Лекція і семінар як основні форми навчальної діяльності у ВНЗ
Сучасні ВНЗ будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації. Основними з них є: лекції, семінарські заняття, практичні і лабораторні роботи, консультації, курсові і дипломні роботи, різноманітні форми організації самостійної роботи, колоквіуми, заліки й екзамени, індивідуальна, групова і колективна форми організації роботи зі студентами, наукові студентські семінари, конференції, конкурси тощо.
Навчальна лекція (лат. lectio – читання) – логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований усний виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.
Лекція вперше почала застосовуватися в середньовічних університетах у формі читання і коментування викладачем тексту якоїсь книги. Характеру усного викладу навчального курсу (звичайно латинською мовою) лекція набула у 18 ст.
Лекційний метод займає в сучасній вищій школі від 30 до 70% навчального часу за курсом викладання навчальної дисципліни.
Функції лекції:
1) інформаційна (передбачає передавання адаптованої для студентів інформації);
2) орієнтовна (розкриває генезис теорій, ідей: коли, ким вивчалися, якими причинами спонукались; список рекомендованої до лекції літератури);
3) пояснювальна, роз’яснювальна (передбачає розкриття сутності наукових понять, їх визначень, тлумачення кожного слова, що належать до структури визначення);
4) переконувальна (полягає у використанні аргументації, логічної доказовості, на основі чого усвідомлюється наукова інформація, що стає базою для формування у студентів наукових поглядів і переконань);
5) систематизуюча (передбачає структурування всього масиву знань з певної дисципліни);
6) стимулююча (спрямована на пробудження інтересу до навчальної інформації з певної науки);
7) виховна і розвивальна (передбачає оцінювання явищ, фактів, процесів, які розглядаються на лекції, розвиток мислення, уваги, уяви, пам’яті).
За дидактичними завданнями лекції поділяються на такі види:
1) Вступна лекція (зорієнтована на те, щоб дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усієї навчальної дисципліни, розкрити її структуру, взаємозв’язок із іншими дисциплінами тощо).
2) Настановча лекція (її використовують для студентів заочної форми навчання). На такій лекції, окрім розкриття предмета навчального курсу, методів його дослідження, визначення основних проблем курсу, його особливостей і труднощів, роблять детальний огляд наявних підручників та навчальних посібників, дають методичні поради студентам, як самостійно працювати над курсом.
3) Тематична лекціяпередбачає розкриття певної теми навчальної програми дисципліни.
4) Оглядова лекціячитається перед або під час виробничої практики, перед виконанням дипломних робіт або складанням державних екзаменів. Головне її завдання – забезпечення належного взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів.
5) Завершальна лекціяпідбиває підсумки вивченого матеріалу з дисципліни шляхом виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань.
За способом викладу навчального матеріалу виділяють такі види лекції:
1) Проблемна лекція. Нове подається як невідоме, яке необхідно “відкрити”. Викладач, створивши проблемну ситуацію, спонукає студентів до пошуків її розв’язання, крок за кроком підводячи до цілі.
2) Лекція-візуалізація. Викладач використовує демонстраційні матеріали, форми наочності, які не лише доповнюють словесну інформацію, а й самі виступають носіями змістовної інформації.
3) Бінарна лекція, або лекція-дискурс. Моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома спеціалістами, наприклад представниками двох різних наукових шкіл чи теоретиком і практиком. Перевагами такої лекції є актуалізація наявних у студентів знань, необхідних для розуміння діалогу та участі в ньому.
4) Лекція із заздалегідь запланованими помилкамипередбачає визначену кількість типових помилок змістового, методичного, поведінкового характеру.Їх список викладач дає студентам на початку лекції. Завдання студентів – їх фіксувати на полях конспекту. Потім упродовж 15 хв. йде їх розбір.
5) Лекція-прес-конференція. Викладач пропонує студентам письмово поставити йому запитання з названої теми. Така лекція читається як зв’язний текст, у процесі якого даються відповіді на запитання.
Лекції притаманний цілий ряд переваг порівняно з іншими формами організації навчальної роботи студентів:
– лекція, на відміну від підручників, оперує значно більшими можливостями щодо врахування специфіки аудиторії;
– лекція озброює студента не тільки знаннями, а й переконаннями;
– на лекції враження від матеріалу, що вивчається, значно зростає завдяки живому слову, інтонації, міміці й жестам викладача;
– лекція відкриває можливості прямого контакту лектора зі слухачами, що значно посилює їхню увагу;
– лекційне викладання дуже економне у часі.
Робота студента на лекції потребує певних навичок і умінь.
Дослідження і спостереження викладачів свідчать, що цих навичок і вмінь або немає, або вони ще не сформовані як слід – навіть на середніх і старших курсах. Особливо для першокурсників характерне невміння слухати, осмислювати, записувати, доопрацьовувати конспект лекції.
Робота студента на лекції – складний процес, що поєднує в собі 4 види діяльності: слухання, осмислювання, конспектування, доопрацювання лекції.
Поради, що допомагають процесу слухання:
– психологічно налаштуватися на сприйняття і запис лекції, зосередитися перед лекцією. Завжди пам’ятати: основне – потреба у знанні;
– підготувати все необхідне для роботи під час лекції: ручку, лінійку, кольорові олівці, зошит (окремий або для споріднених дисциплін). У зошиті варто залишати чистими широкі поля для доопрацювання конспекту лекції і продовження роботи над темою;
– слід враховувати, що все нове може сприйматися тільки в логічному зв’язку з уже відомим. Тому щоб зрозуміти й осмислити чергову тему, доцільно зазадалегідь повторити матеріал попередньої теми;
– на лекції потрібно концентрувати увагу тільки на її змісті. Доцільно здійснювати попереднє ознайомлення зі змістом лекції за навчальною літературою;
– під час лекції дуже важливо періодично аналізувати й узагальнювати положення, що розкриваються в лекції викладачем;
– будьте постійно готовими слухати лекцію до кінця;
– пропонований на лекції матеріал варто конспектувати всім. Це забезпечує збереження інформації і є тим планом, за яким ви будете доопрацьовувати лекцію.
Конспект ведіть акуратно, щоб він був зрозумілим для вас. Якщо ви пропустили думку лектора або не зрозуміли його слова, залишіть пропуск, щоб розібратися пізніше самостійно. Використовуйте умовні позначки, скорочення. Вони повинні бути незмінними, стандартизованими.
У конспект варто переносити всі графіки, малюнки, схеми, які зображує викладач на дошці. Це наочне пояснення лекційного матеріалу.
Найважливіші думки в конспекті варто виділяти. Робіть абзаци.
Протягом лекції студент засвоює 20% інформації.
Семінарське (лат. seminarium – розсадник) заняття – вид навчальних практичних занять студентів ВНЗ, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо.
У грецьких гімназіях і римських школах практикувалися семінарські заняття, які супроводжувалися коментарями, доповідями, диспутами й заключним словом педагога. У 17 ст. семінари були запроваджені на старших курсах університетів з метою навчати студентів працювати над першоджерелами.
Розрізняють три основні типи семінарів:
– семінари, що сприяють поглибленому вивченню певного систематичного курсу;
– семінари з вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу;
– семінари (спецсемінари) дослідницького характеру з не залежною від лекцій тематикою.
Семінарські заняття у вищій школі виконують такі функції: сприяють розвитку пізнавальної активності й самодіяльності студентів; розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, уміння висловлювати й аргументувати власні думки, критично аналізувати аргументи опонентів, допомагають глибокому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань.
Серед семінарських занять найпоширенішими є такі види:
1) Семінар-розгорнута бесіда. На такому семінарі тему поділяють на невеликі за обсягом, але органічно пов’язані між собою питання. Структура: організація групи – вступне слово викладача – власне бесіда – підбиття підсумків заняття.
2) Семінар-доповідь (повідомлення). Такий семінар потребує ґрунтовної підготовки. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. З метою активізації студентів вдаються до системи опонування.
3) Обговорення рефератів і творчих письмових робіт. Передбачає взаєморецензування письмових робіт.
4) Коментоване читання. Основне завдання – формування у студентів вміння аналізувати і правильно тлумачити науковий текст.
5) Семінар-розв’язування задачі. Такий семінар доцільний після засвоєння матеріалу з теми чи розділу курсу. Для цього підбирають такі задачі, щоб можна було на конкретних прикладах розкрити органічний зв’язок науки з життям.
6) Семінар-диспут (дискусія).Перелік питань має містити явні і приховані суперечності.
7) Семінар-конференція.Це найскладніший вид семінару. Одні студенти виступають із доповідями, інші доповнюють їх виступи.
8) Семінар-прес-конференція. Кілька студентів готують доповіді, інші ставлять їм запитання.
9) Семінар “мозковий штурм”. Мета – зініціювати максимум ідей для розв’язання проблеми.
Існує три форми підготовки студентів до семінарського заняття:
– усі студенти готують повідомлення з основних питань;
– кожен студент готує реферат на певну тему;
– студент самостійно готує доповідь творчого характеру, яка містить елементи дослідницького характеру.
До семінарського заняття доцільно готуватися (протягом 4-7 днів) у такій послідовності:
1. Ознайомитися з планом семінарського заняття, усвідомити тему, мету і запитання, поставлені в ньому.
2. Намітити перелік необхідної літератури, завчасно дібрати необхідні матеріали.
3. Уважно прочитати конспект лекції, при необхідності доробити лекційний матеріал.
4. Законспектувати першоджерела, особливо праці великих учених. Важливо розвивати в себе вміння зіставляти джерела, продумувати досліджуваний матеріал.
5. Перевірити ступінь засвоєння навчального матеріалу (подумки, а іноді вголос, намагайтеся відповісти на всі запитання семінару).
Зразкові критерії до виступу на семінарі:
– теоретичний рівень виступу;
– ступінь знання навчального матеріалу;
– творчий підхід до обговорюваних питань;
– доказовість і переконливість;
– вільна форма викладу матеріалу;
– глибина вивчення рекомендованої літератури і якість конспектів першоджерел.