Система банківського нагляду 2 страница

• висновок Антимонопольного комітету України у випадках,
передбачених чинним законодавством України;

• анкету, заповнену членами спостережної ради, правління
юридичної особи — заявника;

• анкету, заповнену фізичними особами, які мають істотну
участь в юридичній особі — заявнику;

• копії установчих документів власників істотної участі в
юридичній особі — учаснику, яка матиме істотну участь у банку,
засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звітність за
останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудитор­
ських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за остан­
ній звітний період (квартал).

Рішення про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку або відмову в наданні такого дозволу надає Комісія Національного банку або Комісія Націона­льного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному відділенні у місячний строк із дня отриман­ня всіх документів.

Про надання письмового дозволу на придбання або збільшен­ня істотної участі в банку територіальне управління Національ­ного банку надсилає юридичній або фізичній особі лист за підпи­сом начальника територіального управління Національного банку. Копія листа надсилається відповідному банку та Націона­льному банку. Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку Національний банк надси­лає юридичній або фізичній особі лист за підписом Голови Наці­онального банку. Копія листа надсилається відповідному банку та територіальному управлінню Національного банку за місце­знаходженням банку.

Письмовий дозвіл на придбання або збільшення істотної учас­ті в діючому банку є дійсним протягом трьох місяців з дня його видачі. Про використання дозволу банк повідомляє територіальне управління Національного банку за його місцезнаходженням і Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку в дводенний строк із дня використання дозволу. Націона­льний банк не надає дозволу на придбання істотної участі в банку або її збільшення, якщо:

Банківське право


• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
бездоганної репутації. Якщо такою особою є юридична особа, то
ця вимога поширюється на членів виконавчого органу та спосте­
режної ради юридичної особи, а також на власників істотної уча­
сті, які є фізичними особами;

• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
власних коштів, яких достатньо для заявленого внеску;

• придбання або збільшення істотної участі загрожуватиме ін­
тересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку кон­
курентного середовища в банківській системі.

Відкриття філій, представництв та відділень комерційних банків

Філіїбанків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів:

1) клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місце­
знаходження та основних видів діяльності філії;

2) рішення спостережної ради банку про відкриття філій;

3) положення про філію, затвердженого спостережною радою
банку;

4) інформації про керівника та головного бухгалтера філії.

Національний банк України перевіряє відповідність примі­щення і обладнання філії вимогам, встановленим Національним банком України. Звертаємо увагу, що зазначену перевірку Націо­нальний банк України здійснює на місці, тобто, застосовує такий метод банківського нагляду, як інспектування.

Реєстрація філій банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необ­хідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Банки зобов'язані надавати інформацію Національному банку України про відкриття представництва, яка вноситься до Дер­жавного реєстру банків.

Для внесення до Державного реєстру банків інформації про відкриття представництва банк подає до територіального управ­ління Національного банку за місцезнаходженням банку такі до­кументи:

1) клопотання банку про реєстрацію представництва із зазна­
ченням його внутрішньобанківського реєстраційного коду;

2) копію протоколу (або витяг з протоколу) компетентного ор­
гану банку, засвідчений відбитком печатки банку, про відкриття
представництва, що прийняте не раніше ніж за три місяці до часу
подання клопотання;


 

3) положення про представництво, затверджене компетентним
органом банку та підписане головою правління (ради директорів)
у чотирьох примірниках;

4) копію довіреності керівнику представництва, засвідчену
відбитком печатки банку, на здійснення представницьких функ­
цій від імені банку.

Територіальне управління Національного банку відмовляє в реєстрації представництва банку, якщо банк значно недокапіталі-зований або критично недокапіталізований.

Реєстрація представництва банку здійснюється протягом деся­ти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку всіх необхід­них документів.

Представництво вважається зареєстрованим після внесення від­повідного запису до Державного реєстру банків. Про здійснення за­пису щодо реєстрації представництва Генеральний департамент бан­ківського нагляду повідомляє листом територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням представництва, тери­торіальне управління Національного банку і банк з доданням поло­ження про представництво з реєстраційним номером, яке засвідчене підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків.

Законодавством встановлені умови, за яких банки можуть від­кривати відділення(зокрема, щодо формування резервів, дотри­мання економічних нормативів та ін.)

Для погодження відкриття відділення банк подає до територі­ального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення такі документи:

1) клопотання банку про погодження відкриття відділення із за­
значенням його місцезнаходження, внутрішньобанківського реєст­
раційного коду відділення, письмового підтвердження банку щодо
дотримання встановлених законодавством вимог і відповідності ква­
ліфікації керівника відділення (у разі його наявності), а також ква­
ліфікації інших працівників відділення внутрішньобанківським ви­
могам та вимогам нормативно-правових актів Національного банку,
з урахуванням переліку операцій, які проводитимуться відділенням;

2) рішення компетентного органу банку про відкриття відді­
лення (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком
печатки банку), що дійсне протягом шести місяців з часу його
прийняття;

3) затверджене компетентним органом банку положення про
відділення з зазначенням підпорядкованості відділення (бан­
ку/філії) у трьох примірниках;


 



/О. в. ВАЩЕНКО


Банківське право



4)дозвіл компетентного органу банку на право проведення відділенням окремих операцій.

Відповідні територіальні управління Національного банку України (за місцезнаходженням банку, філії (у разі відкриття від­ділення на балансі філії) та за місцезнаходженням відділення) пе­ревіряють дотримання встановлених законодавством вимог для відкриття відділення.

У разі дотримання зазначених вимог та отримання позитивно­го висновку територіального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення банку (або Генерального депар­таменту банківського нагляду — щодо банків, кореспондентсь­кий рахунок яких відкрито в Операційному управління Націона­льного банку) Комісія Національного банку при територіальному управлінні за місцезнаходженням відділення приймає рішення про погодження відкриття відділення та повідомляє про прийняте рішення банк і територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням відділення банку (або Генеральний департа­мент банківського нагляду — щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку). У повідомленні про прийняте рішення щодо погодження відкриття^відділення зазначаються повна та скорочена назва від­ділення, його внутрішньобанківський реєстраційний код, місце­знаходження відділення, телефони, прізвище керівника (у разі його наявності). Разом із повідомленням направляється також і положення про відділення.

Для реєстрації представництва банку-нерезидентауповно­важена особа подає до Національного банку такі документи:

• клопотання про реєстрацію представництва, засвідчене під­
писом уповноваженої особи та відбитком печатки банку;

.„* в^тяг 3 банківського (торговельного) реєстру або інший офі­ційний документ, що підтверджує реєстрацію банку;

• положення про представництво в чотирьох примірниках;

• доручення іноземного банку керівникові представництва на
право здійснення представницьких функцій.

Документи для реєстрації представництва розглядаються Ге­неральним департаментом банківського нагляду, Юридичним де­партаментом (у разі потреби — іншими департаментами) і пода­ються на розгляд Комісії Національного банку.

Після прийняття відповідного рішення представництву вида­ється свідоцтво про державну реєстрацію.

Слід пам'ятати, що представництво іноземного банку не може здійснювати банківські операції.


Створення дочірніх банків,

філій і представництв українського банку

на території інших держав

Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, фі­лій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для від­криття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійс­нення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи пред­ставництва банку на території іншої держави.

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національно­го банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доці­льності створення дочірнього банку, філії чи представництва ба­нку за кордоном.

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог зако­нодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних доку­ментів про їх реєстрацію.

Порядок створення банківських об'єднань

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру

банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єд­нання та порядок його державної реєстрації встановлюються На­ціональним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єд­нання. Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях — газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос


 



Ю. В. ВАЩЕНКО


Банківське право


України» інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни у ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національ­ним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

§ 5. Надання дозволів та ліцензій на здійснення банківських операцій

Правові засади ліцензування банків та небанківських фінансових установ викладені у Законі України «Про банки і ба­нківську діяльність» та конкретизовані у відповідних норматив­но-правових актах Національного банку України. Відповідно до зазначеного Закону банк має право здійснювати банківську дія­льність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отриман­ня банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідаль­ність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтве­рджують:

• наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіта­
лу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;

• забезпеченість банку належним банківським обладнанням,
комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщен­
нями відповідно до вимог Національного банку;

• наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами прав­
ління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та до­
свід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцен­зії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про

Ю. В. ВАЩЕНКО


надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні прийма­ється Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета визначених документів. Банківсь­ка ліцензія не може передаватися третім особам.

Порядок ліцензування банків конкретизований у Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових до­зволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджено­му постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275. У цьому Положенні визначено, що філії ба­нків здійснюють банківські та інші операції згідно з положенням про філію, на підставі банківських ліцензій та письмових дозво­лів, отриманих банками, і лише за умови наявності та у межах письмового дозволу, наданого банком.

Письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій видається банку за таких умов:

1. Наявність банківської ліцензії.

2. Рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам
Національного банку, що підтверджується незалежним аудито­
ром.

3. Банк не є об'єктом застосування заходів впливу:

 

• протягом усього періоду діяльності — для банків, які отри­
мали банківську ліцензію менше ніж за шість місяців до часу
звернення до Національного банку з клопотанням про видачу
письмового дозволу;

• протягом шести місяців, що передують зверненню банку до
Національного банку з клопотанням про видачу письмового до­
зволу — для банків, які здійснюють банківську діяльність на під­
ставі банківської ліцензії більше ніж за шість місяців.

4. Банк подав план (бізнес-план) щодо певних операцій, на
право здійснення яких банк бажає отримати письмовий дозвіл, і
цей план схвалено Національним банком. Процедура схвалення
плану (бізнес-плану) вважається виконаною у разі відсутності за­
уважень з боку Національного банку при прийнятті відповідного
рішення про видачу банку письмового дозволу на здійснення

операцій.

5. Банк має достатні фінансові можливості для здійснення та­
кої діяльності.

6. Наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні опе­
рації згідно з поданим банком планом (бізнес-планом), служби
внутрішнього аудиту, а також підрозділу з питань аналізу та
управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів
щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, структу-

Банківське право


ри балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку.

7. Наявність керівників підрозділів банку, кандидатури яких
відповідають вимогам, встановленим у цьому Положенні. З ме­
тою визначення професійної придатності та ділової репутації ке­
рівників інших підрозділів та заступників головного бухгалтера в
разі потреби з ними також може бути проведена співбесіда.

8. Наявність комітетів, а саме: кредитного, тарифного, з питань
управління активами і пасивами та відповідних положень про них,
що відповідають вимогам чинного законодавства України.

9. Наявність відповідних внутрішніх положень банку, що ре­
гулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, ін­
вестиційну, облікову політику банку та проведення ним діяльно­
сті, на яку він бажає отримати в Національному банку письмовий
дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Положенням також визначено спеціальні вимоги, яким має від­повідати банк для отримання дозволу на здійснення певних бан­ківських операцій, перелік документів, які банк подає для отри­мання ліцензії та дозволу, особливості ліцензування банківських корпорацій, порядок розгляду документів у Національному банку. Зокрема, у Положенні закріплені додаткові вимоги щодо діяльнос­ті спеціалізованих розрахункових (клірингових банків). За наявно­сті банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку спеціалізовані розрахункові (клірингові) ба­нки мають право здійснювати такі банківські операції:

• відкриття та ведення рахунків клієнтів (резидентів та нере­
зидентів) і банків-кореспондентів (резидентів та нерезидентів) у
національній та іноземній валютах з метою забезпечення їх роз­
рахунків за угодами, укладеними третіми особами на біржовому
та позабіржовому ринках, а також інших розрахунків за взаємни­
ми зобов'язаннями третіх сторін;

• купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних
паперів, а також операції з ними, що пов'язані з виконанням до­
ручень клієнтів та банків-кореспондентів, підтриманням ліквід­
ності і виконанням зобов'язань учасників біржових та позабіржо-
вих угод;

• видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за тре­
тіх осіб, що передбачають виконання в грошовій формі за умови,
що надання таких зобов'язань пов'язано з процедурою гаранту­
вання виконання укладених на біржовому і позабіржовому ринку
угод та за дорученням клієнтів;

Ю. В. ВАЩЕНКО


 

• залучення коштів, цінних паперів та інших активів клієнтів
та банків-кореспондентів для виконання укладених на біржовому
та позабіржовому ринках угод або за дорученням клієнтів;

• вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб об­
межується вкладанням коштів у статутні фонди бірж, позабіржо-
вих/торговельних систем, депозитаріїв та установ, що займаються
клірингом і розрахунками на біржовому та позабіржовому ринках;

• надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку
— у межах регулятивного капіталу банку;

• клірингові операції — за угодами на всіх сегментах фінан­
сового ринку.

Спеціалізованим розрахунковим (кліринговим) банкам не до­зволяється:

• залучати кошти від населення на депозити;

• залучати міжбанківські кредити для проведення власних ак­
тивних операцій;

• брати на себе ризики третіх осіб шляхом видачі гарантій та
поручительств, окрім випадків, пов'язаних з проведенням відпо­
відних розрахунків за угодами, укладеними цими особами на ор­
ганізаційно оформлених ринках.

Порядок ліцензування небанківських фінансових установ ви­значено у Положенні про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським фінансовим уста­новам, затвердженому постановою Правління Національного ба­нку України від 16 серпня 2001 р. № 344.

Відповідно до цього Положення Національний банк видає не­банківським фінансовим установам ліцензії на здійснення таких банківських операцій:

• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому чи­
слі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платі­
жних інструментів та зарахування коштів на них через банківські

установи;

• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик.

Національний банк видає небанківській фінансовій установі ліцензію на здійснення окремих банківських операцій у разі до­тримання нею таких обов'язкових умов:

• включення небанківської фінансової установи до Державно­
го реєстру фінансових установ;

• отримання небанківською фінансовою установою ліцензії
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на
провадження діяльності з надання фінансових послуг;

■"123

Банківське право


• наявність регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не
менше ніж 1 млн євро;

• строк діяльності небанківської фінансової установи не мен­
ше ніж один рік після отримання ліцензії Державної комісії на
провадження діяльності з надання фінансових послуг;

• наявність прибутку за даними річного фінансового звіту про
фінансові результати, підтвердженого аудитором;

• наявність системи бухгалтерського обліку та звітності, що
відповідає вимогам законодавства України, встановленого для
небанківських фінансових установ;

• відсутність заборгованості за зобов'язаннями перед бюдже­
тами всіх рівнів;

• бездоганна ділова репутація та відповідна кваліфікація кері­
вників небанківської фінансової установи (повна вища юридична
чи економічна освіта та стаж роботи у фінансово-банківській
сфері не менше трьох років);

• наявність кваліфікованих кадрів для проведення відповідних
банківських операцій, які мають відповідати кваліфікаційним
вимогам, визначеним у додатку до Положення про порядок вида­
чі банкам банківських операцій, письмових дозволів та ліцензій
на виконання окремих операцій;

• наявність приміщень, що відповідають вимогам цього Положення;

• наявність технічних та інших умов, потрібних для здійснен­
ня окремих банківських операцій та забезпечення їх належного і
своєчасного обліку відповідно до законодавства України (у тому
числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка,
комунікаційні засоби тощо);

• дотримання критеріїв і нормативів, установлених для небан­
ківських фінансових установ (у тому числі ліквідності, капіталу,
платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості
операцій), протягом останніх шести місяців, що передують звер­
ненню небанківської фінансової установи до Національного банку;

• відсутність застосування Державною комісією заходів впли­
ву до небанківської фінансової установи за порушення нею чин­
ного законодавства України протягом останніх шести місяців, що
передують її зверненню до Національного банку.

Філія небанківської фінансової установи має право здійснюва­ти окремі банківські операції згідно з положенням про філію та за умови видачі їй небанківською фінансовою установою — юри­дичною особою дозволу на здійснення визначених у цьому до­зволі окремих банківських операцій, погодженого з територіаль­ним управлінням Національного банку.


 

 

§ 6. Проведення інспектування комерційних банків в Україні

Правові засади проведення інспекційних перевірок ко­мерційних банків в Україні закріплені у Законі України «Про ба­нки і банківську діяльність». Відповідно до статті 71 цього Зако­ну кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними На­ціональним банком України.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і ста­більності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвер­дженого Національним банком України. Планова перевірка здій­снюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити інспекторам Національного ба­нку України та іншим уповноваженим ним особам вільний до­ступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці — можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.

Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського на­гляду Національного банку України.

Національний банк України може прийняти рішення про про­ведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтова­них підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Націона­льного банку України або уповноваженою ним особою.

Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Національ­ний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань дія­льності банку.

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти пору­шень законодавства.

У ході перевірки банку Національний банк України має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо вза-


 



Ю. В. ВАЩЕНКО


Банківське право



ємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з афі-лійованою особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійова-ні особи надають Національному банку України сприяння відпо­відно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосо­вується до банків.

У статті 72 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» визначено коло осіб, на яких поширюється наглядова дія­льність Національного банку України. Згідно з цією статтею На­ціональний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської ді­яльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зо­бов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.

До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, відносяться:

1) власник істотної участі у банку, якщо Національний банк
України вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим
Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансо­
ву безпеку і стабільність банку;

2) особа, що придбала істотну участь у банку без письмового
дозволу Національного банку України.

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

§ 7. Правові засади застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного ба­нку України відповідно до цього Закону, банківського законодав­ства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України