характеризують лише потенційно виробничо-технічні можливості обладнання, які можуть бути реалізовані за умови відповідної надійності. Надій-
ність як комплексна властивість складається з багатьох відносно самостійних властивостей, що характеризують безвідмовність, часність, ремонтопридатність, сбереженність. В залежності від призначення і складності об'єкту можуть бути домінуючі окремі властивості та їх сукупність. В технічних системах оцінка надійності необхідна для визначення сталої можливості їх використання за призначенням в процесі функціонування. Надійність обладнання, є однією із головніших його властивостей, закладається при розробці, забезпечується в процесі виготовлення, зберігається при транспортуванні і зберіганні, підтримується в умовах експлуатації.
Викладені методи кваліметрії засновуються для оцінки технічного рівня і якості обладнання і знаходять відображення в "Карті технічного рівня і якості продукції" (КУ), яка є складовою частиною конструкторської і нормативно-технічної документації і використовується при оцінці технічного рівня та якості виробів при розробці їх до виробництва, атестації продукції, модернізації або зняття виробу з виробництва. КУ передбачає використання комплексного показника якості — рівня якості 
.
Найважливішим показником досконалості технології є собівартість продукції, яка характеризує не тільки технологію, а й організацію виробництва або управління. Собівартість дуже складний економічний показник і складається з так званих "технологічних" та "організаційних" або управлінських витрат.
Із технологічних складових мають велике значення витрати енергії на виробництво продукції. Енергоємність — як показник має суттєвий вплив на собівартість продукції.
Окрім перелічених показників, технологічні схеми вироблення будь-якого продукту можуть бути оцінені за такими показниками:
• відповідність властивостей готового продукту їхньому цільовому призначенню;
• відповідність технології вимогам екології та техніці безпеки;
• ресурсо- та енергозбереження;
• інтенсифікації виробництва;
• інформаційна забезпеченість і керованність;
• принципи оптимального варіанту.
Крім цього, необхідно враховувати і такі показники, що пов'язані з сучасними вимогами до технічних об'єктів:
• гнучкість — тобто можливість протистояти змінюючим умовам функціонування;
• стабілізуємість — властивість системи, що пов'язана із якістю перехідних процесів та сталістю;
• живучість — можливість керувати при непрацездатності окремих елементів;
• надійність — виключення аварійних ситуацій.
Виходячи із сучасних уявлень про оцінку якості технологічних процесів вважають, що економічні характеристики технологічних ліній, обчислені за загально прийнятими методиками, є другорядними характеристиками, які отримані розрахунковими методами на основі першорядних.
Числова оцінка кожного з наведених показників технологічних процесів виводиться за існуючими нормативами, законодавчими та методичними документами. Наприклад, ресурсозбереження можна оцінити за виходом готової продукції та за витратами допоміжних матеріалів, екологічність — за кількістю і концентрацією викидів і т.д. Є пропозиції оцінювати екологічність встановленням ціни на одиницю маси шкідливих викидів, або їх концентрацією.
Наведене дає можливість заключите, що показники якості технологічних процесів переробних виробництв не завжди відповідають національним та міжнародним стандартам, оскільки за багатьма показниками ці процеси не оцінюються взагалі, а частина показників визначається згідно з методикою, яка не відповідає національним та міжнародним стандартам.
Вважається, що технічний рівень виробів перевищує найбільші світові досягнення, якщо кожен з обраних для порівняня показників перевищує більш ніж на 5% відповідні значення показників кожного аналога. Якщо ж відхилення значень параметрів оціню-ваємого зразка і аналогів знаходиться в межах +/- 3%, то прийнято вважати, що виріб відповідає найвищому світовому рівню.
Розрахунковий засіб використовують в трьох випадках, якщо не має можливості зробити однозначний висновок і використовують за відносними показниками порівняння (зіставленя).
(3.10)
де 
— абсолютне значення і-го показника оцшюємого вирооу;
— абсолютне значення і-го показника аналога цього виробу. Узагальний показник ступеня або міра відповідності технічного рівня оцінюємого зразка вищим світовим досягнення обчислюють за формулою:
, (3.11)
n — число показників.
Якщо 
менше одиниці, то технологічний рівень виробу не відповідає світовому рівню, якщо тотожний або більше одиниці — технічний рівень зразка відповідає світовому рівню.
Розрахунок узагальнюючого показника економічної ефективності КЕ проводять за формулою:
(3.12)
Де 
— собівартість оцінюємого зразка і аналога (прототипу);
— питомі капітальні вкладення до виробничих фондів
зразка нової техніки та аналога;
— узагальнюючий показник технічного рівня оцінюємого зразка та аналога;
— нормативний коефіцієнт капітальних вкладень. Визначити відповідність світовому рівню більшості машин не вважається можливим через відсутність повних технологічних характеристик і даних по питомих витратах енергії і робочих агентів. Це можна зробити лише за тими показниками, які наведено у паспортах зразків техніки.
Контрольні запитання до 3-го розділу
1. Дайте визначення терміну "система" та "технічна система".
2. Основні ознаки системи.
3. Складові системи керування виробництвом.
4. Основні завдання системи керування.
5. Структура системи керування технологічною лінією.
6. Інтегральна (інтелектуальна) автоматизована система керування.
7. Принципи моделювання та синтезу системи керування.
8. Визначення технічного рівня технології за національними та світовими стандартами.
9. Економічна оцінка технічного рівня.