Юридична психологія як галузь загальної психології, предмет, завдання та структура юридичної психології
ЛЕКЦІЯ ДО ТЕМИ № 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Напрям підготовки:
6.030401 «Правознавство»,
6.030401«Правоохоронна діяльність»
Інститут, факультет:
Факультет підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції
Факультет підготовки фахівців для підрозділів транспортної міліції
Факультет підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки
Факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства
Факультет заочного та дистанційного навчання працівників ОВС
Юридичний факультет
Факультет заочного навчання цивільних осіб
Одеса 2014
Лекція до теми «1» для курсантів та студентів денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство», 6.030401 «Правоохоронна діяльність»
«___» ________ 201__ року № _
Розробник:начальник кафедри доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Меркулова Ю.В.,
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри «Психології та педагогіки»
Протокол від «___» ________ 201__ року № _
Обговорено та схвалено науково-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від «___» ________ 201__ року № _
Зміст
1. Юридична психологія як галузь загальної психології, предмет, завдання та структура юридичної психології.
2. Методологічні засади юридичної психології.
3. Історія розвитку та сучасний стан юридичної психології.
Ключові поняття: юридична психологія, правова психологія, пенітенціарна психологія, судова психологія, методи юридичної психології: методи наукового дослідження, методи активного впливу на особистість, принцип детермінізму, принцип, розвитку, принцип єдності свідомості та діяльності.
Мета лекції:розкрити сутність юридичної психології як науки, її предмет, завдання, структуру; ознайомити з методологічними засадами юридичної психології та історією її розвитку; виховувати професійно-важливі та моральні якості.
ЛІТЕРАТУРА
Базова:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України [ Електронний ресурс ] : закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. із змін. – Електрон. дан. ( 3 файла ). – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
2. Про міліцію [Електронний ресурс]: закон України від 20. 12. 1990 р. № 565-ХІІ із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на17. 01. 2012 р. № 4025-17. – Електрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
3. .Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.
1. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.
2. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.
3. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.
4. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.
5. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебно епособие. – М., 2013.
6. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.
7. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.
Допоміжна:
1. Антонян Ю.М., Леонова О.В., Шостакович Б.В. Феномен зависимогопреступника: [ Текст ] / Ю.М. Антонян, О.В. Леонова, Б.В. Шостакович – М, 2007.
2. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: [ Текст ] / М.И. Еникеев– М.. 1996.
3. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: [ Текст ] / Н.Ю.Максимова, Л.А.Мороз, Л.І.Мороз, С.І.Яковенко [ За ред. С.І.Яковенка ] / Навчальний посібник; – К., 2005.
4. Професійно-психологічна підготовка працівників підрозділів громадської безпеки. [ Текст ] / О.М. Цільмак, С.І. Яковенко . [ Текст ] // Підручник. - Одеса: ОДУВС, 2012. – 140с. – з іл.
5. Професійно-психологічна підготовка працівників підрозділів міліції на транспорті. [ Текст ] / О.М. Цільмак // Підручник. - Одеса: ОДУВС, 2012. – 143с. – з іл..
6. Психологічні особливості спілкування в оперативно-розшуковій діяльності. [ Текст ] : підручник // [С.В. Албул, О.Ф. Долженков, В.О. Криволапчук, О.М. Цільмак, С.І. Яковенко]; за редакцією О.М. Цільмак – Одеса: ОДУВС, 2012. – 280 с. – з іл.
7. Психологія безпеки професійної діяльності в системі МВС України.[ Текст ] / В.О. Криволапчук, Б.Б. Шаповалов, О.В. Шаповалов, С.І. Яковенко[ Текст ] // Науково-методичний посібник. – Луганськ, 2012. –133 с. (співавтори Криволапчук В.О., Шаповалов Б.Б., Шаповалов О.В.)
8. Психологія слідчої діяльності: навчальний посібник: [ Текст ] / В.Г. Андросюк, О.М. Корнєв, О.І. Кудерміна та ін. - К., 2009.
9. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями: [ Текст ] / [За ред.. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко] - К., 2007.
10.Козаченко О. І. Морально-психологічні проблеми негласної роботи працівників оперативних підрозділів [ Текст ] / О. І. Козаченко // Юридична психологія та педагогіка. – 2011. – №1(9). – С. 204- 212.
1. Навчання працівників ОВС профілактичній роботі з дітьми [ Текст ] // Л.І. Мороз, С. І. Яковенко // Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології. Збірник наукових праць Макіївського економіко-гуманітарного інституту. Т.2 –Макіївка: МУГІ, 2012. С.82-86.
2. Перебіг емоційних станів оперуповноважених [ Текст ] / Т. В. Матієнко// Наука і освіта. – 2012. – № 3
3. Психологічна структура слідчої діяльності. [ Текст ] / О. М. Цільмак // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологія, - 2012.
4. Психологічний аналіз типових слідчих ситуацій у розкритті та розслідуванні злочинів оперуповноважених [ Текст ] / Ю.В Меркулова. // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: РВВ ОДУВС. - 2012. - №1. - С.262-264.
Інтернет ресурси:
1. Бочелюк, Віталій Йосипович. Юридична психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Електрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступу :http://library.vspu.edu.ua/inform/psiholog.htm. – Назва з екрану.
2. Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. Електрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступу http://ualibrarium.narod.ru/human/psyhologija.html. Назва з екрану.
3. Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. Електрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступу http://ualibrarium.narod.ru/human/psyhologija.html. Назва з екрану.
4. Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. Електрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступу http://ualibrarium.narod.ru/human/psyhologija.html. Назва з екрану.
Вступ
Юридична психологія — науково-практична дисциплiна, яка дослiджує психологiчнi закономiрностi системи «людина — право», розробляє рекомендацiї, спрямованi на пiдвищення ефективностi цiєї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє удосконалити дiяльнiсть правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовiдносини з людьми, поглиблено розумiти мотиви їх вчинкiв i поведiнки, пiзнавати об’єктивну дiйснiсть, вiрно оцiнювати її та використовувати результати в практичнiй дiяльностi.
Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, що здійснюють правотворчість та правозастосування (суб’єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких норми застосовуються, чиї права захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної психології представлений людським фактором у його правовому смислі, системою нероздільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології. Зазначена система включає наступні дослідницькі напрями: 1) правові норми, що регулюють суспільні відносини; 2) психологічний зміст фактичного впливу права на суспільну та індивідуальну свідомість (правосвідомість), формування ставлення до правоохоронних інтересів (заборони, дозволу, відповідальності за недотримання правових приписів); 3) форми і види відповідальності за делікти, ефективність застосування санкцій, правоохоронної і правозастосовної діяльності в цілому, здійснюваної у відповідності з діючим законодавством; 4) умови формування особи як правопорушника, механізми вчинюваних правопорушень як вольових актів поведінки, що знаходяться під контролем свідомості та волі індивіда.
Юридична психологія почала розвиватись понад сто років тому назад, коли у практиці кримінального судочинства все більше і більше почали використовувати психологічне знання для пояснення різних сторін вчиненого протиправного діяння, рис особистості злочинця. Цей напрям, як найбільш давній у юридичній психології, у теперішній час є найбільш розвиненим. Питанню використання спеціальних знань у судочинстві присвячені роботи таких юристів і психологів, як В.Г.Гончаренко, В.О.Коновалова, М.М.Коченов, І.М.Резніченко та ін. Ними здійснене теоретичне узагальнення практики проведення судово-психологічних експертиз та застосування інших форм спеціальних психологічних знань у кримінальному, цивільному та адміністративному процесах.
Юридична психологія як галузь загальної психології, предмет, завдання та структура юридичної психології
Юридична психологiя – самостійна галузь знання на межi психологiї та юриспруденцiї. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов»язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом як цілісної системи «людина – суспільство – право». В центрі її уваги психологічні аспекти особистості, поведінки та діяльності у сфері права, оскільки саме право – результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості. Особистість – безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних, виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій їх багатоманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв’язку чи з приводу фактів, що набувають конкретного юридичного значення стосовно даного випадку.
Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку – юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології сформульовані такі поняття, як суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології – розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону, обов’язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу, вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративно зв’язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і діяльності.
Iнтеграцiя мiж юриспруденцiєю та психологiєю вiдбувається на трьох рiвнях: застосування психологiчного знання у юридичній діяльності у чистому виглядi; використання трансформованих психологiчних знань; синтез психологiчних та юридичних знань.
Перший рівень — це безпосереднє використання психологiчних знань як методу експертно-психологiчних оцiнок. При цьому психолог виступає в ролi експерта, спецiалiста або консультанта в кримiнальному, цивiльному, адмiнiстративному процесi або на стадії виконання покарання чи iнших заходiв правового впливу.
Другий — це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних понять та iнститутiв за рахунок залучення психологiчних категорiй, а також застосування юристами психологiчних методiв у наукових дослiдженнях або правозастосовчiй, правоохороннiй, профiлактичнiй та iншiй юридичнiй практицi, використання даних психологiї в оперативно-розшуковій i процесуальнiй дiяльностi, розслiдуваннi злочинів, виправленнi i перевихованнi правопорушників, професiйному вiдборi і підборі тощо. При цьому уточнюються такi поняття, як «правова свiдомiсть», «провина», «осуднiсть», «дiєздатнiсть», «правопорушник» тощо.
Третiй рівень взаємодiї психологiї i юриспруденцiї має бiльш виражений, нiж два попереднi, двостороннiй характер. Потреба юриспруденцiї у психологiчному знаннi спричинила виникнення юридичної психологiї, яка є наукою водночас i психологiчною, i юридичною. Виникнення такої науки стимулює розвиток i вдосконалення як психологiчного, так i юридичного знання.
Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних явищ, у тому числі – правових, призвів до ігнорування досягнень психології та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій. Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась довільними трактуваннями одних і тих же явищ, термінологічними неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень. Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що стосуються правозастосовної діяльності, зокрема, слідчої практики. Значно пізніше почали розвиватись кримінальна і пенітенціарна (виправно-трудова) психологія та методологічні засади самої науки.
Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не відноситься до юриспруденції – за її межами. Такий підхід є визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного забезпечення юридичної практики.
Отже, юридична психологiя — науково-практична дисциплiна, яка вивчає психологiчнi закономiрностi системи "людина — право", розробляє рекомендацiї та шляхи на пiдвищення її ефективностi; наука про факти, закономiрностi і механiзми людської психiки у сферi правових вiдносин і правової поведiнки.
Виходячи з двоєдиного характеру юридичної психологiї, вона включається в систему як психологiчних, так i юридичних наук водночас. Ми вважаємо, що цiлiсна побудова психологiчної науки та безперервний її розвиток із подальшим утворенням нових галузей призводить і до розвитку юридичної психологiї, яка пов’язана з загальною, соцiальною, педагогiчною, вiковою, медичною, патопсихологiєю, психологiєю працi, спорту та ін. При цьому зв’язки юридичної психологiї з певними галузями є досить чiткими, з iншими - тiльки окреслюються. Загалом можна вважати, що юридична психологiя як елемент цiлiсної системи психологiчної науки бiльшою або меншою мiрою пов’язана та взаємодiє iз усiма її елементами.
Загальна психологiя при цьому є для юридичної психологiї теоретичною базою, оскiльки використовується її понятiйний та категорiальний апарат, знання про загальні закономiрності психiчної дiяльностi людини. Має мiсце i зворотний зв’язок, оскiльки розвиток юридичної психологiї збагачує загальну психологiю новим емпiричним та галузевим знанням.
Соцiальна психологiя вивчає психiчнi прояви рiзних соцiальних груп, їх настрої, суспiльну думку, зв’язки, проблеми лiдерства та конформiзму, сумiсну дiяльнiсть. Це сприяє бiльш повному дослiдженню суспiльної та iндивiдуальної правосвiдомостi, специфiки групової делінквентної поведінки, психологічних особливостей правоохоронної, правозастосовчої, профiлактичної та iнших видів професiйної дiяльностi. Дослiдження в галузi юридичної психологiї, в свою чергу, активiзують розвиток соцiальної психологiї.
Педагогiчна психологiя дослiджує психологiчнi основи навчання та виховання i забезпечує юридичну психологiю знаннями методiв впливу на правопорушника з метою перевиховання, пiдготовки студентiв і курсантів до специфiки подальшої професiйної дiяльностi. Водночас, набутi юридичною психологiєю знання про особливостi правопорушникiв, методи їх перевиховання можуть використовуватися педагогiчною психологiєю. Так, всесвiтньо вiдома система роботи А.С.Макаренка з неповнолiтнiми та молодими злочинцями, безпритульними дiтьми досі враховується загальною педагогiкою та педагогiчною психологiєю.
Вiкова психологiя вивчає закономiрностi психiчного розвитку людини, становлення психiчних процесiв та станiв особистостi на рiзних вiкових ступенях її життя: в дитинствi, пiдлiтковому вiцi, юностi, зрiлостi та старостi. Використання юридичною психологiєю даних цiєї науки дозволяє бiльш точно диференцiювати психологiчнi особливостi правопорушника, потерпiлого, свiдка залежно вiд їх вiку, пiдбирати адекватнi та необхiднi засоби впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя. Юридична психологiя, зi свого боку, збагачує вiкову даними щодо особливостей та закономiрностей делінквентної поведiнки осiб рiзновiкових груп, що сприяє цiлiсному уявленню про особистiсть людини взагалi.
Патопсихологiя дослiджує рiзнi форми порушення нормальної психiчної дiяльностi людей, отже – може забезпечувати юридичну психологiю даними про психологiчнi особливостi правопорушникiв із психiчними аномалiями. Одержанi юридичною психологiєю вiдомостi про суб’єктiв юридичного процесу з психiчними аномалiями, тенденцiї вчинення правопорушень цими особами, специфiку їх поведiнки, перевиховання та виправлення в умовах iзоляцiї можуть використовуватися медичною та патопсихологiєю з метою їх лiкування, соцiальної та психологiчної реабiлiтацiї.
Психологiя працi вивчає психологiчнi основи трудової дiяльностi, професiйно важливi якостi особистостi, проблеми професiйної орiєнтацiї, профвiдбору, профвідбору, наукової органiзацiї працi. Пов’язана з нею iнженерна психологiя дослiджує питання взаємодiї людини з машиною пiд час трудової дiяльностi. Юридична психологiя використовує знання, одержанi в цих галузях, з метою вивчення специфiки працi юристiв, забезпечення їх психологiчними знаннями для розслiдування правопорушень, пов’язаних з виконанням професiйних обов’язкiв, у тому числi - в промисловостi і на транспортi. Данi, одержаннi юридичною психологiєю про психологiчнi фактори правопорушень, якi вчиненi пiд час виконання професiйних функцiй, можуть збагатити психологiю працi та iнженерну психологiю.
Фiлософiя для юридичної психологiї є своєрiдною методологiчною базою, що допомагає пiзнати, як державно-правова дiйснiсть визначає перебiг психiчних процесiв, а останні, в свою чергу, впливають на формування особистостi. Завдяки зв’язку i взаємодiї з фiлософiєю юридична психологiя розглядає державно-правовi явища в динамiцi, iсторичному розвитку, взаємозв’язку з iншими сферами пiзнання.
Зв’язок юридичної психологiї з загальною соцiологiєю дозволяє юридичнiй психологiї використовувати данi про функцiонування суспiльних груп, статус особистостi в них, вiкові, культурні, матерiальні протиріччя мiж групами та всерединi них, вплив групових позицiй і установок на правомiрну або протиправну поведiнку її членiв.
Юридична психологiя взаємодіє з педагогiкою як науково-практичним комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо - дослiджує генезис протиправної поведiнки, зокрема неповнолiтнiх. Проблема важковиховуваних підлітків є водночас об’єктом дослiдження педагогiки, кримiнологiї та юридичної психологiї.
Юридична психологiя пов’язана з медичними науками, перш за все психiатрiєю та судовою медициною. Досягнення медицини з метою пояснення поведiнки людини як носiя фiзiологiчних i психофiзiологiчних процесiв, зокрема патологiчних, допомагає юридичнiй психологiї розкрити змiст поведiнки осіб з вiдхиленнями, характеризувати та прогнозувати її.
Виходячи iз вищезазначеного, систему психологiчних наук та мiсце у нiй юридичної психологiї ми розглядаємо не як механiчну суму психологiчних знань, що належать до рiзноманiтних сфер людської дiяльностi, а як процес, що має «внутрiшню» логiку розвитку - подiл психологiї на галузi або виникнення галузей на межi психологiї та iнших сфер науки і практики. Юридична психологiя - це наука, що має «внутрiшню» логiку розвитку, пiд якою розумiють закономiрну динамiку її принципiв, категорiй, методологію, єдину для всiх галузей психологiчної науки.
Об’єктом юридичної психологiї є особистiсть як свiдомий iндивiд, що має певний соцiальний статус і виконує конкретнi соцiальнi функцiї в системi "людина - право". Предмет юридичної психологiї — психологiчнi закономiрностi і механiзми правового опосередкування дiяльностi особистостi та груп у сфері правової діяльності.
Із розглянутих відправних позицій витікає, що юридична психологiя включає наступні напрями:
правову психологію,що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливуна формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів правовідносин;
психологію правоохоронної та правозастосовної діяльності- процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) і психологію учасників цих різновидів діяльності;
кримiнальну психологiю, у тому числі - психологiчнi закономiрностi виникнення i динамiки протиправних установок, мотивiв учинення злочинiв, психологічних особливостей злочинної поведiнки; психологiя формування злочинних груп, конкретних чинникiв i умов, що сприяють груповим злочинним проявам; форми i способи дiяльностi щодо попередження асоцiальних тенденцiй, корекцiї причин i умов сприяння формуванню антисуспiльних орiєнтацiй об’єктiв професiйної дiяльностi (особи, групи, натовпу тощо);
пенiтенцiарну психологiю -система адаптацiї i ресоцiалiзацiї особистостi, виправлення і перевиховання засуджених, заходи профiлактичного впливу на особистiсть пiсля її звiльнення з установ виконання покарань;
психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовкиосіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної діяльності;
судово-психологічну експертизута інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).
Визначені галузі і напрями юридичної психології пов’язані між собою спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що являють собою інтегровану схему. Будь-який інший акцент або вступає у протиріччя з самим собою, приписуючи зазначеній науці напрями, не сумісні з правом, або ж характеризується неповнотою розгляду її юридичних аспектів.