ІІ Практичні рекомендації.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для вирішення ситуації

з навчальної дисципліни «Економічний аналіз»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І Загальні рекомендації.

На сучасному етапі розвитку світової економіки пріоритет в бізнесі належить фінансовому управлінню (фінансовому менеджменту). Складовою його частиною є фінансовий аналіз як система спеціальних знань, що дозволяє накопичувати, трансформувати, обробляти інформацію фінансового характеру та оцінювати результати її обробки.

З переходом економіки України у площину ринкових відносин фінансовий аналіз поступово займає належне місце в аналітичній роботі бухгалтерів, фінансових менеджерів, керівників підприємств. У цей час кожний суб’єкт господарювання незалежно від виду основної діяльності та форми власності підприємства повинен реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів або контрагентів.

Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, тобто бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона містить достатньо інформації, яка дає можливість зовнішнім і внутрішнім користувачам оцінити реальне фінансове становище підприємства.

Основні цілі такого аналізу залежать від вимог користувачів до інформації, що міститься у фінансовому звіті підприємства.

Власники (інвестори) підприємства оцінюють загальний стан підприємства, передусім його дохідність, ділову активність з метою оцінки можливих та/або необхідних змін у розвитку підприємства як об’єкта інвестування.

Кредиторів найбільше цікавить платоспроможність підприємства, його можливість своєчасно і в повному обсязі погашати зобов’язання. Важливу роль для цієї категорії користувачів відіграє і фінансова стійкість підприємства (незалежність від зовнішніх кредиторів). Від цього багато в чому залежать ділова репутація підприємства та умови, які закладатимуться до договорів з контрагентами з продажу та поставки товарів (робіт, послуг).

Керівництво підприємства аналізує фінансову звітність підприємства для досягнення поставлених цілей щодо дохідності підприємства, запланованих показників собівартості та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому особлива увага приділяється аналізу грошових потоків і фінансових ресурсів підприємства для забезпечення його ефективної діяльності.

За результатами аналізу фінансового стану підприємства, як правило, керівництво спільно з власниками підприємства приймає рішення щодо:

- пошуку резервів поліпшення платоспроможності підприємства та його фінансового стану у цілому;

- вибору оптимального варіанту джерел фінансування підприємства (визначаються пропорції між власними і позиковими коштами у фінансуванні діяльності підприємства);

- розробки бюджетівна наступний рік для досягнення запланованих показників з урахуванням результатів минулого року.

Основними джерелами інформації при здійсненні аналізу фінансового стану підприємства є форми річної фінансової звітності:

- баланс підприємства – складається на підставі П(С)БО 2 «Баланс»;

- «Звіт про фінансові результати» відповідно до П(С)БО 3;

- «Звіт про рух грошових коштів» відповідно до П(С)БО 4;

- «Звіт про власний капітал» відповідно до П(С)БО 5;

- «Примітки до річної фінансової звітності» за формою, передбаченою Наказом №302;

- доповнення до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» - на підставі П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами».

Основними методами, що використовуються при проведенні аналізу фінансового стану підприємства, є:

1)так званий експрес-метод аналізу балансу, що дозволяє швидко оцінити загальні тенденції в розвитку підприємства на підставі:

- горизонтального аналізу (порівнюються абсолютні величини і темпи приросту за кожною статтею балансу). Такий аналіз дає інформацію про динаміку за період (рік) змін активів, зобов’язань і капіталу;

- вертикального аналізу (на початок і на кінець періоду (року) визначається відсоткова частка кожної статті в загальному підсумку балансу). У результаті аналізу визначаються структурні зміни в активах, зобов’язаннях і капіталі, що відбулися у підприємства за звітний період (рік).

2) метод економічних коефіцієнтів, за допомогою якого визначаються співвідношення між окремими статтями (балансу, звіту про фінансові результати, інших форм) і порівнюються з оптимальними значеннями. Значення коефіцієнтів також порівнюються в динаміці. Звичайно економічні коефіцієнти поділяють на групи, що характеризують:

- платоспроможність підприємства;

- фінансову стійкість;

- ділову активність.

Для того щоб зробити правильний висновок на підставі проведеного аналізу фінансового стану підприємства, рекомендується для порівняння використовувати показники за цим підприємством не менше ніж за три останніх роки. За можливості показники підприємства також необхідно порівняти із загально галузевими показниками та з даними інших підприємств такої ж сфери діяльності.

Слід зазначити, що в разі проведення аналізу у деяких випадках недостатньо знати загальні методики – необхідно ознайомитись з Положеннями, Наказами, Інструкціями, затвердженими Міністерством фінансів України як, наприклад, для аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. Особливу увагу слід приділяти підготовці інформації, яка має бути обов’язково оприлюднена.

Проведення аналізу фінансового стану підприємства розглянемо на прикладі. Слід зазначити, що для того, аби уникнути необхідності коригування звітних даних на індекс інфляції, дані для прикладу були обрані на підставі звітності за 2003-2005 роки, коли темпи інфляції були найнижчими за останні 10 років, а приріст ВВП – досить високим і стабільним.

ІІ Практичні рекомендації.

Аналіз структури статей балансу та динаміки змін проводиться за допомогою одного з таких способів:

- аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни балансових статей;

- складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;

- проведення додаткового коригування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.

Аналіз безпосередньо за балансом – досить трудомістка і найчастіше малоефективна процедура, оскільки занадто велика кількість розрахунків не дозволяє виокремити головні тенденції у зміні фінансового стану підприємства.

Здебільшого дослідження структури та динаміки фінансового стану підприємства провадиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей та доповнення його показниками структури.

Схема побудови порівняльного аналітичного балансу подається у роздатковому матеріалі.

Слід звернути увагу на те, що спосіб групування статей у порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально, залежно від значущості тієї чи іншої статті для конкретного підприємства.

Подальший аналіз балансу провадиться одним із вищеназваних методів.

Горизонтальний аналіз – один із найпростіших методів, однак з його допомогою можна отримати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він передбачає порівняння показників одного року з показниками іншого і дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей звітності або їх груп. В основі його лежить обчислення базисних темпів зростання балансових статей і статей звіту про фінансові результати. Цінність горизонтального аналізу значно знижується в умовах інфляції. Щоб уникнути негативного впливу, необхідно, як зазначалося вище, проводити коригування аналізованих показників на індекс інфляції.

Вертикальний аналіз показує структуру коштів підприємства та їх джерел, коли суми за окремими статтями або розділами беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, що зумовлюють необхідність та доцільність проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, які відрізняються величиною ресурсів, що використовуються, та інших об’ємних показників;

- відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно викривити абсолютні показники фінансової звітності, а отже, ускладнювати їх зіставлення у динаміці.

Горизонтальний та вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу.

Аналіз із використанням коефіцієнтів. Слід згадати, що коефіцієнт – це математичний вираз зв’язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, що допомагають установити зв’язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб’єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації, а й передбачити реакції кредиторів та інших осіб, які звичайно використовують їх для оцінки діяльності компанії.

На сьогоднішній день у світовій практиці відомі десятки показників, що використовуються для оцінки фінансово-майнового стану підприємства. Застосування тих чи інших показників зумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб (власників, кредиторів або керівництва підприємства, інших зовнішніх або внутрішніх користувачів економічної інформації). У зв’язку з цим склався певний підхід до їх класифікації. Як правило, виділяють групи показників, що описують майновий стан підприємства, ліквідність і платоспроможність, фінансову стійкість та ділову активність підприємства.

До порядку розрахунків тих чи інших показників, що характеризують фінансово-майновий стан підприємства, існує безліч підходів, які дещо відрізняються один від одного. Необхідно обрати той із них, який найбільш повно задовольняв би потреби категорії користувачів інформації, яка замовляє дослідження.

Додатки:

1) Схема побудови порівняльного аналітичного балансу.

2) Алгоритм розрахунку фінансових показників.

3) Документи фінансової звітності підприємства для аналізу.

Методична література:

1) Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджене наказом МФУ та ФДМУ від 26.01.2001р. №49/121.

2) Методичні рекомендації по організації та проведенню балансових комісій на підприємствах, що належать до сфери управління, та в підгалузях Міністерства транспорту України, затверджені наказом Мінтранспорту України від 28.03.2003р. №249.

3) Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.01.2006р. №14.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• Далее ⇒