Особливості психіки тварин

Інстинкти тварин. Інстинкти — це складні природжені дії тварин, за допомогою яких вони задовольняють свої потреби.

Слово «інстинкт» походить від латинського слова, що означає «спонукання». Інстинктивна форма поведінки є природженою, вона дана тварині в готовому вигляді вже при її народженні. Інстинкти виробляються в ході природного добору як результат нагромадження і закріплення в ряді поколінь тих властиво­стей, які набувались тваринами даного виду під впливом зовніш­ніх умов. Цим і пояснюється, що інстинктивні дії добре відпові­дають звичайним для даного виду тварин умовам життя. При­клади таких інстинктивних дій — побудова гнізд птахами, пере­льоти птахів і багато інших.

Інстинкти забезпечують тваринам успішне пристосування до навколишнього середовища й задоволення необхідних життєвих потреб. Білка, підкорюючись інстинкту, робить собі гніздо й запа­сає їжу. Птахи будують гнізда, роблячи при цьому досить склад­ні операції; бджоли роблять щільники з винятковою точністю, хоча попередньо не навчались цього.

Всі інстинктивні дії відбуваються без знання й розуміння їх наслідків, але користь їх для організму незаперечна. Проте ба­гато які спостереження і факти показують, що при змінених умовах життя тварини інстинктивні дії з дуже доцільних і до­вершених інколи перетворюються на безглузді й навіть шкідли­ві. Якщо в гагарки у її відсутність перекласти яйця з гнізда тро­хи вбік, замінивши їх округлим камінцем, то вона, повернув­шись, сідає на старе місце й продовжує висиджувати каміння, анітрохи не дбаючи про яйця, що лежать у полі її зору.

 

Інстинкти не лишаються зовсім незмінними. Потрапля­ючи в нові умови життя, твари­ни змушені змінювати свою по­ведінку—в результаті набуваються, хоч і дуже повільно, нові якості, які потім, успад­ковуючись, закріплюються в ряді поколінь.

Заново набуті й старі, що закріпилися, якості організму якнайтісніше між собою пов'я­зані. Якщо набуті

форми по­ведінки, що з'явилися за пев­них умов життя, далі будуть повторюватися в ряді дуже багатьох поколінь, то вони можуть закріпитися, стати спадковими й передаватися потомству. І на­впаки, ті спадкові форми поведінки, які не забезпечують успіш­ного пристосування тварини до змінених умов середовища, по­ступово (хоч і дуже повільно) відмирають у ході природного до­бору й перестають успадковуватися потомством як безкорисні.

Навички тварин.Спостереження за життям тварин показу­ють, що вони не можуть успішно пристосовуватися до середови­ща, яке змінюється, спираючись лише на природжені форми поведінки — інстинкти. Природжені форми поведінки доповню­ються новими, набутими формами поведінки — навичками.

Навичками називаються такі дії тварин, яких вони набувають в індивідуальному досвіді завдяки багаторазовому повторенню і закріпленню.

Навички можуть вироблятися в тварин як у природжених умовах життя, так і шляхом спеціального навчання, дресирування. Спостереження показу­ють, що здатність до набуван­ня навичок є не тільки у ви­щих, а й нижчих тварин. Мож­на виробити навички у тарга­на: його можна привчити брати їжу лише з чорних квадратів шахової дошки. Можна так видресирувати бджолу, що во­на сідатиме на папір певного кольору, і т. д. Однак чим організованіший і складніший ор­ганізм, чим більш високо роз­винута нервова Система твари­ни, тим більшою мірою в неї розвинута здатність до вироб­лення навичок: Згадаймо, як приручають і навчають тварин дресирувальники. Поведінка тварин грунтується на набутих на­вичках, дає змогу їм більш легко й досконаліше пристосовува­тись до нових умов життя, ніж це має місце при інстинктивній поведінці.

Інтелектуальна поведінка тварин.Більш висока й гнучка фор­ма пристосування до умов життя, що змінюються, спостерігає­ться в тих тварин, що мають зачатки розумової діяльності.

Такими тваринами є, наприклад, людиноподібні мавпи.

Дослідження, що їх проводив І. П. Павлов та його учні, пе­реконливо показують, що людиноподібні мавпи здатні до інте­лектуальної поведінки, тобто спроможні розв'язувати інтелекту­альні завдання, що вимагають встановлення зв'язків та відно­шень між предметами, комбінованих та послідовних дій. Неодноразово описувались дії і прийоми людиноподібних мавп у розв'язанні такого роду завдань. Ось найпростіший із дослідів.

Перед мавпою на столі за ґратами лежить яблуко, але вона не може дотягтися до нього рукою. Тварина! дістає принаду за допомогою пали­ці, яка була в неї в руках. Більш складний досвід було проведено з іншою мавпою. На столі, на відстані одного метра від гратів, лежить яб­луко. Мавпа негайно простягає до нього палицю, але вона коротка. Хапає іншу, та вона занадто товста. Тоді мавпа обкусує палицю і знов робить марні спроби дістати яблуко. Таким чином вона перебрала 15 палиць. Не добившись результату, побігла до центра клітини, кинулась на висячу жердину, виламала з неї зубами прут діаметром 1,5—2 см і завдовжки 75 см і, повернувшися до ґрат, підкотила до себе яб­луко.

Мавпа Рафаель розв'язувала ще складніше завдання. Щоб заволоді­ти принадами, Рафаель навчився відкривати різні запори, добираючи для цього палиці-ключі певного роз­міру й перерізу. Навчився водою заливати вогонь, будувати з окре­мих ящиків вишку із сходинками та ін.

 

Всі ці приклади свідчать про те, що мавпи здатні до елемен­тарних форм розумних дій. Однак, говорить І. П. Павлов, мислення мавп полягає не в думанні й міркуванні, як у людини, а в діях, які вчений назвав елементарною розумністю.

Відсутність другосигнальних (мовних) тимчасових зв’язків, за допомогою яких оформляються думки, позбавляє мавп мож­ливості заздалегідь всебічно обдумувати й планувати свої дії. Здатність планування, цілеспрямованого обдумування своїх дій з'являється тільки в людини, яка володіє мовою. Тому ми гово­римо про обмеженість мислення тварин, про те, що тваринам властиві лише зачатки мислення, його найелементарніші форми.