Взаємодія школи і сім'ї в підготовці дітей до навчання
Учитель, вихователь, батьки мають об'єднуватись у своїй діяльності, приймати рішення, діяти в інтересах дитини і створювати належні для неї умови. Розробляючи структурно-змістові варіанти моделі взаємодії сім'ї, дошкільної установи, школи з підготовки дітей до навчання слід спиратися на такі принципи.
Принцип гуманізації і демократизації: уся робота сім'ї, школи в процесі підготовки дитини до навчання підпорядкована завданням формування особистості громадянина України.
1. Гуманізація виховного процесу — це забезпечення з боку сім'ї і школи любові, уваги, поваги до гідності дитини у взаємодії з батьками і педагогами, а також створення відповідних умов для повноцінного розвитку її індивідуальності. Завдання педагога і батьків — реалізувати виховний потенціал взаємодії у формуванні гуманних якостей особистості.
2. Принцип суб'єктності і модальностідля організації взаємодії в педагогічному процесі є вихідним. Школи нового типу генерують стратегію суб'єктних відносин до високого рівня співпраці, основою яких є гуманні стосунки дитини і батьків, учня і вчителя.
Цей принцип зумовлює різнобічну взаємодію сім'ї, дошкільної установи, школи з підготовки дітей до вступу в навчальний заклад нового типу, дозволяє розглядати першоосновою загальної структури педагогічної взаємодії дитину, дії вчителя та дії учня, їх поведінку та емоції.
3. Принцип неперервності і наступностіє серцевиною взаємодії сім'ї, школи з підготовки дитини до навчання. Неперервність — це цілеспрямоване отримання дитиною потрібних знань, умінь і навичок протягом усього життя в навчальних закладах або в процесі саморозвитку і самовиховання. Особистість дитини формується в результаті послідовності включення в різну за рівнем взаємодію на різних вікових ступенях. Розвиток особистості визначається відповідністю віковому етапу розвитку та здатністю до взаємодії.
4. Принцип диференціації та індивідуалізації взаємодії сім'ї, школи з підготовки дітей до вступу в школу нового типу реалізується через одну з істотних сторін диференціації навчання — ранню діагностику підготовленості майбутніх першокласників до школи. Підставою для цього є той факт, що головним у школах нового типу є навчання, але не всі учні, зараховані до першого класу за традиційною методикою, повністю підготовлені. Диференціація вимагає вивчення не тільки особистості дитини, а й батьків і педагогів та їхніх відносин, тобто всіх суб'єктів взаємодії.
5. Принцип науковості і природовідповідності. Принцип науковості реалізується в діяльності вчителя, а принцип природовідповідності — у діяльності дитини.
6. Принцип комплексності й інтеграції взаємодіїздійснюється єдністю і взаємозв'язком біологічних,
соціальних, педагогічних, психологічних і вікових процесів, які постійно ускладнюються в навчально-виховному процесі з підготовки дітей до вступу в заклад нового типу.
7. Принцип інноваційності і варіативності взаємодіїє одним із основних в організації навчально-виховного процесу в школах нового гину,
8. Принцип професійної і педагогічної компетенції батьківі педагогів та любов до дітей випливає з єдності зусиль сім'ї, школи у підготовці дитини до навчання. Під взаємодією батьків і педагогів ми розуміємо найбільш повну відповідність у створенні умов виховання і конкретну скоординованість діяльності сім'ї, школи з метою і завданнями підготовки дітей до вступу в школу нового типу.
9. Принцип спадкоємності і зв'язку з життям. Батьківська сім'я — базовий компонент соціальних умов. Школа ж забезпечує систематичну освіту, формування вмінь і навичок як побутового, так і соціального досвіду.
Розглянуті принципи взаємодії в процесі підготовки до навчання в школі спираються на загальнодидактичні принципи і взаємодіють з ними.