Рішення до завдання 13
Тести
1б
2а
3в
4а
5а
2.Уфіансовому менеджменті розроблено велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, у тому числі і – банкрутства. Найбільш розповсюдженими підходами до прогнозування банкрутства вважаються:
1) використання моделей прогнозування банкрутства;
2) застосування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв.
Використання моделей запропоновано в 1968 р. відомим західним економістом Едвардом Альтманом. . У загальному вигляді модель Альтмана має вигляд:
Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3 + 1,4 К4 + 1,2 К5,
де К1 = 
;
К2 = 
;
К3 = 
;
К4 = 
;
К5 = 
.
Критичне значення Z становить 2,675. Це означає, що підприємства, які мають Z < 2,675 мають схильність до банкрутства в майбутні 2-3 роки, а підприємства з Z > 2.675 мають стійкий фінансовий стан (можливість банкрутства не більше 3%).
Недоліком цієї методики є те, що вона придатна для крупних компаній, які котирують свої акції на біржах і для яких можна одержати об’єктивну ринкову оцінку власного капіталу (показник К3).
На базі моделі Альтмана розроблено двофакторну модель, яка більш придатна для українських підприємств:
питома вага позикових
Z = -0,3877 + (-1,0736) * КПОТОЧНОЇ ЛІКВІДНОСТІ *+,579 * коштів у пасивах
При Z > 0 ймовірність банкрутства велика;
Z < 0 ймовірність банкрутства мала.
Іншим підходом до прогнозування банкрутства є використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв. Як приклад можна навести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудиту (Велика Британія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Критерії поділяються на 2 групи.
До першої групи відносяться показники, що їх несприятливі поточні значення або динаміка свідчать про можливі фінансові труднощі або банкрутство. До них належать:
- істотні втрати в основній виробничій діяльності;
- перебільшення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
- понадмірне використання короткострокових позикових коштів як джерел фінансування довгострокових вкладень;
- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
- хронічна нестача оборотних коштів;
- стійко зростаюча частка позикових коштів у загальній сумі джерел коштів;
- невірна реінвестиційна політика;
- перебільшення розмірів позикових коштів понад встановленими лімітами;
- постійне невиконання обов’язків перед інвесторами, кредиторами і акціонерами;
- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
- наявність залежалих товарів і виробничих запасів;
- погіршення відносин с банківськими установами;
- використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
- застосування у виробничому процесі устаткування, термін експлуатації якого закінчився;
- потенційні втрати довгострокових контрактів;
- несприятливі зміни у портфелі замовлень.
До другої групи входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, разом з тим вони застерігають про можливе погіршення фінансового становища у майбутньому. До них належать:
втрата ключових співробітників апарату управління;
порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу;
- недостатня диверсифікація діяльності підприємства;
- зайва ставка на можливу прибутковість і успішність нового проекту;
- участь підприємства у судових конфліктах з невизначеним виходом;
- втрата ключових контрагентів;
- недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;
- неефективні довгострокові угоди;
- політичний ризик, зв’язаний з підприємством.
3.
В обігу перебувають 60000 х 0,9 = 54000 акцій, з них привілейовані – 6000,
прості – 54000 – 6000 = 48000.
Акціонерний капітал 54000 х30 =1620 тис. грн.
Дивідендний фонд 900 – 900 х 0,23 х0,6 =415,8 тис.грн.
Дивідендний фонд по простим акціям 48000 х30 х0,15 =216000
Дивіденд на одну просту акцію 216000 / 48000 = 4,5 грн.
Дивідендний фонд по привілейованим акціям 415800 -216000 =199800
Дивіденд на одну привілейовану акцію 199800 / 6000 = 33,3 грн.