Методика закладання основного грунтового розрізу
Закладання основного ґрунтового розрізу проводиться за наступною схемою:
1. Вибрати у межах досліджуваного контуру площадку для закладання розрізу (типову для даного елемента рельєфу).
2. Ґрунтовий розріз повинен бути розташований так, щоб у найменшій ступені пошкодити кореневу систему деревно-чагарникової рослинності для уникнення механічного пошкодження її кореневої системи.
3. Ґрунтовий розріз доцільно вивчати за трьома стінками (передньої (лицевої) та двом боковим), до того ж хоча б одна з них повинна освітлюватися сонцем, а інша знаходитися у тіні.
4. Гострим кінцем лопати окреслюють межі майбутнього розрізу. Повний ґрунтовий розріз має в плані прямокутну форму розміром, як правило, від 0,8 × 1,8 м до 1,0 × 2,2 м. При цьому довжина розрізу визначається його глибиною з таким розрахунком, щоб площа дна була близько 0,8–1,0 м2. Крім цього, розміри ями не повинні обмежувати руху людини при викопуванні розрізу, проте й не бути занадто великими для уникнення нераціонального використання людської сили.
5. Дерновий шар або шар лісової підстилки розрізаються лопатою на невеликі блоки (20 × 20 см), які акуратно виймаються і складаються на відстані від розрізу.
6. Загальна глибина шурфа залежить від будови ґрунтового профілю, проте обов’язково повинна перевищувати (мінімум на 20–30 см) кровлю горизонту Р (для всебічного визначення материнської породи), тому їх глибина – 1,50–2,50 м, якщо не перешкоджають ґрунтові води або щільні породи. Ґрунтову яму спочатку риють з рівними вертикальними стінками до глибини 60 см, при цьому викидають землю уздовж лише бокових стінок.У процесі викопування розрезу послідовно знімають шар за шаром, при цьому грунт з окремих горизонтів складають у різні кучі .
Після досягнення глибини 0,6 м роблять сходинку-уступ висотою близько 0,4 м, далі яму поглиблюють ще на 0,4 м та роблять наступну сходинку і т.д. Звичайно у повному ґрунтовому розрізі роблять три сходинки. Їх ширина залежить від гранулометричного складу ґрунту: у легко сипучих ґрунтах (піщано-супіщані) вони мають більшу ширину (0,4–0,5 м), в більш стійких (глинисто-суглинистих) – 0,3 м.
Рис. 1. Ґрунтовий розріз (схематично)
7. По закінченню поглиблення розрізу лицеву та бокові стінки зачищають лопатою.
8.На лівій стороні лицевої стінки прикріплюють вимірювальну стрічку так, щоб нульова оцінка її збігалася з поверхнею ґрунту і приступають до вивчення будови ґрунтового профілю. Стрічкою вимірюють та зазначають: потужність ґрунтового розрізу та його окремих генетичних горизонтів, рівень стояння ґрунтових вод (якщо вони розкриваються), лінію скипання від НСl, глибину залягання карбонатів, гіпсу, легкорозчинних солей, залізисто-марганцевих конкрецій.
9. Ліва сторона лицевої стінки (лівіше вимірювальної стрічки) залишається не задіяною у роботі для опису ґрунтового профілю, права (робоча) – призначається для вилучення ґрунтових зразків
10 Свіжий розріз ретельно роздивляються та попередньо виділяють генетичні горизонти та підгоризонти. Рекомендується проводити кінцеве виділення горизонтів (підгоризонтів) як заключний етап опису розрізу після того, як описано кожен з досліджених ознак (забарвлення вологість, структура та інше). Попереднє виділення генетичних горизонтів (підгоризонтів) проводиться на основі зміни забарвлення у ґрунтовій товщі зверху до низу. Додатково використовуваною ознакою при диференціації ґрунтової товщі є щільність: розріз «прощупується» ножем з однаковим зусиллям натиску через кожні 2 см.
11. В готовому розрізі з дна відкладають зразок на папір, адже в наступному буде на дно насипано багато змішаного матеріалу, що ускладнить взяття зразка з найнижчого горизонту і додасть додаткової роботи по очищенню дна.
12. Горизонти описуються в порядку від верхніх до нижніх. Інформація опису заноситься до бланків опису ґрунтових профілів (див. Додатки).
13. У процесі дослідження відбирають зразки – матеріал для лабораторних робіт. Зразки поміщуються в спеціальні мішечки разом з етикетками, на яких вказують генетичний горизонт (підгоризонт), інтервал глибини відбору зразків й дата.
14. По закінченню опису ґрунтового розрізу він обов’язково повинен бути заритим для уникнення випадків травмування людей, тварин, поломок техніки, збереження естетики ландшафтів. При закопуванні с початку донизу скидають ґрунтову з більш глибоких горизонтів, потім – поверхневих. Ця процедура зводить до мінімуму антропогенне втручання в природний розвиток ґрунту у місці розрізу.