Робота 1. Визначення МПС методом пошкодження. 3 страница

Хід роботи. 1. Підготовчий етап роботи.

Ізольований сідничний нерв жаби поміщають у вологу камеру, і приєднують до нього подразні й відвідні електроди (на відстані 3-5 см). Заливають нерв вазеліновим маслом. Переводять стимулятор на роботу в режимі „ритмічна серія”, а осцилограф — „очікувальні не розгортання” із запуском від синхронізуючого імпульсу стимулятора. Вмикають прилади і підсилювач у мережу.

Подаючи на нерв ритмічну серію електричних імпульсів (з частотою 10—30 імп/с), збільшують їх силу до моменту появи на екрані осцилографа зображення ПД нерва достатньо великої амплітуди. Підбирають на осцилографі бажану швидкість розгортання, після чого припиняють стимуляцію нерва.

2.Основний етап роботи.

Відновити стимуляцію нерва, не змінюючи раніше підібраних значень характеристик електричних імпульсів.

Відзначити, яку форму має на екрані осцилографа крива ПД, що відводиться від нерва.

Умертвити за допомогою 9,5% розчину аміаку ділянку нерва, розташовану між відвідними електродами. Відзначити, як змінилася на екрані осцилографа форма кривої ПД.

Результати роботи:

На екрані осцилографа реєструється сумарний ПД ізольованого нерва жаби, який має таку форму:

Висновки:

1. Сумарний ПД ізольованого нерва має_________________________форму при

________________________________________методі реєстрації.

(біполярному або уніполярному)

2.Генерація сумарного ПД нерва при подразненні його електричним струмом свідчить

про виникнення у нервових волокнах процесу__________________________

Виконати завдання:

Завдання 1.

Позаклітинна концентрація К⁺ у нервовому волокні в 10 разів менша, ніж внутрішньоклітинна. Мембрана проникна для іонів К⁺ і не проникна для аніонів.

Розрахувати величину мембранного потенціалу та показати його величину на графіку.

Відповідь:

1)Розрахунок МПС

2) Графік МПС

Завдання 2.

Розрахувати амплітуду ПД при умові, що мембранний потенціал спокою (МПС) становить –80мВ, позаклітинна концентрація іонів натрію в 10 разів більша, ніж внутрішньоклітинна. Намалювати графік ПД.

Відповідь

1) Розрахунок амплітуди ПД

2) Графік ПД

Завдання 3

Під час розвитку ПД повторне подразнення зверхпорогової сили нанесено в період, який вказано на графіку. Чи виникне на це подразнення другий ПД, чому?

.

Відповідь:

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1.Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994.-

С. 8-19.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф.В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С.21-33.

Додаткова

1.Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ. Львів: БаК, 2002 – C. 45-52

Практичне заняття 3.

Дослідження проведення збудження нервовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс. Дослідження потенціалу дії цілісних нервів і м’язів.

1.Актуальність теми:

Механізми проведення збудження нервовими і м’язовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс – це спосіб передачі інформації. Ці закономірності мають не тільки теоретичний інтерес. Лікареві часто доводиться спостерігати порушення проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами та через нервово-м'язові синапси і цілеспрямовано впливати на ці процеси за допомогою фармакологічних засобів.

2.Навчальні цілі:

Ø Пояснювати механізми проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами.

Ø Аналізувати роль основних чинників, які визначають швидкість проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами.

Ø Трактувати закономірності проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами.

Ø Пояснювати і аналізувати механізм формування і властивості ПД, які відводяться від цілісних нервів і м'язів; механізми формування електронейрограм і електроміограм.

Ø Пояснювати і аналізувати механізми і закономірності проведення збудження через нервово-м'язові синапси та можливості блокади нервово-м'язової передачі.

3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

3.2. Теоретичні питання

1) Механізми проведення збудження (ПД) нервовими і м'язовими волокнами, особливості проведення збудження мієліновими нервовими волокнами.

2) Чинники, які визначають швидкість проведення ПД нервовими і м'язовими волокнами. Чинник надійності. Класифікація нервових волокон залежно від їх діаметру.

3) 3акономірності проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами, їх значення для передачі інформації.

4) ПД цілісних нервів і м'язів. Механізм їх формування і властивості. 3агальне уявлення про відведення ПД від об'ємного провідника.

5) Електроміографія, механізми формування електроміограми.

6) Механізми і закономірності проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори і блокатори нервово-м'язових синапсів.

3.3. Практичні роботи

1) Дослідження властивостей сумарних ПД ізольованого нерва.

2) Визначення швидкості проведення збудження нервом

3) Дослідження механізмів проведення збудження через нервово-м'язові синапси.

4. Зміст теми

1) Механізми і закономірності проведення ПД по нервовим і м’язовим волокнам подано на схемі.

ПД, який генерується в певній ділянці нервового волокна, діє як стимул на сусідню ділянку мембрани нервового волокна завдяки місцевим кільцевим електричним струмам, що виникають між цими ділянками мембрани нервового волокна.

Швидкість поширення ПД по нервовому волокну залежить від типу нервового волокна. Вона більша в мієлінових нервових волокнах, бо мієлінова оболонка є ізолятором для електричного струму і тому ПД виникає тільки в перехватах Ранв’є - це сальтаторний (стрибкоподібний) вид проведення ПД. Вона менша в немієлінізованих нервових волокнах, бо завдяки місцевим електричним струмам ПД виникає в сусідній ділянці мембрани на малій відстані - це безперервний вид проведення імпульсу. Так само проводиться збудження по мембрані м’язового волокна.

Швидкість проведення пропорційна діаметру нервового волокна. В мієлінізованих нервових волокнах діаметр становить від 1 до 20 мкм, а швидкість проведення нервового імпульсу: 6-120м/с. В немієлінізованих нервових волокнах діаметр становить близько 1 мкм, а нервовий імпульс поширюється зі швидкістю від 0,5 м/с до 2,5м/с.

Параметри імпульсу постійного електричного струму, що викликатимуть генерацію ПД:

На поверхні мембрани повинен розташовуватись катод (-), а в клітині - анод (+) - це "катодний напрямок електричного струму", бо тільки при зменшенні МПС відчиняються потенціало-залежні активаційні ворота (m) натрієвих каналів:

Велична електричного струму, що діє на мембрану, повинна бути не менше порогової величини (ΔЕ ), бо тільки в такому випадку відчиняються потенціало-залежні активаційні ворота (m) всіх натрієвих каналів, які має мембрана, та виникає ПД.

- При дії на нервове волокно допорогового електричного струму ПД не виникає, а виникають місцеві потенціали:

- Кателектротонічний потенціал (КЕТП) виникає завдяки пасивній дії електричного струму катодного напрямку на мембрану нервового волокна.

- Локальна відповідь (ЛВ) - обумовлена входом іонів натрію через деякі натрієві канали при їх активації, але більшість потенціало-залежних воріт натрієвих каналів зачинено при допороговій величині електричного струму.

- Місцеві потенціали не поширюються на значну відстань.

- Вони підпорядковані "закону силових відносин": чим більше сила допорогового електричного струму, тим більше величина місцевого потенціалу.

Тривалість імпульсу електричного струму повинна бути не менше порогової величини (ΔЕ), що пов’язано з характеристикою мембрани - електрична модель мембрани має ємкісний (С) та омічний (R) опір, а час дії електричного струму на цю систему повинен бути не менше постійного часу мембрани ( t ):

Швидкість (крутизна) розвитку імпульсу постійного електричного струму повинна бути не менше порогової величини (1), бо при повільній швидкості збільшення розвитку електричного імпульсу (2) відбувається інактивація натрієвих каналів (зачинення потенціалозалежних h-воріт) натрієвих каналів, що призводить до підвищення рівня Екр (процесу акомодації) і ПД не виникає.

Фізіологічні механізми місцевої та провідникової анестезії.

Місцеві та провідникові анестетики (прокаїн, тетракаїн) діють безпосередньо на активаційні (m-ворота) натрієвих каналів, утруднюючи їх відчинення і, тим самим, зменшуючи збудливість.

Коли збудливість зменшується настільки, що співвідношення між величиною ПД і пороговим потенціалом ("фактор надійності") стає менше 1, нервовий імпульс не проводиться через анестезовану ділянку мембрани.

Анестетики зв’язуються тільки з відчиненими каналами в ділянці між входом до каналу і "m"-воротами. Зачинення натрієвих каналів триває декілька мілісекунд, але повторюється з високою частотою, тому вхід іонів натрію в клітину стає неефективним.

2) Механізми і закономірності проведення збудження через нервово-м’язовий синапс подано на схемі:

Нервово-м’язовий синапс – це місце контакту аксона нервового закінчення аксона рухового нерва і м’язового волокна, через який передається інформація від аксону до м’язового волокна.-

Медіатор ацетилхолін, що забезпечує передачу інформації в нервово-м’язовому синапсі; взаємодіє з Н-холінорецепторами КП.

Синтез і збереження медіатора ацетилхоліну відбувається в нервових закінченнях аксону з холіна і ацетилкоензіма А за участю ферменту ацетилтрансферази. Синтезований ацетилхолін зберігається разом з АТФ і протеогліканом у синаптичних пухирцях: 5000 - 10000 молекул ацетилхоліну в 1 пухирці.

Проведення збудження через нервово-м’язовий синапс має такі кроки:

Деполяризація пресинаптичної мембрани виникає завдяки ПД, який поширюється по мембрані аксона до нервового закінчення. Деполяризація призводить до відчинення воріт Са2+- каналів у пресинаптичній мембрані, через які проходять іони кальцію в нервове закінчення шляхом дифузії.

Підвищення концентрації Са2+ в нервовому закінченні призводить до виходу медіатора в синаптичну щілину шляхом екзоцитозу.

Ацетилхолін шляхом дифузії доходить до КП, де взаємодіє з Н-холінорецепторами, які розташовані в КП, внаслідок чого відчиняються хемозалежні ворота натрієвих і калієвих каналів КП, що призводить до деполяризації кінцевої пластинки, бо іонів натрію через іоні канали входить в клітину більше, ніж виходить з клітини іонів калію завдяки більшому електрохімічному градієнту для іонів натрію.

Деполяризація кінцевої пластинки має назву “потенціал кінцевої пластинки” (ПКП), його величина сягає близько 50 мВ. Це місцевий потенціал, який викликає місцеві електричні струми між КП і мембраною м’язового волокна поруч з синапсом. Завдяки місцевим електричним струмам на мембрані м’язового волокна генерується ПД, поширення якого викликає функцію м’язового волокна - його скорочення. Величина ПКП в 3 рази більша, ніж пороговий потенціал мембрани м’язового волокна.

Вміст ацетилхоліну в одній везикулі (один квант) достатній, щоб викликати мініатюрні потенціали КП (МПКП), але їх величина допорогова і вони не можуть викликати генерацію ПД у м’язовому волокні. МПКП виникають спонтанно і можливо мають трофічний вплив на м’язове волокно.

Деградація ацетилхоліну.

Медіатор ацетилхолін розпадається на КП до ацетилкоензіму А і холіну під впливом ферменту ацетилхолінестерази (АХЕ). Половина холіну, що утворився, повертається через пресинаптичну мембрану в нервове закінчення аксона вторинним активним транспортом, поєднаним з транспортом іонів натрію.

Інгібітори АХЕ (неостігмін, пірідостігмін, амбеноній) блокують деградацію ацетилхоліну, подовжуючи тривалість його дії і збільшуючи величину ПКП.

Геміхолін блокує транспорт холіну через пресинаптичну мембрану, зменшуючи його запаси в нервовому закінченні.

Фізіологічні механізми міастенії гравіс (myastenia gravis).

Це захворювання характеризується слабкістю м’язів і є наслідком зменшення кількості Н-холінорецепторів у КП, що викликано впливом циркулюючих антитіл до цих рецепторів.

Застосування інгібіторів АХЕ подовжує дію ацетилхоліну на КП і частково компенсує зменшення кількості рецепторів.

Блокада нервово-м’язової передачі

У клінічній практиці застосовуються препарати, що блокують нервово-м’язову передачу - міорелаксанти. Так d-тубокурарин є конкурентом ацетилхоліну за Н-холінорецептори КП, ось чому ацетилхолін не може викликати в кінцевій пластинці ПКП.

5. Матеріали для самоконтролю

5.1. Дайте відповіді на запитання

1) Яким чином зміниться швидкість проведення нервових імпульсів при збільшенні проникності мембрани нервових волокон для іонів калію? Чому?

2) Нервове волокно ділиться на дві гілочки, одна з яких має більший діаметр. Якою із цих гілочок поширюватиметься ПД, що підійшов до розгалуження волокна?

3) Еферентними волокнами нерва поширюються ПД, амплітуда яких у проксимальній частині нерва дорівнює 120 мВ. По ходу нерва є ділянка, функція якої знижена внаслідок травми. Коли ПД проходять цю ділянку, їх амплітуда зменшується у 2 рази. Відповідно зменшується й сила локального струму, за допомогою якої поширюються ПД волокнами нерва. Якою буде амплітуда ПД у дистальній частині нерва, функція якої така ж, як і в його проксимальній частині? Чому?

4) Який із законів проведення нервових імпульсів може, порушитися, якщо зменшиться опір мембрани нервових волокон, що входять до складу цього нерва? Чому?

5) Відстань між подразним і відвідним електродами, розташованими на нервовому волокні, дорівнює 10 см. ПД реєструється в точці відведення через 0,1 мс після подразнення волокна. До якої групи (А, В або С) належить це нервове волокно?

6) Як зміниться характер ЕМГ, якщо збільшиться число збуджених волокон у м'язі і частота виникнення ПД в кожному збудженому волокні?

5.2.Виберіть правильну відповідь

1.При подразненні ізольованого нерва жаби постійним електричним струмом латентний період виникнення ПД нерва становив 1,5 мс, відстань між відвідними електродами і подразними становила до аноду – 6 см, до катоду – 4,5 см. Швидкість проведення збудження по нерву дорівнюватиме:

1. 10 м/с
2. 30 м/с
3. 36 м/с
4. 40 м/с
5. 70 м/с

2.Швидкість проведення збудження аксоном збільшуватиметься, якщо зменшиться:

1. опір мембрани (R_m)
2. ємкість мембрани (C_m)
3. діаметр аксона
4. рефракторній період
5. збудливість аксону

3.Вивільнення медіатору шляхом екзоцитозу у нервово-м’язовому синапсі найефективніше блокуватиметься шляхом:

попередження:

1. поширення ПД до мембрани нервової терміналі
2. деполяризації нервової терміналі
3. входу Na⁺ через мембрану до нервової терміналі
4. виходу К⁺ через мембрану з нервової терміналі
5. входу Са²⁺ через мембрану до нервової терміналі

4.Іонні канали кінцевої пластинки скелетного м’язу мають одну з властивостей:

1. високо селективні для Na⁺
2. активуються завдяки деполяризації
3. активуються завдяки ацетилхоліну
4. блокуються атропіном
5. обумовлюють відносну рефрактерність

5.Під час проведення збудження по мієліновому нервовому волокну в проксимальній ділянці нерва ПД =120 мВ, наступна ділянка має пошкодження і ПД тут зменшується до 60 мВ. Яка величина ПД буде у дистальній непошкодженій ділянці волокна, якщо поріг деполяризації становить 20 мВ:

1. 20 мВ
2. 60 мВ
3. 120 мВ
4. не виникатиме

6.При подразненні електричним струмом ізольованого нерва жаби уніполярним методом зареєстрували сумарний ПД нерва, який мав три хвилі: перша виникла швидко й мала найбільшу амплітуду, друга - пізніше й меншої амплітуди, третя - ще пізніше з найменшою амплітудою. Зазначене свідчить про:

1. різну швидкість проведення
2. різну збудливість
3. малу силу подразнення
4. абсолютну рефрактерність
5. стомлення нерва

7.Анестетики припиняють проведення нервового імпульсу, бо вони взаємодіють з відкритими активаційними воротами:

1. калієвих каналів і збільшують вихід К⁺
2. кальцієвих каналів і зменшують вхід Са²⁺
3. натрієвих каналів і зменшують вхід Na⁺
4. хлорних каналів і збільшують вхід Сl ^-

8.При зменшенні опору мембрани нервових волокон в експерименті матиме місце порушення:

1. двобічного проведення збудження
2. ізольованого проведення збудження
3. натрієвої активації
4. натрієвої інактивації
5. калієвої активації

9.У пацієнта встановлено м’язову слабкість внаслідок порушення нервово-м’язової передачі. Для поліпшення нервово-м’язової передачі доцільно застосувати:

1. блокаду ацетилхолінестерази
2. введення кальцію
3. введення АТФ
4. введення калію

10.Швидкість проведення ПД по нервовому волокну збільшуватиметься:

1. при стимуляції Na⁺- K⁺насосу
2. пригніченні Na⁺- K⁺насосу
3. зменшенні діаметру волокна
4. у мієлінових волокнах
5. у немієлінових волокнах

6. Протокол практичного заняття №3. “____”_____200___

Робота 1. Дослідження властивостей сумарних ПД ізольованого нерва

ПД цілісного нерва або м'яза є сумарним. Сумарні ПД формуються як сума одиночних ПД, які поширюються мембраною їх окремих волокон. Суть сумації у спрощеному вигляді така.

Поодиноке збуджене нервове волокно еквівалентне елементарному генератору електрорушійної сили (ЕРС), полюсами якого є збуджена і сусідня незбуджена ділянки зовнішньої поверхні мембрани цього волокна. ЕРС дорівнює 120 мВ. Його внутрішній опір — це опір цитоплазми. Відвідні електроди, що при позаклітинній реєстрації ПД розташовані на збудженій і сусідній не збудженій ділянках волокна як на полюсах генератора, шунтовані (закорочені) за рахунок опору шару позаклітинної рідини. 3а допомогою цих електродів реєструють поширюваний ПД волокна як зниження напруги на опорі, що викликає електричний струм, генерований волокном-генератором. Амплітуда цього ПД завжди набагато менша, ніж ЕРС збудженого волокна, бо частина ЕРС втрачається за рахунок опору цитоплазми.

Відомо, що при паралельному з'єднанні генераторів їх сумарний внутрішній опір зменшується. Ясна річ, при одночасному збудженні у нерві кількох волокон зменшуватиметься загальний опір їх цитоплазми, і внаслідок цього збільшиться темп падіння напруги на цьому опорі, тобто збільшиться різниця потенціалів, яка реєструється як сумарний ПД нерва. Це підсумовування відбувається не на мембрані волокон (це неможливо, бо ПД супроводжується рефрактерністю клітинної мембрани), а «на відвідних електродах».

3авдяки особливостям механізму формування, сумарні ПД цілісних нервів і м'язів мають деякі специфічні властивості.

Головна особливість сумарних ПД полягає в тому, що вони мають невелику амплітуду. Навіть коли в нерві або м'язі збуджені всі його волокна, амплітуда їх сумарних ПД не може досягти значення ЕРС окремого збудженого волокна (110—130 мВ), що формується іонною проникністю його збудженої мембрани. Це обумовлено тим, що частина цієї ЕРС обов'язково буде втрачатися на опорі цитоплазми як внутрішньому опорі волокон-генераторів.

Таким чином, сумарні ПД нервів і м'язів за амплітудою лише наближаються до мембранного ПД окремого волокна, що дорівнює його ЕРС, генерованій під час збудження, але ніколи не можуть його досягти, а тим паче, перевищити.

Незначна амплітуда сумарних ПД обумовлена ще й певним методичним чинником: наявністю відстані між відвідними електродами, розташованими на поверхні нерва або м'яза, і мембраною окремих волокон, які містяться в їх глибині. На опорах тканинних прошарок, котрі відокремлюють відвідні електроди від глибоко розташованих волокон, втрачається частина напруги, генерованої цими волокнами під час збудження, і зменшується їх внесок у сумарний ПД.

Другою особливістю сумарних ПД цілісних нервів і м'язів є те, що на відміну від одиночних ПД окремих волокон вони підпорядковані закону силових співвідношень. У разі збільшення сили подразнення нерва або м'яза зростає число його збуджених волокон і, як наслідок, збільшується амплітуда сумарних ПД, які від них відводять.

Мета роботи:виявити основні властивості сумарних ПД ізольованого нерва.

Для роботи потрібні: установка для реєстрації ПД (катодний осцилограф, підсилювач, електростимулятор, подразні й відвідні електроди), волога камера, вазелінове масло, ізольований сідничий нерв жаби, концентрований (9,5 %) розчин аміаку.

Хід роботи. 1. Підготовчий етап.

Ізольований сідничий нерв жаби поміщають у вологу камеру і накладають на нього подразні й відвідні електроди на відстані 2—5 см один від одного. Умертвляють 9,5 % розчином аміаку ділянку нерва, на якій розташований відвідний електрод, більш віддалений стосовно подразних електродів, чим забезпечують уніполярність відведення ПД. 3аливають нерв вазеліновим маслом.

Переводять стимулятор на роботу в режимі „ритмічна серія”, а осцилограф – «очікуюча розгортка» із запуском від синхронізуючого імпульсу стимулятора. Вмикають стимулятор, осцилограф іпідсилювач у мережу.

Подаючи на нерв ритмічну серію електричних імпульсів (з частотою 10—30 імп/с), збільшують їх силу до появи на екрані осцилографа ПД нерва досить великої амплітуди. Підбирають на осцилографі бажану швидкість розгортання, після чого припиняють стимуляцію нерва і повертають ручку стимулятора, що регулює амплітуду подразних імпульсів, у положення 0.

2.0сновний етап.

Стимулювати нерв електричними імпульсами, поступово збільшуючи амплітуду (починаючи від 0).

Відзначити, як змінюватиметься характер реєстрованої кривої сумарного ПД нерва у разі збільшення сили електричного подразнення.

3більшити силу подразнення до того моменту, коли амплітуда ПД, що відводиться, досягнувши максимальної величини, припинить змінюватися, і виміряти її.

Припинити стимуляцію нерва і подати на екран осцилографа калібрувальну напругу. Розрахувати граничну амплітуду сумарного ПД нерва, що відводиться.

Результати роботи:

1) Графік сумарного ПД нерва жаби при збільшенні сили електричного подразнення

Висновки:

1) При збільшенні сили електричного подразнення нерва амплітуда сумарного ПД нерва_____________________________________________________________________до граничної величини, що обумовлено_________________________________________

Робота 2. Визначення швидкості проведення збудження нервом

Нервові і м'язові імпульси проводяться волокнами нервів і м'язів з великою швидкістю. У теплокровних тварин швидкість проведення ПД руховими нервовими волокнами у середньому дорівнює 100 м/с, а скелетними м'язовими — 4 м/с. .

Швидкість поширення ПД у нервових і м'язових волокнах може бути розрахована за такою формулою:

де S — чинник надійності, який відображає, на скільки амплітуда ПД (Апд) як струм, що викликає збудження у сусідніх ділянках мембрани, більша ніж поріг деполяризації (∆Е), тобто деполяризації, яка потрібна для виникнення ПД у сусідніх ділянках.

- константа довжини, яка відображає відстань, на якій відбувається зменшення електротонічного потенціалу перед фронтом ПД. Вона переважно залежить від опору мембрани (r_m) і цитоплазми (r_{i) :} =Ör_m/r_i . У свою чергу опір цитоплазми обернено пропорційний діаметру волокна. Таким чином, відображає крутизну зменшення амплітуди електротонічних потенціалів по обидва боки виниклого ПД. — стала часу мембрани. Вона відображає швидкість зростання деполяризації мембрани до рівня Е_кр. 3алежить від опору та ємкості мембрани. 3наючи Апд, ∆Е, опір мембрани і цитоплазми, можна розрахувати швидкість поширення ПД.

Мета роботи:визначити швидкість проведення збудження сідничним нервом жаби.

Для роботи потрібні: установка для реєстрації ПД, катодний осцилограф, підсилювач, електростимулятор, подразні й відвідні електроди, волога камера, вазелінове масло, ізольований сідничний нерв жаби.

Хід роботи. 1. Підготовчий етап.

Ізольований сідничний нерв жаби розміщують у вологій камері. Накладають на нього подразні та відвідні електроди на відстані 2 см один від одного і заливають вазеліновим маслом.

Переводять прилади у потрібний режим роботи. Підбирають силу подразнення і швидкість розгортання так, щоб на екрані осцилографа був чітко видний артефакт подразного струму і ПД нерва, що відводиться.

2.Основний етап.

Циркулем виміряти на екрані осцилографа відстань від артефакту подразного струму до початку висхідної фази ПД. 3наючи швидкість розгортання променя осцилографа, вирахувати, якому інтервалу часу відповідає ця відстань, тобто визначити час (Т) поширення ПД від подразних електродів до відвідних. Швидкість проведення ПД нервом визначають за формулою: , де L — відстань між подразними і відвідними електродами, Т — час поширення збудження від подразних до першого відвідного електрода.

Результати роботи:

1) Розрахунок швидкості проведення збудження нервом жаби:

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• 8
• Далее ⇒