Організація і органи фінансового контролю
В сучасних умовах переходу до ринкових відносин, розширення господарської самостійності підприємств, установ та організацій важлива роль належить організації фінансового контролю. В його внутрішньому змісті більш широкого значення набуває поточний щоденний аналіз фінансового стану, самоконтроль з боку керівника підприємства. Більш глибоким став контроль представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування за фінансовою діяльністю виконавчої влади.
Згідно з діючим законодавством України фінансовий контроль здійснюється Президентом України, органами законодавчої та виконавчої влади, спеціальними контролюючими органами, недержавними організаціями.
Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України безпосередньо та через свої органи має право вирішувати будь-які питання, пов’язані із фінансовою діяльністю держави. Вона здійснює фінансовий контроль при розгляді та затвердженні проекту Державного бюджету та його виконанні, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Фінансовий контроль також здійснюється законодавчими органами через відповідні комітети. Відповідно до ст. 89 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» у Верховній Раді України діють 2 спеціалізованих комітети: Комітет з питань бюджету та Комітет з питань фінансів і банківської діяльності, Комітет з питань податкової та митної політики, які здійснюють безперевний парламентський контроль над станом та рухом державних фінансів.
Згідно із 98 статті Конституції України та Закону України «Про Рахункову палату» в Україні діє Рахункова палата, яка від імені Верховної Ради України здійснює контроль над використанням коштів Державного бюджету України. До повноважень Рахункової палати відповідно із вищеназваним Законом належать:
- здійснення експертно-аналітичних, інформаційних та інших видів діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;
- проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених законодавством;
- організація та проведення оперативного контролю за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період та ряд ін.
Повноваження Президента України у сфері державного фінансового контролю обумовлені його статусом глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України здійснює фінансовий контроль, підписуючи прийняті Верховною Радою України закони, наприклад закон про Державний бюджет України на поточний рік або інші закони у сфері організації та регулювання фінансової діяльності. Також має право вето відносно прийнятих Верховною Радою законів з поверненням їх на повторний розгляд. Крім того Президент України реалізує свої повноваження в сфері фінансового контролю шляхом прийняття указів, які регламентують фінансову діяльність.
Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів виконавчої влади здійснює комплексний фінансовий контроль в процесі реалізації фінансової політики держави, реалізації загальнодержавних та міждержавних економічних програм створення та функціонування різних фондів. Відповідно до 96 статті Конституції України Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також разом із цим проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету поточного року.
Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами та здійснення державного фінансового контролю. Здійснення Міністерством фінансів України контрольних повноважень відбувається під час складанням проекту й виконанням державного бюджету; встановлення порядку ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів витрат бюджетних установ; координації відомчого фінансового контролю; перевірки дотримання банками правил касового виконання держбюджету за доходами та ін.
Міністерство доходів і зборів, яке створене згідно із Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України». Міністерство доходів і зборів є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України. Міністерство доходів і зборів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:
- забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;
- забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);
- забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
З 21.05.2014 р. було утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби»).
Органи місцевого самоврядування здійснюють фінансовий контроль при розгляді проектів і затвердженні відповідних бюджетів і звітів про їх виконання, при внесенні до цих бюджетів змін і корективів у ході їх виконання, при заслуховуванні інформацій і звітів голів постійних комісій про витрачання бюджетних ресурсів, керівників інших органів з питань фінансової діяльності.
Виконавчі комітети відповідних місцевих рад організовують виконання бюджетів, контролюють виконання зобов’язань з платежів у місцеві бюджети підприємствами, установами і організаціями, законність витрачання бюджетних коштів організаціями та установами, які функціонують на їх території, здійснюють контроль за станом обліку та звітності на підприємствах, установах, організаціях комунальної форми власності.
Особливо місце у здійсненні фінансового контролю належить органам фінансово-банківської системи.
Фінансові органи здійснюють контрольні функції при складанні та виконанні бюджетів, перевірці фінансових планів, кошторисів, бюджетів, при надходженні платежів та фінансуванні із бюджетів, при аналізі звітів та балансів.
Установи банків контролюють підприємства, організації в процесі кредитування та розрахунків, видачі коштів для заробітної плати, при фінансуванні та кредитуванні капітальних вкладень.
Національний банк України в системі органів фінансового контролю займає особливе місце, оскільки є основним контрольним органом у сфері грошово-кредитного обігу, забезпечення фінансового контролю та банківського нагляду. Чинним законодавством (Законом України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05.1999р.) на нього покладено функції нагляду за діяльністю комерційних банків, що є суб'єктами підприємницької діяльності, їх відділень, філій, представництв по всій території України; організація та здійснення валютного контролю за банками й іншими фінансовими установами; аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин.
Поряд з даними органами до органів державного фінансового контролю також належать і спеціальні служби: Державна казначейська служба України та Державна фінансова інспекція України, правове положення яких закріплено Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011 «Про Положення про Державну казначейську службу України» та Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 «Про Положення про Державну фінансову інспекцію України» відповідно.
Державна казначейська служба України, виконуючи функцію обслуговування державного і місцевих бюджетів, здійснює попередній і поточний контроль, які спрямовані на попередження бюджетних установ щодо можливих порушень при використанні ними бюджетних коштів і кроком до реалізації аудиту як форми фінансового контролю у державі. Попередній фінансовий контроль здійснюється органами Державної казначейської служби по відношенню до доходної частини бюджетів. На початку бюджетного року данним органом державної влади на центральному рівні проводиться робота щодо чіткого визначення належності тих чи інших видів надходжень до конкретного бюджету, фонду, а також розподіл між ними. Попередній та поточний контроль бюджетних повноважень також здійснюється органами Державного казначейства і при проведенні надходжень та відшкодуванні податків згідно із законодавством. Підставою для здійснення платежів є висновки органів адміністрування податків, зборів та інших платежів, судових органів, які перевіряються органами Державного казначейства як на предмет законності повноважень тих, хто приймає рішення, так і на предмет правильності оформлення зазначених документів. Такий механізм контролю діє для загального фонду державного бюджету, а також частково для спеціального – надходжень, що мають цільовий характер використання.
Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Державна фінансова інспекція України була створена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”.
Отже, основним призначенням Державної фінансової інспекції є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування. Для виконання данного завдання, данний орган державної влади:
1) здійснює державний фінансовий контроль за:
- використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади та ін.;
- дотриманням законодавства про державні закупівлі;
- діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи;
2) здійснює контроль за:
- виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;
- цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;
- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
- усуненням виявлених недоліків і порушень та ін.;
4) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Державна фінансова інспекція України здійснює і інші завдання відповідно до чинного законодавства України.
Незалежний фінансовий контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми та незалежні особи (аудитори). Правовий статус цього органу фінансового контролю визначається Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII. Відповідно до цього нормативно-правового акту аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Окрім державного фінансвого контролю також здійснюється суспільний контроль. Його реалізують окремі спеціалісти (фізичні особи), групи осіб на засадах добровільності.