Сучасні підходи до створення ІС
Моделі життєвого циклу ІС підприємств та його основні етапи
Життєвий цикл ІС- це сукупність стадій та етапів, які проходить ІС в своєму розвитку від моменту прийняття рішення про початок удосконалення системи управління до моменту коли ІС припиняє своє існування.
Стадії створенная ІС- одна із частин процесу створення ІС, яка встановлена нормативними документами та закінчується випуском документації на ІС чи виготовленням несерійних компонентів ІС або прийомкою ІС в промислову експлуатацію.
Етап створення ІС є частина стадій створення ІС, виділеної з міркувань єдності характеру робіт та кінцевого результату чи спеціалізації виконання.
Визначаються такі стадії життєвого циклу:
1. формування вимог до ІС
2. розробка концепцій ІС
3. технічне забезпечення
4. ескізний проект
5. робоча документація
6. уведення в дію
7. супроводження ІС
Допускається виключати четверту стадію та об”єднувати п”яту й шосту для простих систем, які розробляються з використанням проектних рішень.Результати, отримані на попередні стадії, є підставою для виконання роботи на наступних.
Учасники процесу створення ІС
Створення ІС займається замовник, який вводить ІС в експлуатацію .Він може залучати до розробки проекту спеціалізовані науково-дослідні чи проектні органвзації або розробити сам.
В організації замовнику можна виділити користувача-особу чи групу осіб, які працюють з ІС чи підтримують її в робочому стані, а може, й виконують процес обробки даних.
Між замовником і розробником укладається договір, в якому згідно з діючим положенням і інструкцією права та обов”язки кожної із сторін.
У разі невикконання якоюсь із сторін своїх обов”язків винні відшкодовують понесені збитки.
При створенні системи замовник повинен:
1. надавати поані і достовірні дані для розробкки системи,
2. розглядати, погоджувати та затверджувати технічну документацію на ІС,
3. розробляти рпоектно-кошторисну документацію по об”єктах ІС,
4. вводити в сисему в експлуатацію
Замовник може укладати договори на виконання окремих частин ІС з різними розробками або з однією організацією, яка може мати субпідрядників.
Розробник ІС несе відповідальність за науково-технічний рівень розробки та її відповідність вимогам, зафіксованим у технічному завданні.
Сучасні підходи до створення ІС
Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задачі споживчі якості. До них належать:функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність , економічна ефективність.
Функціональна повнота – це властивість інформаційної системи, яка характерезує рівень автоматизації управлінських робіт.
Своєчасність – це властивість інформаційної системи, яка характеризує отримання апаратом керівництвом необхідної інформації.
Функціональна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних.
Адаптивна надійність-це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об’єкта впродовж заданого проміжку часу.
Створення інформаційної системи передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкту і виконання таких завдань.
1. Виявлення його суттєвих характеристик
2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів
3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів
4. Детальна розробка окремих проектів рішень
Інформаційну систему створюють у тих випадках, коли потрібно організувати нові обчислювалььні центри, вдосконалити нові задачі, а тако організувати інформаційну систему.
Принйипи створення інформаційної системи поділяють на дві частини: загальна та часткова.
Загальні принципи мають універсалний характер і визначають методологічний характер до створення будь-яких об’єктів. Це такі принципи :наукові, нормативні, розвитку, ефективності, послідовності,
Часткові принципи :систему управління потрібно розглядати як людино-машинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація.
При створенні інформаційної системи треба керуватися принципами:
· Принцип системності- при документації мають бути встановленні такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність ІС та її взаємодія з іншими системами .
· Принцип розвитку – виходячи із перспектив розвитку об”єкта автоматизації ІС треба створити з урахуванням можливості поповненням та обновлення функцій і складу ІС, не порушуючи її функціонування.
· Принцип сумістності- при створенні системи мають бути реалізовано використані Інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти є іншими з іншими системами за встановленими правилами.
· Принцип стандартизації- при створенні систем мають бути реально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прокладних програм.
Однією з умов створення високоефективної ІС є орієнтація на користувача. При функціонуванні ІС, розв’язання завдань управління діє велика кількість обмежень, які потрібно враховувати під час її розробки. Крім того, в процесі самого проектування виникає багато обмежень.Це призводить до того, що в пошуках найкращого шляху, за який часто беруть найбільш простий, швидкий і дешевий, розробники свідомо чи підсвідомо перекладають частину проблем, що виникли, на користувача. Цей шлях може призвести до згубних наслідків. Користувачі, в свою чергу, прагнуть мінімізації обсягу своєї роботи, не виконувати інструкцій розробника й ігноруючи систему, яка не полегшує, а ускладняє їм життя.
У теорії і практиці створення ІС виділяють три підходи: локальний ;глобальний;системний;
Суть локального підходу полягає в тому, що ІС створюють послідовним нарощуванням задач, які розв’язують на ЕОМ.
При глобальному підході спочатку розробляють проект немовби повної, завершеної системи, а потім її впровадження.
Системний підхід до створення ІС-це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.