W%– вміст гігроскопічної вологи у досліджуваному ґрунті, %
Результати визначення d записати в таблицю (Додаток Г).
Завдання 5. Визначити шпаруватість ґрунту.
Шпаруватість ґрунту визначають на основі даних об’ємної маси та щільності твердої фази ґрунту за формулою:
|
де Рзаг. − загальна шпаруватість, % від об’єму ґрунту;
dv − щільність грунту з непорушеним складом , г/см³
d − щільність твердої фази грунту, г/см³
Завдання 6. Визначити запаси вологи (м3/га) в досліджуваному шарі ґрунту.
Для обрахування запасів вологи в будь-якому шарі грунту застосовується наступна формула:
Зw = W% .dv . h,
де: Зw – запаси вологи в ґрунті, т/га абом3/га;
W% - польова вологість ґрунту, % від маси сухого ґрунту;
dv – щільність ґрунту з непорушеним складом , г/см³;
h – товщина шару ґрунту, см.
Аналогічно можна вирахувати запаси (т/га) гумусу або інших речовин у ґрунті. Для виразу запасів вологи в мм треба запас вологи в м3/га поділити на 10. Визначивши запаси вологи в окремих шарах ґрунту можна (шляхом додавання) визначити запаси у всій товщі ґрунту.
За результатами аналізів складається зведена таблиця (Додаток Д).
Тема: Структура та фізико-механічні властивості грунтів
Завдання 7. Розділення зразка ґрунту у сухому стані на фракції макроагрегатів
Методика роботи
1. Середній зразок ґрунту висипають на верхнє сито з діаметром отворів 10,00 мм і просівають через набір сит обережними обертовими горизонтальними рухами по 10 разів в обох напрямках.
Слід уникати вертикальних струшувань. Важливо пам'ятати, що завдання аналізування – сепарувати, розділити природні окремості, а не утворити їх штучно.
2. По черзі відділяють кожне сито, починаючи зверху, ще раз струшуючи обережним постукуванням долонею по ребру сита до звільнення застряглих в отворах агрегатів.
3.Кожну фракцію макроагрегатів (агрегатів, що залишилися на ситах) окремо зважують на лабораторних вагах з точністю до 0,1 г і розраховують її вміст у відсотках відносно маси
4. Результати зважувань і розрахунків записують у журнал, форму якого наведено у Додатку Б.
5. Масу агрегатів, розміром менших за 0,25 мм, які після просіювання залишилися у піддоні, не визначають, а їх вміст розраховують за різницею між 100% і сумарним вмістом макроагрегатів всіх фракцій.
6. За результатами аналізу провести оцінку структурного стану ґрунту (згідно табл. 2)
Таблиця 2 - Оцінка структурного стану ґрунту
| Вміст агрегатів 0,25–10 мм,% від маси повітряно-сухого ґрунту | Структурний стан |
| >80 80–60 60–40 40–20 <20 | Відмінний Добрий Задовільний Незадовільний Поганий |
За даними сухого просіювання обчислюють коефіцієнт структурності К:
K = 
,
де А — сума макроагрегатів розміром від 0,25 до 10 мм, %;
В — сума агрегатів < 0,25 мм і грудок >10 мм, %.
Завдання 8. Визначити липкість грунту
Липкість ґрунтової маси – її здатність прилипати до інших тіл. Вона залежить від мінералогічного та гранулометричного складу ґрунтової маси, ступеня її зволоження та вмісту органічної речовини . Ця ознака, як правило, визначається при розминанні пальцями зразка ґрунту, що знаходиться у стані густого тіста (з водою).
Виділяють наступні якісні градації липкості ґрунтової маси:
| Градації липкості | Характеристика |
| Нелипка | при разминанні ґрунтової маси вона практично не пристає до пальців |
| Слаболипка | Ґрунтова маса пристає до пальців, але при цьому легко зчищається |
| Липка | Ґрунтова маса пристає до пальців, зчищається з них із зусиллям |
| Дуже липка | Ґрунтова маса дуже міцно пристає до пальців, зчищається з них з великим зусиллям |
Завдання 9. Визначити пластичність ґрунту
Здатність ґрунту деформуватися, приймати надану йому в вологому стані форму без утворення тріщин та зберігати її після припинення зовнішньої дії називається пластичністю. Перезволоженим і сухим ґрунтам не властива пластичність. Вона виявляється при певній вологості. Пластичність залежить від механічного, хімічного та мінералогічного складу, а також від форми часток, які складають ґрунт. Верхньою межею пластичності ґрунту є вологість нижньої межі текучості, нижньою − вологість скачування ґрунту у шнур. Величину пластичності вимірюють числом пластичності (різницею у вмісті води, % при нижній межі текучості та межі скачування у шнур). В цьому інтервалі ґрунт деформується зі збереженням наданої йому форми, максимально набухає, має слабкий опір при зовнішній механічній дії (від коліс машин утворюються колії).
Визначення верхньої межі пластичності (W1) за допомогою балансирного конуса Васильєва (рис. 2). В підставку, вставляють металевий стаканчик діаметром 4 см і висотою 2 см, наповнений ґрунтом, який змішано з водою до робочого стану. Поверхню зразка ретельно вирівнюють, розмішують на ній конус, основу якого змазано тонким шаром вазеліну. Якщо протягом 5 с конус заглибиться на 10 мм, це означає, що запас вологи у ґрунті відповідає нижній межі текучості або верхній межі пластичності. При меншому заглибленні додають воду, при більшому — сухий ґрунт або підсушують зразок ґрунту, домагаючись вказаної глибини опускання конусу. Після цього відбирають в сушильний стаканчик зразок ґрунту і визначають його вологість. Повторність визначення двократна.
Рис. 2 – Конус Васильєва для вимірювання верхньої межі пластичності:
Визначення нижньої межі пластичності (W2).Після визначення верхньої межі пластичності ґрунтову масу підсушують перемішуванням або доданням сухого ґрунту. Скачують кульку діаметром 1 см і розкачують її на папері у шнур товщиною 3 мм. Якщо під час цієї операції шнур не розпадається, то ґрунт знову збирають у кульку і розкачують. Операцію повторюють, поки шнур через втрату надлишку вологи не почне розпадатися на дрібні шматочки (8—10 мм). Їх швидко збирають у сушильний стаканчик, і набравши 5−10 г ґрунту, визначають його вологість. Повторність визначення двократна. За цими даними обчислюють середні значення вологості, які відповідають нижній межі пластичності.
Для багатьох ґрунтів нижня межа пластичності, або межа розкачування у шнур, відповідає приблизно максимальній молекулярній вологоємкості. Число пластичності W дорівнює різниці у вмісті вологи при нижній межі текучості та межі розкачування у шнур.
Наприклад, W = W1–W2. Припустимо, що вологість нижньої межі текучості дорівнює 36%,межі розкачування – 18%. Число пластичності становитиме W = 36–18 = 18%.
За числом пластичності висновують про гранулометричний складґрунту (0– пісок, 0–7 – супісок, 7–17 – суглинок, більше 17 – глина).
На основі визначення заповнити таблицю Додатку 7.
За показниками пластичності та природної вологості обчислюють показник консистенції, або число консистенції:
К= 
,
де Wп.— природна вологість, %; W2 — нижня межа пластичності; W — число пластичності.
Запропоновано таку класифікацію ґрунтів за показниками консистенцій (В.А. Ковда, Б.Г. Розанов, 1988):
| Грунти | Показник консистенції | Грунти | Показник консистенції |
| Супіски: | Суглинки та глини: | ||
| тверді | <0 | тверді | <0 |
| пластичні | 0—1 | напівтверді | 0-0,25 |
| текучі | >1 | тужаво пластичні | 0,25-0,5 |
| м’ягкопластичні | 0,5-0,75 | ||
| текучопластичні | 0,75—1 | ||
| текучі | >1 |
Структура звіту:
Титульний лист
Зміст
1. Характеристика природних умов і ґрунту господарства або району (клімат, рослинність, геологічна будова, рельєф тощо) – 1–2 с.
2. Дослідження будови профілю ґрунтів та його морфологічних ознак
2.1. Основні морфологічні типи профілів ґрунтів України 1–2 с.
2.2. Методи вивчення будови ґрунту і морфологічних ознак ґрунтового профілю 1–2 с.
2.3. Характеристика морфологічних ознак профілю ґрунту ДП ДГ «Мелітопольське» та оформлення бланку морфологічного опису ґрунту (Додаток 1) 2–4 с.
3. Визначення фізичних, фізико-механічних та водно-фізичних властивостей ґрунтів
3.1 Визначення вологості та основних водних характеристик ґрунтів господарства (значення визначення вологості ґрунтів, описання методів дослідження – польовий, лабораторні, визначення вологості ґрунту та запасів вологи місця дослідження із заповнення таблиць - Додаток 2, 6) 3–5 с.
3.2 Фізичні властивості та структура ґрунту (значення визначення, методи дослідження, визначення агрегатного стану ґрунту методом Савінова та коефіцієнта структурності, об’ємної маси, питомої ваги твердої фази, шпаруватості ґрунту господарства із заповненням таблиць – додаток 3–6) 3-6 с.
3.3 Фізико-механічні властивості ґрунтів (значення визначення, методи дослідження, характеристика липкості, пластичності та інших фізико-механічних властивостей ґрунтів господарства) 1–3 с.
4. Заходи щодо поліпшення стану ґрунтів та зменшення негативного впливу на нього антропогенної діяльності на основі проведеної комплексної оцінки стану ґрунтів. – 1-2 с.
Додаток 1