Ознайомтеся з теоретичними положеннями

До орфоепічних норм прийнято зараховувати правила вимови зву­ків і звукосполучень та наголошування складів у слові.

У сучасній українській літературній мові витворилися та устали­лись такі основні правила вимови голосних та приголосних звуків:

1. Голосні звуки [а], [о], [у], [е], [и], [і] вимовляються повнозвуч-
но, не зазнають редукції:

а) звуки [а], [у], [і] в усіх позиціях незалежно від наголосу чи місця
в слові звучать виразно, напр.: [знати], [бувати], [д'ілити];

б) голосний [о] перед складом з наголошеним звуком [у] або [і] ви-
мовляється з наближенням до [у], напр.: [со^уйуз], [со^уб'і];

в) голосні звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються з
легким відтінком [е^и], [и^е], напр.: [де"ржава], [кни^сжки].

2. Приголосні звуки вимовляються виразно, чітко (за нечисленни-
ми винятками):

а) дзвінкі приголосні звуки [д], [б], [г], [г], [ж], [дз], [дж], [з] ніколи
не втрачають своєї дзвінкості, напр.: [рад], [гриб], [м'іг], [важ], [в'із].
Втрата дзвінкості може призвести до спотворення змісту слова, пор.:
[рат'], [грип], [ваш], [м'іх].

Винятком з цього правила є вимова звука [г], який перед наступ­ними глухими у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та коренево-споріднених з ними вимовляється як парний йому глухий [х]: [лехко], [вохко], [н'іхт'і], [к'іхт'і], [д'охт'у].

Варто також звернути увагу на вимову дзвінкого приголосного [з] у складі префіксів роз-, без- чи самостійної префіксальної морфеми: перед наступними глухими звук [з] допускає подвійну вимову - він може збері­гати дзвінкість, а може втрачати голос і переходити у відповідний глухий [с], напр.: [розказати] або [росказати], [безперечно] або [бесперечно].

Отже, вимова дзвінких приголосних в українській літературній мові здебільшого відповідає їх написанню.

б) глухі приголосні звуки [т], [п], [х], [к], [ш], [ц], [ч], [с] у середині
слова перед наступними дзвінкими треба вимовляти як парні їм дзвінкі,
а саме:

[д], [б], [г], [ґ], [ж], [дз], [ДЖ], [3]

І І І І І І II

[Т], [П], [X], [к], [ш], [ц], [ч], [с]

Отже, в словах боротьба, вокзал, хоч би, просьба підкреслені літе­ри на письмі позначають звуки [д'], [г], [дж], [з'], напр.: [бород'ба], [вогзал], [ходжби], [проз'ба].

в) звуки [в] та [й] в потоці мовлення змінюють свої артикуляційні
властивості і наближають відповідно до голосних [у] та [і], тобто їх слід
вимовляти як короткі нескладові звуки [у] та [ї], якщо вони стоять:

- на початку слова перед приголосним, напр.: [учител'], [іти].

- у кінці слова після голосного, напр.: [знау], [краї].

- у середині слова після голосного перед приголосним, напр.: [прауда], [знаїти].

Грубим порушенням є вимовляти у таких випадках звук [в] з на­ближенням до [ф], напр.: [знаф], [казаф], [просиф].

г) шиплячі звуки [ж], [ч], [ш], [дж] в сучасній українській літературній
мові тверді, напр.: [жал'], [чого], [шчос'], [чудо], [черга], [плач], [джаз].

Тільки в позиції перед звуком [і] та при подовженні (перед графіч­ним закінченням ю, я) шиплячі пом'якшуються (напівпом'якшені), напр.: [ш'істка], [ч'ітко], [облич':а], [запор'іж':а].

д) шиплячі звуки зазнають асиміляції у позиції перед наступними
свистячими [з], [ц], [с], [дз], тобто вимовляються як відповідні їм свис-
тячі і навпаки, а саме:

шиплячі: [ж], [ч], [ш], [дж]

свистячі: [з], [ц], [с], [дз]

Отже, у словах типу безжурно, смієшся, в книжці підкреслені літе­ри позначають звуки [ж], [с'], [з'], і слова треба вимовляти: [бе^иж:урно], [с'м ійес':а], [укниз'ц'і].

е) приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними
м'якими з цього ряду вимовляються м'яко, однак їх м'якість, за ви-
нятком звука [л], відповідно до орфографічних норм, на письмі не по-
значається, пор.: сьогодні - [с'огод'н'і], літні - [л'іт'н'і], на місці -
[нам'іс'ц'і], пальці -[пал'ц'і].

На межі морфологічних частин слова - префікса і кореня асиміляція за м'якістю виявляється непослідовно, пор.:розділити- [роз'д'ілити] але роздягальня - [розд'агал'н'а].

є) зазнають змін у потоці мовлення приголосні [д], [т]: у позиції перед шиплячими вони уподібнюються до шиплячих відповідно [дж], [ч], а перед свистячими вимовляються як [дз], [ц], напр.: підживити -

[п'іджи^свити] і квітчати - [кв'іч:ати], відзвук - [в'ідзвук] і здається -[здайец'с'а] або [здайец':а].

ж) звуки [дз], [дж] слід вимовляти як природні для української мови
злиті, напр.: сиджу - [си^еджу], піджак - [п'іджак], дзвін - [дзв'ін],
дзеркало - [дзеркало]. Вимова на їхньому місці інших звуків, зокрема
[ж], [з] є грубим порушенням норм української мови і призводить до
розхитування її фонетичної системи, яка складалася віками⁹.

з) правильно вживати звуки [г] і [ґ], пам'ятаючи, що саме вони мо-
жуть розрізняти значення слова, пор.: гніт - ґніт, гулі - гулі, грати -
ґрати. У реченні Пішов на перші гулі і набив собі ґулі ця відмінність
добре відчувається. Слів зі звуком [г] в українській мові чимало, його
вважають „ознакою української мови". Значно менше слів з прорив-
ним задньоязиковим звуком [г]. Він, як правило, є в українських та
іншомовних власних назвах (прізвищах, географічних назвах), напр.:
Ґрещук, Ґузь, Мамалиґа, Ґете, Ґданськ; деяких загальновживаних сло-
вах, напр.: ґрунт, ґудзик, аґрус, дзиґа, та діалектних, напр.: ґанок, ґрин-
джоли, ґердан, леґінь. Звук [ґ] відповідно зберігається і в похідних від
них словах, напр.: обґрунтувати, ґратка, аґрусовий. Важливо також
пам'ятати, що звук [ґ] при словозміні чергується зі звуком [дз], напр.:
дзиґа - дзидзі, Мамалиґа - Мамалидзі, а в прикметниках, утворених
від таких прізвищ, має бути [дж], напр.: Мамалиґа - Мамалиджин,
Салиґа - Салиджин.

Завдання 2. Від поданих слів утворіть нові слова.

1. За допомогою суфіксів -ськ(ий) або -ств(о):

Мекка, Львів, Прилуки, Кременчук, Запоріжжя, Сиваш, Ірпінь, Херсонес, Черемош, Кавказ, Сиракузи, Петербург, Карабах, Гаага, Париж, Овруч, козак, убогий, птах, студент, боягуз, співробітник, ткач, Великі Луки, Золотоноша, Гребінка, Ясси, казах, Гринвіч, Дорогобуж, Дамаск.

Завдання 3. Вставте на місці крапок, де потрібно, апостроф чи м'який знак.

Порт...є, дзв...якнути, духм...яний, черв...ячок, комп..ютер, моркв...яний, торф...яний, дос...є, двох...ярусний, мавп...ячий, В...ячеслав, т...м...яний, св…ято,цв...ях, ар...єргард, шампін...йон, пів...яблука, пів...Європи, дит...ясла, підв…ялений,кур...йоз, Лавуаз...є,

Завдання 4. На місці крапок поставте, де потрібно, пропущені літери, повторивши попередньо тему «Спрощення в групах приголосних».

Бряз...нути, пристрас..ний, дилетан..ський, інтриган...ський, чес..ний, шіс..надцять, студен...ський, совіс..ний, щас...ливий, хвас...ливий, форпос..ний, корис..ний, зап'яс..ний, доблес..ний, проїз...ний, аген...ство, контрас...ний, хрус..нути.

Завдання 5. Повторіть тему «Правопис подвоєних приголосних» . Вставте, де

потрібно, пропущені літери.

Воз...'єднання, корін...я, священ...ий, натхнен...ий, довгождан...ий, спросон...я, блажен...ий, роз...ява, недоторкан...ий, благословен...ий, навман...я, вікон...иця, юн...ат, місь...ком, війсь...комат, незбагне...ний, шале...ний.

Лібрет...о, мадон...а, інтел...ектуальний, баро..ко, стак...ато, нет...о, фін..., беладон...а, віл...а, марок...анець, шас..і, ем...іграція, ім...іграція, ір..аціональний, ан...отація, ас..иміляція, ком..ентатор, аб...ревіатура, кор...ектор, іл...юзія, тон...а, оп...озиція, оп...онент, ас..ортимент, ат...аше.

Завдання 6. Повторіть правила вживання голосних у словах іншомовного походження (власні і загальні назви). Після цього виконайте вправу.

Альт...рнатива, акомпан...мент, д...с...міляція, інту...ція, абон...мент, безпр...ц...дентний, в...нт...ляція, ген…тичний,д...ф..цит, д..в..денди ,д...л..тант,д...версія, д...р...гент, інд...ксація, інц...дент, комп...нсація, комп..тентний,конв...ртований, кр...мінальний, кр...терій, мец...нат, с...рт...фікат, сент...ментальний, Сард...нія, Т...бет, С...ц...лія, Ваш...нгтон, Єрусал...м, Аргентина, Гр...нв...ч, Тавр...я, Балт...ка, Антаркт...да.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть правила української орфографії орфографії. Наведіть приклади на кожне правило
2. Які орфоепічні норми ви знаєте?

Тема 4.2.Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.

Правопис складних іменників та прикметників.

Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

Правопис прислівників.

Знати правила написання прізвищ у перекладі з російської мови, написання іменників, прислівників і прикметників разом, окремо і через дефіс, вибір закінчення –У, -А в Р.в. ІІ відміни

Уміти використовувати правила на практиці

І Повторіть за таблицями правила

ПРАВОПИС РОСІЙСЬКИХ ПРІЗВИЩ

СКЛАДНІ ІМЕННИКИ

СКЛАДНІ ПРИКМЕТНИКИ

НАПИСАННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ЧЕРЕЗ ДЕФІС

ЗАКІНЧЕННЯ РОДОВОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ

-А, -Я	- У, -Ю
Усі назви істот (хлопця, коня) Назви неістот (чітко окреслених предметів і понять)	Назви неістот (нечітко окреслених предметів і понять)
Охоплюваних зором речей, частин тіла: ключа, гвинта, дуба, вуха, носа, пальця	Що не охоплюються зором, не мають чітких меж: шляху, саду, лісу, космосу, простору
АЛЕ: хлівА, млинА, гаражА, куренЯ. Назви архітектурних деталей: портика, карниза Будиночка, сарайчика, ліска, горба, хутора	Назви будівель, приміщень, великих споруд і територій: Поверху, коридору, заводу, будинку, майдану, Сибіру, стадіону, проспекту
Наукові та технічні терміни (означають елементи будови чогось, геометричні фігури): атома, синуса, катода, параграфа, суфікса	Терміни іншомовні (означають процеси, явища): аналізу, імпульсу, синтезу. Літературознавчі: стилю, сюжету, альманаху, образу
ВИДУ, РОДУ, СИНТАКСИСУ, СКЛАДУ, СПОСОБУ
Різні міри довжини, ваги; числові та грощові назви: вівторка, квітня, карбованця, метра АЛЕ: хліба, вівса	Речовини, збірні, назви явищ, дій, станів, почуттів, абстрактних понять: вогню, світогляду, грипу, бузку, кодексу, моменту
Назви населених пунктів: Житомира, Лондона	АЛЕ: Кривого Рогу, Зеленого Гаю (друга частина співзвучна із загальною назвою)
АЛЕ: ДніпрА, ДінцЯ, ІртишА (наголос), Пирятина, Тетерева (із суфіксами присвійності)	Інші географічні назви: Криту, Кіпру, Китаю, Єгипту
АЛЕ: козакА, гопакА (наголос)	Назви ігор, танців: футболу, вальсу, хокею
Порівняй: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), блока (споруди) – блоку (об”єднання держав), рахунка - рахунку

ІІ Виконайте вправи

Вправа 1 Напишіть правильно складні слова

Біо/енергетика, батько/мати, ломи/камінь, пів/місяця, пів/яблука, пів/Європи, свят/вечір, контр/атака, контр/адмірал, максі/спідниця, чар/зілля, людино/день, термо/гідро/динаміка, альфа/промені, нафто/сховище, червоно/щокий, суспільно/корисний, політико/економічний, первісно/общинний, десяти/метровий, синьо/сірий, східно/український, музично/танцювальний, музико/знавчий, напів/провідник, радіо/передача, ветеринарно/профілактичний, економіко/географічний, нафто/водо/ газо/провідний, військово/господарський, асфальто/змішувач, вагоно/година, лимонно/жовтий, військово/службовець, тепло/ізоляційний, тисячо/кілометровий, 65/ліття, мало/зрозумілий, трактор/підйомник, загально/державний, вагон/цистерна.

Вправа 2.Запишіть словосполучення у три колонки: разом, через дефіс, окремо.

Відмовився на/відруб, заходьте по/одному, сиділи до/пізна, по/справжньому влип, по/нашому сказано, мчав на/вскач, пропав без/вісти, по/вінця повен, до/гори дном, по/вовчому завив, складено в/четверо, в/цілому закінчи­ли, перевернувся на/бік, вийшов на/зустріч, відклав на/ завтра, заговорив по/французьки, видніється ген/ген, узяв за/багато, купив на/виплат, кинув на/відліг, по/іншому думав син, з ним за/одно, написано по/латині, це мені до/вподоби.

Ключ. Підкресліть останню букву в останньому сло­ві кожного словосполучення. З цих букв прочитайте закінчення вислову голландського філософа Б.Спінози: «Знаючи свої вади, ми...»

Вправа 3.Поставте іменники в родовому відмінку однини й запишіть у дві колонки згідно з правилами вживання закінчень -а(я), -у(ю).

Курс, кандидат, округ, блок, факультет, кущ, мир, комітет, лауреат, колектив, ювілей, виробіток, план, аналіз, вагон, мільйон, успіх, журнал, імпульс, декан, стандарт, актив, прогул, спеціаліст, брат, розвиток, прапор, спосіб, внесок, господар, учасник, снігопад, край, тролейбус, фейлетон, радіус, фініш, цвях, футбол, звук, благоустрій, загін, острів, берег, пошук, соняшник, ступінь, ключ, сторож, чемпіонат, маршрут, інтер'єр, приріст, трамвай, випуск, Іран, Кіпр, Лондон, Рим, Канів, четвер, Буг.

Питання для самоконтролю

1. Які правила перекладу прізвищ українською мовою?
2. Коли іменники пишуться разом?
3. Коли прикметники пишуться через дефіс?
4. Коли прислівники пишуться через дефіс7

Тема 4.4 Особливості використання іменників, дієслів

знати особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів

вміти доречно добирати граматичні форми іменників; правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні

Ознайомтеся з теоретичним матеріалом

Іменник

Слід пам’ятати, що:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним іменникам книжного походження: звершення, маркетинг, лабораторія, прецедент.

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного сти­лю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою осно­вою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальни­ми конструкціями. Анонімка – анонімний лист, сотняга - сотня, злодюжка – злодій, авто - автомобіль

2. Написання іменників на означення статусу, професії, поса­ди, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

викладачка хімії викладач хімії

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Примітки: 1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство – студенти, професура - професори

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3н відмінку однини нульового закінчення: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8.Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

придбали нову шкіряну мебель придбали нові шкіряні меблі
9.Пам'ятати, що:

— кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятихраза;

— в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами(-еми), -има,наприклад:

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

— одиниці виміру мають паралельну форму в Р. Відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів.
Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла.

Але: Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

— не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:

Неправильно правильно

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи

10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним імен­никам, наприклад:

допомагати падати допомогу

II. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: сповістити інженерові - сповістити інженера