Теоретичні основи творчості
Математик Р. Гут дає таке загальне визначення творчості:
Творчість (процес творчості) є продуктивна розумова діяльність, що приносить нетривіальний (якісно новий, неочевидний) результат.
Сутність процесу творчості полягає «в реорганізації наявного досвіду з формування на його основі нових комбінацій» (Матейко), створення за допомогою дій нового продукту (К. Роджерс).
В західній літературі творчість часто розуміють як вихід за межі того, що вимагається, (out of the box), однак у цьому випадку ми ризикуємо називати творчістю порушення загальноприйнятих норм поведінки, що не має нічого спільного з креативністю.
Теорії творчостінамагаються пояснити витоки і механізми творчої діяльності. Розглянемо найбільш важливі з них.
Психоаналітична теоріярозроблена в працях З. Фрейда та К.Юнга.Розглядає два аспекти творчості – мотивацію і несвідомі компоненти творчості. З. Фрейд вважав, що мотиви до творчості пов’язані з еросом – (потягом до життя) і є похідними від сексуальних потягів. Творчість – це перенесення сексуальної енергії в творчу діяльність. В продуктах творчості, перш за все художніх, втілюються витіснені устремління і переживання за механізмом сублімації. (Сублімація відноситься до психічних процесів, що змінюють способи прояву енергії людини, – від інстинктивного у напрямку до не інстинктивних, соціально значущих.)
Джерелом творчості згідно з психоаналітичною теорією виступає підсвідомість, несвідомі психічні процеси. Підсвідоме вважається найбільш творчою інстанцією психіки.
Уявлення представників гуманістичної психології
Предтечею гуманістичного підходу до вивчення творчості був А. Адлер. Він вважав, що кожна людина наділена творчою силою, яка забезпечує управління власним життям і створення власного стилю. Компенсаційна теорія творчості Адлера розглядає науку, мистецтво та інші сфери творчості як спосіб компенсації людиною власних недоліків.
Творчість – це спосіб життя людини, а не тільки спосіб рішення конкретних задач (Фромм, Олпорт).
За А. Маслоу «творчість – універсальна функція людини, яка веде до всіх форм самовираження». Здатність до творчості є уродженою, вона закладена в кожній людині і не вимагає спеціальних талантів, тому творчими можуть бути і домогосподарки, і бізнесмени, і вчені. Однак, більшість людей втрачають цю здатність через офіційну систему освіти.
С. Медник (1969) розробив асоціативну теорію творчості. Сутність творчості полягає 1) в широті поля асоціацій, тобто в легкості зближення віддалених понять і 2) в здатності переборювати стереотипи на кінцевому етапі синтезу. Чим з віддаленіших зон змістовного простору взяті елементи проблем, тим більш креативним є кінцевий продукт. Творчість за С. Медником – це створення нових комбінацій асоціативних елементів, що відповідають поставленій задачі.
Теорія розвитку творчої особистості
Ця теорія була запропонована радянським вченим Г.С. Альтшулером,який вважав, що здатність до творчості – це не талант, а природа людини, норма її існування. Творчі здібності є у всіх, але вони розкриваються, коли: 1) є потреба у суспільстві, 2) є можливість їх реалізації. Інтелект дає «нове слово», тобто по-новому організовану інформацію. Духовна діяльність – це «генерація думок». Вузька професійна спеціалізація пригнічує стимули до творчості, тому потрібно надавати молодим людям універсальну освіту, що пробуджує креативність. Водночас, такий підхід не нівелює значення спеціальної майстерності в професійному становленні людини.
Головне – створення мотивації на творчість і опанування технологією творчої праці. Основним способом розвитку творчої особистості Г.С. Альтшулер вважав самовдосконалення.
Типи творчості
К. Юнг виділив 2 типи творчого процесу:
Інтровертований тип пов'язаний з несвідомими домінантами. Інровертована творча особистість пасивна, вона виступає лише провідником несвідомих енергетичних сил, а результат творчості стає автономна від особистості система, що самостійно створюється і розвивається. Цей тип характерний для художньої творчості.
Екстравертований типзорієнтований на свідомо сформульований задум. При екстравертованому типі творчості творець є активним суб’єктом діяльності, який свідомо працює з інформацією. Цей тип творчості характерний для наукової і підприємницької діяльності.
Рівні творчості
Л.А. Кітаєв- Смик (2007) надав класифікацію рівнів творчості, яка більше зорієнтована на сам процес творчості. Він виділяє три рівні творчості:
1. Компілятивний рівень.На цьому рівні відбувається збір, класифікація, ранжування вже відомих розрізнених знань і фактів. Це нижчий рівень творчості, при якому існуюча система знань зазнає лише відносно невеликих змін.
2. Проективний рівеньпов'язаний зістворенням узагальнених нових суджень на основі зібраних знань. Він вимагає творчого переосмислення відомих знань і їх реорганізації.
3. Інсайтно-креативний рівень пов'язаний з осяянням, коли творець несподівано усвідомлює щось нове, неочікуване для нього.
В основу іншої класифікації, запропонованої М. Боденом (1999), покладені відмінності у кінцевих продуктах творчості – ідеях.
М. Боден виділяє 3 рівні творчості:
1. Комбінаторна креативність,колистворення нової ідеї відбувається в результаті незвичної комбінації (асоціації) відомих ідей.
2. Дослідницька креативністьпроявляється узнаходженні «білих плям» і формулюванні проблем. Творчість виступає як дослідження змісту, меж і потенціалу концептуального простору.
3. Трансформаційна креативністьозначаєвисування нових, раніше неможливих ідей. Це нові прориви на рівні парадигм, «нове слово» в науці чи мистецтві, революційні зміни в технологіях, продуктах. Це творчість у її найвищому прояві.
Дві тенденції у творчості
У процесі творчості спостерігаються дві протилежні різноспрямовані тенденції:
1) руйнування сталих моделей (дисоціація, розщеплювання стереотипних зв'язків, шаблонів);
2) процес створення нових моделей.
Взаємодія цих тенденцій в економіці була відзначена Й. Шумпетером і отримала назву «креативного руйнування». Під креативним руйнуванням він розумів «процес індустріальної мутації, яка безперервно реконструює економічну структуру зсередини, руйнуючи стару структуру і створюючи нову». Креативне руйнування стало рушійною силою багатьох індустріальних змін. Й. Шумпетер називав його процесом трансформації, який супроводжує радикальні інновації.
Умови творчості
К. Роджерс виявив внутрішні і зовнішні умови творчості. Внутрішні умови:
– Екстенсіональність (відкритість до нового досвіду);
– Внутрішній локус контролю (орієнтація на власну оцінку, прагнення брати відповідальність за свої дії);
– Здатність до незвичайних комбінацій.
Зовнішні умови творчості:
– Психологічна безпека і захищеність (відсутність зовнішнього оцінювання);
– Психологічна свобода самовираження.