Процесуальне правонаступництво

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво У матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається ви­буття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового характеру. Якщо певні правовідносини носять особис­тий характер (наприклад, при стягненні аліментів, призначенні пенсії, поновленні на роботі), то правонаступництво у них не допускається.

Заміна сторони чи третьої особи можлива у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи борж­ника у зобов'язанні (при відступленні права вимоги, переведенні боргу тощо), а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір.

Суд може залучити до участі у справі правонаступника на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 1 ст. 37 ЦПК України).

Доказом права зайняти процесуальне становище особи, яку за­мінює правонаступник, може бути свідоцтво про право на спад­щину, установчі документи, відповідний договір, інші документи, що підтверджують перехід прав та обов'язків щодо спірних мате­ріальних правовідносин, які передані на розгляд суду.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступни­ка, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України). Крім того, право­наступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи та, виходячи із принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися.

У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, коли такі особи були стороною у справі, суд зобов 'язанип зупини­ти провадження у справі до залучення до участі у ній правонасту­пника (ч. 1 ст. 201, ст. 203 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво схоже за своєю правовою природою із заміною неналежної сторони. Водночас вони мають суттєві відмінності одне від одного, а саме:

1) процесуальне правонаступництво можливе стосовно позива­ча, відповідача і третьої особи, а заміна неналежної сторони - ли­ше стосовно відповідача;

2) при процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для наступника. При за­міні неналежного відповідача його дії не викликають ніяких пра­вових наслідків для належного відповідача;

3) після вступу у справу правонаступника її розгляд продовжу­ється, а після заміни відповідача новий відповідач може клопотати про розгляд справи спочатку;

4) процесуальне правонаступництво є можливим на всіх стадіях цивільного процесу, а заміна неналежного відповідача лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.