Відмінності у функціях лівої і правої півкуль головного мозку людини
| Основні функції лівої півкулі: | Основні функції правої півкулі: |
| Логіка Слова Числа Організація Планування Деталізація Аналіз Послідовність Структурованість | Мрії Уява Синтез Інтеграція Почуття Простір Ритм Розмірність Колір Рух (Кінестетика) Емоції |
Обробка інформації, що поступає до людини за допомогою органів чуттів, відбувається в обох півкулях, але по-різному. Процес мислення, пов'язаний з функціонуванням лівої півкулі, критичної і послідовної, називають конвергентним.Конвергентне мислення означає використання логічних суджень і вже відомих алгоритмів вирішення певної задачі. Ліва півкуля прагне знайти єдино правильне рішення задачі.
Процес мислення, пов'язаний з функціонуванням правої півкулі, – синтезуючої і інтуїтивної – називається дивергентним. Права півкуля прагне висунути якомога більше варіантів рішення проблеми, і тому результатом дивергентного мислення може стати знаходження нового, оригінального рішення, що не можна отримати через логічні умовиводи (конвергентне мислення).
Обидві півкулі мозку функціонують одночасно. Вважається, що права півкуля обробляє інформацію, яку йому надає ліва півкуля. Передача інформації проходить за допомогою мозолистого тіла – пучок, сформований більш ніж 200 мільйонами нервових волокон, які створюють міст між двома півкулями і поєднують їх. При цьому права півкуля генерує ідеї, тоді як ліва – проводить аналіз і оцінку нових ідей та рішень.
В багатьох організаціях домінують процеси, засновані на функціях лівої півкулі. Щоб зробити організації креативними, треба не перебудовувати роботу організацій, щоб вивести на перший план процеси креативності, треба добиватися гармонійного поєднання процесів, пов’язаних з функціонуванням обох півкуль.
Дещо інших поглядів на природу креативності дотримується відомий дослідник креативностіамериканський психолог С. Медник (1962).
Дискутуючи з Дж. Гілфордом, С. Медник вважає, що поділ пізнавального акту на конвергентну і дивергентну складові представляє творчий процес неадекватно. Суть креативності полягає в здатності долати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу і в широті поля асоціацій. С. Медник замінює дивергенцію Дж. Гілфорда актуалізацією віддалених зон смислового простору: «Чим із віддаленіших областей узяті елементи проблеми, тим більш креативним є процес рішення». Для С. Медника творчість – це широта асоціацій.
Творчий процес розглядається як переформулювання асоціативних елементів в нові комбінації. Творче рішення відхиляється від стереотипного. Критерієм креативності рішень стає величина відхилення від стереотипу.
Види (типи) креативності|
П. Торренс (1974) виділяє наївну креативність, властиву дітям через відсутність у них досвіду, який би був довліючим над ними, і культурну креативність, суть якої – в подоланні життєвого досвіду, «в свідомому прагненні піти від стереотипів буденної свідомості, від шаблонів здорового глузду».
Ряд дослідників, наприклад Р. Стернберг, вважають, що процес креативності специфічний для різних сфер діяльності і знань. У зв'язку з цим розрізняють інтелектуальну і художню креативність, а також підприємницьку креативність, яка відображає потребу створювати новий продукт, нові послуги або організації.
Ф. Боден ( 1992) виділяє так звану історичну і особисту креативність.Перша має справу з досягненнями, які зробили істотний вплив на культуру і суспільство, друга відноситься до буденного життя і побутових ситуацій.
Деякі автори виокремлюють також комунікативну креативність, під якою розуміють прояв креативності при співпраці з іншими людьми в процесі творчої діяльності, здатність мотивувати творчість інших і акумулювати їхній творчий досвід.
Значення терміну «креативність» в сучасній науковій літературі розширилось. Тепер з цим поняттям пов’язують творчі досягнення людей, що зайняті не тільки в науці чи мистецтві, а практично в усіх видах діяльності, включаючи повсякденне життя. Ця думка добре висловлена А. Маслоу (2003):
«Я, подібно до більшості людей, співвідносив креативність з продуктивністю і несвідомо обмежував креативність декількома традиційними сферами діяльності. Креативними в моєму розумінні могли бути учені-теоретики, художники, винахідники, письменники. І більше ніхто.
Ці уявлення були повністю зруйновані моїми знайомими.
Наприклад, одна жінка, що не здобула ніякої освіти, не мала ніяких загальноприйнятих творчих досягнень, була чудовою матір’ю і дружиною, прекрасно готувала, уміло вела господарство. При мінімумі витрат її будинок завжди виглядав прекрасно. Вона чудово уміла приймати гостей. Її страви впору було подавати на стіл коронованим особам. У неї був бездоганний смак.
Мені довелося визнати її креативною. Такі люди, як ця жінка, переконали мене в тому, що першосортний суп кращий за другосортну картину, а приготування їжі, виховання дітей або ведення домашнього господарства може бути креативним процесом, тоді як поезія може не бути таким.
Я навчився вживати слово «креативний» не лише стосовно продуктів, але і до людей, занять, процесів і стосунків. Крім того, я почав використовувати слово «креативний» для характеристики багатьох продуктів окрім загальноприйнятих продуктів творчості типу поем, теорій, романів, або картин, якими я раніше обмежував вживання цього слова.»