Риси, виділені Р.Б. Кеттеллом
| А+ Афектотимія (циклотимія) Щирість, доброта Легкість спілкування, гнучкість, пристосованість, добросердість, відвертість, довірливість, безпечність, товариськість | А– Сизотимія Відособленість, відчуженість Конфліктність, ригідність, холодність, скритність, неговіркість, стриманість, підозрілість, обережність, відгородженість, егоїстичність |
| В+ Високий інтелект Розумний Високі розумові здібності, швидкість міркування, розуміння абстракцій, широкі інтелектуальні інтереси, завзятість, наполегливість, освіченість | В– Низький інтелект Дурний Низькі розумові здібності, повільне міркування, нерозуміння абстракцій, відсутність інтелектуальних інтересів і завзятості, неосвіченість |
| С+ Сила “Я” Емоційна стійкість Свобода від невротичних симптомів, відсутність турботи про здоров’я, постійність інтересів, спокій, реалістичність у ставленні до життя, наполегливість, завзятість, уміння тримати себе в руках, безтурботність | С– Слабкість “Я” Емоційна нестійкість Багато невротичних симптомів, стурбованість станом власного здоров’я, мінливість в інтересах, ухилення від відповідальності, нездатність довести справу до кінця, нестриманість, тривожність |
| D+ Збудливість Неспокійність (стурбованість) Нетерплячість, демонстративність, активність, ревнивість, висока зарозумілість, непостійність, безцеремонність | D– Флегматичність Врівноваженість Спокій, задоволеність, флегматичність, неревнивість, самокритичність, постійність, тактовність |
| Е+ Домінантність Наполегливість, напористість Незалежність, самовпевненість, хвалькуватість, екстрапунітивність, грубість, безцеремонність, сміливість, конфліктність, норовливість | Е– Конформність Покірність, залежність Підкорення, невпевненість у собі, скромність, інтрапунітивність або імпунітивність, тактовність, боязкість, обережність, доброзичливість, слухняність |
| F+ Surgency Безпечність Життєрадісність, товариськість, енергійність, балакучість, спокій, жвавість, спритність, довірливість, гнучкість | F– Desurgency Стурбованість (заклопотаність) Печаль, уникнення товариства, апатія, мовчазність, стурбованість, повільність, обережність, підозрілість, ригідність |
| G+ Сила “Над-Я” Висока сумлінність Стійкість, завзятість, обов’язковість, дисциплінованість, зібраність, високоморальність, відповідальність, уважність до людей, вимогливість до порядку | G– Слабкість “Над-Я” Несумлінність Непостійність, мінливість, легковажність, потурання своїм бажанням, недбалість, аморальність, безвідповідальність, недбалість в буденному житті, безладність |
| Н+ Parmia Сміливість Товариськість, пожвавлення в присутності осіб протилежної статі, чуйність, емоційність і артистизм, дружелюбність, імпульсивність, без-турботність, любов до публічності | Н– Threctia Боязливість Соромливість, збентеження у присутності осіб протилежної статі, стриманість, обмеженість інтересів, ворожість, обережність, страх перед життям |
| І+ Premsia М’якосердість, ніжність Нетерплячість, вимогливість, залежність, сентиментальність, емоційність, чутливість, схильність до фантазування, інтуїція, м’якість до себе і оточуючих, іпохондрія, турбота про здоров’я | І – Harria Суворість, жорсткість Емоційна зрілість, незалежність, реалістичність, раціональність, підпорядкованість почуттів розуму, практичність, присутність логіки, цинізм, відсутність турботи з приводу здоров’я |
| J+ Coasthenia Обережний індивідуалізм Схильність діяти індивідуально, замкнутість, протидія загальним інтересам, утомленість, холодне ставлення до загальногрупових норм | J– Zeppia Інтерес до участі в загальних справах Схильність до спільних дій, любов до уваги, підлеглість особистих інтересів груповим, сила, енергійність, здатність приймати загальногрупові норми |
| К+ Comention Культурна залежність Тактовність, культурна зрілість, відповідальність, здатність підкорятися, усвідомлення точки зору дорослих | К– Аbcultion Неприйняття культури Нетактовність, культурна незрілість, безвідповідальність, самоствердження, нерозуміння соціальних складнощів |
| L+ Protension Підозрілість Недовірливість, ревнивість, заздрісність, фіксованість на невдачах, дратівливість, тиранія, схильність до суперництва, зарозумілість і підвищена самооцінка | L– Alaxia Довірливість Надмірна довірливість, неревнивість, безкорисливість, легке відволікання від труднощів, поступливість, терпимість, прощення, розуміння, почуття власної незначимості |
| М+ Autia Мрійливість Всеохопленість власними ідеями, інтерес до абстрактних проблем, фантазування, непрактичність, неврівноваженість, захопленість | М– Praxernia Практичність Схильність до рішення практичних питань, влаштування особистих справ, уникнення всього незвичайного, керується об’єктивною реальністю, надійність у практичних питаннях, спокій, твердість |
| N+ Shrewdness Проникливість Вишуканість, уміння себе вести, точність розуму, емоційна стриманість, штучність, награність у поведінці, естетична витонченість, проникливість відносно оточуючих, честолюбство, обережність (полюс Маккіавеллі) | N– Natural forthrighness Наївність Прямота, нетактовність, неконкрет-ність розуму, емоційна недисциплінованість, природність, безпосередність, простота смаків, недосвідченість в аналізі мотивувань, задоволеність досягнутим, нешанобливість в поводженні з людьми (полюс Руссо) |
| О+ Гіпотимія Схильність до почуття провини Печаль, смуток, стурбованість, неспокійність, вразливість, обов’язковість, чутливість до зауважень і осуду, боязливість, зануреність у похмурі роздуми, втомленість, іпохондричність, напруженість | О– Гіпертимія Самовпевненість Веселість, життєрадісність, спокій, самовпевненість, безтурботність, нечутливість до зауважень і докорів, безстрашність, енергійність, активність, розслаблення |
| Q1+ Радикалізм Гнучкість | Q1– Консерватизм Ригідність |
| Q2+ Самодостатність Самостійність | Q2– Соціабельність Залежність від групи |
| Q3+ Контроль бажань Високий самоконтроль поведінки | Q3– Імпульсивність Низький самоконтроль поведінки |
| Q4+ Фрустрованість Напруженість | Q4– Нефрустрованість Розслабленість |
як генетичний вплив на нейротизм і самосвідомість виявляється наполовину меншим. За оцінкою Кеттелла, в цілому приблизно дві третини характеристик особистості визначаються впливом навколишнього середовища і одна третина – спадковістю [13].
Прагнення до більш чіткого відділення факторів середовища і спадковості породило безліч додаткових досліджень, які, проте, привели до суперечливих даних. Показники успадкованості досягають значущого рівня лише за небагатьма показниками (у різних авторів наголошується схожість в монозиготних парах за факторами С, F, I, J, О, Q2, Q3, Q4), проте вони не узгоджуються між собою. Багато дослідників відзначає значний внесок близнюкової ситуації у схожість–відмінність спостережуваних рис.
Тому ряд досліджень було присвячено вивченню саме цієї обставини – типу внутрішньопарних стосунків. Було переконливо показано, що вирішальним, мабуть, виявляється стать монозиготних близнят. Так, у жіночих пар виявлено значущу схожість за 12 факторами, а у чоловічих – всього лише за 7. По суті, отримані результати лише відводять від вирішення проблеми середовища–спадковості у сферу чисто рольових стосунків, причому одне з можливих пояснень полягає в тому, що дівчатка, мабуть, виявляються чутливішими до впливу соціальних уявлень про те, якими повинні бути близнята. Тобто спадковість і соціокультурні уявлення в даному випадку “працюють” на один і той же результат. З найбільшою впевненістю можна говорити лише про генетичну зумовленість рис, пов’язаних з соціальною екстраверсією (товариськість, активність, невротизм), проте з віком ступінь генетичної зумовленості поступово зменшується [7; 15].
Кеттелл зробив також значний внесок у вивчення дії соціальних груп, до яких належать люди (діапазон мінливості риси усередині групи називається синтальністю – sintality), також розвиваючи думку Оллпорта про існування загальних та індивідуальних рис.
Модель Великої П’ятірки
І, нарешті, ще одна спроба створення факторної теорії особистості була зроблена в кінці 80-х рр. в рамках так званої “лексичної моделі”, що продовжує дослідження Оллпорта, Кеттелла, Терстоуна [7; 9]. Основна ідея цього підходу полягає в тому, що всі істотні психологічні і поведінкові відмінності обов’язково фіксуються у мові, а значить, достатньо вивчити побутові і літературні вирази, що стосуються опису людини, її поведінки, рис тощо, щоб бути впевненим у відображенні системоутворюючого ядра особистості. Обмеження підходу полягає в тому, що важко визначити співвідношення між собою різних характеристик без введення “вертикального” і “горизонтального” вимірювань, які задають основу ієрархії усередині системи особистості. Модель була заснована на тих змінних, які найбільш популярно були представлені в мові; “мовну особистість” представляють такою, що складається з 5 найбільш стійких визначуваних факторів. До них можна віднести такі:
· екстраверсія (включеність) – товариськість, напористість або спокій, пасивність;
· доброзичливість (приємність) – доброта, довірливість, теплота або ворожість, егоїзм, недовірливість;
· сумлінність (надійність) – організованість, ґрунтовність, надійність або безтурботність, недбалість, ненадійність;
· емоційна стабільність – розслаблення, врівноваженість, стійкість або невротизм – нервозність, пригніченість, дратівливість;
· культурність, відкритість до досвіду – спонтанність, креативність або обмеженість, посередність, вузькість інтересів.
До теперішнього часу п’ятифакторна модель, або Модель Великої П’ятірки (FFM, five factor model), отримала своє підтвердження і завдяки психометричним дослідженням; вона є тією, що зараз найбільш розробляється, тому що виділені фактори мають високу конвергентну валідність, виявляючись в різних підходах.
Постулати п’ятифакторної теорії особистості полягають у такому.
Усі дорослі люди можуть бути охарактеризовані специфічною комбінацією особистісних рис, що впливають на думки, почуття і поведінку (про індивідуальність).
Риси особистості є ендогенними базовими тенденціями (про походження).
Риси розвиваються в дитинстві, остаточно формуються в дорослому віці і зберігають свою незмінність у адаптованих суб’єктів (про розвиток).
Риси організовані ієрархічно, від вузьких і специфічних до широких, більш загальних диспозицій (про структуру).
Необхідно відзначити високу внутрішню (змістовну і методологічну) схожість обговорюваних моделей із спеціальною теорією індивідуальності, що розвивається у вітчизняній психологічній науці. Водночас важливо усвідомлювати, що теорії рис – це “проміжний”, між типологічним та ідіографічним (клінічним), підхід до вивчення індивідуальності.
Проте будь-яка теорія має свої обмеження, які задають межі її евристичних можливостей. Тому, визначивши рису як ситуаційно стійкий прояв, слід і це твердження поставити під сумнів [15].
Кеттелл, віддаючи собі звіт в складності прогнозу людської поведінки, пропонував використовувати для цього просту формулу, названу ним рівнянням специфікації:
R = f (S,P), де R – специфічна реакція у відповідь людини, S – стимулююча ситуація, а Р – структура особистості.
Але, незважаючи на поправки, сам факт їх внесення відображає принципову можливість виділення, вивчення, вимірювання і прогнозу рис особистості.
Питання і завдання для самоперевірки
1. Які способи виявлення (або створення) рис вам відомі?
2. Як співвідносяться типологічний та ідіографічний підходи до опису особистості? В чому полягають переваги і обмеження кожного з них?
3. Що таке риси особистості і які процедури їх виділення?
4. Чим відрізняються поняття інтроверсії–екстраверсії в теорії Юнга і в теорії Айзенка?
5. Що таке загальні риси і диспозиції, як вони співвідносяться з поняттям синтальності?
6. Що відомо про природу рис особистості і яким чином можуть бути отримані ці дані?
7. Що таке психотизм і невротизм?
8. Як використовується близнюковий метод при вивченні впливу середовища і спадковості на прояв рис особистості?
9. В чому полягає сутність і методологічна основа Моделі Великої П’ятірки?
10. Охарактеризуйте психологічну сутність факторів першого і другого порядку в концепції Р.Б. Кеттелла.
Література
1. Анастази А. Дифференциальная психология. – M.: Апрель-Пресс, 2001. – 752 с.
2. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 кн. / Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1982. – Кн. 1. – 320 с.; Кн. 2. – 295 с.
3. Асмолов A.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 104 с.
4. Годфруа Ж. Что такое психология. – М., 1992. – Кн. 1 и 2.
5. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий. – М.: Планета детей, 1997. – 325 с.
6. Лазурский А.Ф. Классификация личностей // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. – С. 179–198.
7. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. – М.: Смысл, 1999. – 534 с.
8. Машков В.Л. Основы дифференциальной психологии. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 132 с.
9. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М., 1985.
10. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учебное пособие / С.К. Нартова-Бочавер. – М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. – 280 с.
11. Психологическое самообразование: читая зарубежные учебники. – М., 1992.
12. Робер М.-А., Тильман. Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.
13. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И.В. Равич-Щербо. – М.: Педагогика, 1988. – 330 с.
14. Современная психология: Справочное руководство / Под ред.
В.Н. Дружинина. – М.: Инфра, 1999. – 688 с.
15. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности, – С.-Пб.: Питер, 2001. – 602 с.
16. Юнг К. Психологические типы // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. – С. 199–218.
Розділ 13