Характеристика договору страхування

1. Сторонами договору страхування є страховик і страху­вальник. Проте учасників страхових правовідносин може бути більше — крім, власне, сторін договору страхування, до них належать застраховані особи, а також вигодонабувачі.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про страхування" страхови­ками визнаються фінансові установи, які створені у формі ак­ціонерних, повних, командитних товариств або товариств з до­датковою відповідальністю згідно з Законом України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про страхування, а також одержали у встановленому порядку лі­цензію на здійснення страхової діяльності.

Наявність статусу фінансової установи у страховика обумов­лений віднесенням Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуг у сфері страхування до фінансових (ст. 4). Страховик набуває статусу фінансової установи після внесення відповідного запису до Єдиного державного реестру страховиків (перестраховиків) України як складової частини Державного реєстру фінансових установ.

Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Стра­хова діяльність в Україні здійснюється виключно страховика­ми — резидентами України.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який зай­мається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. евро, а страхови­ка, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. евро за валютним обмінним курсом валюти України (ст. ЗО Закону України "Про страхування").

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як без­посередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страховими брокерами є юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підпри­ємницької діяльності та здійснюють за винагороду посеред­ницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Перестраховими брокерами вважаються юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перест­рахувальник.

Страховими агентами є громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують час­тину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових від-шкодувань.

Страхувальниками, в свою чергу, визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодав­ства України (у разі обов'язкового страхування — ст. 7 Закону України "Про страхування").

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Крім того, страхувальники мають право при укладанні до­говорів особистого страхування призначати за згодою застра­хованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено догово­ром страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страху­вання, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабу­вачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання стра­хового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

2. За договором страхування страховик бере на себе зобов'я­зання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату відповідній особі. Ознака захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій є головною метою і призначенням інституту страхування.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком вважається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхо­вої суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застра­хованій або іншій третій особі. У свою чергу, страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні стра­хового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшко­дування проводиться страховиком згідно з договором страху­вання або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страху­вання) і страхового акта (аварійного сертифіката), який склада­ється страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відпові­дальної за заподіяний збиток.

Закон України "Про страхування" також передбачає підста­ви відмови у виплаті страхових сум, до яких, згідно зі ст. 26, належать:

—навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхо­вого випадку;

—вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умис­ного злочину, що призвів до страхового випадку;

—подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

—отримання страхувальником повного відшкодування збит­ків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

—несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та роз­міру збитків;

— інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

3. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про страхування" страховим платежем (страховим внеском, страхо­вою премією) вважається плата за страхування, яку страху­вальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Особливістю договору страхування є те, що обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму — тільки в разі настання страхового випадку.

Сплата страхувальником страхових платежів має значення не тільки для належного виконання ним своїх зобов'язань за договором страхування. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто, від внесення страхо­вого платежу може залежати момент набрання чинності дого­вором страхування.

4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою договору страхування, що, однак, не позбавляє сторони цього договору права викласти його в іншій письмовій формі.

Зважаючи на вищенаведене загальне правило про момент наб­рання чинності договором страхування, можна стверджувати, що він є реальним за своєю правовою природою. Проте якщо в дого­ворі страхування застережене набрання ним чинності з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов (наприклад, з моменту під­писання договору сторонами), договір страхування вважатиметься консенсуальним. Істотними умовами договору страхування, за ст. 16 Закону України "Про страхування", вважаються:

—назва документа;

—назва та адреса страховика;

—прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

—прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача та його адреса;

—зазначення об'єкта страхування;

—розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

—розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

—перелік страхових випадків;

—розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

—страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

—строк дії договору;

—порядок зміни і припинення дії договору;

—умови здійснення страхової виплати;

—причини відмови у страховій виплаті;

—права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

—інші умови за згодою сторін;

—підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.