МОДУЛЬ 2. Проблеми походження людини. 3 страница

- предмет, завдання психодіагностики, її історичний розвиток і зв’язок з іншими галузями психології;

- напрями психодіагностичних досліджень, можливості і сфери практичного застосування психодіагностичних знань;

- загальну методологію та основні методи роботи психолога-діагноста;

- можливості та обмеження найбільш відомих психодіагностичних методик;

- правила проведення психодіагностичного дослідження;

- способи обробки, аналізу та інтерпретації результатів психодіагностичного дослідження.

в м і т и:

- планувати психодіагностичне дослідження;

- формулювати науковий апарат психодіагностичного дослідження стосовно певного психологічного явища;

- оцінювати психометричні параметри вимірювального інструментарію;

- обирати валідні, надійні методи і прийоми дослідження;

- обирати і застосовувати психодіагностичні методики у відповідності до предмета дослідження;

- опрацьовувати результати власних досліджень, адекватно, об’єктивно інтерпретувати і узагальнювати їх з метою постановки психологічного діагнозу залежно від конкретного завдання;

- наочно представляти результати дослідження;

- надавати психологічні характеристики, портрети окремих осіб і груп;

- складати альтернативні інтерпретації на основі комп’ютерної діагностики;

- робити прогнози і виробляти рекомендації психолога-діагноста;

- кваліфіковано надавати психологічну допомогу.

Основними формами роботи в процесі вивчення дисципліни є лекції, семінарські та практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем (у формі індивідуальних консультацій), підготовка курсової роботи.

На лекційних заняттях студенти засвоюють знання з тем, визначених навчальною програмою дисципліни. Семінарських заняття проводяться за вузловими розділами дисципліни, що вивчається, під час яких студенти закріплюють, розширюють, поглиблюють, узагальнюють та систематизують знання, отримані на лекційних заняттях. Практичні заняття призначені для організації детального розгляду окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формування вмінь і навичок їх практичного застосування. Самостійна робота студентів включає повторення лекційного матеріалу, підготовку до семінарських і практичних занять. Індивідуальна робота зі студентами проводиться у формі індивідуальних консультацій в позанавчальний час і передбачає надання допомоги студентам, що мають труднощі у вивченні дисципліни.

Студенти обов’язково мають скласти словничок основних термінів та понять психодіагностики, зібрати та оформити папку з основними психодіагностичними методиками, фіксувати в робочому зошиті результати їх застосування та узагальнити їх у формі психологічної самохарактеристики.

Основними формами контролю за процесом та результатами засвоєння програмного матеріалу є поточний модульний контроль успішності, оцінка участі у семінарських та практичних заняттях, екзамен, захист курсової роботи.

Підготовка курсової роботи здійснюється під керівництвом викладача за спеціально розробленими на кафедрі вимогами. Знання та уміння, отримані при вивченні психодіагностики, використовуються при підготовці бакалаврських робіт.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

*Індивідуальна робота не планується розкладом занять.

** МК планується розкладом занять та враховується у тематичному плані в колонці для практичних занять останньої у змістовому модулі теми

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію та інструментарій оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, а також змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Психологічне оцінювання – процес систематизованого збирання інформації про особистість і особливості навколишнього середовища, на основі якого здійснюється прийняття відповідного поставленим завданням рішення.

Психодіагностичні мультимедійні системи – системи, що передбачають використання у психодіагностиці нових можливостей комп’ютерних технологій, мультимедіа і систем віртуальної реальності.

Психологічний діагноз– кінцевий результат діяльності психолога, змістом якого є визначення сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінювання їх актуального стану, прогнозування подальшого розвитку і розроблення рекомендацій, що визначаються потребами психодіагностичного обстеження.

Психометрія (психометрика) – галузь психології, пов’язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.

Банк тестових матеріалів– сукупність систематизованих тестових завдань і тестів, розроблених різними авторами для різних цілей, що пройшли апробацію і мають відомі характеристики.

Бланк відповіді – стандартний бланк для запису відповідей на запропоновані в тесті завдання.

Валідизація – процедура поліпшення валідності тесту за наслідками оцінювання валідності критеріальної.

Валідність – комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.

Верифікація – процедура перевірки на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на одержання наукового статусу.

Вимірювальна шкали – форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об’єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему.

Дістрактор (відволікаюча відповідь) – неправильний варіант відповіді на тестове завдання закритого типу, схожий на правильний.

Інструкція тестового завдання – словесні вказівки досліджуваному, пов’язані з виконанням тестового завдання (вибором правильної відповіді з кількох варіантів, розв’язанням математичної задачі тощо).

Інструкція щодо проведення тестування – документ, що встановлює порядок і організацію тестування, які визначаються використовуваною методикою, технічними й організаційними засобами і запланованими способами оброблення.

Інтерпретація результатів – системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу.

Кількісний аналіз – сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математико-статистичного апарату.

Контент-аналіз – виявлення і дослідження характеристик інформації, які містять тексти і мовні повідомлення.

Модератор – комплексна характеристика контингенту досліджуваних (вік, стать, регіон тощо).

Надійність методики – характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту щодо

впливу сторонніх факторів.

Операціоналізація – обов’язкове врахування процедур, прийомів і методів, які переконують у існуванні описаного явища, яке називає запроваджуване нове наукове поняття.

Репрезентативність – ступінь відповідності вибіркових показників генеральним параметрам.

Субтест – підмножина завдань тесту, що передбачає незалежне оброблення результатів тестування і дає змогу розв’язувати специфічні часткові завдання тестування.

Тест– сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.

Шкала –впорядкована сукупність дійсних чисел (індексів), що відповідають ряду можливих значень вимірюваної величини.

Шкалювання – моделювання явищ за допомогою числових систем, спосіб організації у вимірювальних шкалах даних досліджень, аналізу об’єктивної інформації; метод розв’язання комплексу питань, пов’язаних з виставленням кожному досліджуваному тестового бала за єдиною шкалою незалежно від того, в якій групі і над яким варіантом тесту він працював.

Діагностичний метод – спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуально-психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик – норми, надійності та валідності.

Особистісні питальники – питальники, спрямовані на вимірювання різноманітних особливостей особистості.

Проективні методики – сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об’єкти і ситуації.

Якісний аналіз результатів – сукупність процедур і методів опису дослідницьких даних на основі теоретичних умовиводів і узагальнень, індивідуального досвіду, інтуїції, методів логічного висновку.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Вступ до психодіагностики

Тема 1. Загальні засади психодіагностики як науки та дисципліни

Історія зародження психодіагностики як науки. Основні історичні етапи становлення психодіагностики. Донаукове використання психодіагностичних процедур. Розвиток психодіагностики у ХІХ-ХХ ст. Актуальні проблеми та перспективи розвитку психодіагностики. Тестологія. Розробка теоретичних основ та соціокультурних аспектів психодіагностики. Комп’ютеризація психодіагностики.

Психодіагностика як наука. Психодіагностика як теоретична дисципліна та практична діяльність. Предмет, завдання психодіагностики. Психодіагностичне дослідження та обстеження. Галузі застосування знань з психодіагностики.