Нормативно-правове регулювання податкового обліку як основа облікової політики підприємства
Таким чином, у підсистемах фінансового, управлінського податкового обліку використовуються одні й ті самі елементи загальної системи бухгалтерського обліку: документація, оцінка, рахунки, подвійний запис, калькуляція, інвентаризація, баланс, але не в неоднаковій мірі з огляду на властивість облікованих об'єктів.
Всеохоплюючою є підсистема фінансового обліку, тому в ній застосовують усі, без винятку, елементи методу системи бухгалтерського
обліку — рахунки, подвійний запис, документацію, інвентаризацію, оцінку, калькуляцію. Підсистема податкового обліку охоплює значно вужче коло об'єктів. Зокрема, тут не знаходить відображення такий об'єкт бухгалтерського обліку, як витрати виробництва. А тому не застосовують елемент калькулювання собівартості продукції.
Обмеженим є застосування елемента «оцінка», оскільки записи операцій тут здійснюють здебільшого з урахуванням вже проведеної у фінансовому обліку, де вона є первинною. Лише за умови проведення товарообмінних (бартерних) операцій чи продажу продукції (товарів, робіт, послуг) «пов'язаними» особами може здійснюватись їх повторна оцінка, виходячи з рівня звичайних цін.
Документацію в системі податкового обліку обмежують податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, ре-єстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати у визначенні приросту (збитку) товарів, інших виробничих запасів. Але здебільшого уточнення залишків товарно-матеріальних цінностей, за даними інвентаризації, проводять у фінансовому обліку.
Якщо податковий облік ведуть позасистемно, вибіркою даних, тут не застосовують такі елементи методу бухгалтерського обліку, як рахунки і подвійний запис операцій, що, до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах. В Україні як фінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствах це доцільно і щодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунків подвійним записом.
У бухгалтерському обліку до його поділу на фінансовий і управлінський, застосовують усі види вимірників — натуральні, трудові, умовні й грошові, а в податковому обліку — лише грошовий вимірник.
Податковий і фінансовий облік різняться як за первинними документами (податкова накладна — у податковому обліку і товарно-транспортна накладна
— у фінансовому обліку), так і за обліковими реєстрами (придбання чи продаж
товарів, робіт і послуг, реєстри обліку валових витрат і валових доходів, аналогів яким у фінансовому обліку взагалі немає), звітними документами, податкові форми яких набагато численніші, ніж у фінансовій звітності, термінами подання звітності, які у податковій системі оперативніші в порівнянні з фінансовою.
Зокрема, податкова звітність є місячною, квартальною і річною, у той час як фінансова — лише квартальною і річною. Тут доречно зазначити, що в жодній країні Європейського Союзу на підприємства не покладають обов'язок щоквартального складання фінансової звітності. Правилом є складання річної фінансової звітності. Додаткові обов'язки покладають лише на підприємства, що котируються на біржі, та на банківські установи.
Водночас, документи податкової звітності (як це не парадоксально), виконують функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності дані фінансового обліку — лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податкової звітності є основою для записів в аналітичних реєстрах фінансового обліку.
Зокрема, розрахунок плати за землю складають на основі права власності (користування) на землю, а потім цей же розрахунок використовують для записів у реєстрах фінансового обліку. Аналогічно використовують розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, основою для складання якого є інвентарні картки з обліку основних засобів, розрахунок плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, складений за формацією про спискову чисельність працівників, наявність інших споживачів води, норми споживання води та ставки плати.
З огляду на це, уявляється резонним твердження, що податковий облік має право на існування поряд із фінансовим, а відмінності між ними поглиблюються. Якщо, навіть, погодитись з думкою окремих авторів щодо можливості забезпечення обчислення податків, зборів і платежів за даними фінансового обліку, наївно було б думати, що останній при цьому не зміниться. Практично це б означало лише відсутність терміна «податковий облік», бо його
зміст мусив би перейти до підсистеми фінансового обліку, яка в цьому разі неминуче розшириться. Адже особливості системи оподаткування підприємств України зумовлюють специфічні методи і прийоми облікового забезпечення обчислення податків, зборів, платежів, які у фінансовому обліку зараз не застосовуються: розмежування подій на першу та другу, відмінні специфічні економічні категорії валових витрат і валових доходів, інша методика списання витрат на ремонти основних засобів, різниця в їх аналітичному обліку, зрештою - інакші первинні документи та аналітичні реєстри, звітна документація.
Але, враховуючи підпорядкованість облікового забезпечення вимогам податкової звітності, до речі теж дуже громіздкої, яка (у свою чергу) зумовлена різноманітністю податків, зборів і платежів, таке вдосконалення можливе за умови спрощення системи оподаткування підприємств.
У зв'язку з тим, що у нас відсутній поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, податковий та управлінський, важливою є конкретизація суті і змісту кожного з них, окреслення сфери застосування, конкретизація методики ведення, яка була б прийнятною на практиці.
Але, не дивлячись на недоліки методології та методики, об'єктивний висновок може бути однозначним: єдина система бухгалтерського обліку поділяють на підсистеми фінансового, податкового та управлінського, кожний з яких має свою специфіку та різну мету.
Складніше диференціювати предмет і метод фінансового й податкового обліку з огляду на те, що в теорії це сформульовано лише стосовно бухгалтерського обліку в цілому. Зокрема, предметом бухгалтерського обліку вважаються господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються в результаті виробництва продукції, витрати та результати господарської діяльності в цілому.