Для визначення абсолютної сили м’яза його максимальну силу треба поділити на площу фізіологічного перерізу

 

Людина у повсякденному житті розви­не максимальну силу своїх м'язів тільки тоді, коли м'язи при цьому не вкорочу­ється або вкорочуються дуже незначно.

Наприклад, коли людина на щось натискає або тягне занадто важкий тягар. Навпаки, людина здатна робити дуже швидкі рухи - тільки за невеликого м'язового наванта­ження, наприклад під час гри на гітарі чи роялі.

Робота м'яза.

Під час будь-якого ско­рочення м'яз виконує внутрішню робо­ту, пов'язану з процесами, які відбува­ються у м'язовому волокні:

- рух йонів під час збудження,

- скорочення і після нього,

- тертя,

- втрати енергії у процесі ресинтезу АТФ тощо.

Кількісно цю роботу визнача­ють за інтенсивністю споживання кисню.

Зовнішня (механічна) роботавикону­ється лише під час переміщення будь-яко­го вантажу, тіла або його частин у просто­рі.

Механічна роботам'яза (А) вимірю­ється добутком ваги піднятого вантажу (Р) на вкорочення м'яза (І), тобто А = Р ■ І.

 

Проте м'яз має таку цікаву властивість — при поступовому збільшенні вантажу його вкорочення при тому самому подразненні спочатку зростає, а потім поступово змен­шується і за певних значень важкого ван­тажу дорівнює нулю .

Звідси випливає, що у кожного м'яза максималь­на робота можлива лише при певних се­редніх навантаженнях - це є закон серед­ніх навантажень, який випливає із залеж­ності сили скорочення м'яза від його дов­жини.

 

 



/footer.php"; ?>