Система самоврядування за магдебурзьким правом
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ
(друга половина XIV - перша половина XVI ст.)
У XIV - XVI ст. українські землі були захоплені сусідніми державами – Литвою, Польщею, Угорщиною.
На початку ХІІІ ст. утворилася Литовська держава – Велике князівство Литовське.
Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:
- Міндовг (1230 - 1263 рр.) поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь);
- Гедимін (1316 - 1341 рр.) почав наступ на південно-руські (українські) землі, проте зіткнувся з територіальними претензіями Польщі;
- у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341 - 1377 рр.) завдав поразки Золотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля; внаслідок боротьби з Польщею відвоював Берестейський, Володимирський і Луцький уділи;
- Вітовт (1392 - 1420 рр.) заволодів Чорноморським узбережжям.
Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:
- приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбутися монгольського ярма;
- система управління залишається незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу;
- руська мова стала державною;
- православна церква зберігала панівне становище;
- збереглося руське законодавство («Руська правда»);
- литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;
- панувала українська культура.
Боротьба за Галицько-Волинське князівство
Після смерті останнього князя Юрія ІІ Болеслава у 1340 р. Галицько-Волинське князівство знову фактично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович, до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відновити міць Галицько-Волинської держави.
У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько, хоча формально вища влада належала Любартові. Проте на землі князівства претендувало і Польське князівство.
З 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за територію Галичини. Її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.
У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.
У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.
Політика Польщі на українських землях:
- насадження католицизму;
- закриття православних церков і монастирів;
- обмеження православних у праві обіймати державні посади;
- насадження зневаги до православ‘я й української культури.
Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка змушувала Литву та Польщу об‘єднатися.
Кревська унія –угода про державно-політичний союз між Польським королівством та Великим князівством Литовським, укладена поляками з литовським великим князем Ягайлом Ольгердовичем14 серпня 1385 р. в литовському місті Крево.
Причини об‘єднання Великого Князівства Литовського і Польщі:
- наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;
- претензії Московського князівства на руські землі;
- необхідність протистояти нападам татар;
- прагнення польських феодалів отримати українські землі, литовських – здобути економічні та політичні привілеї, що їх мали польські магнати.
Зміст Кревської унії (1385 р.)
- Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою та отримував титул польського короля;
- Польща та Литва об‘єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність;
- у Литві поширювалося католицтво.
Наслідки унії:
- розгром Тевтонського ордену у Грюнвальдській битві (15.07.1410 р.);
- спричинила роздавання українських земель польським феодалам;
- сприяла поширенню католицизму в Литві та Україні зокрема.
Адміністративний поділ українських земель у складі Польського королівства:
· 1434 р. – Руське воєводство (Галичина і Холмщина)
Польське воєводство (Західне Поділля)
· 1462 р. – Белзьке воєводство (Белзька земля)
Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну Волинь, а Угорщина відмовилася від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало підписання з Литвою Городельської унії – угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 02.10.1413 р.
Зміст Городельської унії (1413 р.)
- Скасовано Кревську унію, підтверджено існування Великого князівства Литовського як незалежної держави;
- широкі довічні повноваження Вітовта (1392-1430 рр.);
- державний устрій Великого князівства Литовського мав реформуватися за польським взірцем;
- литовці-католики урівнювалися в правах з поляками-католиками і стали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності);
- Польща і Велике князівство Литовське в майбутньому мають створити єдину державу.
Наслідки унії: призвела до обмеження прав української православної шляхти, сприяла її покатоличенню та втраті української національності.
У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокремлена від московської митрополії й перетворена на самостійну Київську митрополію. Почалася агітація за унію православної і католицької церкви.
У 1481 («змова київських князів») та 1508 р. (повстання М. Глинського) відбуваються останні невдалі спроби руської верхівки здобути незалежність від польсько-литовського панування.
З кінця XV ст. в українських містах поширюється магдебурзьке право - міське право, що виникло в ХІІІ ст. в Німеччині. Воно передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів – власників міст і створення міського самоврядування.
Система самоврядування за магдебурзьким правом
 Заможні міщани обирали
|
| Магістрат – орган міського самоврядування, що виконував адміністративно-судові функції і складався з двох колегій, члени яких обиралися довічно. Магістрат обирали заможні міщани. |
| Лава – суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі – «лавники» |  Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були «радники»
|
