Перерахунок навчальних затрат. 11. Перерахунок у зв’язку із змінами проекту кошторису ВНЗ.
11. Перерахунок у зв’язку із змінами проекту кошторису ВНЗ.
Задача № 3
В одному з міст області працюють поряд з середніми школами початкова (4-х річна) і основна (9-ти річна) школи. Випускники 4-х класів початкової школи і 9-х класів основної школи розподіляються в середні школи міста.
В початковій школі на 1.01. планового року чисельність учнів складає:
- в 1-х класах – 53 учня;
- в 2-х класах – 47 учнів;
- в 3-х класах – 46 учня;
- в 4-х класах – 42 учнів.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 61 учнів.
В основній школі на 1.01 планового року чисельність учнів складає:
- в 1-х класах – 79 учнів;
- в 2-х класах – 71учня;
- в 3-х класах – 76 учнів;
- в 4-х класах – 103 учнів;
- в 5-х класах – 82 учнів;
- в 6-х класах – 103 учнів;
- в 7-х класах – 105 учнів;
- в 8-х класах – 121 учнів;
- в 9-х класах – 96 учнів.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 80 учнів.
Учні 4-х класів в повному складі переводяться в 5-ті класи.
В середній школі на 1.01 планового року чисельність учнів складає:
- в 1-х класах – 112 учнів;
- в 2-х класах – 148 учнів;
- в 3-х класах – 136 учнів;
- в 4-х класах – 115 учнів;
- в 5-х класах – 97 учнів;
- в 6-х класах – 86 учнів;
- в 7-х класах – 104 учнів;
- в 8-х класах – 114 учнів;
- в 9-х класах – 93 учнів;
- в 10-х класах – 82 учнів;
- в 11-х класах – 76 учнів.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 123 учнів.
Учні 4-х класів в повному складі переводяться в 5-ті класи.
Додатково в 5-ті класи подали заяви учні з початкової і основної школи, чисельність яких складає 3% від контингенту учнів 4-х класів середньої школи попереднього навчального року.
Прийом в 10-ті класи середньої школи встановлено на рівні 85% від контингенту учнів 9-х класів середньої школи.
Визначити:
1. Чисельність учнів на 1.01 і 1.09 планового року по класах;
2. Середньорічну чисельність учнів по групах класів.
Задача № 4
В основній школі на 1.01 планового року чисельність учнів складає:
- у 1-х класах – 95 учня;
- у 2-х класах – 93 учня;
- у 3-х класах – 116 учнів;
- у 4-х класах - 147 учня;
- у 5-х класах – 138 учнів;
- у 6-х класах – 142 учня;
- у 7-х класах – 145 учень;
- у 8-х класах – 175 учнів;
- у 9-х класах – 164 учня.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 100 учнів.
Учні 4-х класів в повному складі переводяться в 5-ті класи.
В середній школі на 1.01 планового року чисельність учнів складає:
- в 1-х класах – 180 учнів;
- в 2-х класах – 171 учнів;
- в 3-х класах – 165 учнів;
- в 4-х класах – 149 учнів;
- в 5-х класах – 153 учнів;
- в 6-х класах – 126 учнів;
- в 7-х класах – 149 учень;
- в 8-х класах – 106 учнів;
- в 9-х класах – 61 учнів;
- в 10-х класах – 98 учня;
- в 11-х класах – 88 учнів.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 200 учнів.
Учні 4-х класів в повному складі переводяться в 5-ті класи.
Додатково в 5-ті класи подали заяви учні з початкової школи, чисельність яких складає 44 учнів.
Прийом в 10-ті класи середньої школи встановлено на рівні 75% від контингенту учнів 9-х класів середньої школи.
Визначити:
1. Чисельність учнів на 1.01 і 1.09 планового року по класах і кількості класів, виходячи з нормативів наповнення одного класу;
2. Середньорічну чисельність учнів по групах класів;
3. Середньорічну кількість класів по групах.
Задача № 5
В середній школі на 1.01 планового року чисельність учнів складає:
- у 1-х класах – 109 учня;
- у 2-х класах – 102 учня;
- у 3-х класах – 106 учнів;
- у 4-х класах - 108 учня;
- у 5-х класах – 107 учнів;
- у 6-х класах – 110 учнів;
- у 7-х класах – 102 учень;
- у 8-х класах – 111 учнів;
- у 9-х класах – 127 учня;
- у 10-х класах – 85 учнів;
- у 11-х класах – 73 учнів.
Прийом в перші класи з 1.09 по плану – 140 учнів.
Учні 4-х класів в повному складі переводяться в 5-ті класи.
Додатково в 5-ті класи подали заяви учні з других шкіл, чисельність яких складає 6 учні.
Прийом в 10-ті класи середньої школи встановлено на рівні 95% від контингенту учнів 9-х класів середньої школи.
Визначити:
1. Чисельність учнів на 1.01 і 1.09 планового року по класах і кількості класів, виходячи з нормативів наповнення одного класу;
2. Середньорічну чисельність учнів по групах класів;
3. Середньорічну кількість класів по групах.
Тема 6. Місцеве самоврядування та його особлива роль
в державному управлінні
План
1.Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління
2.Система місцевого самоврядування в Україні
3.Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
1. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління
Однією з найважливіших ознак побудови демократичної держави є розвиток місцевого самоврядування. Конституція України (розділ ХІ) закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, які є відповідними органами виконавчої влади, і місцеве самоврядування як публічну владу територіальних громад. Поява й розвиток інституту місцевого самоврядування зумовлені усвідомленням суспільством того, що зміцнення державної влади в центрі не може бути ефективним і корисним для суспільства в цілому без її одночасної децентралізації, функціонування первинних територіальних громад, об'єднаних загальними місцевими інтересами. Це також пов'язане з тим, що більшість звернень громадян до влади щодо забезпечення різноманітних умов життєзабезпечення зосереджують на місцевому рівні і повинні тут вирішуватися.
Прагнучи розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, Конституція України (ст. 7) закріпила принцип, за яким «в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування».
Місцеве самоврядування — це право і реальна здатність територіальної громади — жителів села або добровільного об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища й міста — самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування є складовою організації управління суспільством. На відміну від місцевого управління, місцеве самоврядування - діяльність, спрямована на забезпечення потреб і інтересів місцевого населення. У політичному аспекті місцеве самоврядування є інститутом парламентського режиму, специфічною формою реалізації публічної влади, відмінною і від держави і від об'єднань громадян.
Нормативне регулювання організації і діяльності місцевого самоврядування здійснюється внутрішнім правом кожної держави, а також відповідними актами міжнародного рівня, зокрема Європейською Хартією місцевого самоврядування. Ця хартія визначила принципи, основні напрямки місцевого самоврядування, його співвідношення з місцевим управлінням. Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є Конституція України, що закріпила систему місцевого самоврядування, його фінансову та матеріальну базу, роль територіальної громади, фінансові гарантії місцевого самоврядування з боку держави та роль місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод. Всі організаційні питання щодо діяльності органів місцевого самоврядування і їх повноважень регулюються Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21 травня 1997 р.).
2. Система місцевого самоврядування в Україні
Основними рисами місцевого самоврядування в Україні є: демократичний характер, здійснення на всіх щаблях адміністративно-територіального устрою держави (крім Автономної Республіки Крим), відсутність ієрархії між територіальними громадами, їх органами та посадовими особами, характер соціальної служби, фінансово-економічний, політичний характер, специфічний правовий статус.
Важливими ознаками будь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія щодо інших органів місцевого самоврядування, а також державних органів. Суть правової автономії полягає в наявності в органів місцевого самоврядування власних повноважень, визначених Конституцією та законодавством. Організаційна автономія виражається в тому, що орган місцевого самоврядування має можливість сам визначати власну внутрішню структуру з тим, щоб вона відповідала місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Фінансова автономія полягає в праві органів місцевого самоврядування на володіння й розпорядження власними коштами, достатніми для здійснення своїх функцій і повноважень.
Хоча місцеве самоврядування, його органи відповідно до Конституції України не належать до механізму державної влади, це не означає його повної автономності від державної влади, державного управління. Місце й роль органів місцевого самоврядування в системі державного управління визначаються структурою їх повноважень, які включають:
1) власні повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням суспільних послуг населенню;
2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.
Система самоврядування включає первинний рівень самоврядування — село, селище, місто та вторинний — район, область. Головним осередком місцевого самоврядування є села, селища та міста, де живуть люди і природним шляхом утворять громади.
3. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, що називається системою місцевого самоврядування.
Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 5) до елементів системи місцевого самоврядування відносить: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні в місті ради, які створюються в містах з районним розподілом за рішенням територіальної громади міста або міської ради; районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Суб'єктом і основним носієм функцій у системі місцевого самоврядування і повноважень є територіальна громада. Територіальна громада — це співтовариство мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ і міст), об'єднане спільними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, у межах законів, вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Територіальна громада села, міста є організаційною основою місцевого самоврядування. Територіальні громади сусідніх сіл можуть поєднуватися в одну територіальну громаду, і навпаки, жителі, які входять у територіальну громаду сусідніх сіл можуть виходити з неї та утворювати власну територіальну громаду.
Територіальні громади чинним законодавством наділені функціями й повноваженнями в різних сферах місцевого життя. Вони управляють майном, що перебуває в комунальній власності, і затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку та контролюють їх виконання; затверджують відповідно закону місцеві податки і збори; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, організують і ліквідують комунальні підприємства, установи і організації, здійснюють контроль за їхньою діяльністю і виконують інші функції, віднесені законом до їх компетенції.
Територіальна громада функціонує безпосередньо, через органи й посадових осіб місцевого самоврядування. Формами прямої (безпосередньої) місцевої демократії є місцеві вибори, місцеві референдуми, консультативні опитування, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи та громадські слухання. Представницькими органами місцевого самоврядування в територіальних громадах є сільські, селищні й міські ради, які складаються з депутатів, вибраних жителями сіл, селищ, міст. Ради наділені функціями й повноваженнями, які є основою для їхньої практичної діяльності, працюють за принципом розподілу повноважень, мають визначену виняткову компетенцію в певних організаційних, контрольних і нормативних питаннях. Сільські, селищні і міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення, які є обов'язковими на підвідомчої території.
Для реалізації рішень сільських, селищних і міських рад і здійснення інших завдань виконавчо-розпорядницького характеру створюються виконавчі органи рад. Це — виконавчі комітети, відділи, управління й інші виконавчі органи. Виконавчі органи рад наділені власними і делегованими повноваженнями.
Власні (самоврядні) повноваження стосуються сфер соціально-економічного і культурного розвитку, планування і обліку, фінансів, цін тощо і полягають у встановлення порядку діяльності суб'єктів правовідносин, підготовки проектів документів на розгляд відповідної ради і т. ін.
Делегованими повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних і міських рад є ті, що належать до сфери виконавчої влади і передаються винятково цим органам для реалізації її виконавчо-розпорядницьких функцій.
Головною посадовою особою територіальної громади є сільський, селищний і міський голова, що обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років (ст.141). Він очолює відповідну раду і його виконавчий орган. У своїй діяльності сільські, селищні й міські голови підзвітні, підконтрольні й відповідальні перед територіальними громадами, які їх обрали, перед своїми радами, а з питань здійснення виконавчими органами рад повноважень органів виконавчої влади — підконтрольні відповідним місцевим адміністраціям.
Органами місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні й обласні ради. Як вторинний, інтегральний рівень місцевого самоврядування, вони покликані захищати інтереси місцевого самоврядування перед районними й обласними державними адміністраціями. Районні й обласні ради наділені власними й делегованими їм територіальними громадами сіл, селищ і міст повноваженнями.
До власних повноважень належать: затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку, контроль за їхнім виконанням; прийняття районних і обласних бюджетів, що формуються з коштів державного бюджету для їхнього відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання загальних проектів, рішення інших питань, віднесених до їх компетенції.
Делеговані повноваження здійснюються за взаємною згодою (шляхом укладання договорів, прийняття рішень) органів самоврядування первинного і вторинного рівнів.
Районні й обласні ради не мають своїх виконавчих органів, їх діяльність забезпечується виконавчим апаратом рад, що очолюють голови цих рад. Голів обирають районні й обласні ради.
Органічним доповненням місцевого самоврядування є органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні й ін.), які утворюються з ініціативи жителів сіл, селищ і міст з дозволу відповідних рад. Вони діють у межах Конституції і законів України, статутів територіальних громад, регламентів відповідних рад і забезпечують реалізацію актів місцевих референдумів, підтримання зусиль органів місцевого самоврядування, здійснення суспільних ініціатив. Органи місцевого самоврядування для більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту інтересів територіальних громад можуть об'єднуватись у асоціації або входити у відповідні міжнародні асоціації.
Концепцією адміністративної реформи передбачається трансформація низової ланки системи адміністративно-територіального устрою шляхом добровільного об'єднання, на основі чинних положень Конституції України, адміністративно-територіальних одиниць для забезпечення формування реального суб'єкта місцевого самоврядування - такої територіальної громади (комунального об'єднання територіальних громад), яка б мала необхідні фінансові й матеріальні можливості для надання населенню повноцінних державних суспільних послуг.
Розв’язування задач
Задача № 1
1.Загальна кубатура районногоБудинку культурипо зовнішньому виміру – 1996м3, внутрішня площа - 608м2, є водогін, каналізація та пічне опалення.
2.По змісту, обсягу і значенню виховної і культурно-масової роботиБудинок культури віднесено по оплаті праці до III групи.
3.Штат Будинку культури затверджується у відповідності з типовим штатом державних клубних закладів, в ньому передбачені наступні посади: директор – 1, методист – 2, інструктор – 1, опалювач – 1.
Схема посадових окладів відповідно 670-680, 645-655 і 625-640 грн. Ставка заробітної плати опалювач – 520 грн. в місяць. Оплата робітників Будинку культури передбачається на рівні середніх посадових окладів. Опалювальний сезон - 7 місяців.
4.При розрахунку фонду заробітної плати враховується 2% (0,98) економії в зв’язку з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності.
5.Затрати на оплату комунальних послуг і енергоносіїв передбачені в сумі 8480 грн.;
6. Придбання предметів і матеріалів (крім оплати послуг і інших поточних виплат) – 5520 грн.;
7. Придбання предметів і обладнання довготермінового використання – 2000 грн.;
8. Інші поточні затрати (лекції, вечори відпочинку ті ін. – 2300 грн.
Визначити:
Кошторис районного Будинку культури.
Задача № 2
Для складання фінансового плану Київського театру юного глядача є наступні дані:
1. Загальна кількість місць в залі для глядачів – 758;
2. Комерційна наповнюваність – 752;
3. Кількість вистав на рік, всього – 346;
в т. ч.:
- ранкових – 93;
- вечірніх - 225;
- гастрольних – 28.
4. Заповнюваність зали для глядачів, % відвідувань:
- на ранкових виставах - 70 %;
- на вечірніх виставах - 68 %.
5. Кількість глядачів на гастрольних виставах – 7 200 осіб.
6. Середня вартість одного відвідування, грн.:
- на ранкових виставах - 10,00;
- на вечірніх виставах - 20,00;
- на гастрольних виставах - 15,00.
7. Інші доходи, всього – 17 000 грн.
в т. ч.:
- від оренди приміщення – 12 500 грн.;
- від реалізації програмок – 4 500 грн.
8. Затрати театру, грн.:
- адміністративно-управлінські – 61 500;
- експлуатаційні – 714 200;
- на нові постановки – 75 000.
Визначити:
1. Кількість глядачів всього, в тому числі на ранкових і вечірніх виставах.
2. Валовий збір від продажу квитків всього, в тому числі від кожної з видів вистав.
3. Загальну суму доходів театру.