Захвати, вбудовані в робочий орган машини.
Багато НРЗ мають вбудовані в робочий орган захвати. В більшості випадків це змінні пристрої, що використовуються на навантажувачах, кранах екскаваторах і інших НРЗ. Вказані захвати по будові достатньо прості і не потребують використання ручної праці в процесі роботи. Для кранів і екскаваторів навісне обладнання має широку номенклатуру, деякі типи якого показано на рис. 11.1. Для навантажувачів і кранів-штаблерів найбільше розповсюдження отримали вилкові і штиреві захвати, а також стріли з крюком (рис.11.2).
Рис. 11.1. Навісне обладнання для кранів.
а – поворотний механізм; б – захват для генеральних вантажів; в – пелюстковий захват для металобрухту; г – затиск для бетонних плит; д – затиск для легковагових бетонних блоків; е – затиск для цегли і дрібних бетонних блоків; ж – вили для піддона; з – гак для труб; и – індивідуальна корзина; к – двохщелепний грейферний ківш; л – захват для деревини; м – захват для круглого лісу; н – вакуумний захват для скла; п – затиск для залізничних блоків; р – граблевий захват; с – електромагніт; м – вилковий захват для бетонних плит; у – захват для труб.
Підйомні електромагніти – призначені для підйому і переміщення вантажів із феромагнітних матеріалів (сортового прокату, чорних металів, металолому і т.п.). Вони бувають двох видів: круглі (вантажопідйомністю 6..20т) і прямокутні (вантажопідйомністю 7…17т) (рис. 11.3).
До недоліків підйомних електромагнітів відносяться:
– непостійна по величині вантажопідйомність;
– недостатня надійність з’єднання з вантажем що переміщується;
– значний нагрів під час роботи;
– необхідність оснащення крану кабельним барабаном;
– виникнення під час роботи шкідливих електромагнітних полів.
Рис. 11.2. Вантажозахватні пристосування кранів-штабелерів і навантажувачів.
а – вилковий; б – одноштировий; в – двохштировий; г – з бічними цапфами; д – стріла з гаком; е – вилковий з механізмом похилу вил
Рис. 11.3. Підйомний електромагніт в круглому корпусі.
Грейферні захвати – спеціальні вантажозахватні засоби з поворотними щелепами, призначені для роботи з насипними і кусковими матеріалами, а також для перевантаження довгомірних лісоматеріалів.
По конструкції розрізняють грейфери:
– двохщелепні – призначені для насипних вантажів;
– багатощелепні – для крупно кускових вантажів;
– трьох- і чотирьохлапні – переробляють довгомірні вантажі.
Ківш – один із найбільш розповсюджених захватів, що призначений для навантаження навалочних і дрібнокускових вантажів. Він входить в комплект змінних ВЗП таких НРЗ як екскаватори, ковшові навантажувачі, авто і електронавантажувачі.
Основною характеристикою ковша є його вмістимість, яка залежить від призначення ковша. Екскаватори комплектуються ковшами від 0,15 до 35м3 і більше. Навантажувачі – від 0,2 до 2,5м3. В таблиці 11.1 в якості прикладу наведені основні ковші, що використовуються на навантажувачах.
Стандартні ковші з прямою ріжучою кромкою використовуються при перевантаженні піску, гравію і глинистих грунтів з навалочною щільністю 1,4…1,8т/м3. Щелепні ковші збільшують висоту розвантаження, дозволяють навантажувачам штовхати і пошарово вирівнювати грунт, планувати поверхню, захоплювати дрібнокускові і сипучі вантажі. Ковші підвищеної міцності з трикутною або прямою ріжучою кромкою, з зубцями або без них використовуються для навантаження крупно кускового каменя. Ковші підвищеної вмістимості (в 1,5…2 рази) використовують при перевантаженні деревної тріски, побутових відходів, вугілля, торфу, снігу, сільськогосподарських вантажів.
Таблиця 11.1
Ковші для навантажувачів
| Вид ковша | Призначення | Вид ковша | Призначення |
| Стандартний ківш для сипучих матеріалів | 
| Ківш з зубами для крупно кускових вантажів і роботи в кар’єрах |
| Ківш без зубів для крупно кускових вантажів і роботи в кар’єрах | 
| Ківш із збільшеною висотою розвантаження для легких вантажів |
| Ківш для крупно кускових вантажів з швидкодіючим захватом | 
| Двохщелепний ківш для вантажних, бульдозерних і інших робіт |
| Ківш для вугілля і легких матеріалів |
Вакуумні захвати працюють по принципу створення вакууму (розрідження повітря) в вакуумній камері встановленій на поверхні вантажу (рис. 11.4).
Рис. 11.4. Вакуумні захвати.
а – насосний; б – для перевантаження листового скла
З їх допомогою переміщують вироби з металу, каменю, бетону, дерева, пластмаси, скла, а також листи з рифленою, хвилястою, сильно корозійною поверхнею.
Напівавтоматичні і автоматичні захвати частково або повністю виключають працю стропальників.
Напівавтоматичний захват-строп використовується в випадках, коли робота стропальника по звільненню вантажу ускладнена, наприклад на висоті, або в важкодоступних місцях. Такі роботи виконуються з допомогою напівавтоматичного стропа з замком (рис.11.5). Він дозволяє швидко виконати стропову і розстроповку вантажів.
Напівавтоматичні захвати кліщового типу призначені для транспортування будівельних виробів з опорними поверхнями що представляють собою площини з різними отворами.
Рис. 11.5. Напівавтоматична стропа з замком
а – схема строповки; б – конструкція замка; 1 – стропа; 2 – замок; 3 – скоба; 4 – розпірка; 5 – запірний штифт; 6 – обойма з пружиною; 7 – вантаж; 8 – тяговий канат
Для перевантаження великотоннажних контейнерів використовують автоматичні привідні захвати-спредери (рис.11.6). Спредер навішується на крюк крану і працює в автоматичному режимі.
Рис. 11.6. Автоматичний привідний захват-спредер.
Всі вантажозахватні пристрої повинні відповідати наступним вимогам:
– відповідати властивостям і формі вантажу, що переміщується;
– забезпечувати повне збереження вантажу і тари;
– забезпечувати швидкий захват і звільнення вантажу;
– відповідати об’єму вантажопотоку;
– мати просту конструкцію, мінімальну власну вагу, і габаритні розміри при достатній міцності;
– мати високу надійність;
– бути зручними в експлуатації при мінімальних економічних затратах;
– задовольняти вимоги охорони праці і техніки безпеки.