Ознайомтеся з теоретичними положеннями 1 страница

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор коледжу

_____________Л.М.Таберко

“_____” ___________ 20 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійного вивчення тем

з дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”

Розглянуто і схвалено

на засіданні предметної комісії

філологічних дисциплін

Протокол № від

Голова ПК О.В.Галаган

Пояснювальна записка

Перебудовні процеси в нашому суспільстві торкнулися й проблем функціонування мови – розширення сфери вживання української літературної мови. У зв’язку з утвердженням незалежності України зростає суспільне значення української мови як державної. Вона повинна функціонувати в усіх установах, підприємствах, організаціях, бути мовою діловодства та судочинства.

Розширення сфери вживання української літературної мови гостро висунуло завдання навчитися вільно володіти всіма стильовими ресурсами мови, набути міцних і сталих навиків орфографії, пунктуації та стилістики, дотримуватись правил при написанні ділових паперів, вимог культури усного та писемного мовлення.

Специфіка цього курсу полягає в тому, що він повинен активізувати засвоєні в середній школі знання норм і всіх можливих варіантів літературної мови, навчити користуватися ними в різноманітних практичних мовленнєвих сферах, розширити відомості про загальну й мовну культуру ділового спілкування в його усній та писемній формах, навчити гарного мовлення кожного, хто хоче володіти українською мовою не лише для діловодства, а й для спілкування в ісіх сферах своєї суспільної, фахової та побутової діяльності.

Основна частина занять має бути відведена для мови спеціальності, граматичних структур, які необхідні для здійснення виробничих процесів.

Обов’язковою частиною навчального процесу є самостійне опрацювання відповідної наукової чи спеціальної літератури, спрямованої на розвиток навиків писемної мови. Тому передбачаємо самостійну роботу з підручниками, посібниками, термінологічними та іншими видами словників, навчальною та довідковою літературою.

У зв’язку з активізацією індивідуальної роботи студентів подаємо список літератури, який допоможе в самостійному поглибленому опрацюванні окремих проблем з курсу.

У процесі занять студенти матимуть можливість підвищити рівень знань з мови, поповнити власний словниковий запас спеціальними термінами відповідно до свого фаху, навчаться укладати різні ділові папери.

Добираючи матеріал для лекцій та завдання і вправи для практичних занять, ставимо мету: виховувати любов до рідної мови, прагнення оволодіти її лексичним багатством, бажання постійно поглиблювати свої знання, пам’ятаючи слова Вольтера, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вчити ціле життя.

Мета курсу – підготувати грамотних, висококваліфікованих фахівців, які добре володіють українською мовою; ознайомити студентів з особливостями офіційно-ділового стилю мовлення, виробити в них практичні навики правильно складати й оформляти ділові папери; поліпшити їхню орфографічну й пунктуаційну грамотність; підвищити рівень культури усного й писемного мовлення.

Після вивчення курсу студент повинен знати:

- предмет, мету його вивчення, завдання і значення курсу;

- особливості фахової термінології;

- правила та основні вимоги щодо оформлення ділових паперів та документів із фахової діяльності;

- основні норми літературної вимови;

- основні правила словозміни та правопису різних частин мови;

- основні правила пунктуації.

Повинен уміти:

- грамотно оформляти документи щодо особового складу: заява. Автобіографія, характеристика; обліково-фінансові документи: доручення, розписка; інформаційні документи: протокол, звіт, оголошення; документи з господарсько-договірної діяльності: трудова угода;

- користуватись термінологічними, енциклопедичними та загальномовними словниками;

- грамотно писати складні слова, числівники, частку не з різними частинами мови, слова іншомовного походження;

- перекладати з російської мови на українську і з української на російську фахову термінологію;самостійно опрацьовувати відповідну наукову чи спеціальну літературу.

Теми для самостійного вивчення для спеціальності “Комерційна діяльність”

Теми для самостійного вивчення для спеціальності «Економіка підприємства»

Теми для самостійного вивчення для спеціальності «Бухгалтерський облік»

Теми для самостійного вивчення для спеціальності « Виробництво харчової продукції»

Теми для самостійного вивчення для спеціальності «Діловодство»

Тема Види підготовки до виступу. Майстерність публічного виступу. Культура мовлення під час дискусії

знати основні умови ефективного мовленнєвого спілкування,

уміти готуватися до публічного виступу, правильно сприймати фахову інформацію, володіти різними видами усного професійного спілкування

І Ознайомитися з теоретичними положеннями теми

Тема має бути:

- доступна за вашими знаннями та інтересами;

- доцільна

- враховувати:

а) основні інтереси, зацікавлення аудиторії;

б) групові інтереси;

в) злободенні інтереси;

г) конкретні інтереси.

- з елементом новизни та сенсаційності;

- певною мірою конфліктна.

Мета (цільова установка):

- Розважальна.

- Інформативна:

- Заклична до дії:

- Переконлива:

- Заохочуюча.

Види підготовки до виступу:

1. Написані і завчені напам’ять.

2. Написані і зачитані з рукопису.

3. Сказані експромтом.

4. Сказані з підготовкою, але не вивчені.

Назва промови:

1. Коротка.

2. Наводить на мету промови.

3. Доцільна.

4. Конкретна.

5. Цікава.

Джерела збору інформації:

1. Особистий досвід.

2. Роздуми й спостереження.

3. Інтерв’ю та бесіди.

4. Читання.

Структура промови

Важливими критеріями майстерності оратора є такі якості ним сказаного, як об'єктивність, ясність, образність і цілеспрямованість.

Основні етапи підготовки і проведення промови

Докомунікативна Комунікативна Посткомунікативна

Поведінка орато ра і керування аудиторією

Удосконалення матеріалів до виступу

Прогнозування питань

Аналіз проведеного виступу

Техніка проголо шення промови

Мистецтво дис кусії, відповіді на запитання

Робота над мовою і стилем

Докази й аргумен тація

Логічна організа- ція промови

Підбір матеріалів

Вибір теми, виз- начення мети і виду промови

фаза фаза фаза

ІІ Виконання завдань

1. Творча робота.Колективне складання плану виступу на тему"Яким я уявляю собі справжнього лідера". Добір і запис ключових слів. Обмірковування виражаль­них засобів (порівнянь, метафор, протиставлень, пара­доксів), які можна вжити у тексті виступу.

2. Скласти й записати вступ і кін­цівку виступу на одну з тем (або на власну тему):

Проблема "батьки і діти" в житті шістнадцятирічних

Ганебність і велич компромісу

Яка з сучасних професій мене приваблює. (Моя професія)

Ким і яким я буду через двадцять років

Питання для самоконтролю

1. Чим є риторика — наукою чи мистецтвом?

2. Якою є структура виступу? Яка роль вступу й кінцівки?

3. Які озна­ки мовлення оратора є мірилом досконалості його виступу?

4. На­віщо оратори вдаються до дотепів? У чому полягає відмінність між гумором та іронією?

5. Які виражальні за­соби забезпечують сприйняття аудиторією змісту публічного виступу?

6. Що таке метафора? Який різновид метафори вам відомий? Яка роль метафори в публічному мовленні? Що спіль­ного і що відмінною мають метафора і порівняння?

7. З якою метафорою оратори використовують протиставлення?

8. Що та­ке парадокс? Навести приклад парадоксу.

9. Що називається гіперболою? З якою метою оратори вдаються до вживання гіперболи?

10. За якої умови можуть бути ефективними вжиті у виступі заклики (гасла)? Навести приклади часто вживаних гасел.

11. Яка роль цитування? З якою метою оратори вдаються до риторичних запитань?

12. Від чого залежить сприйняття зміс­ту промови?

13. Що таке темп мовлення? Яка буває гучність мов­лення оратора? Який темп і яка гучність є для виступу опти­мальними?

14. Що таке інтонація? Показати, як за допомогою зміни інтонації можна передати різні почуття й переживання.

Тема 1.3. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності

знати основні умови ефективного мовленнєвого спілкування,

уміти готуватися до публічного виступу, правильно сприймати фахову інформацію, володіти різними видами усного професійного спілкування

План

1. Мислення – як основа розумової діяльності людини

2. Складові операції розумової діяльності людини

3. Види мислення

Мислення – як основа розумової діяльності людини

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Матеріальною основою мислення є мова. Думка спирається на згорнуту внутрішню мову.

Складові операції розумової діяльності людини

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

+ Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові части­ни, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

+ Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, за­гального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

+ Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять.

+ Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень,
міркувань, умовиводів і понять.

Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності.

Судження бувають одиничними ("Пан Кравченко - мій началь­ник"), частковими ("Деякі начальники виявляють нетактовність"), загальними ("Усі чиновники - бюрократи"). Це прості судження.

Судження, що складаються з кількох простих суджень, називають, складними (наприклад: "Сьогодні мій день народження, мама готує свят­ковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися").

Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах, судження бувають ствердними або запереч­ними

МІРКУВАННЯ — це низка пов'язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати Істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.

Умовиводом називають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові.

Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією.

Індуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі окре­мих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. На­приклад: "Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагрі­ванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються ".

Дедуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі зага­льних висновків і положень здобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: "Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється".

Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях.

ПОНЯТТЯ - це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.

Види мислення

Залежно від того, яке місце в розумовому процесі займають слово, образ і дія, як вони співвідносяться між собою, виділяють три види мислення: конкретно-дієве, або практичне, конкретно-образне і абстрактне.

Ці види мислення виділяються ще і на підставі особливостей завдань - практичних і теоретичних.

Конкретно-дієве мислення направлене на рішення конкретних задач в умовах виробничої, конструктивної, організаторської і іншої практичної діяльності людей. Практичне мислення це перш за все технічне, конструктивне мислення. Процес технічної діяльності є процес взаємодій розумових і практичних компонентів роботи. Складні операції абстрактного мислення переплітаються з практичними діями людини. Характерними особливостями конкретно-дієвого мислення є яскраво виражена спостережливість, увага до деталей, частковостям і уміння використовувати їх в конкретній ситуації, операція просторовими образами і схемами, уміння швидко переходити від роздуму до дії і назад. Саме в цьому виді мислення в найбільшій мірі виявляється єдність думки і волі.

Конкретно-образне, або художнє, мислення характеризується тим, що відвернуті думки, узагальнення людина утілює в конкретні образи.

Абстрактне, або словесно-логічне, мислення направлене в основному на знаходження загальних закономірностей в природі і людському суспільстві. Абстрактне, теоретичне мислення відображає загальні зв'язки і відносини. Воно оперує головним чином поняттями, широкими категоріями, а образи, уявлення в ньому грають допоміжну роль.

Всі три види мислення тісно пов'язані один з одним. У багатьох людей у однаковій мірі розвинені конкретно-дієве, конкретно-образне і теоретичне мислення, але залежно від характеру завдань, які людина вирішує, на перший план виступає то один, то інший, то третій вид мислення.

Якщо мислення розглядати в процесі розвитку його у дітей, то можна виявити, що раніше всього виникає мислення конкретно-дієве, потім конкретно-образне і, нарешті, абстрактно-логічне. Але особливості кожного з вказаних видів мислення у дітей декілька інші, зв'язок їх простіше.

Питання для самоконтролю

- Які можливості дає людині мислення?

- Які види мислення виділяють?

- Яку роль відіграють поняття в процесі мислення?

- Які операції використовує людина в процесі розумової діяльності?

Література
1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних закладів. – Вінниця : Видавництво "Нова книга", 2001. – 256 с.

2. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.

3. Немов Р.С. Психология. Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 568 с.

12
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒