Взвод наступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронтідо 50 м. 16 страница
Слід врахувати, що у разі висування танку для стрільби прямим наведенням, йому повинно бути забезпечено прикриття стрільцями, які діють попереду. Досвід дій показує також, що застосування трасуючих куль вказує місце знаходження стрільця.
Роззброєння і ліквідація НЗФ (АОФ) в населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю глухих кутів і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду. Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС. При самостійних діях без участі підрозділів МВС групи огляду складаються з числа військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. Під час дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для засліплювання противника і забезпечення скритності дій підрозділів.
472.Група забезпечення блокування розташовується на імовірних, як правило, важкодоступних для переслідування шляхах відходу НЗФ (АЗФ) з метою зв’язати його боєм і забезпечити виконання завдань операції. Тобто група забезпечення блокування створює тиловий рубіж блокування. Для виконання цього завдання можуть залучатися аеромобільні підрозділи. У групу повинна виділятись оптимальна для виконання бойового завдання кількість особового складу та озброєння. Блокування тилового рубежу групою забезпечення блокування повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.
Група забезпечення блокування обладнує в інженерному відношенні призначений рубіж таким чином, щоб мати можливість відбити атаки НЗФ (АОФ) протягом декількох годин, до виконання завдання групою блокування або групою пошуку, у взаємодії з якими вона завершує знищення противника. Дії цих груп можуть бути підтримані вертольотами вогневої підтримки із складу групи доставки і вогневого забезпечення. Блокування тилового рубежу повинно здійснюватись одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.
473.Група зачистки і фільтрації, як правило, складається з підрозділу ВВ МВС і представників органів МВС, СБУ, ВСП ЗС. Для виконання завдань їй визначається місце розташування фільтраційного пункту.
Фільтраційний пункт – це обладнана ділянка місцевості (будівлі), де проводиться перевірка осіб, які виходять з району блокування (ізоляції), на предмет належності до ССО противника, підрозділів НЗФ (АОФ), а також у скоєні протиправних дій. Фільтраційні пункти можуть обладнуватись аналогічно блокпостам або створюватись на їх базі з додатковим влаштуванням місць (приміщень) для перевірки затриманих осіб. Крім того, можуть обладнуватись місця для очікування перевірки та обігріву (у холодну пору року). Перевірка осіб здійснюється представниками органів СБУ, МВС та ВСП ЗС. Для забезпечення охорони затриманих осіб виділяється необхідна кількість особового складу.
Підрозділ внутрішніх військ, як правило, здійснює зачистку місцевості після виконання завдань групами блокування і пошуку. У залежності від розмірів району та наявних сил і засобів зачистка всього району може бути проведена за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок місцевості.
Рух з вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або виявлені підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.
474.Резерв, як правило, призначається спільно зі складу сил групи блокування для вирішення раптово виникаючих завдань, посилення вище визначених груп, при необхідності – для переслідування залишків НЗФ у разі їх прориву.
У випадку прориву через тиловий рубіж блокування безпосереднє переслідування розпочинає підрозділ, на ділянці якого цей прорив мав місце. Командир групи забезпечення блокування зобов’язаний швидко підсилити цей підрозділ, закрити ділянку прориву своїм резервом.
Підрозділ (група), який виділений для переслідування, зобов’язаний не губити контакту з противником, постійно робити позначки направлення його відходу сигнальними ракетами. У випадку, коли контакт із противником загублено, переслідування продовжується найбільш вірогідними напрямками його відходу.
475.Під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення дивірсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (антидержавних озброєнних формувань), їх баз, механізований взвод може діяти у складі ротної тактичної групи батальйону та організаційно входити в групи блокування (оточення), пошуку та знищення, забезпечення блокування, діяти на рубежі військового загородження, складати штурмову групу, нести службу на блокпостах, знаходитися в резерві та діяти самостійно.
Механізований взвод може також виконувати завдання у складі механізованої роти при її самостійних діях (в якості протидиверсійного резерву, пошукового загону) і залучатися для боротьби з малочисельними ДРГ (чисельністю 6-14 чол.) зі складу ССО противника, а також артилерійських гармат і мінометів, що кочують, шляхом їх пошуку, виявлення, переслідування і знищення. Для цього на базі підрозділів роти створюються пошукові групи з виділенням резерву.
Пошук– це дії протидиверсійних підрозділів щодо виявлення та знищення ДРГ противника в блокованому районі.
Пошук може бути суцільним і вибірковим.
При суцільному пошуку оглядається весь район, при вибірковому – тільки окремі ділянки району, об’єкти, в яких найбільш вірогідне знаходження противника.
За способами ведення пошук може бути: односторонній; двосторонній; по напрямках; по ділянках; по об’єктах; комбінований.
Вибір способу залежить від величини району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, а також наявності сил і засобів, часу.
Односторонній пошук ведеться шляхом огляду місцевості та місцевих предметів під час одночасного руху пошукових груп по паралельних маршрутах в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж припинення пошуку до початку темряви. В залежності від розмірів району та наявних сил і засобів огляд всього району може бути проведений за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом місцевості (ділянки району), при цьому на ділянках, що оглянуті, встановлюються пости спостереження у складі 2 чол. кожний. Рух із вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.
Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилежних боків району рухаються назустріч один одному. При цьому визначається рубіж зустрічі, який призначається з таким розрахунком, щоб всі пошукові групи вийшли на нього одночасно. На рубежі зустрічі можуть бути встановлені спостережні пости. Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого часу на пошук недостатньо, а розміри району або характер місцевості не дозволяють виконати завдання до початку темряви (ночі).
Пошук по об’єктах проводиться, як правило, в населених пунктах для огляду будівель і споруд. Для цього населений пункт блокується, оглядаються всі будівлі і споруди населеного пункту, а також господарські будівлі. У залежності від наявних сил і засобів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послідовний огляд. Можливість переходу противника з неоглянутих будівель у оглянуті виключається шляхом виставлення спостережних постів поблизу будівель у процесі огляду. Пошук може вестись як з одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.
Пошук по напрямках застосовується в тому випадку, коли не вистачає сил і засобів, а також на важкодоступних ділянках місцевості, на яких не можливо використати інші способи пошуку. Цей спосіб пошуку застосовується, як правило, при діях у горах, на заболоченій місцевості, при глибокому сніговому покрові. Використовується він також на місцевості, яка забезпечує зручний огляд на великі відстані.
Комбінований пошук включає в себе декілька розглянутих способів.
Для підрозділів, які ведуть пошук призначається: вихідний район для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; урівнювальні рубежі; рубіж зустрічі; кінцевий рубіж; ділянка пошуку.
Вихідний район – район, в якому підрозділи, призначені для ведення пошуку, повинні зосередитися до визначеного часу. Залежно від умов обстановки він може і не призначатися. Вихідним рубежем для пошуку вважається рубіж, на якому підрозділи розгортаються і створюють бойовий порядок. Вихідний рубіж призначається безпосередньо за підрозділами, які здійснюють блокування району, займають оборону або проводять заслон, якщо пошук проводиться в неблокованому районі.
Смуга (напрямок) пошуку призначається підрозділам зазвичай у разі ведення суцільного пошуку “пошуковою лінією”. Розмежувальні смуги вказуються по добре видимих орієнтирах і місцевих предметах. Якщо пошук проводиться в складі пошукових груп, то для них указується напрямок смуги пошуку.
Урівнювальні рубежі призначаються для уточнення завдань підрозділам, які ведуть пошук, вирівнювання бойового прядку та відновлення зовнішньої взаємодії, відпочинку та прийому їжі особовим складом. Кількість зрівнювальних рубежів залежить від глибини району та фронту пошуку, умов місцевості та видимості. Вони призначаються по добре видимих орієнтирах або за часом руху (за звичайно через 1,5-2 години пошуку).
Виходячи з цього, вони можуть бути призначені: на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км;взимку на лижах - через5-6 км.
Тривалість зупинки на зрівнювальних рубежах залежить від фронту пошуку, чисельності підрозділів, які ведуть пошуки обсягу заходів, які проводяться на цих рубежах.
Рубіж зустрічі призначається у разі ведення двонапрямкового пошуку з метою встановлення місця зустрічі пошукових груп, які рухаються назустріч одна одній.
Кінцевий рубіж – це такий рубіж, на який повинні вийти підрозділи після дослідження всього району пошуку.
Темп пошуку залежить від способу укриття НЗФ, їх чисельності, характеру місцевості, умов видимості, пори року, щільності бойового порядку, підрозділів, які ведуть пошук, ширини фронту пошуку і досвіду особового складу, який бере участь у пошуку. В середньому темп пошуку може бути:
Під час ведення пошуку в лісі на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості – 1,5-2 год/км.
В гірсько-лісистій місцевості – 300-600 м/год.
Під час пошуку НЗФ, які приховані в підземних укриттях, темп пошуку знижується в два-три рази.
Під час ведення пошуку в населеному пункті під темпом пошуку розуміється кількість часу, який необхідний для огляду розвідувально-пошуковою групою одного господарства (подвір’я) з двома-трьома надвірними спорудами. Практика показує, що на огляд одного господарства сільського типу розвідувально-пошуковій групі буде потрібно1-2 години.
Вночі темп пошуку буде значно нижчій, ніж удень. Можливості підрозділів, які ведуть пошук, визначаються умовами місцевості, складом і характером укриття НЗФ, а також ступеню укомплектованості підрозділів особовим складом.
Залежно від цього при інтервалі 10-15 м відділення може прочісувати місцевість на фронті до 100 м, взвод – до 300 м, рота – 800-1000 м. У скритих умовах ці нормативи можуть зменшуватися.
Ведучи пошук у пішому порядку пошукова група рухається в похідному або передбойовому порядку в залежності від вибраного способу пошуку.
Дозори (2-3 чол.) від пошукових груп діють на відстані, яка забезпечує спостереження за ними. Один із дозорних призначається старшим. Старший дозорний пересувається позаду та збоку від дозорних і прикриває їх, у випадку необхідності, вогнем. Дозори ведуть розвідку місцевості по вказаному маршруту і в той же час виконують роль охорони пошукових груп від раптового нападу противника. З дозорами встановлюються сигнали взаємодії. В пошуковій групі призначаються спостерігачі за діями дозорних.
Виявивши ДРГ, дозорні залягають і подають сигнал “Бачу противника”. За цим сигналом залягає вся пошукова група, а командир групи скрито висувається до дозорних для оцінки обстановки і прийняття рішення щодо затримання (знищення) ДРГ. Якщо командиром пошукової групи прийнято рішення на здійснення маневру, то на рубежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противника, повинні залишатись пости спостереження або спостерігачі.
Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдину пошукову лінію. Відставання від лінії або її випередження будь-якою пошуковою групою недопустимо, тому що розрив може бути використаний противником для виходу з району блокування. При затриманні однієї з груп для огляду місцевості (об’єкта), зупиняються всі пошукові групи і очікують закінчення огляду.
Резерви висуваються за пошуковою лінією в колону по-одному в напрямку вірогідного знаходження противника. Якщо пошук не завершений до початку темряви, то пошукові групи зупиняються на досягнутих рубежах, а на світанку пошук поновлюється.
Особовий склад пошукових груп повинен знати: відомості про противника; завдання свого підрозділу і завдання сусідів; своє завдання, місце знаходження підрозділів, що здійснюють блокування і порядок їх дій; сигнали взаємного впізнавання; оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.
Переслідування може застосовуватись у наступних випадках: коли противник відходить і робить спробу відірватись; при прориві його через рубіж блокування (оточення); при втраті вогневого контакту з ним.
Переслідування проводиться слідом за противником, який відходить, шляхами паралельними напрямкам його відходу або комбіновано до повної його ліквідації.
Розглянуті способи пошуку ДРГ, їх виявлення, затримання або ліквідацію можуть здійснювати також засідки; секрети; спостережні пости; сторожові пости; сторожові застави; розвідувально-пошукові групи; патрулі; розвідувальні дозори; контрольно-пропускні пункти; рухомі резерви; штурмові групи тощо.
Засідки, секрети, сторожові застави, сторожові пости, як правило, встановлюються в місцях можливих дій ДРГ (мости, дороги, переправи, важливі військові об’єкти тощо).
Основними завданнями засідок є недопущення виходу ДРГ до об’єкта та її знищення. Від засідки можуть виставлятись секрети і пости спостереження.
Для впізнання невідомих і проведення їх огляду, як правило, від засідки (секрету, сторожового посту і тощо) задіються 2-3військовослужбовці в якості патруля. Інший особовий склад постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не виявляючи своєї присутності. Особам, які здійснюють огляд, забороняється знаходитись на лінії вогню між нарядом і невідомими, вони повинні страхувати один одного на випадок раптового нападу збоку затриманих. При перевірці особлива увага приділяється правильності оформлення документів, наявності в них особливих відміток, встановлених у цьому районі, виявленню ознак диверсантів.
Якщо під час перевірки виявляється, що ті, кого перевіряють, – диверсанти, то одним із патрульних потай подається сигнал: “Чужий”. Якщо противник не зрозумів, що його викрили, то патруль закінчує перевірку і дозволяє затриманим подальший рух. Сам же патруль, відпустивши диверсантів на декілька кроків, падає на землю і відкриває вогонь на попередження або ураження.
При спробі затриманих під час перевірки ліквідувати тих, хто здійснює перевірку, останні падають на землю, а особовий склад сторожового посту (засідки) відкриває вогонь на ураження. Патрулю вступати в рукопашну сутичку з противником недоцільно.
476.Участь механізованих підрозділів у диверсійно-розвідувальних операціях, які проводяться, як правило, у воєнний час, може включати: ведення розвідки шляхом спостереження, пошуку, допиту полонених, опитування місцевих жителів, вивчення захоплених документів та іншими способами; виведення з ладу важливих військово-економічних об’єктів противника шляхом спеціальних дій, які включають: засідки, нальоти, рейди, диверсії із застосуванням сучасних та інших методів руйнування.
Вибір способів виконання диверсійно-розвідувальнихзавдань залежить від ситуації в районі дій, характеру об’єктів і системи їх охорони, місцевості, пори року і доби, а також від складу підрозділів, що для цього залучаються, їх озброєння, оснащення та рівня підготовленості особового складу. Наведені способи виконання завдань в основному притаманні діям взводу в розвідці.
Особливе місце в конфліктах незначної інтенсивності займає організація засідок (рухомих та нерухомих). Мета засідки – завдати поразки противнику, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Виходячи з цього командир може вибрати різні способи її влаштування: зустрічну засідку, флангову, паралельну. У засідку, як правило, призначається взвод (розвідувальний, механізований, танковий, парашутно-десантний або розвідгрупа спецпризначення), посилений обслугою мінометів, групою вогнеметників і саперів. В її склад додається санітар із засобами для надання першої медичної допомоги, артилерійський корегувальник (якщо засідка влаштовується в зоні досяжності вогню своєї артилерії) і авіанавідник.
У складі нерухомої засідки, як правило, створюються групи: спостереження (дозор), що відволікаюча, відсікаюча, вогнева, блокування, прикриття і резервна (бронегрупа).
Група спостереження обладнує спостережний пост на висоті, що панує над місцевістю, із задачею своєчасно доповісти командиру про висування колони противника. За його рішенням розвідка і похідна охорона противника можуть безперешкодно пропускатися у вогневий мішок, а потім, з висуванням колони головних сил, група, що відсікає, підриває керований фугас з метою не допустити відхід противника.
Група, що відволікає першою відкриває вогонь по колоні з метою змусити особовий склад противника зайняти позицію на іншому узбіччі дороги, де розташовується вогнева група, яка в подальшому відкриває шквальний вогонь йому в тил із усіх видів зброї. У випадку намагань противника вирватися з під вогню вперед по дорозі, вступає в дію група блокування, яка своїм вогнем і влаштуванням загороджень забороняє рух.
Група прикриття протидіє підходу резервів противника, якщо вони висуваються на допомогу колоні, яка потрапила в засідку.
Підрозділи, призначені в засаду, спішуються, як правило, у малонаселеному і укритому від візуального спостереження районі. Під час організації засади в міських кварталах підрозділ, призначений у засаду, використовуючи підземні комунікації, проходи і проломи в будинках, паркани, приховано висуваються в район засади. Висування здійснюється звичайно в нічний час, під прикриттям парних дозорних, які висилаються уперед, до тилу і на фланги. У разі виявлення дрібних груп НЗФ дозор доповідає командиру та, ховаючись від бойовиків, продовжує виконання завдання. У разі виявлення противником дозору особовий склад діє рішуче й після знищення бойовиків здійснює відволікаючий маневр і виходить в район засади.
З виходом до району засади дозор оглядає місцевість, звертаючи увагу на височини, природні укриття, де можуть знаходитися бойовики.
З виходом головних сил організується спостереження, безпосередня охорона і кругова оборона.
Частина сил розташовуються на виході (вході) району засади. Основні сили із засобами посилення – в центрі району. Розташування особового складу та вогневих засобів у районі засади повинно забезпечувати ліквідацію противника у створеному вогневому мішку і у разі спробі вирватися з нього.
Особливо старанно організується система вогню. З системою вогню пов’язується мінно-вибухові загородження на позиціях. У засаді особовий склад старанно маскується та, не виявляючи себе, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню. Про підхід противника спостерігачі доповідають встановленими сигналами.
Нечисленні групи противника засада пропускає або знищує вогнем із безшумної зброї або захоплює спеціально виділеною групою.
При підході головних сил НЗФ засада дає їм можливість увійти в основний район вогневого ураження і за командою (сигналом) командира раптово відкриває вогонь. Якщо НЗФ перевищують за силою і чисельністю склад засади та намагаються оточити і знищити її, особовий склад засади переходить до кругової оборони, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, викликає бронегрупу (уразі дії в місті або на рівнині) або резерв старшого командира.
У разі виявлення засади противником командир підрозділу організує їх ліквідацію вогнем усіх засобів і під прикриттям групи забезпечення виходить з району засади. Пересування в новий район або в район розташування здійснюється за новим маршрутом із суворим дотриманням заходів щодо охорони і маскування. При цьому організовуючи дії підрозділів у засаді командир повинен враховувати таке: у ході організації взаємодії він повинен визначити сигнали оповіщення та розпізнання, можливі маршрути повернення, порядок виходу до розташування своїх підрозділів, прикриття вогнем і діями підрозділів, які повертаються з виконання завдання, місця проходів у своїх мінно-вибухових загородженнях.
Вогневі позиції на броньовану техніку розташовують далі від зони ураження, так як вогонь ведуть протитанковими керованими ракетами та з гранатометів, огляд зони ураження звичайно не проводять. Враховуючи високу проходимість та швидкість пересування броньованої техніки, засаду влаштовують в таких місцях, де виникають труднощі маневру, а між позицією та зоною ураження є звичайні перешкоди (обриви, байраки, річки). Підрозділи додатково оснащують протитанковими засобами, які розміщують так, щоб уразити головну машину і машину, яка замикає колону.
Для нанесення ударів з повітря командир підрозділу, що призначений у засідку, може викликати бойові вертольоти і вогонь артилерії.
Активно використовуються рухомі засідки, бойовий порядок механізованого підрозділу, виділеного для її організації, як правило, складається з групи спостереження, групи, що атакує (штурмової), , вогневої, групи мінування і бронегрупи. При організації рухомої засідки у зручних місцях розташовується тільки група спостереження. Група, що атакує (штурмова), розміщується в глибині району дій разом із вогневою групою і бронегрупою. За сигналом, що сповіщає про підхід противника, вогнева група висувається і займає вигідні вогневі позиції, група мінування може встановлювати фугаси на маршруті висування. Штурмова група і бронегрупа висуваються й інтенсивним кинджальним вогнем по противнику, разом із вогневою групою наносять втрати йому, знищують або захоплюють в полон.
Відсутність суцільної лінії фронту в збройному конфлікті створює сприятливі умови для проведення рейдових дій з метою здійснення вогневих нальотів, виведення з ладу в тилу збройних формувань противника, пунктів керування, баз, складів, захоплення важливих об’єктів на комунікаціях.
При здійсненні рейдових дій взвод меже діяти в складі рейдового загону або групи.
При постановці бойових завдань рейдовому загону (групі) вказується загальний напрямок дій і об’єкти (обєкт) захоплення. Побудова бойового (похідного, передбойового) порядку повинна забезпечувати одночасну участь у нанесенні удару усіх вогневих засобів; чітку взаємодію сил і засобів загону з бойовими вертольотами, можливість гнучкого маневру, стійкого керування підрозділами; використання вигідних умов місцевості для прихованого пересування, можливість раптового відбиття вогневих нальотів противника.
Взвод при здійсненні рейду діє, як правило, у складі роти, якій додаються бойові підрозділи і підрозділи бойового забезпечення, евакуаційне відділення, відділення технічного обслуговування і ремонту, підрозділи тилового і медичного забезпечення, а при необхідності – відділення РХБ розвідки.
Доданий роті танковий взвод використовується для безпосередньої підтримки атаки проти виявлених і заблокованих груп противника, а також може додаватися (по-машинно) групам, що атакують (штурмовим), які створюються в роті для оволодіння укріпленими об’єктами.
Рейди можуть здійснювати і невеликі за складом групи у пішому порядку, на техніці і вертольотах. Так, у горах використовується піша рейдова група, а на доступному напрямку – механізована рейдова група. Для успішного виконання завдань у різних умовах доцільно групи на техніці мати в складі: однієї БМП (БРМ) – у якості розвідувального дозору, що висилається на відстані до 5-10 км; 2-3 БМП (БРМ) – розвідувально-ударної групи для боротьби із противником на відстані від основних сил до 10-15 км; 5-10 БМП (БРМ) можуть складати рейдовий загін, здатний діяти автономно на відстані 20-30 кмвід основних сил батальйону.
При діях на вертольотах рейдові групи можуть складати: на одному вертольоті – аеромобільний рейдовий дозор; у складі 2-3 вертольотів – рейдову групу; у складі 5-10 вертольотів – рейдовий загін.
Головними умовами успішних дій рейдового загону (групи) є раптовість, мобільність, спроможність швидко виходити до призначеного об’єкта і наносити стрімкі приголомшуючі удари. Організація і підготовка рейдового загону (групи) до дій починається з вибору об’єкта дій, збору і уточнення даних про нього, систему його охорони, наявності прихованих підступів, маршрутів руху загону (групи). Перед виходом у рейд проводиться тренування особового складу, його екіпірування. Особлива увага приділяється індивідуальній підготовці кожного військовослужбовця.
Як правило, у складі рейдового загону (групи) призначаються групи (підгрупи): розвідувальна, ударна (штурмова), вогнева, прикриття і забезпечення. На рівнинній місцевості до складу рейдового загону можуть призначатися танкові підрозділи.
Одним з активних способів дій рейдового загону (групи) щодо розгрому противника, який висувається, є раптовий вогневий удар у сполученні з атакою з декількох напрямків. У цьому випадку противник попадає під фланговий і перехресний вогонь, що позбавляє його можливості швидко вийти з-під удару.
У підрозділах, що здійснюють рейд, повинен підтримуватися постійний зв’язок зі старшим командиром і центральним диспетчерським пунктом; взаємодіючими підрозділами, елементами похідної побудови рейдового загону (розвідувальним дозором, загоном забезпечення руху, бічними похідними заставами, безпосередньою охороною, замиканням колони, тиловою похідною заставою); зі сторожовими заставами, блокпостами, постами КПП, з доданими вертольотами прикриття для передачі цілевказівок.
При діях рейдового загону (групи) в горах розвіддозор в складі взводу (відділення), висланий від нього, просувається уздовж дороги і веде розвідку шляхом послідовного огляду командних висот і спостереження з них. Для цього використовуються групи піших дозорних по 2-3 чоловіка кожна. Особовий склад розвіддозора спостерігає за навколишньою місцевістю і діями дозорних у готовності підтримати їх вогнем. При подоланні перевалів і ущелин для розвідки маршруту, як правило, викликається вертоліт підтримки. Розвідка доріг, хребтів, долин ведеться шляхом послідовного огляду командних висот, а при нападі противника або виявленні його засідки розвіддозор займає вигідну позицію і своїм вогнем сковує його дії, забезпечуючи розгортання і вступ у бій головних сил, які вогнем бойових машин, вертольотів підтримки і стрілецької зброї завдають поразки противнику. При сприятливих умовах здійснюється обхід засідки противника з тилу по зворотних схилах висот, стежкам.
У високогірних районах і важкодоступних ділянках місцевості розвідка ведеться пішими дозорами, які забезпечуються гірським спорядженням і навчені техніці подолання гірських перешкод.
Оволодіння ущелинами (долиною) починається із захвату механізованими підрозділами висот, прилягаючих до ущелин (долині). Наступ ведеться по обом сторонам ущелин (долини) на різних рівнях: один підрозділ, звичайно взвод, просуваються у передбойовому порядку безпосередньо по гребне висот, друге на дві треті висоти, трете – на одну третину. Попереду кожного взводу на відстані 50-100 м діє відділення у бойовому порядку. Крім того, з досвіду дій механізованих підрозділів, які діють на гребнях висот, вони можуть розділятися на групи, яким можна дати назву “легкі” і “важкі”. Це диктується тим, що діючи в горах, військовослужбовці несуть з собою сухий пайок, воду, боєкомплект на троє і більше діб. У цьому випадку “легкі” групи пересуваються попереду, вони мають з собою особисту зброю і боєкомплект у готовності швидкого вступання у бій, а “важкі” несуть на собі боєкомплект, продовольство та інше майно і після захоплення “легкими” групами, закріплюють їх.
Особливу увагу командир приділяє злагодженим діям підрозділів, які наступають по схилах висот, хребтах з підрозділами, що наступають долиною (ущелиною), а також з доданою та підтримуючою артилерією та армійською авіацією.
Захоплення висот здійснюється сковуванням НЗФ з фронту частиною сил і діями головних сил із флангів і тилу при підтримці вогню артилерії і ударів авіації. В окремих випадках, коли НЗФ діють окремими групами щодо оборони пануючих висот і проходів, то вони можуть захоплюватися розвідувальними групами з подальшим закріпленням на них механізованих підрозділів.