Експлуатація вентиляційних систем
10.6.1. Вентиляційні установки перед вводом в експлуатацію повинні бути відрегульовані, доведені до проектної потужності та випробовані відповідно до інструкції по випробовуванню та налагодженню вентиляційних пристроїв та ГОСТ 12.3.018-79.
10.6.2. Експлуатація вентиляційних установок повинна здійснюватися з додержанням основних вимог безпеки праці:
вентиляційне обладнання може бути включене тільки при умові огородження решітками або кожухами приводних ремнів, з’єднувальних муфт та інших частин, що обертаються;
забороняється заставляти вентиляційні камери, канали та площадки сторонніми предметами;
чищення, ремонт, змазування, підтягування болтів електродвигунів, вентиляторів, насосів та інше не повинні проводитися до повної зупинки частин, що обертаються;
при виявленні ударів або вібрації обладнання повинно бути негайно вимкнене.
10.6.3. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:
використовувати вентиляційні канали як димоходи;
підключати до вентиляційних каналів газові і опалювальні прилади;
випалювати накопичені в повітроводах і зонтах жирові та інші пальні речовини;
затуляти витяжні канали, отвори і решітки;
залишати двері вентиляційних камер у відкритому положенні.
ВИМОГИ ДО ОСВІТЛЕННЯ
Природне освітлення
11.1.1. На підприємствах громадського харчування освітлення повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79, ПУЕ.
11.1.2. Приміщення підприємств громадського харчування повинні бути забезпечені природним освітленням.
11.1.3. Обідні зали, виробничі і адміністративні приміщення, як правило, повинні мати природне освітлення (бокове або верхнє).
11.1.4. Без природного освітлення можуть бути гардеробні, туалети, умивальні, душові, білизняні, кладові, буфети, мийні, приміщення для нарізання хліба, завідуючого виробництвом, роздавальні, сервiзні, експедиції і технічні приміщення. В охолоджувальних камерах природне освітлення не допускається.
11.1.5. Джерелом природного світла у приміщенні є засклені віконні прорізи, від кількості і площі яких залежить якість освітлення. Основний показник освітленості приміщень характеризується співвідношенням площі заскленої поверхні вікон до площі приміщень.
11.1.6. Для виробничих приміщень підприємств громадського харчування це співвідношення повинно складати 1:6, для торговельних 1:10, для адміністративно-господарських 1:1,6–1,8.
11.1.7. У підприємствах громадського харчування може застосовуватися також верхнє освітлення (при обладнанні світлових прорізів і ліхтарів у стелі) і комбіноване .
11.1.8. Вторинне освітлення через засклені перегородки з сусіднього приміщення допускається тільки у приміщеннях, де виконуються роботи, які не потребують великої напруги зору (наприклад, у мийних).
11.1.9. При недостатньому природному освітленні допускається поєднане
освітлення — одночасне використання природного і штучного світла у вестибюлях, гардеробних, буфетах.
11.1.10. Сонцезахисні пристрої треба передбачати для підприємств, розташованих у південній кліматичній зоні території України з урахуванням вимог відповідних розділів СНиП та інших нормативних документів по будівництву, проектуванню, затверджених у встановленому порядку.
11.1.11. Не допускається закривати вікна шафами, стелажами, штабелями або висотним обладнанням, тарою, як всередині так і зовні за межами будівлі, замінювати шибки фанерою, картоном та інше.
11.1.12. Для найкращого використання світлового потоку, що надходить у приміщення, стіни, стелi і обладнання повинні бути пофарбовані у світлий колір. Особливо важливе забарвлення віконних рам, стель, верхніх частин стін, що відбивають максимум світлових променів.
11.1.13. Очищення віконного скла повинно проводитись один раз на місяць.
11.1.14. Норми і якісні показники природної освітленості на підприємствах громадського харчування приведені у додатку 8.
Штучне освітлення
11.2.1. Системи штучного освітлення треба влаштовувати відповідно до норм
СНиП ІІ-4-79, ПУЕ, ПТЕ.
11.2.2. Норми і якісні показники штучного освітлення на підприємстві повинні відповідати показникам додатка 8.
11.2.3. Комбіноване освітлення повинно бути тільки в конторських приміщеннях і кабінетах.
11.2.4. Застосування одного місцевого освітлення всередині будівель підприємств громадського харчування не допускається.
11.2.5. Для освітлення приміщень застосовують лампи розжарювання і люмiнесцентні. Щоб уникнути стробоскопічного ефекту не рекомендується установлювати люмінесцентні лампи у виробничих приміщеннях.
11.2.6. На підприємстві повинна використовуватися закрита арматура відбитого світлорозподілу, яка випромінює світловий потік у верхню напівсферу.
Допускається використання світильників рівномірно розсіяного світла, які випромінюють світловий потік у верхню та нижню напівсфери.
11.2.7. Для живлення світильників загального освітлення використовується напруга не більше 220 В.
11.2.8. Світлотехнічні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75,
ГОСТ 12.2.007.13-88.
11.2.9. У світильниках повинні бути забезпечені:
кріплення з’ємних частин, що виключає можливість випадіння їх при експлуатації;
безпечне знімання або відкидання частин, що перекривають доступ до ламп і підлягають чищенню у процесі експлуатації;
безпечна заміна ламп і стартерів.
11.2.10. Штепсельні вилки і розетки повинні виконуватися так, щоб їх струмоведучі і заземлюючі деталі частково або повністю з’єднані один з одним, були недоступні дотику.
11.2.11. Штепсельні розетки, подовжувачі і розгалужувачі повинні виконуватися таким чином, щоб була виключена можливість однополюсного включення у них вилок.
11.2.12. Штепсельні розетки для переносних електроприймачів з заземленими корпусами повинні бути з спеціальним контактом для приєднання заземлюючого провідника. При цьому конструкція штепсельного з’єднання повинна виключати можливість використання струмоведучих контактів у вигляді контактів, призначених для заземлення.
11.2.13. З’єднання між заземлюючими контактами вилки і штепсельної розетки повинні встановлюватися до того, як увійдуть у зіткнення струмоведучі контакти, порядок відключення повинен бути зворотним.
Струмоведучі частини електроапаратів, розподіляючі пристрої, повинні бути захищені від випадкових дотиків. Відкрита (без захисних кожухів) установка апарату не допускається.
11.2.14. Установка ламп, потужність яких перевищує допустиму для даного типу світильників, забороняється.
11.2.15. При зміні технологічного процесу або перестановці обладнання, освітлювальна установка повинна бути приведена у відповідність до нового розташування обладнання або з новим технологічним процесом.
11.2.16. Конструкція освітлювальної арматури повинна відповідати умовам середовища, де вона знаходиться.
11.2.17. Зовнішнє освітлення повинно мати управління, незалежне від управління освітленням усередині будівлі.
11.2.18. Для охоронного освітлення площадок підприємства і чергового освітлення приміщень належить виділяти частину світильників робочого або аварійного освітлення.
11.2.19. Очищення світильників повинне проводитися не рідше 1 разу на 3–6 місяців.
11.2.20. Висота підвісу світильників над рівнем підлоги повинна бути не менше 2,5 м. При неможливості виконання даної вимоги допускається встановлювати світильники з люмiнесцентними лампами на висоті менше 2,5 м від підлоги за умовою недоступностi їх струмоведучих частин для випадкових дотиків, або використати світильники з лампами розжарювання напруги не вище 42 В.
11.2.21. Для зовнішнього освітлення висота установки освітлювальних приладів повинна бути не менше 3,5 м.
11.2.22. У нічний час територія повинна освітлюватися згідно з таблицею 11.1. Освітлення треба посилити у місцях виконання зовнішніх робіт та проходу людей.
Т а б л и ц я 11.1
Норми штучної освітленості території підприємства
| Ділянки території | Найменша освітленість горизонтальної площини на рівні землі, ЛК |
| Проїзди. Шляхи з інтенсивністю руху автомобілів в обох напрямках (за добу) | |
| від 100 до 3000 від 200 до 1000 менше 200 | 3 2 1 |
| Пожежні проїзди, шляхи для господарських потреб, під’їзди до будівлі | 0,5 |
| Пішохідні шляхи з рухом: | |
| інтенсивним звичайним незначним | 2 1 0,5 |
| Сходи та містки для переходу |
Аварійне освітлення
11.3.1. Аварійне освітлення для продовження роботи (у приміщеннях або місцях виконання зовнішніх робіт) треба улаштовувати, згідно з СНиП ІІ-4-79.
11.3.2. Аварійне освітлення для евакуації людей (у приміщеннях або місцях виконання зовнішніх робіт) треба створювати:
у місцях, небезпечних для проходу людей, а також в основних проходах і на сходах, які служать для евакуації людей з підприємства з числом працюючих або перебуваючих більше 50 чол.;
у виробничих приміщеннях з постійно працюючими у них людьми, де вихід людей з приміщення при раптовому відключенні робочого освітлення пов'язаний з небезпекою травмування, а також у виробничих приміщеннях з числом працюючих більше 50 чол. (незалежно від ступеню небезпеки травматизму) і в інших приміщеннях, де можуть одночасно знаходитися більше 100 чол.
11.3.3. Аварійне освітлення для евакуації людей повинно забезпечувати найменшу освітленість на підлозі або на землі основних проходів і на сходах:
у приміщеннях — 0,5 ЛК;
на відкритих територіях — 0,2 ЛК.
11.3.4. Для аварійного освітлення дозволяється застосовувати:
лампи розжарювання;
люмiнесцентні лампи — у приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше 10оС і при умові живлення ламп в усіх режимах перемінним струмом з напругою на лампах не менше 90 % номiнального значення.
11.3.5. Використання ламп типів ДРЛ, ДРП та ксеонових для аварійного освітлення забороняється.
11.3.6. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від світильників робочого освітлення типом, розміром або спеціально нанесеними на них знаками.
11.3.7. Виходи з виробничих приміщень площею 150 м2 і більше, які не мають природного освітлення та з інших приміщень, де можуть знаходитися одночасно більше 100 чол., повинні бути визначені світловими покажчиками, приєднаними до мережі аварійного освітлення.
11.3.8. Світильники аварійного освітлення для продовження роботи і евакуації людей з будівель без природного світла, а також світильники для продовження робіт у будівлях з природним світлом повинні приєднуватися до незалежного джерела живлення або переключатися на нього автоматично при раптовому відключенні робочого освітлення (аварії).
11.3.9. Світильники аварійного освітлення для евакуації людей з будівлі з природним світлом, повинні живитися від незалежного джерела.
11.3.10. При експлуатації освітлювальних установок підприємства необхідно періодично, не рідше одного разу на рік, перевіряти рівень загальної освітленості приміщень.